11 вересня був 200-й день із початку широкомасштабної російської агресії проти України. Які висновки можна зробити зараз? Як події можуть розвиватися в найближчому майбутньому? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Так швидко, як хотілося б, деокупувати всі наші території, на жаль, не вийде Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко вважає, що на даний момент можна зробити низку висновків стратегічного порядку.
“По-перше, зірвано всі стратегічні завдання супротивника. По-друге, українська держава існує та успішно бореться з агресором, нація згуртувалася. По-третє, відбулося народження нових Збройних Сил України, їх загартовування у боях. Вони освоюють не лише стратегічну оборону, а й проведення стратегічного рівня наступальних дій, що ми бачимо останніми днями на Харківщині. Не по всьому фронту, звісно. Немає ще рівності військового потенціалу із противником, над цим треба працювати”, – пояснює генерал.
При цьому, продовжує він, є консолідація навколо України наших військово-політичних союзників, незважаючи на всі зусилля РФ підірвати таку єдність. Причому не лише бойовими діями проти України, а й економічними ударами по Заходу. Те ж саме припинення постачання газу, спроби повернутися до ідеї закрити морський зерновий коридор.
Також Путін продовжує ядерний шантаж. Якщо не застосування тактичної ядерної зброї, то радіоактивним зараженням навколо Запорізької АЕС, нагадує Ігор Романенко. Ну а нам слід пам’ятати, що бойові дії – це багатополярна робота. Контрнаступальні, наступальні, оборонні повинні бути в одній зв’язці з урахуванням реалій на тій чи іншій ділянці фронту. Загальна довжина якого – 2,5 тисячі кілометрів, з яких близько 1 тисячі кілометрів – активний фронт. Десь нам доведеться зупинятись, оборонятися, підтягувати резерви. Так швидко, як хотілося б, деокупувати всі наші території, на жаль, не вдасться. Тим більше, що ми не маємо поки що достатньо наступального озброєння. Але події вересня, безумовно, зробили нашу перемогу ближчою”.
Стрімкий наступ ЗСУ на Харківському напрямку показав, що фронт може каскадно розвалюватися навіть від однієї вдалої операції Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик розмірковує так: “200-й день відкритої війни окреслив якусь нову категорію Росії – як “країни 200” (за аналогією з “вантажем 200” – загиблими). Фактично Росія йде до свого безславного кінця. Якщо раніше росіяни називали Україну “країною-помилкою”, яка не відбулася державою, то ми тепер вважаємо, що вони – “країна 200”. 56 тисяч загиблих російських військовослужбовців, 20 тисяч безповоротних втрат у кинутих проти України приватних військових компаніях. Усього близько 100 тис. “вантажу 200” різних категорій вояків. І це без жодних “лугандонів” та інших квазіутворень”.
За великим рахунком, продовжує експерт, 200-й день війни зазначив, що РФ перейшла рубікон – і штурмує вже не Дніпро у спробі захопити Київ, а Стікс (річка мертвих у давньогрецькій міфології), йдучи до цієї категорії “країни 200”.
“Стрімкий наступ ЗСУ на Харківському напрямку показав, що фронт може каскадно розвалюватись навіть від однієї вдалої операції. А каскадна руйнація фронту демонструє, що РФ немає тилів, достатніх для оборони. Немає ешелонованого оборонного рубежу. Немає підтримки у населення. Нема комунікаційних мереж логістики. Що в окупаційних військ – недостатня рухливість та мобільність. Їх можна легко та сильно бити, навіть не домінуючими силами на фонті. Це черговий цвях у міф про непереможну російську армію”, – упевнений Віталій Кулик.
За його словами, хтось уже порівнює те, що відбувається з Мугденами (найбільш масштабна, тривала (з 19 лютого по 10 березня 1905), найбільш кровопролитна битва російсько-японської війни, що закінчилася перемогою Японії), з Цусімською морською битвою (травень 1905 року, Російська 2-а ескадра флоту Тихого океану зазнала нищівної поразки від Імператорського флоту Японії).
“Самі росіяни та кремлівські пропагандисти кажуть, що це “великий відступ”, порівнюючи з 1915 роком. Потім вони сподіваються на новий брусиловський прорив (фронтова наступальна операція Південно-Західного фронту Російської армії під командуванням генерала Брусилова під час Першої світової війни, проведена 22 травня — 7 вересня 1916 року, під час якої було завдано важкої поразки арміям Австро-Угорщини та Німеччини). А я радив би російським пропагандистам, якщо й робити аналогії, то з 1917 роком. А саме – з тим, як розвалюються імперії після поразок на фронті чи виході з програшної для себе війни (як було з російською імперією після виходу з Першої світової). У таких реальностях, з урахуванням того, що час спресовується, прискорюється, падіння РФ, її розвал може статися не протягом найближчих двох років, а набагато швидше”, – прогнозує експерт.
Він зазначає, що для українського суспільства та армії те, що відбувається – це здобуття величезної моральної переваги, величезний ентузіазм, відчуття того, що перемога близька.
“Думаю, зафіксована соціологами цифра у 85% українців, впевнених у нашій перемозі, збільшиться. Як збільшити цифру тих, хто готовий боротися далі і не йти на компроміси з агресором. Це дає моральне право та впевненість президенту Зеленському відкидати пропозиції про будь-які сепаратні переговори, таємні домовленості, “договорняки” з РФ та окремі представники Заходу (і не тільки), які йому намагаються всіляко підсунути. Про це, зокрема, свідчить вчорашня заява Зеленського. Україна і цим наступом, і подібними заявами у 200 день війни фіксує готовність воювати до кінця – до перемоги. Якою вважатиметься не просто вигнання окупантів з усієї нашої території, а й руйнування РФ як джерела постійної небезпеки для всього світу”, – резюмує Віталій Кулик.