В январе компания Facebook собирается запустить свою глобальную криптовалюту Libra, сообщает со ссылкой на три источника в проекте FT.
Отмечается, что одноименная валюта будет выпускаться ассоциацией Libra, которая находится в Женеве (Швейцария), она же будет управлять оборотом средств. В планах также выпуск единой «цифровой монеты», обеспеченной долларом.
Таким образом речь идет об упрощение проекта по сравнению с тем, о чем ранее говорил менеджер компании Дэвид Маркус.
В прошлом году в частности он говорил, что изначально криптовалюта Libra будет примениться для денежных переводов в разных валютах. Затем была задумка, что она станет универсальной платежной системой.
Запуск Libra в упрощенной форме — ответ на реакцию регулирующих органов и федеральных банков, волновавшихся, что новая цифровая валюта может негативно повлиять на финансовую стабильность.
Критики считают, что переход на криптовалюту может быть связан с дополнительными расходы пользователей.
Еще один упрек к Libra – тесная связь с Facebook. У соцсети, как известно, есть проблемы с конфиденциальностью пользователей.
Министр здравоохранения Украины Максим Степанов вылечился от коронавируса. Об этом сообщает пресс-служба министерства в Facebook.
«Хочу поблагодарить всех, кто желал мне скорейшего выздоровления. Как пожелали — так и произошло», — заявил он.
Степанов лечился от коронавируса в домашних условиях. При этом когда он заболел, выяснилось, что у министра нет семейного врача.
Также глава МОЗ рассказал, что на следующей неделе уже будут подведены итоги действия карантина выходного дня и сделаны вывода по поводу его эффективности.
14 ноября министр здравоохранения Максим Степанов сообщил, что он заразился коронавирусом.
Задержанный ранее Интерполом в Индонезии по запросу России блогер Михаил Орешников возвращается на родину. Об этом на своей странице в Twitter сообщил глава МИД Украины Дмитрий Кулеба.
«Мы вернули гражданина Украины Михаила Орешникова из Индонезии, где Россия пыталась его схватить, используя для своих политических преследований Интерпол. Мы не дали этого сделать», — написал он.
Руководитель украинской дипломатии отметил, что самолет с блогером уже держит курс на Киев.
«Украинский паспорт = защита украинского государства», — добавил он.
Журналист Андрей Цаплиенко сообщил, что в Индонезии задержан сотрудник пресс-службы батальона «Азов», общественный деятель, блогера и музыканта Михаила Орешникова и планируют выдать его по запрос России.
В Украине по состоянию на утро субботы зафиксирован новый антирекорд в 16 294 новых случая заболевания коронавирусной болезнью COVID-19, выздоровевших – 8 897 человек, умерли 184 пациента, сообщил министр здравоохранения Украины Максим Степанов.
«16 294 новых случая коронавирусной болезни COVID-19 зафиксировано в Украине по состоянию на 28 ноября 2020 года. В частности, заболели 689 детей и 631 медработник. Также за прошедшие сутки: госпитализировано – 1 639 человек; летальных случаев — 184; выздоровело – 8 897 человек», – написал Степанов на своей странице в соцсети Фейсбук в субботу утром.
Накануне, 27 ноября в Украине был зафиксирован предыдущий рекорд в 16 218 новых случаев заболевания коронавирусной болезнью COVID-19; 26 ноября сообщалось о 15 331 новом случае инфицирования; 25 ноября медики зафиксировали 13 882 больных, 24 ноября сообщалось о 12 287 новых случаях инфицирования.
Количество инфицированных с начала пандемии на утро пятницы составило 709 701 человек, 12 903 человек — умерли от COVID-19, выздоровели – 335 135 человек.
За последние сутки наибольшее количество подтвержденных случаев зарегистрировано в г.. Киев (1739), Днепропетровской (1599), Одесской (1350), Запорожской (1067) и Сумской (1013) областях.
На долю уродженки села Остапківці Городоцького району Хмельницької області Катерини Садовської 1925 року народження випали важкі випробування: війна, висилка до Воркути, повоєнна розруха. Але найтрагічнішими були Голодомору в Україні (1932-1933), які на все життя врізалися їй у пам’ять.
Червоні спецбригади
Восени 1932 року в Остапківцях організовували колгосп. Селяни не поспішали до нього записуватись, тим більше, коли дізналися, що його головою призначили безземельного сільського пияницю. Боялися, що він “пустить за вітром” і їхню землю, і їхню працю.
Тоді в хід пішла “червона метла” – спеціальні бригади, які вимітали все із сільських дворів. Коли валку возів підігнали до двору Авксентія Леха, батька Катерини Садовської (яка бачила це все сидячі на підвіконні в хаті), почали зі стодоли: винесли мішки із зерном і розібрали її до фундаменту. Забрали худобу і птицю. Із саду винесли пасіку, а і з хати всі меблі, одяг (що б не було на що виміняти якийсь харч). Наприкінці розбили жорна.
За словами Катерини Авксентіївни, картина витрушеної посеред хати соломи з ліжка та розбитих жорен у сінях досі стоїть у неї перед очима.
Як жили і що їли?
На горищі залишалися сніпки квасолі та качани кукурудзи. Встигли закопати під ліжком трохи картоплі та буряків. Те варили і їли. Хліба не було ані крихти всю зиму і весну. Постійним було почуття голоду. Тільки розвеснилось, люди із сапами висипали на свої городи і поля: шукали якусь гнилу картоплину.
Рятував ліс, що оточував село. З весни у ньому було багато їстівної трави, ягід. Та люди все одно пухли з голоду і вмирали, особливо в багатодітних сім’ях, чи там, де не встигли щось заховати на зиму.
Недовго протримався і батько Катерини Авксентіївни. Він помер через кілька місяців після нальоту. Його дружина Софія Петрівна залишилась із двома маленькими доньками і намагалась з усіх сил вижити та зберегти сім’ю. Працювала у лісництві, де давали якусь “похльобку” на обід.
– Людожерства в Остапківцях не було, – каже Катерина Садовська. – Але на старому сільському цвинтарі є цілий куток померлих через голодну смерть о 1932-1933 роках. Серед них і могила мого батька.
Цьогоріч жінці виповнилось 95 років. Вона каже, що господь тримає її так довго на світі, щоб вона могла розповісти про цей Геноцид українського народу.
Нині її давні спогади вилились в ось такі поетично-трагічні рядки:
Україно ненько, я твоя дочка. За що страшно ти страждала і з тобою я. Ти родюча і квітуча і співуча. А твою пшеницю вороги косили, твої діти голі-босі хлібчика просили. Їх кидали ще живими у глибоку яму. Було чути страшний голос: «Подай хліба мамо». А мати ходила по чорному полю. Може знайде, хоч гнилу, дітям бараболю. Сонце світе, землю гріє і місяць високо. Твоїх дітей садили в тюрми за той колосочок. А їм хліба не давали, хоч би ту зернину. Боже милий, спаси нас, рятуй Україну! А мати назбирала колосків торбину: бери сину, тікай в ліс, та не кинь торбину. А як прийшов бригадир, крутить мамі руки. Боже милий, рятуй маму, спаси нас від муки. Скільки в землю полягло молодого цвіту, а хто вижив, то пішли по білому світу. Століттями боролися, брали зброю в руки, що б тебе захистити Україно від страшної муки. Вивозили на Сибір – кайдани на руки. Вивозили на сніги у сибірську Комі. Полягли у сибірську землю – не повернулись до дому. Україно – ненько, чим ти завинила, що твою землю, твоїх діток кров заполонила? Отакето було з нами, а що далі буде? Що б таке не повернулось, пам’ятайте, люди. Борімося, молімося за ті страшні муки. Що б ворог знову не натягнув нам кайдани на руки.
