Останні політичні події в Україні свідчать про намагання Офісу президента підсилити позиції гаранта. Проте, існує думка, що таким чином президент Володимир Зеленський намагається дистанціюватися від Верховної Ради, на яку втратив свій вплив. По суті Радбез може стати для Зеленського запасним аеродромом, на якому він пересидить буремні часи, поки не буде обраний новий парламент. Це добре розуміє голова ВР Дмитро Розумков, який вирішив розпочати чергову «шахову партію» у великій політичній грі. Цього разу спікер парламенту намагатиметься «завербувати» до свого табору деяких губернаторів, лояльність яких до президента знаходиться під сумнівом, а також регіональних лідерів.
Наприкінці 2020 року про це багато говорили в опозиційному таборі та експертних колах. Але на цей раз все, схоже, серйозно. Комітет виборців України ретельно вивчив всі голосування за закони, що були ухвалені Радою в минулому році. Виявилося, що народні депутати, які входять до правлячої фракції «Слуга народу», дали необхідні 226 голосів лише за 37 із 230 законів. Це всього 16%, для забезпечення результативного голосування за інші 84% законопроектів «слугам» знадобилася допомога інших фракцій та депутатських груп. В декількох випадках так звана монобільшість не відмовилася від допомоги навіть фракції ОПЗЖ.
Статистика – вперта річ. На початку парламентського сезону 2019 року за ухвалені ВР закони голосував в середньому 231 нардеп від «Слуги народу, восени 2020 року цей показник знизився до 206. Саме цей момент можна вважати статистичною смертю коаліції. В грудні минулого року завдяки «виховальній роботі», яку провели у фракції особисто президент та ОП, середній показник голосування вдалося підняти до 211 голосів. Однак, як кажуть лікарі, «пацієнт скоріше мертвий, чим живий».
Отже, у монобільшості залишилося всього 211 депутатів, які теоретично можуть підтримати законопроекти президента та уряду, адже саме вони вносять на розгляд парламенту найбільш важливі документи, що стосуються соціально-економічного розвитку країни. Як би керівництво фракції «слуг» не запевняло журналістів, що коаліція в них є, дані, оприлюднені КВУ, показують протилежну картину: чинна коаліція є недієздатною. Скоріше за все, вона існує лише в уяві керівництва правлячої фракції.
Візьмемо до уваги той факт, що в Україні триває карантин у зв’язку з пандемією COVID-19. Отже, частина депутатів хворіє, хтось може бути відсутнім через особисті причини, дехто входить до різних груп впливу й, відповідно, не слухає настанов, які йдуть з банкової. Нарешті, частина депутатів від «слуг» можуть не підтримувати законопроект в принципі, через свої політичні та особисті переконання. Враховуючи все це, можна сказати, що цифра 211 є занадто оптимістичною, щоб на неї можна було розраховувати.
Зеленський пасує Розумкову
Президент Зеленський добре розуміє, що фактично втратив монобільшість у парламенті, а з нею і більшість свого впливу на вищий законодавчий орган. Для гаранта це особиста трагедія, адже в 2019 році президент пообіцяв, що цей склад Верховної Ради стане найкращим в сучасній українській історії. Вочевидь, ця обіцянка президента вже ніколи не буде виконана. Віддамо належне Зеленському, йому вистачило політичної мудрості, щоб зрозуміти, що настав час будувати міцний фундамент власного впливу, який знаходитиметься під його повним контролем.
Можливо, саме так з’явилася ідея з РНБО. Ситуацію з Медведчуком можна розглядати, як репетицію майбутнього політичного життя президента без фракції монобільшості та взагалі без більшості в парламенті. Можливо, саме таким буде політичний розклад після позачергових парламентських виборів. Звісно, якщо вони відбудуться. Але сам не знаючи того, президент відпасував ініціативу спікеру ВР Дмитру Розумкову. Щоправда, у того питань набагато більше і всі вони непрості. Головними з них є три.
Перше: як попередити дострокові парламентські вибори, якщо президент почне схилятися до розпуску Ради? Друге: як в разі дострокових виборів зайти в парламент на чолі нової потужної сили та запустити механізм дострокових президентських виборів? Третє: як втриматися в кріслі голови ВРУ, якщо президент вирішить, що Розумков його більше не влаштовує? В політичних рівняннях, які дають відповіді на ці питання, багато змінних. Щоби знайти оптимальне рішення, спікер вимушений розв’язувати одразу три, адже він поки не знає, як розгортатимуться події.
Втім, Дмитру Разумкову не звикати грати у великі ігри, демонструючи при цьому власну думку та політичні амбіції. Згадаємо події навколо Конституційного суду України. Тоді спікер запропонував свій законопроект про відновлення електронного декларування чиновників, який був більш компромісним, ніж законопроект президента про розпуск КСУ. Тоді Зеленський був неприємно здивований, що Розумкова підтримала більшість депутатського корпусу. Останній продемонстрував, що в критичних ситуаціях може консолідувати парламент. Також всі добре пам’ятають, як Дмитро Розумков зупинив безглуздий «турборежим» у ВР та фактично не дозволив швидко ухвалити закон про продаж землі.
Розумков їде до Гамалія
Гра в «китайськи шахи» з президентом Володимиром Зеленським залишає Розумкову певний простір для політичного маневру. Поки друзі-суперники сидять в позиційній обороні, спікер вирішим зробити обхідний маневр. Так, це не зовсім по правилам шахів, але вони ж «китайські», а там багато чого дозволене. Нова ідея Дмитра Розумкова полягає в налагодженні особистих стосунків з лідерами регіонів і «вербовка» частини з них до своєї умовної партії. Джерела, наближені до голови ВР, стверджують, що цю ідею запропонувала Розумкову група політтехнологів, які з ним працюють.
Результати місцевих виборів показали, що доля наступних парламентських і президентських виборів скоріше за все буде вирішуватися регіональними лідерами. Саме такими є наслідки децентралізації, яка досі триває. Тому, поки президент думає над тим, як зміцнити вертикаль особистої влади, Розумков задумав діяти горизонтально, – вибудувати відносини із впливовими регіональними лідерами, показати їм себе, як майбутнього лідера поміркованої політичної сили та наступного президента, який стане гарними для всіх та зможе консолідувати центр та регіони.
Проте, справжня мета спікера Розумкова набагато ширша, ніж сподобатися регіональним елітам. Поінформовані джерела стверджують, що він хоче взяти під себе президентську вертикаль на місцях, яка фактично залишилася «без нагляду» та більш-менш суттєвого впливу. Частина цього плану – робота з окремими губернаторами, які частково або повністю втратили лояльність до Зеленського та ОП. Одним з таких вважається голова Хмельницької обласної державної адміністрації Сергій Гамалій. Більшість політичних експертів вважає його людиною Єрмака, однак є думки, що через особистий конфлікт з ОП він більше не вважає себе винним Банковій.
Люди, особисто знайомі з Гамалієм, припускають, що він мав амбіції зробити кар’єру в ОП та згодом стати важливою частиною команди Зеленського, яка забезпечуватиме його похід на другий термін. Призначення на посаду губернатора Хмельниччини Гамалій сприймає, як політичне засланням. Політику в області визначають потужні місцеві лідери. Губернатори тут традиційно відіграють роль «цапа відбувайло». Джерела в ОП стверджують, що попередні переговори між Дмитром Розумковим та чинним головою Хмельницької ОДА відбулися в Києві наприкінці січня цього року. Кажуть, нібито сторони порозумілися щодо основних принципів відносин та спільного політичного бачення. Тому невипадково спікер ВР Розумков розпочне турне по регіонам саме з відвідування Хмельницької області. Джерела стверджують, що під час його приватної зустрічі з Сергієм Гамалієм відбудеться фіналізація домовленостей, досягнутих в столиці.
Отже, Розумков розпочав набирати свою регіональну команду, з якою ймовірно буде співпрацювати під час дострокових парламентських і наступних президентських виборах. Першою «ластівкою» в цій команді став Сергій Гамалій. Таким чином спікер посилає сигнал всім іншим представникам президентської вертикалі та регіональним лідерам про те, що дострокові вибори скоріше за все будуть і час обирати сторону. Маючи широку підтримку в парламенті та регіонах, Дмитро Розумков, напевне, зробить наступний крок. Яким саме він буде, важко сказати, адже одночасно слід врахувати багато змінних і «чорних лебедів». Проте, цілком зрозуміло, що нас чекає жарка осінь 2021 року і, можливо, новий парламент.
