Як путін зупинився за два кроки до “слави” Кім Чен Ина
“Жодна інша держава світу не становить такої терористичної загрози, як росія. Жодна інша держава світу не дозволяє собі щоденно знищувати крилатими ракетами й реактивною артилерією мирні міста і звичайне людське життя… Терор – це вірус. І якщо хтось із терористів залишається безкарним, це тільки заохочує інших”, – наголосив у своєму зверненні після ракетного удару по Вінниці Володимир Зеленський.
Про визнання росії спонсором тероризму мова йде з перших днів її масштабного вторгнення на нашу територію. А особливо розмови про такий статус активізувалися після побачених світом злочинів запутінців у Бучі, Бородянці, Ірпені. 3 травня Верховна Рада 344-ма голосами підтримала заклик до обох палат парламенту США посилювати санкції проти рф та держав, які з нею співпрацюють і підтримують її терористичний режим. Зокрема санкціями, передбаченими відповідно до статусу держави – спонсора тероризму. У Раді також заявили про необхідність запровадити санкції проти урядових і ділових кіл, політичних партій росії, які підтримують війну проти України, визнати “Л/ДНР” та збройні сили рф терористичними організаціями.
10 травня у Сенаті США зареєстрували резолюцію, в якій містився заклик до Державного департаменту визнати росію державою, яка спонсорує тероризм. 24 червня резолюцію підтримав Комітет з питань закордонних відносин Сенату США. Але фінальна крапка поки не поставлена ні Держдепом, ні президентом Сполучених Штатів Джо Байденом. Хоча і для нас, і для цивілізованого світу абсолютно очевидно, що путін та його режим є терористами, котрі не лише вбивають мирних українців, а й погрожують світові ядерною зброєю.
Чому статус спонсорів тероризму найганебніше тавро для країни
29 грудня 1979 року США вперше почали складати реєстр країн, чиї режими надають підтримку актам міжнародного тероризму. У першому списку були Лівія, Ірак, Південний Ємен і Сирія. Станом на зараз у списку спонсорів тероризму перебуває четверо країн-ізгоїв: КНДР, Іран, Сирія, Куба До грудня 2020-го у переліку був Судан. Члени ганебного реєстру не лише перебувають під американськими та загалом західними санкціями, але й, що вкрай важливо, стосовно них працює контроль за експортом товарів подвійного призначення. Це потрібно для того, щоб такі країни не отримували зброю і технології для її виготовлення чи модернізації. Як раніше писав Depo.ua, завдяки схемі експорту подвійного призначення росії вдавалося обдурювати санкції, які вводили проти неї починаючи з 2014 року. Так само вона планує обдурювати світ й надалі.
Коли ж Москва долучиться до квартету ізгоїв, що спонсорують тероризм, країни, які торгують з росією, зважатимуть на те, що їхні компанії також ризикують опинитися під західними санкціями, якщо впіймаються на експорті зброї чи технологій до рф. Інакше кажучи, компанії чи уряди певних держав має стримувати страх втратити вигідніші ринки країн цивілізованого світу.
Після обстрілу торгового центру у Кременчуці Володимир Зеленський закликав ООН ухвалити визначення держави-терориста і визнати цей обстріл терористичним актом з боку росії та покарати її. На жаль, такі звернення – глас волаючого в пустелі. Наразі в ООН та на рівні керівництва цієї організації не видно бажання реформуватися. Хоча б створити механізм вигнання росії з Радбезу. Всіх, хто допомагає терористичним режимам, за руку не впіймаєш. Але кращого варіанту, як визнавати особливо агресивні країни спонсорами тероризму і накладати на них максимально можливі санкції, поки що нема. То коли ж чекати на росію у списку головних парій сучасності? І чи буде вона там взагалі…
Процедури, партнери, вибори. Чому Байден тягне
Аби відповісти на це питання, слід поглянути на проблеми, пов’язані із тавруванням рф спонсором тероризму. Формальні підстави є: Москва визнала терористичні організації “ЛДНР”, надає їм допомогу, вторглася в Україну під фейковим приводом захисту неіснуючого “народу Донбасу”, вбиває мирне населення, обстрілює наші міста і села. Але є кілька нюансів. Перший: процедура. Будь-яке рішення безпекового характеру, прийняте США та їхніми партнерами, передбачає механізм його реалізації і контролю. Як було з поставками зброї. Спочатку про це багато говорили, наша влада вимагала від НАТО закрити небо, потім заявляла, що ми самі його закриємо, тільки дайте, чим. А коли від емоцій перейшли до справи, відбулося багато міжурядових консультацій, три зустрічі у форматі “Раммшатйн”, сформувалася єдина позиція Заходу й України щодо контролю за отриманою зброєю. І процес пішов. Нас дратує повільність наших партнерів, але мусимо розуміти: вони під кожний крок продумують процедури – як здійснити такий крок, хто це робитиме, якими будуть наслідки. Як от із трибуналом над російськими злочинцями. Суд у Гаазі може перейти до розгляду по суті справи щодо геноциду українців лише у жовтні. А ми б хотіли, щоб трибунал судив путіна прямо зараз…
Другий нюанс. На відміну від квартету ізгоїв, росія через енергоресурси має значний економічний влив на Європу. Європейці де-факто підтримують позицію Штатів про визнання країн спонсорами тероризму. Та як у випадку з набуттям такого статусу росією бути країнам ЄС? Попри значні санкції проти Москви вони мають з нею багато економічних відносин. У столицях європейських держав добре розуміють, що собою являє путінська росія. Але.. Уявимо, завтра Держдеп і Байден дають добро на резолюцію Сенату і лідерам європейських партнерів Штатів доведеться палити всі мости з Москвою. Чи готові громадяни країн ЄС до такого повороту, і чи не спровокують економічні проблеми вал критики наявного на сьогоднішній день консенсусу Заходу щодо російської агресії проти України? Це прискорить впровадження санкцій? Можливо. Утім, існують значні ризики внутрішньої нестабільності в окремих європейських державах, зростання популярності різноманітних популістів, розколи в Євросоюзі і так далі. Поки ми бачимо, як санкційна удавка повільно, але міцно стискається на шиї кремлівського режиму. Коли стане зрозуміло, що час вбивати в його труну останній цвях і для цього готові всі “трунарі”, з визнанням росії спонсором тероризму не гальмуватимуть.
Третій нюанс – внутрішній американський. 8 листопада у США відбудуться проміжні вибори, під час яких буде обрано 435 членів Палати представників, третина Сенату (33 сенатори) та губернатори штатів. Де-факто передвиборча кампанія вже розпочалася, а українське питання в ній посідає одне з чільних місць. Якщо Байден підмахне підпис під резолюцією Сенату, а потім виявиться, що документ без продуманих механізмів реалізації, республіканці на цьому обов’язково зіграють. Це як з ленд-лізом. Одна з авторок ініціативи конгресвумен Вікторія Спартц влаштувала скандал через, на її думку, недостатній контроль над зброєю, яку постачають в Україну. Тобто, масштабних поставок ще нема, а гучні політичні розбірки в середині США вже є. То ж Байден не поспішатиме. Або він погодить резолюціє ближче до виборів і обставить це як остаточний удар по путіну. Або вже після виборів, коли передвиборча кампанія не тиснутиме на президентські рішення.
Чи враховуватимуться при цьому погрози з-за поребрика? У росії визнання спонсорами тероризму бояться більше, аніж сьомого і подальших пакетів санкцій. Це тавро, яке дорого коштуватиме агресору: росія не Іран і не КНДР, які десятиліттями під санкціями і ніколи не були гравцями на світових ринках. Російська економіка серйозно зав’язана на глобальній. Якщо рф затаврують спонсорами тероризму, навіть всеїдні Китай з Індією сто разів подумають, чи варто нариватися на проблеми із Заходом.
