Віце-прем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук повідомила, що обговорюється запровадження кримінальної відповідальності за отримання російського паспорта, зокрема на тимчасово окупованій території. Чи варто йти на такий крок? Портал “Коментарі” із цим питанням звернувся до експертів.
Ініціатива криміналізувати отримання російського паспорта на окупованих територіях є політичною Політтехнолог, експерт Українського центру суспільного розвитку Юрій Подорожній вважає, що питання запровадження кримінальної відповідальності за отримання російського паспорта на окупованій території є своєчасним та важливим. Особливо в контексті того, що ми всередині країни маємо розпочати широку дискусію та визначити конкретні правила відносин з громадянами України, які опинилися на окупованих територіях.
“Звичайно, для осіб, які співпрацюють з окупантами, є відповідна юридична відповідальність, яку не завадило б уточнити і призвести до стану актуального на даний момент. Інші громадяни в окупації повинні знати, що на них чекає Батьківщина, що вони тут бажані – і не нестимуть жодної відповідальності за те, що опинилися в окупації. Зрештою, ця держава є відповідальною за те, що не змогла захистити громадян – і вони зараз змушені перебувати під владою ворога”, – пояснює експерт.
На його думку, держава має провести відповідну піар-кампанію, спрямовану на окуповані території. Щоб громадяни чітко розуміли, хто з них відповідає (так чи інакше) за перебування там, а хто – ні.
“Не менш важливо, – продовжує Юрій Подорожній, – постійно працювати з тими, хто покликаний до лав армії т.зв. “Л-ДНР”. Закликати скласти зброю, переходити на бік України. Пояснювати, за що такий громадянин понесе відповідальність, а за що підпадатиме під амністію. Ми не маємо плодити ненависть до України. Слід, навпаки, шукати точки дотику з тими, хто є прибічником “російського світу” і є ідеологічним прибічником Росії”.
Що стосується запровадження кримінальної відповідальності за отримання російського паспорта, то тут є низка моральних, юридичних та безпекових аспектів, зазначає експерт.
“Це питання, якщо ми зібралися ставати членами ЄС, має насамперед розглядатися з погляду безпеки громадянина, – вважає він. – Перше, що має зробити людина в окупації, це зберегти своє життя та убезпечитися. І якщо є якась загроза, від якої може зберегти отримання паспорта країни-агресора, його слід отримати. І саме про це має заявляти українська держава. Інакше ми плодитимемо людей, які боятимуться приходу України після росіян (а ми обов’язково прийдемо і повернем все своє – від Луганська до Севастополя). Саме тому ініціативу криміналізувати отримання російського паспорта на окупованих територіях я вважаю за політичну. Хтось на ній намагається отримувати рейтинги. Але ми в Україні зараз воюємо не за рейтинги та навіть не за території. Ми ведемо війну з несправедливістю за справедливість, із беззаконням за закон, із нецивілізованістю за цивілізацію. Тож нехай політики і в цьому питанні притримають думки про майбутні вибори та бажання залишитися при владі”.
Такі ініціативи є частиною публічної комунікації між державою та громадянами нашої країни
Ця ініціатива має глибоке коріння, оскільки окупація наших територій почалася далеко не сьогодні, зазначає юрист-аналітик ГО “Донбас СОС” Михайло Фоменко. Він акцентує, що політика створення “своїх громадян” із подальшим “захистом їхніх інтересів” – взагалі візитна картка політики російської федерації.
“Хоча напрямок, який вже визначений за словами пані Верещук, нам поки невідомий, але ідея притягнення до кримінальної відповідальності звичайних громадян на тимчасово окупованих територіях принесе більше шкоди, ніж користі. Таку позицію зайняла й низка правозахисних Організацій, які займаються захистом прав населення, що постраждав від воєнних дій”, – зазначає Михайло Фоменко.
По-перше, підкреслює він, такий підхід у певному сенсі суперечить попередній політиці нашої держави та розмиває її – невизнання будь-яких фактів та документів, виданих окупаційною владою. Відповідно, паспортизація в обхід існуючих офіційних процедур також є нікчемною та не створює правових наслідків. Якщо ми запроваджуємо кримінальне покарання за отримання паспорта – ми змінюємо цей підхід на визнання як мінімум факту отримання цього документа та створення правових наслідків, пояснює експерт.
“По-друге, очевидним є те, що “добровільність” отримання таких документів є більш ніж сумнівною, – продовжує Михайло Фоменко. – Застосовується низка заходів, щоб змусити людину отримати такі документи – від загроз позбавлення власності до прив’язки до отримання гуманітарної допомоги та соціальних виплат до документів. У такому разі немає впевненості, що згідно з нормами кримінального кодексу (які трактують поняття примусу досить вузько), такі випадки відповідатимуть визначенням примусу або крайньої необхідності”.
В умовах всього вищесказаного ідея запровадження кримінального покарання за такі дії є шкідливішою, ніж корисною, упевнений юрист-аналітик.
“Більш дієвим і логічним було б запровадження кримінальної відповідальності або деталізація існуючих норм “адресно” щодо дій тих, хто організує цей процес, – упевнений Михайло Фоменко. – Також треба сказати, що такі ініціативи є частиною публічної комунікації між державою та громадянами нашої країни. У тому числі й тими, хто мешкає на тимчасово окупованих територіях. І такі питання вимагають великого такту, продуманості та акуратності, оскільки ситуація у наших громадян в окупації далеко не легка”.
Читайте на порталі “Коментарі” — попит на газ зростає: як стимулювати видобуток в Україні.
