Денні архіви: 29.07.2022

У Білорусі показали, звідки запускали ракети по Україні (ФОТО)

Оприлюднено автором

На фотографії потрапили ранкові запуски ракет із аеродрому Зябрівка, що знаходиться на Гомельщині Білорусі. Як повідомляє портал “Коментарі”, фото опублікував телеграм-канал “Беларускі Гаюн”.

У повідомленні сказано, що всього з 05:23 до 06:29 запущено близько 25 ракет. Пізніше з’явилися дані, що вибухи були у Київській та Чернігівській областях.

Журналісти-розслідувачі припускають, виходячи з того, що всі запуски були з ОТРК “Іскандер”, то на аеродромі має бути щонайменше 6 таких комплексів. Щоб підтвердити цю інформацію, потрібні або професійні знімки з супутника, рівня компанії MAXAR, або відомості очевидців, які безпосередньо бачили переміщення російських дивізіонів на білоруські аеродроми.

Телеграм-канал нагадала, що на цьому аеродромі з цього часу знаходяться до 10 одиниць зенітних ракетних комплексів С-300/400 і, орієнтовно, щонайменше 2 оперативно-тактичні ракетні комплекси “Іскандер”.

Щодо перспектив вторгнення білоруських чи російських військ в Україну з боку кордону Білорусі, то журналісти відзначили. Що на даний момент у них немає даних, які підтвердили б таку можливість. Поки що формування ударних угруповань, як і раніше, не зафіксовано.

Читайте також на порталі “Коментарі” — у МЗС України пояснюють словами Сергія Лаврова щодо переговорів тим, що росіяни хочуть зупинити контрнаступ ЗСУ на півдні.

Також видання “Коментарі” повідомляло – війна в Україні: перед яким вибором опинився Захід – чому почалися розмови про “втому”. Експерти детально розібрали ситуацію у ексклюзивному інтерв’ю для нашого видання.

Війна в Україні: перед яким вибором опинився Захід – чому почалися розмови про «втому»

Оприлюднено автором

Президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні, серед іншого, заявив, що Україна добиватиметься посилення відповідальності на рівні ЄС за ухилення від санкцій проти РФ. І обов’язкового розкриття всієї інформації про будь-які ділові контакти, спільне володіння корпоративними правами та власністю з громадянами РФ. Тим часом із Заходу періодично йдуть сигнали про “втому” від російсько-української війни, небажання посилювати санкції, побоювання, що подальша конфронтація призведе до серйозних соціально-економічних проблем у Європі та США, намірів досягти якнайшвидшого миру, у тому числі за рахунок поступок із боку України. Експерти проаналізували ситуацію спеціально для видання “Коментарі”.

Слід усім збиратися з силами, з духом, щоб поставити крапку Нардеп V, VI та VII скликань, екс-заступник голови Радміну Автономної Республіки Крим, голова Всеукраїнського громадського руху “Сила права” Андрій Сенченко пояснює:

“Чиновники, особливо європейські, але частково також американські, не в захваті від того, що їм доводиться займатися як би “чужими проблемами”. Українськими. Насправді це не просто наші проблеми, а проблеми всього світу. Адже Путін себе агресивно веде не лише до України. Він намагається відвоювати абсолютно неадекватне місце у світі. Ким він себе бачить, важко сказати, але претензії у нього безмежні. І вони точно не обмежуються територією України”.

Тому, продовжує експерт, треба розуміти, що ця історія завтра не скінчиться. А наслідки доведеться розгрібати довго.

“Якщо згадати наше недавнє минуле, то довели все до такого стану нескінченні безвідповідальні розмови у Мінському форматі під модераторством Німеччини та Франції, але фактично під диктовку Росії. Все це в результаті продемонструвало Путіну, що йому нічого не буде за агресію щодо України. І він повівся відповідним чином”, – наголошує Андрій Сенченко.

Про втому Заходу на тлі того, що переживає Україна, говорити просто непристойно, упевнений він.

“Слід усім збиратися з силами, з духом, щоб поставити крапку, – вважає експерт. – А саме – зробити так, щоб Росія була нездатна надалі на агресивні дії щодо цивілізованих країн”.

Вибір простий — або зараз убезпечити себе від неприємних сюрпризів з боку РФ, або піти на поступки агресору — і отримати проблеми через якийсь час Політолог, соціолог Володимир Воля зазначає, що теза про наростаючу втому Заходу від війни в Україні виявилася дуже вигідною російській пропаганді.

“Тому її так активно розганяють, – вважає він. – Намагаючись негативно впливати на громадську думку у США та ЄС. Тиснути їм на мізки в контексті того, що зима наближається, ціни зростають. І так далі. Росіяни намагаються нав’язати тезу про втому західним суспільствам, щоб кількість людей, які думають у такій парадигмі, там збільшувалася”.

Насправді, продовжує політолог, жодної такої критичної для України втоми на Заході немає.

“Так, є проблеми. Так, вони досить серйозно позначаються на економічній та соціальній ситуації. Але, натомість, Захід не є стороннім спостерігачем. Він уже ввів дуже серйозні санкції проти Росії. Санкції, які є безповоротними. І це не позиція спостерігача, а позиція активного гравця та союзника України, – наголошує Володимир Воля. – Щодо військової допомоги, то вона теж коштує грошей. До того ж це питання наявності резервів. Так що така підтримка поки що, можливо, є недостатньою для того, щоб переламати хід війни. Проте масштаби такої допомоги збільшуються. Як і масштаби фінансової підтримки. Просто для розгортання повноцінного механізму підтримки потрібен певний час. І, як бачимо, західної зброї в Україні дедалі більше. І ця зброя більш технологічна. Те, про яке ми й подумати не могли ще кілька місяців тому”.

На думку експерта, якась умовна втома не змусить західні країни послабити санкційний режим щодо країни-агресора.

“Західні еліти розуміють, що якщо зараз раз і назавжди не вирішити проблему залежності від російських енергоресурсів, проблему російського ревізіонізму, то через якийсь час можна отримати проблеми у значно більших масштабах, ніж тепер. Причому можливо на території самого Євросоюзу, – зазначає Володимир Воля. — Вибір простий. Або зараз страждати, терпіти незручності – і убезпечити себе від більш ніж ймовірних неприємних сюрпризів з боку РФ, або піти на поступки агресору, послабити санкційний тиск, здати Україну – і отримати величезні проблеми через якийсь час”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – чому визволення Херсонщини виб’є один із базових козирів РФ – коли розпочнеться активна фаза.

У США вважають, що РФ може провести лише дві наступальні операції: названі ділянки

Оприлюднено автором

Темп наступу, який російські війська набрали до оперативної паузи загарбникам, так і не вдалося відновити. Саме тому, виходячи із ситуації на фронті, можна констатувати, що росіяни можуть провести лише дві значні наступальні операції в Україні. Перша – це захоплення Сіверська, а друга – спроба штурму Бахмута. Про це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на дані Інституту вивчення війни (ISW).

Американські аналітики вважають, що Сіверська операція може бути зосереджена на розгортанні наступу на Сіверськ Донецької області з напряму Верхньокам’янки та Білогорівки. На бахмутському напрямі війська окупантів можуть наступати із районів Новолуганського та Вуглегірської ТЕЦ.

Російська армія виділила достатньо ресурсів для проведення майже щоденних наземних атак та захоплення території на цих двох напрямках, але цих сил буде недостатньо, щоб підтримувати такий самий темп наступу на інших ділянках.

Читайте також на порталі “Коментарі” — українські військові, ймовірно, готуються до контрнаступу на Херсонщині або вже розпочали його. Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW). Президент України Володимир Зеленський у своєму відеозверненні 23 липня також заявив, що ЗСУ крок за кроком просуваються на Херсонщині. Які варіанти розвитку подій на цьому напрямку? Чого очікувати в найближчому майбутньому? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Також видання “Коментарі” повідомляло — різку заяву Віктора Орбана про війну в Україні: чому він частково правий – чого тепер чекати від Євросоюзу.

Церковне свято 28 липня: що можна і не можна робити

Оприлюднено автором

Як передає портал “Коментарі”, 28 липня відзначається день Володимира та День хрещення Київської Русі. Князь Володимир Великий був онуком святої рівноапостольної Ольги. 988 року Володимир, який був язичником, прийняв християнство і повернувся до Києва, щоб охрестити народ. Подейкують, що сам він був дуже хворий, але після обряду хрещення отримав зцілення, а тому повірив у Силу Господа. Завдяки тому, що саме сьогодні князь змінив віру та став християнином, день Володимира відзначається 28 липня. Цього дня також відзначається православне свято – день пам’яті мучеників Кирика та Іулітти.

Наші пращури помітили, якщо у цей день голосно стрекочуть коники — до посухи; щільний туман — до похолодання і дощів; грім 28 липня — до злив. Сон, який наснився 28 липня, допомагає подолати труднощі. Постарайтеся запам’ятати його або записати, щоб потім вірно розтлумачити. 

Що можна робити 28 липня

Наші предки в цей день намагалися якомога менше виходити з дому. Присвячували день сім’ї, молилися за здоров’я і благополуччя. Також просили святих Іулітту і Кирика про зцілення недуг. 

Що сьогодні не можна робити

Згідно з повір’ями, сьогодні не потрібно скаржитися, сваритися, з’ясовувати стосунки, бути незадоволеними життям, інакше отримаєте купу проблем. Православна церква забороняє 28 липня виконувати тяжку фізичну роботу. Починати великі зміни не слід — перше враження буде оманливим. Утримайтеся від того, щоб брехати та відмовляти у допомозі.

Читайте також на порталі “Коментарі” – яке церковне свято було 27 липня: що можна і не можна робити.

Також видання “Коментарі” повідомляло – експерт розповів, як на Банковій вирішили прив’язати до Зеленського образ Володимира Великого.

Призначення Костіна і Совгирі: Чому Зеленський не боїться гніву західних партнерів

Оприлюднено автором

Що не так з призначенням Костіна і Совгирі
Верховна Рада дала згоду на призначення Андрія Костіна генеральним прокурором України, президент Володимир Зеленський своїм указом призначив його на посаду. Тобто, процедури не порушені. Як не порушено їх і при відставці попередниці Костіна Ірини Венедіктової. Depo.ua аналізував, чому глава держави спочатку відсторонив її, але потім все ж пішов за встановленою процедурою і отримав згоду на звільнення Венедіктової у парламенті. Ніякого порушення не простежується і в іншому гучному рішенні 27 липня – обранні нардепки від “Слуги народу” Ольги Совгирі суддею Конституційного суду. Профільний комітет Ради рекомендував її на цю посаду по парламентській квоті ще півтора роки тому, але у сесійну залу питання не вносилося. Тепер Рада закрила свою вакансію у КСУ. Здавалося б, треба цьому радіти – Совгиря хороший юрист, за час роботи в якості депутата в скандали не втрапляла. Але і в її випадку, і у призначенні Костіна є моменти, через які Україна ризикує загальмувати на шляху до ЄС .

Почнемо із обрання Совгирі. Венеційська комісія звертала увагу: у законі про КСУ прописано, що суддею Конституційного суду не може бути призначено особу, яка на день призначення: 1) є членом або обіймає посаду в політичній партії, іншій організації, що має політичні цілі, або бере участь у політичній діяльності; 2) обрано на виборну посаду в органі державної влади чи органі місцевого самоврядування, що має представницький мандат; 3) бере участь у організації чи фінансуванні політичної агітації чи іншої політичної діяльності. Совгиря, як народний депутат, потрапляє під всі три завади.

Але це ще не все. 23 червня Україна отримала статус країни – кандидата в члени Європейського Союзу. Серед вимог до Києва, сформульованих Єврокомісією, ухвалення і впровадження в наше законодавство процедури добору суддів Конституційного суду. Європейці пропонують запровадити відбір в КСУ на основі оцінки доброчесності претендентів на посади, а не, як зараз, на підставі партійних уподобань чи персональної вірності президенту або лідерові партії. Але Рада, вочевидь зі згоди Офісу президента, відверто проігнорувала і рекомендації Венеційської комісії, і одну з вимог Єврокомісії. Що ж, феєричний старт на забігу до повноцінного членства в ЄС.

До призначення Костіна – інші питання. Перше – його вважають наближеним до керівника Офісу президента Андрія Єрмака, стосовно якого є комплекс зауважень і з боку українських політичних еліт, і з боку американської конгресвумен Вікторії Спартц. Та продовжує атакувати Єрмака, створюючи навколо нього та офіційного Києва негативний образ. Робить вона це з власних інтересів чи за нею стоять певні сили в США, не так важливо, головне, що такий негатив накопичується. Наближеність генпрокурора до президентського оточення створює іміджеві ризики для президента. Це ми вже проходили в історії не раз. Але нинішня влада між політичною доцільністю і потенційними небезпеками для себе і країни обрала політичну доцільність.

Друге питання – наскільки Костін буде незалежний в антикорупційній політиці. Тобто, чи не ставитиме він палки в колеса НАБУ і САП, коли ті займатимуться розслідуваннями не стосовно колишніх чиновників або депутатів, а нинішніх. Іншими словами, чи підписуватиме він підозри “слугам народу”, співробітникам ОП, урядовцям високого рангу, коли тих упіймають на корупції. Зараз ми бачимо показове для Заходу призначення очільником САП Олександра Клименка. Більше року розігрувалася комедія навколо оголошення переможця конкурсу на посаду прокурора Антикорупційної прокуратури, навіть змінили генпрокурора. Навіщо була ця театральність? США і Євросоюз схвально поставилися до довгоочікуваного призначення керівника САП. “Завершився довгий процес відбору, з якого можна винести уроки”, – зазначив посол ЄС в Україні Матті Маасікас. Чи винесе наша влада уроки, чи йдеться лише про одну поступку партнерам?

Зараз ще рано оцінювати роботу Костіна, він ще не опинився перед вибором – підписувати підозри “своїм” чи не підписувати, давати хід політично мотивованим справам проти опозиціонерів чи не давати, – але точно можна сказати: діяльність нового генпрокурора перебуватиме під пильним наглядом і контролем європейців та американців. Які, вочевидь, не вважають Костіна незалежним у своїх діях ще з того часу, коли Банкова хотіла посадити його в крісло керівника САП. Але відбіркова комісія відсіяла цю кандидатуру зі зрозумілих причин: якщо Антикорупційною прокуратурою керуватиме протеже президентського Офісу, то робота САП втрачає сенс. Зараз Костін буде прямим начальником Клименка, якого дуже довго не хотіли призначати на посаду. Від того, наскільки ефективно співпрацюватимуть Офіс генпрокурора, НАБУ і САП залежить висновок наших партнерів щодо ефективності боротьби з корупцією в Україні. Якщо такий висновок буде негативним, наш шлях в Європу буде звивистим і непростим.

Гра по правилах чи ризикована самостійність
Невже Зеленський не розуміє, що кадровими рішеннями, до яких є запитання, влада сіє сумніви в здатності виконувати обіцяне? Скоріше, справа в іншому. Поки триває війна, поставки зброї та фінансова підтримка України не будуть ставитися Заходом в залежність від багатьох внутрішньоукраїнських питань, в тому числі кадрових, якщо вони безпосередньо не впливають на обороноздатність. А вище військове керівництво Банкова не чіпає. Навіть після відставки голови СБУ Івана Баканова заяви партнерів зводилися приблизно до того, що вони сподіваються на ефективну співпрацю з новим керівництвом СБУ. Але ніхто не оцінював, правильно чи неправильно вчинив Зеленський із Бакановим. То ж поки у президента та його Офісу є часовий люфт для кадрових перестановок, які хоч і привертають увагу партнерів, проте відкрито своє “фе” вони не висловлюватимуть. Але як довго це триватиме?

Тут все залежить від правил гри, які складуться між українською владою і нашими партнерами. Для останніх важливо, щоб було швидко та прозоро проведено конкурс на нового директора НАБУ, і влада вже взялася за виконання цього побажання США і Європи. Щоб було доведено до суду резонансні корупційні справи минулого. Оскільки в цих справах переважно не фігурують представники “зелених”, шанси на посадки підозрюваних топ-корупціонерів є. Для того, щоб демонструвати ефективну боротьбу з корупцією, таких справ вистачить на кілька місяців. Ще одне важливе правило гри – українська вдала не повинна покривати осіб, підозрюваних у корупції в країнах ЄС та США. Тут першим на згадку приходить Ігор Коломойський. 

Тобто, не все, що на наших теренах убачається репутаційними проблемами і ризиками, як от із отриманням посад Костіним і Совгирею, обов’язково виллється в серйозні претензії з боку наших партнерів саме зараз. На певні речі вони готові закривати очі. Принаймні, доки існує консенсус серед західних еліт стосовно України. Але тут слід пам’ятати, що так триватиме не завжди.

Наприклад, у США в листопаді будуть вибори і нинішній адміністрації на чолі з Джо Байденом потрібно продемонструвати виборцям, що підтримка України Сполученими Штатами – успішний проект. Що це не лише сприяло перемозі українців у війні з росією, але й призвело до безповоротних змін в самій Україні. Якщо Київ не сприятиме Байдену, його опоненти акцентуватимуть на тому, що мільярди доларів допомоги витрачені на невдячну українську владу. І останні кадрові призначення, ймовірно, змусять адміністрацію Байдена, яка стоїть перед внутрішніми викликами, превентивно оголосити про залежність повоєнної фінансової підтримки України від дотримання нашою владою правил гри. То ж Банкова ходить по тонкому льоду. Якщо провалиться, може так статися, що на допомогу вже не поспішатимуть.