Президент США Джо Байден підписав ратифіковані протоколи щодо приєднання Фінляндії та Швеції до Організації Північноатлантичного договору. При цьому передав певні привіти російському президенту Володимиру Путіну. Які подальші перспективи протистояння НАТО з новою “віссю зла”, що вибудовується РФ? Чи наближатиме Альянс більш активно крах путінського (і не тільки) режиму? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Питання України зараз є важливим для НАТО Народний депутат України VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов наголошує, що консолідація Заходу та розширення НАТО – це одні з наслідків війни, і це провал російської політики.
“Кремль своїми руками зруйнував систему балансів безпеки, що вибудовується століттями, на північному фланзі кордону з Європою, – пояснює він. – Терміни отримання повноправного членства в НАТО для Швеції та Фінляндії залежатимуть, в першу чергу, від Туреччини, яка нагадує про свої вимоги до цих країн з приводу присутності низки організацій та турецьких громадян. Але навіть до закінчення всіх ратифікаційних процедур США заявляли про надання прямих гарантій безпеки для Швеції та Фінляндії у разі російської агресії проти цих країн”.
Відносини НАТО та Росії у будь-якому випадку перебувають на рівні холодної війни, зазначає Ігор Попов. Члени альянсу, зазначає він, збільшують свої військові витрати та зміцнюють оборону. У разі загострення ситуації ключовою вимогою з боку НАТО, на думку експерта, може стати міжнародний контроль над ядерними силами РФ та поступова їхня демілітаризація.
“Питання України зараз є принциповим для НАТО, – вважає Ігор Попов. — І альянс не допустить виграшу Росії. Але Україна навіть після закінчення війни навряд чи зможе отримати членство в НАТО негайно. Тому комісія Єрмака-Расмуссена вже зараз готує пропозиції щодо гарантій безпеки – щоб не допустити реваншу РФ та нової агресії. Перший компонент – наявність високотехнологічних збройних сил України, які готові до оборони. Другий – договори про отримання негайної допомоги від західних союзників та запровадження швидких санкцій у разі нападу”.
За словами експерта, геополітичне становище України створюватиме додаткові ризики ще протягом тривалого часу, оскільки саме тут проходить лінія протистояння РФ та НАТО.
Росія залишається без союзників, зазначає він. ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку куди на даний момент входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан) не здатна до військових операцій, Китай чекає. І навіть опоненти Заходу та НАТО не бажають вплутуватися у програшну несправедливу війну. Тому в середньостроковій перспективі можна прогнозувати, вважає Ігор Попов, певні поступки РФ під тиском НАТО.
Якщо Північноатлантичний Альянс поповниться двома новими членами, світ знову почне перетворюватися на біполярний Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна розмірковує так:
“Новина про підписання Джо Байденом ратифікованих протоколів про приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО справді важлива, проте радіти зарано. Необхідно дочекатися ратифікації цього рішення парламентами всіх країн-учасниць Північноатлантичного Альянсу. На сьогодні договір ратифіковано 23 країнами з 30. Серед тих, що залишилися – Іспанія, Греція, Португалія, Словаччина, Чехія, Угорщина та Туреччина. І якщо перша п’ятірка з перерахованих країн не викликає особливих сумнівів щодо серйозності намірів, то Угорщина та Туреччина можуть якщо не заблокувати, то серйозно загальмувати цей процес”.
Угорщина, нагадує політолог, від початку війни Росії проти України зайняла відкриту проросійську позицію. А Туреччина в особі президента Реджепа Ердогана дивує виявом намірів про співпрацю з Путіним останнім часом.
“Хоча НАТО фінансується в основному США і саме вони грають першу скрипку у функціонуванні Альянсу, загрози, пов’язані з протидією розширення НАТО, можуть мати місце, – припускає Ганна Малкіна. – Однак, якщо сказане вище залишиться лише песимістичним сценарієм і Північноатлантичний Альянс поповниться двома новими членами, світ знову почне перетворюватися на біполярний. Ця тенденція намітилася давно, проте сьогодні вона прискорюється у геометричній прогресії”.
Протистояння демократій та автократій, прав людини та репресій, свободи слова та масових тоталітарних ідеологій – і все це на тлі постійних військових конфліктів – ось неповний перелік того, що може чекати на світ у найближчі десятиліття, попереджає експерт.
“Не треба обманювати себе і думати, що завтра все закінчиться, – закликає Ганна Малкіна. – Жодний Альянс не зможе вирішити це питання силовим чи дипломатичним шляхом. Серед противників — ядерні держави, очолювані лідерами-диктаторами, абсолютно непередбачуваними у своїх намірах та вчинках. Тому НАТО діятиме обережно, даючи їм шанс на відновлення конструктивного діалогу або, можливо, відновлення нехай і тимчасового, але статус-кво”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — таки вдарили по Криму: серія вибухів на військовому аеродромі (ФОТО).
