В Україні зростає кількість ветеранів війни: як це може вплинути на майбутнє країни

Під час свого вечірнього звернення 22 серпня президент України Володимир Зеленський повідомив про роботу спеціального форуму ветеранів та анонсував там зміни у державній політиці щодо ветеранського співтовариства. Про форум повідомив і голова Офісу президента – Андрій Єрмак. Як оцінюєте минулий захід? Яку роль відіграватимуть ветерани у поствійськовій Україні? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

У самостійну політичну гру ветерани не гратимуть Політтехнолог Віктор Таран вважає абсолютно правильним, що влада звертає увагу на ветеранів. Але наголошує на важливості не пафосних слів, а конкретних кроків.

“Ветерани – це люди, які зараз є опорою держави. Відповідно, до них має бути особлива увага. Але дуже важливо, щоб держава пам’ятала про них не лише під час війни, а й після. Щоб їх не забули одразу після завершення бойових дій”, – зазначає експерт.

Тому, продовжує він, будь-які позитивні сигнали, обіцянки мають бути конвертовані у конкретні законодавчі акти, закони тощо. Щоби ветерани чітко розуміли, що вони отримають після війни.

“Умовно кажучи, ветерани, які билися з Наполеоном, чітко розуміли, що після закінчення війни отримають певні преференції. Те саме стосується тих чи інших ветеранів американської армії, – розповідає Віктор Таран. – Щоб не повторилася історія, яка була в нас у 2014-2015 роках, коли дуже часто ветерани АТО не мали пільг. Тож потрібна максимальна конкретика, закріплена на законодавчому рівні”.

Щодо перспектив ветеранського руху після війни, то експерт вірю, що багато хто знаходить себе у громадських організаціях, у спільних бізнес-проектах, соціальних проектах.

“Але у політичні проекти я не вірю, – зізнався Віктор Таран. – Адже ветерани дуже різні, з різних частин та підрозділів. І навряд чи зможуть об’єднатися у потужний політичний проект (проекти). Якщо хтось із них захоче піти в політику, він зможе приєднатися до наявних політичних проектів. Найбільше медійних ветеранів розтягнуто за списками. І вони виконуватимуть у тій чи іншій партії певну візуальну роль у стилі – “дивіться, з нами – ветерани”. Але в самостійну політичну гру ветерани, як на мене, не гратимуть. Це потребує фінансів, досвіду, у тому числі організаційного, певної юридичної підготовки, створення обласних осередків тощо. А головне – якогось спільного порядку денного”.

Зараз Зеленський має можливість використовувати енергію ветеранів для якісних перетворень у країні Політолог, експерт аналітичного порталу “Слово та Справа” Валентин Гладких упевнений, що підвищення уваги з боку президента України до ветеранів пов’язане не лише зі стрімким зростанням їх чисельності та необхідністю забезпечення їм належного соціального захисту. Хоча про це Володимир Зеленський також говорив.

“Основна причина, ймовірно, у тому, що ветерани можуть стати тим соціальним прошарком, спираючись на який можна провести всі необхідні соціально-політичні та соціально-економічні перетворення, бажання яких українським суспільством втілилося в “електоральну революцію” 2019 року. І, власне, зробило Зеленського президентом. А зараз це прагнення у суспільстві лише посилилося”, – зазначає політолог.

На його думку, немає підстав припускати, що рівень національної свідомості та громадянської активності в українському суспільстві суттєво знизиться після завершення цієї війни. З огляду на це, продовжує експерт, завдання влади – створити належні інститути та механізми для залучення та ефективного використання цієї суспільної енергії.

“Спроба реставрувати ексклюзивні практики неминуче натрапить на опір громадян, – попереджає Валентин Гладких. – Також не потрібно скидати з рахунків і позицію наших західних партнерів, які підштовхуватимуть українську політичну еліту до трансформації не лише політичної, а й економічної системи у бік більшої інклюзивності”.

Усвідомлення президентом цих тенденцій, вважає експерт, спонукає приділяти особливу увагу ветеранам.

“Сподіваюся, це ж не дозволить Зеленському повторити помилку свого попередника Порошенка, який, усвідомлюючи загрозу для своєї влади (за змістом – реакційною щодо ідеалів Революції Гідності, багато в чому реставруючої практики часів Януковича), дуже підозріло ставився до ветеранського руху, добробатів. п., незважаючи на свою нібито патріотичну риторику. Зараз Зеленський має можливість використовувати енергію ветеранів, яких після війни будуть мільйони (а з членами їхніх сімей — десятки мільйонів) для трансформації суспільства у бік подальшої інклюзивності та егалітарності (рівності) як у політичному, так і в економічному аспекті”, – констатує Валентин Гладкі.

Потрібно ставитися до ветеранів, як до людей, які врятували нашу країну від ворожої навали У післявоєнній Україні ветерани мають відігравати дуже суттєву роль. У цьому впевнений військовий оглядач, головний редактор “Апострофа” Денис Попович.

“Потрібно ставитися до них, як до людей, які врятували нашу країну від ворожої навали. Їхні героїчні діяння повинні бути включені в шкільну програму, про них необхідно знімати фільми та писати книги. Потрібно виховувати молодь на їхньому прикладі. Безумовно, потрібні соціальні пільги”, – зазначає експерт.

Одним словом, резюмує Денис Попович, треба робити те, що намагалися робити в СРСР щодо ветеранів війни із нацизмом. Але тільки уважніше і краще, бо далеко не всі ветерани війни в СРСР жили як переможці.

Читайте також на порталі “Коментарі” — влада анонсувала документ про гарантії безпеки: про що йдеться – що може захистити Україну.

Росіяни повідомили про влучення снаряда в штаб Пушиліна в Донецьку

Окупаційна влада та російські пропагандисти заявили про пряме влучення снаряда в будівлю “адміністрації” ватажка так званої “ДНР” Дениса Пушиліна в центрі тимчасово окупованого Донецька. Як повідомляє портал “Коментарі”, про це повідомляє прокремлівське інформагентство “РІА Новини”.

Пропагандисти повідомляють, що після того, як у будівлю ватажка так званої “ДНР” потрапив снаряд, почалася сильна пожежа.

Водночас, російський “Інтерфакс” повідомляє з посиланням на джерела, що сам Пушилін цілий і неушкоджений, він внаслідок удару не постраждав і “перебуває в безпечному місці”.

Сам неушкоджений голова бойовиків ДНР навіть написав відеозвернення на тлі пошкодженої будівлі.

Читайте також на порталі “Коментарі” — міністр закордонних справ Дмитро Кулеба повідомив, що перший етап “дипломатичної боротьби” за гарантії безпеки для України вже завершено. Наразі нібито триває друга фаза, в ході якої українські дипломати напрацьовують деталі гарантій безпеки. А глава Офісу президента Андрій Єрмак зазначив, що перші напрацювання вже майже готові, і наприкінці серпня планується презентувати “дуже потужний документ”. Якими мають бути ці гарантії, щоб вони спрацювали? Наше видання із цим питанням звернулося до експертів.

Також раніше видання “Коментарі” повідомляло – під час свого звернення президент України Володимир Зеленський повідомив про готовність до другого саміту Кримської платформи. І наголосив, що цього року саміт, хоч і пройде онлайн, але буде ще потужнішим, ніж минулого, – і за складом учасників, і з тематики обговорень. Чи наблизило російське відкрите вторгнення повернення Криму до України? Яким бачиться найбільш реальне розв’язання кримського вузла? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.

Чи розглядає Україна повернення Криму військовим шляхом – які перспективи

Під час свого вечірнього звернення, 22 серпня, президент України Володимир Зеленський повідомив про готовність до другого саміту Кримської платформи. І наголосив, що цього року саміт, хоч і пройде онлайн, але буде ще потужнішим, ніж минулого, – і за складом учасників, і з тематики обговорень. Чи наблизило російське відкрите вторгнення повернення Криму в Україну? Яким бачиться найбільш реальне розв’язання кримського вузла? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.

Силовий варіант повернення Криму вже ніхто не відкидає Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна вважає, що військове вторгнення РФ в Україну справді змінило контури можливого сценарію повернення Криму.

“Якщо раніше йшлося лише про розмиту перспективу повернення Криму дипломатичним шляхом у разі падіння путінського режиму та приходу до влади ліберальних політиків, готових повернутися до парадигми загальноприйнятих міжнародних відносин, то сьогодні на порядку денному з’явився і силовий сценарій”, – зазначає Ганна Малкіна.

Однак, наголошує вона, на даному етапі рано чекати якихось серйозних зрушень у цьому питанні.

“Вибухи на півострові, безумовно, зробили велику справу. І тут йдеться не тільки про знищення складів з боєприпасами та авіації, що звичайно дуже важливо, а й про ще більшу деморалізацію російської армії та цивільного населення. Зміни настроїв кримчан – найважливіша складова у розв’язуванні “кримського вузла”. Я зараз маю на увазі не тих росіян, які в паніці побігли створювати пробки на Кримському мості, а тих, хто жив там до окупації Криму – і хто зараз починає запитувати себе: а навіщо нам це все треба? У мережі з’являється все більше роликів від кримчан із подібними питаннями, – наголошує експерт. – Вони кажуть, що “за України” нормально жили – і що не проти знову жити в українському Криму. На вулицях кримських міст дедалі частіше звучать пісні українською мовою, у закладах транслюється бій Усіка”.

Недовіра до російської влади, російської армії, нездатних захистити півострів від “бавовни”, сирени повітряної тривоги, яких кримчани ніколи в житті не чули, стали основою найголовнішої зміни — зміни свідомості людей, пояснює Ганна Малкіна.

“А підтримка України з боку всього без винятку цивілізованого світу, українські прапори на майданах Берліна, Варшави, Мілана, Мадрида, Нью-Йорка, Ванкувера (список можна продовжувати нескінченно), українські пісні у виконанні західних зірок – все це, ймовірно, стало основою для переосмислення та національної ідентичності мешканцями півострова. Тому вирішення “Кримського питання” військовим шляхом, якщо така можливість представиться Україні, буде здійснюватись за дуже важливої підтримки – підтримки населення”, – резюмує політолог.

Українське керівництво ясно дає зрозуміти, що вирішуватиме питання Криму не лише й не стільки дипломатично, як – військово Експерт аналітичного центру Democracy House Анатолій Октисюк не сумнівається, що повномасштабне російське вторгнення в Україну зняло всі питання щодо того, як повертати Крим, військовим чи дипломатичним шляхом. Саме військовий шлях, зазначає експерт, залишився як робочий варіант.

“Багато змінилося не лише у нашому сприйнятті, а й у поглядах Заходу. Раніше він формально визнавав Крим де-юре українським, але де-факто – що півострів перетворився на російську військову базу, і повернути його навряд чи вдасться (принаймні – у найближчому майбутньому). Тему Криму постійно виносили за дужки. Навіть у Мінських угодах про нього – жодного слова. Тільки про ОРДЛО. Але відкрита російська агресія поклала в один кошик і Крим, і Донбас, і Херсон і таке інше. І зараз уже ніхто не говоритиме лише про материкову частину України”, – упевнений Анатолій Октисюк.

Тепер, наголошує він, може йтися лише про повне відновлення територіальної цілісності нашої країни у межах 1991 року. Із використанням усіх можливих механізмів. Включно з силовою.

“Про що говорять вибухи, що трясуть Крим цього місяця, – зазначає аналітик. – Українське керівництво ясно дає зрозуміти, що вирішуватиме питання не лише й не стільки дипломатично, як – військово. І у нинішніх реаліях це абсолютно логічно”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — влада анонсувала документ про гарантії безпеки: про що йдеться – що може захистити Україну.

Влада анонсувала документ про гарантії безпеки: про що йдеться – що може захистити Україну

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба повідомив, що перший етап “дипломатичної боротьби” за гарантії безпеки для України вже завершено. Наразі нібито йде друга фаза, під час якої українські дипломати напрацьовують деталі гарантій безпеки. А глава Офісу президента Андрій Єрмак зазначив, що перші напрацювання вже майже готові, і наприкінці серпня планується презентувати “дуже потужний документ”. Якими мають бути ці гарантії, щоб вони спрацювали? Портал “Коментарі” із цим питанням звернувся до експертів.

Не дипломати зробили цей перший етап, а активна частина українського суспільства, добровольці та ЗСУ Керівник Центру суспільно-інформаційних технологій “Форум”, політичний експерт Валерій Димов нагадує, що 29 березня громадськості вже було представлено так звані гарантії безпеки після “посидень” у Стамбулі. І громадськість, і ЗСУ різко негативно поставилися до них.

“Голова української делегації Арахамія (він же керівник фракції “Слуга народу”), а також радник глави Офісу президента – Подоляк, головний інформаційний представник, заявили тоді, що буде розроблено певні гарантії для України. Причому серед гарантів буде й Росія, яка з розряду агресора раптом виводилася до розряду посередників та гарантів. Крім того, оголошувалися інші держави-гаранти, зокрема конкуруючі між собою. Фігурували не тільки зрозумілі нам США, Британія, Канада та Польща, а й Китай, Ізраїль, Туреччина, які мають різні інтереси. До такого представництва виникали цілком резонні питання. У результаті активна частина українського суспільства та ЗСУ відкинули подібні пропозиції. Насамперед, через включення до гарантів Росії”, – пояснює експерт.

Наразі, продовжує він, розробляється новий документ групою “Єрмака-Расмуссена”.

“Очевидно, якщо там є екс-генсек НАТО, за основу береться якась система гарантій для країни, яка не входить до Альянсу, але прагне туди (і це легітимізовано українським суспільством, на що доводиться реагувати владі, яка в той же час помічена в антинатовській риториці). Тож не дипломати зробили цей перший етап, як запевняє Кулеба, а активна частина українського суспільства, добровольці та ЗСУ”, – наголошує Валерій Димов.

На його думку, найкращою гарантією стала б 5-та стаття Статуту НАТО, згідно з якою напади на одну з держав Альянсу є нападом на весь блок.

“Але ми розуміємо, що поки що отримати такі гарантії Україна не може. Адже ми – країна, що воює. Причому воююча з державою, яка, хоч як це абсурдно, залишається постійним членом Ради безпеки ООН. Отже блокуватиме будь-які спроби припинення агресії, які не задовольнять РФ. Крім того, Росія – ядерна держава. І це виклик для всього світу. Тому очевидно напрацьовуються гарантії щодо того, що буде після війни”, – вважає експерт.

А після війни, впевнений він, буде зовсім інша безпекова система. І навіть НАТО, схоже, вийде зовсім іншим із цього конфлікту.

“Припускаю, що низка держав справді надасть нам відповідні гарантії безпеки. У цьому слід розуміти, що така гарантія – власні збройні сили, оснащені новітніми зразками озброєнь. Плюс – сучасна економіка, яка може забезпечувати необхідну чисельність та якість збройних сил. Тож, найімовірніше, гарантії ми отримаємо від країн, потужних не лише у військовому, а й у фінансово-економічному плані. Які будуть допомагати нам відроджуватись після війни. У нових реаліях. Реаліях, коли сама Україна та її збройні сили стануть однією з найпотужніших основ нової системи безпеки, – прогнозує Валерій Димов. – Треба розуміти, що Путін своєю агресією не лише реанімував та відродив НАТО, а й зробив громадян України та власне Україну незворотно пронатовськими. Тож основою нової сучасної системи безпеки в євроатлантичному просторі будуть Україна та наші союзники – як країни-переможці”.

Якась архітектура гарантій безпеки можлива лише при розумінні нового статус-кво Політичний експерт Богдан Бондаренко вважає, що перший етап у ракурсі гарантій безпеки пов’язаний із допомогою, яку нам уже надали союзники. У тому числі з дипломатичною підтримкою щодо суверенності України тощо.

“Далі йдеться про варіант напрацювання якогось механізму, в рамках якого Україна отримає якісь міжнародні гарантії. Але ключова проблема полягає в тому, що міжнародне право, яке регулюватиме цей процес, працює лише в умовах стабільного світопорядку, – зазначає експерт. – Тобто коли ті чи інші країни, пов’язані певними інтересами з якимсь об’єктом чи суб’єктом, зацікавлені в тому, щоб міжнародне право працювало. Якщо ж змінюється статус-кво, баланс сил, якщо одна з країн починає ламати усталений світопорядок, систему глобальної безпеки (як зараз робить Росія), то будь-які механізми, дієві раніше, перестають працювати”.

Тому, пояснює Богдан Бондаренко, зараз йдеться про те, що деякі країни візьмуть на себе колективне зобов’язання щодо гарантій безпеки України в майбутньому.

“Не виключено, що після перемоги над російською агресією буде спроба включити до цих домовленостей як потенційну загрозу те, що утворюється на місці нинішньої РФ, – вважає експерт. – Слід розуміти, що якась архітектура цих гарантій можлива лише за умови розуміння нового статус-кво, який визначається зараз на полі бою. Враховуючи, що ситуація в динаміці поки що рано говорити про те, якими можуть бути ці гарантії”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – вбивство Дугіної, ядерний шантаж на ЗАЕС, судилище над “азовцями”: що задумали у Кремлі.

Вбивство Дугіної, ядерний шантаж на ЗАЕС, судилище над азовцями: що задумали у Кремлі

Росія всіляко намагається повісити на Україну вбивство пропагандистки Дарії Дугіної. Причому робить це досить незграбно. Примазуючи “азовців”, судилище над якими (військовополонені) окупанти мають намір провести у Маріуполі. Аналогічно росіяни діють на Запорізькій АЕС, де самі влаштовують провокації, але скликають Радбез ООН, щоб повісити цей терор на Україну. Тим часом, на 25 серпня в Держдумі країни-агресора мають намір прийняти “спеціальну заяву по Україні”, судячи з усього щодо тієї самої ситуації на ЗАЕС. Про що говорять такі дії Росії? До чого нам готуватися? Чим ми можемо відповісти? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Кремлем розігрується карта, щоб “продати” суспільству хоч таку “перемогу” Колишній працівник СБУ та консультант Комітету Верховної Ради з питань національної оборони безпеки Іван Ступак погоджується з тим, що ситуація з підривом Дугіної виглядає дуже незграбно.

“Занадто швидко проведено розслідування, надто явно все намагаються прив’язати до України загалом та “азовців” зокрема, – пояснює він. – Таким чином спецслужби та пропаганда країни-агресора хочуть підвищити градус ненависті до України в російському суспільстві, яке вже охололо до так званої “спеціальної військової операції”. Ну, а Кремлю важливо підігрівати цю тему, підганяти росіян вербуватися в “гарматне м’ясо”. Йде накачування громадян Росії традиційними тезами “нацисти”, “бандерівці”, “хунта”, “терористи” тощо. Друге завдання – дискредитація України в очах світової спільноти. З цим складніше, тому що російська пропаганда неабияк отримала по зубах навіть до нещодавно лояльної до неї Європи. І виліпити із себе образ жертви виходить лише для внутрішньої аудиторії”.

“Азовці” – окрема історія, вважає Іван Ступак. Під цю категорію, до якої роспропаганда ліпить тавро “нацистів”, “фашистів” намагаються загнати і нацполіцію, і прикордонників, і волонтерів.

“Для Кремля “Азов” – це квінтесенція опору, свободи, непохитності. Усього того, що путінський режим ненавидить. Саме тому він руками деенерівських маріонеток хоче влаштувати судилище. У самій же Росії прискореними темпами визнали “Азов” терористичною організацією. Тобто фактично всі взяті в полон захисники Маріуполя підуть за статтею “тероризм”. І це будуть зовсім інші терміни – аж до довічного ув’язнення (якщо за законодавством Росії, а за “законами” деенерії можуть засудити і до страти)”, – зазначає експерт.

На його думку, ця карта розігрується Кремлем, щоби “продати” суспільству хоч таку “перемогу”. При цьому, продовжує експерт, не варто виключати, що зрештою “азовців” обміняють.

“Ще одна мета “трибуналу” – спроба легітимізувати донбаські псевдореспубліки. Росія постійно робить такі кроки. Типу, ой, а ми тут ні до чого! Це все “ДНР”. Говоріть із ними, спілкуйтеся, налагоджуйте контакт. Нехай до них їдуть міжнародні структури, нехай до них звертається Київ. Тупий шантаж, маніпуляції, підміна понять, – упевнений Іван Ступак. – Те саме – щодо Запорізької АЕС. Самі захопили, самі замінували, самі обстрілюють – і намагаються звинувачувати у всьому Україну. Росіянам чомусь здається, що таким відвертим, неприкритим шантажем та маніпуляціями вони зможуть похитнути довіру міжнародних партнерів до України. Позбавивши нас військової, фінансової та політичної підтримки. При цьому забуваючи, що міжнародне співтовариство – це не вигодоване на путінській пропаганді російське. І навіть замилені російськими грошима очі деяких європейців прозріли після того, як Росія показала своє істинне обличчя, розпочавши відкриту агресію проти України, вчинивши тут неймовірну кількість військових злочинів і нарвавшись на неймовірну відсіч”.

Цивілізоване людство вже давно перестало вірити у такі постановочні сюжети з Росії Керівник Фундації “Вища школа професійної політики” Олег Вострих не сумнівається, що потік брехні та фейків, що ллється з рашистських зомбоканалів, розрахований здебільшого на внутрішнє споживання та обдурювання.

“Все заради виклику патріотичного блювотного рефлексу у нації, яка перестала аналізувати та думати, – наголошує він. — На Росії відчувається нестача охочих йти гарматним м’ясом на війну. Потрібні нові методи порушення патріотизму. Черговий вибух, здійснений ФСБ, незграбно перекладається з хворої голови – на здорову. Спроба притягнути “Азовський слід” у внутрішні розбирання між вежами кремля нагадує вибухи житлових будинків у Москві перед виборами путіна. Цивілізоване людство вже давно перестало вірити у такі постановочні сюжети з Росії. І тому така спокійна реакція світової спільноти на цю подію. А ось для звичайного росіянина – це обурення та гнів, посилення страху (у рідній країні спокійно вже не можна пересуватися, всюди діють іноземні диверсійні групи). Але потік обурення не викликає бажання йти вмирати в більшості. Це більше сплеск у болоті, який незабаром затихне через інертність та безвольність суспільства”.

Із Запорізькою АЕС все набагато складніше, вважає Олег Вострих. Це, на його думку, інструмент шантажу. Європи та США. Спроба натиснути на те, щоб вони знайшли можливості посадити Україну за стіл переговорів з агресором.

“Справи на фронті у росіян йдуть дедалі гірше. Воюють вони переважно ракетами з житловими кварталами. І переговори, які б дали змогу закріпити нинішню ситуацію, необхідні росії як ковток повітря. Тому варто очікувати на подальші провокації зі спробою перекласти відповідальність на українську сторону, – прогнозує експерт. – Щоправда, після того, як більшість країн заявили про необхідність беззастережної демілітаризації атомної станції та допуску на неї представників МАГАТЕ та ООН, Росії складно буде довести, що вона не винна в тому, що відбувається. Адже співробітників МАГАТЕ та ООН так і не допустили на об’єкт. Судомні спроби придумати переконливу картинку “звірств” України вкотре розбиваються про погано підготовку та незграбність російських спецслужб. Але у нас попереду ще багато подій, на які необхідно правильно реагувати та попереджати їхні наслідки”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — у МЗС назвали дві країни ЄС, які не постачали Україні зброю.