Палестинський “Ісламський джихад” випустив понад 100 ракет із Гази по Ізраїлю. Армія оборони Ізраїлю завдала ударів у відповідь. Влада Тель-Авіва оголосила про відкриття всіх громадських бомбосховищ на території міста на тлі загострення ситуації в секторі Газа Чи можна говорити про зв’язок цього та інших конфліктів, що загострилися, у світі з відкритим вторгненням Росії в Україну, що розпочалося в лютому цього року? Видання “Коментарі” із цим питанням звернулося до експертів.
Росія не здатна вести військові дії з кимось, крім нашої країни і багато хто використовує цю ситуацію Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко зазначає:
“Такі стратегічні у глобальному підході гравці у світі як США, Китай, Росія тією чи іншою мірою пов’язані з війною, яка триває в Україні. РФ — безпосередньо, США, Китай, інші країни — так чи інакше залучені, більшою чи меншою мірою. Усе це, безумовно, впливає на ситуацію по всьому світу”.
Та сама Росія, пояснює генерал, поглинена веденням та забезпеченням війни в Україні. Що послаблюэ вплив країни-агресора на навколишні країни. У тому числі ті, частини територій яких вона вже окупувала (та сама Грузія), до яких має претензії (також Казахстан).
“Через свої рупори на кшталт заступника секретаря Радбезу РФ Медведєва, не кажучи вже про відвертих пропагандистів, Росія постійно заявляє про бажання відновити СРСР. Путін хотів це зробити до сторіччя утворення Радянського Союзу – у грудні цього року, – наголошує Ігор Романенко. – Але всі ці нападки, погрози на фоні ослаблення агресора з імперськими амбіціями, викликають відповідну реакцію у навколишніх країн, до яких РФ має ті чи інші претензії (вже названі Грузія, Казахстан, низка інших). При цьому всі бачать, що собою насправді являє друга армія у світі. Як її б’ють в Україні. І зрозуміло, що Росія не здатна вести військові дії з кимось, окрім нашої країни. І багато хто використовує цю ситуацію”.
Ми бачимо, продовжує експерт, досить жорстку, раніше неможливу, поведінку Казахстану. Бачимо поведінку Литви з її блокадою Калінінграду. Бачимо поведінку Польщі, навіть певною мірою – Молдови.
“Бачимо навіть нахабну поведінку талібів (Афганістан), від яких Путін поки що відкупився п’ятьма мільярдами. А за путінське застереження, що вони з себе нічого нібито не представляють, таліби нібито підвищили ціну. І не починають поки що бойові дії, вкрай незручні для РФ. Хоча такі можливості у них є. І, гадаю, рано чи пізно Росія відчує загрозу і з Афганістану”, – прогнозує генерал.
Ослабли, зазначає він, позиції Путіна й у Сирії.
“В свій час, коли він завів туди свої війська, змусив США відновити з ним спілкування. Зараз президент Росії змушений просити у турецького лідера Ердогана не розкочегарувати там ситуацію (а турки хочуть закрити питання з курдами). Або хоча б вирішити питання більш-менш прийнятно для позицій РФ. Причому виступав у цьому випадку Путін із ослаблених позицій, – наголошує Ігор Романенко. — Те саме щодо загострення в Нагірному Карабаху. Бачимо характерну поведінку Азербайджану, за яким стоїть Туреччина. Те саме – у Лівії. Росія вивела звідти практично всіх найманців ЧВК, вивела значну частину регулярних військ із Сирії та Вірменії. У результаті у Нагірному Карабаху Вірменія і РФ, що підтримує її, неспроможні ефективно протистояти військам Азербайджану. А ті використовують ситуацію, що склалася, щоб розставити остаточні точки по Нагірному Карабаху”.
Ось так, наголошує генерал, відгукується російський напад на Україну лише на зони впливу самої Росії.
“Тим часом у США, які приділяють велику увагу подіям в Україні, з’явився новий головний біль у вигляді китайської активності у Тайваню. Сьогодні стало відомо, що військові навчання КНР у тому районі продовжені вкотре – тепер до середини серпня, – зазначає Ігор Романенко. – З урахуванням того, що у глобальній політиці світу хтось ослаб, хтось зміцнився, відбувається спроби перерозподілу можливостей багатьох держав. У тому числі в ізраїльсько-палестинському конфлікті, чергове загострення якого, як і багато інших, не випадково збіглося з розхитуванням Росією основ глобальної безпеки”.
Те, що відбувається в Україні, і навколо Тайваню, і в Нагірному Карабаху, і в Ізраїлі – це один процес Експерт програми “Міжнародна та внутрішня політика” аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич вважає природним, що загальна кількість конфліктів зросла після відкритого вторгнення Росії до України.
“Аналітики і раніше попереджали – світова система стримувань, система впливу, не працюють. Причому як системи запобігання війні, і системи санкційного тиску. Тому що у світі склалося кілька центрів. Відповідно ефективність, коли лише одна група держав намагається тиснути, сумнівна. У короткостроковій перспективі. У довгостроковій – так”, – зазначає експерт.
За його словами, коли РФ розпочала агресію проти України у 2014 році, багато політиків намагалися згладити ефект, зробити вигляд, що система міжнародного права ще працює. Коли ж із 24 лютого 2022-го почалася активна фаза війни (яку РФ називає “спеціальною військовою операцією”), то багато інших держав порахували – “ой, а може нам теж так можна?”.
“Прошу вибачення за примітивну паралель. Але як би там не було, це “і нам так можна” виливається в загострення у різних частинах світу, – пояснює Ігор Тишкевич. – Плюс до всього – якщо це не ключова держава з погляду геополітичних інтересів, додаткові конфлікти відбуваються у світових ЗМІ у рядку “а також” чи “інше”. Це стосується африканських країн, певною мірою ізраїльсько-палестинського конфлікту. Для того ж Європейського Союзу це проблеми третього, четвертого порядку. Тим більше що у випадку з Ізраїлем це накладається на довгу історію протистояння з Палестинською державою. Де, нагадаю, є невиконані резолюції ООН, спроби створення поселень не на своїх землях, проблема Єрусалиму тощо”.
При цьому, продовжує експерт, коли увагу світової громадськості привернуто до інших регіонів (Китай-Тайвань, Україна-Росія), дехто намагається вирішити власні проблеми. У тому числі давні.
“Нагадаю, що нинішнє загострення в Ізраїлі почалося після того, як Ізраїльська держава вирішила ліквідувати керівника одного з угрупувань ісламізму на території Палестинської держави. Відповідно, це загострення зараз, знову ж таки, відноситься до категорії “інше”. Тому що “там і так завжди стріляли” просто зараз трохи більше. Особливо ніхто глибоко в цю тему не занурюється. Хоч насправді те, що відбувається в Україні, і навколо Тайваню, і в Нагірному Карабаху, і в Ізраїлі – це один процес. І він називається – руйнація світової системи забезпечення безпеки, яка була створена після Другої світової війни. Зрештою ми отримаємо створення нової системи, – прогнозує Ігор Тишкевич. – Питання – коли, як і у якому вигляді”.
Читайте також на порталі “Коментарі” – успіх “зернового коридору” на тлі нового шантажу Путіна: про що говорить заява Зеленського.
