Яку максимальну кількість військових Путін може перекинути в Україну: у розвідці відповіли

Як виявилося, у “другій армії світу” є величезна проблема з людським ресурсом і сьогодні Путін не може перекинути в Україну більш ніж 300-350 тисяч воїнів. Як повідомляє портал “Коментарі”, про це повідомляє сайт ГУР, з посиланням на заяву представника ГУР Міноборони Вадима Скібіцького під час загальнонаціонального телемарафону.

Вадим Скібіцький зазначив, що багато підрозділів у російській армії зайняті тим, що виконують функції з охорони та оборони об’єктів на території Росії. Інші підрозділи займається тим самим, але за межами Росії. Крім того, велике угруповання Росії сконцентровано у Сирії. Москва має дуже велику мережу військових баз на території колишнього СРСР – у тій же Вірменії, Таджикистані, Нагірному Карабаху, Казахстані. Саме тому межа Росії – це 300-350 тисяч військових, які можуть бути перекинуті на війну до України.

Скібіцький додав, що навесні керівництво Росії прийняло рішення перекидати на війну лише контрактників, але охочих вирушати заробляти на війні в Україні виявилося менше, ніж очікувалося. Особливо після того, як збільшилася кількість “200-х” і “300-х” окупантів, які почали прибувати до Росії, відвоювавшись в Україні.                                                                                             

Читайте також на порталі “Коментарі” — Макрон та Шольц хочуть діалогу з Путіним: чи є шанс на переговори та припинення війни. Експерти детально розібрали ситуацію для нашого видання.

Також “Коментарі” писали – чому візит місії МАГАТЕ на ЗАЕС не допоможе вибити росіян – чи обґрунтована критика Зеленського.

Нова вісь зла або знову показуха: про що свідчить зближення Ірану та РФ – до чого це може призвести

У Москві зустрілися російський та іранський глави МЗС. За підсумками міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що Москва та Тегеран працюють над “міждержавною угодою, яка матиме стратегічне значення, в якій визначено основні напрямки подальшого нарощування всього комплексу російсько-іранських зв’язків на найближчі десятиліття”. Про що говорить таке зближення Ірану та Росії? До чого воно може призвести? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Для російської дипломатії створення “антизахідної коаліції” та отримання військово-технічної допомоги є ключовим завданням Народний депутат України VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього, президент аналітичного центру “Політика” Ігор Попов розмірковує так:

“Напередодні війни проти України Росія підписала подібну “історичну велику угоду” з Китаєм. Але це ніяк не вплинуло на бажання Китаю рятувати Росію від західних санкцій та постачати їй зброю чи чіпи для електроніки. Як і Китай, Іран у такій ситуації може претендувати на вигідні торгові угоди з РФ, якщо така торгівля не суперечитиме перспектив співпраці із Заходом. Переговори щодо “ядерної угоди” з Іраном виходять на підписання серйозних документів. Відновлення “Загального всеосяжного плану дій” для Ірану набагато важливіше, ніж угода з Росією. І навіть цей візит до Москви може виявитися аргументом для торгів із Заходом за окремими пунктами угоди”.

Експерт зазначає, що президент Володимир Зеленський взаємодіє із західною коаліцією з широкого спектру питань. І аргументи України враховуються, зокрема, у домовленостях Заходу з Іраном.

“Так, для України важливо запобігти постачанню іранських безпілотників для російської армії. Поки ці поставки не підтверджені, і навіть якщо поставлені перші дослідні зразки, то в рамках великої угоди можна зупинити подальший поступ у цьому напрямі”, – упевнений Ігор Попов.

Для Ірану ж, продовжує він, відкривається можливість повернутися на світовий ринок постачання нафти і газу, зняти частину західних санкцій. І це буде набагато цікавішим, ніж можливі пропозиції Кремля.

“Але для російської дипломатії створення “антизахідної коаліції” та отримання військово-технічної допомоги є ключовим завданням, – наголошує експерт. – Тому ризики посилення співпраці РФ та Ірану залишаються, і в нових раундах “Великої гри” іранська карта розігруватиметься ще неодноразово”.

Росія та Іран – старовинні партнери з людожерства Заступник гендиректора телеканалу ATR, журналіст Айдер Муждабаєв вважає, що вже чітко сформувалася нова вісь зла – РФ, Китай, Іран та КНДР (Північна Корея).

“Тепер триває офіційно оформлення тих чи інших відносин, – зазначає він. — Важко сказати, до чого це все йде. Росія та Іран – старовинні партнери з людожерства. І там, і там немає прав людини, чекнута на історії та традиціях влада. По суті, ті, хто називає Росію православним північним Іраном (як той самий журналіст Аркадій Бабченко) – мають рацію. Ці країни об’єднують навіть загальні злочини – збиті пасажирські літаки та небажання визнавати свою провину”.

Єдиний спосіб зруйнувати цю нову вісь зла – поставити Росію на місце, впевнений експерт. Змусити її капітулювати перед Україною та загалом перед цивілізованим світом.

“Після цього той же Іран загнеться за лічені місяці, – прогнозує Айдер Муждабаєв. — Поодинці, без підживлення з РФ, він не страшний. Не кажучи вже про КНДР. Ну, а Китай не настільки божевільний, щоб проводити шалену антизахідну політику, яка знищить його економіку. Як тільки Росії в нинішньому вигляді не буде, розваляться всі організації, що терзають світ типу “ХАМАС”, “Аль-Каїда”, ІДІЛ, “Хезболла”. Усі вони діють під кураторством РФ. Не стане її, не стане їх”.

Всі ці зустрічі та заяви більш схожі на картинку заради картинки Магістр державного управління, політолог, соціолог Володимир Воля припускає, що ми бачимо спробу зробити гарну міну за поганої гри.

“Співпраця між Іраном та РФ обмежена. По-перше, обидві ці держави мають великий сировинний експорт – нафту та газ. Не будуть вони їх продавати один одному? По-друге, Росія та Іран перебувають під санкціями, які обмежують цей енергетичний експорт. Отже, якщо поглиблення співробітництва і можливе, то це спрощення фінансових операцій, а також звичайна двостороння торгівля продовольством, якимись мінеральними ресурсами, виробами легкої промисловості, кооперація в деяких сферах, які не є стратегічно значущими з погляду зміцнення економіки”, – пояснює експерт .

З технологічної точки зору, продовжує він, Іран навряд чи може щось дати Росії, яка в цьому сенсі перебуває на більш високому рівні розвитку.

“Отже всі ці зустрічі та заяви більш схожі на картинку заради картинки, ніж на якийсь прорив із позитивними результатами для Москви та Тегерана. Нівелювати ті негативні ефекти, які виникли в РФ через санкції за агресію проти України, так точно не вийде”, – упевнений Володимир Воля.

На його думку, у Росії так висвітлюють цю подію лише для того, щоб створити враження для внутрішньої аудиторії, що ізоляції немає, а союзники є, що справи в економіці не такі погані. Все це, зрозуміло, має мало спільного із дійсністю.

“Реальний стратегічний союз між Іраном та Росією неможливий ще й тому, що Іран, як і Китай, не має військово-політичних союзників. Є лише партнери, з якими в той чи інший момент можуть співпадати інтереси, взаємна вигода за окремими напрямками співробітництва. А тому говорити про якийсь серйозний альянс між Москвою та Тегераном не доводиться, – пояснює експерт. – Для України ці російсько-іранські ігри не матимуть суттєвих наслідків. Повідомлення ряду ЗМІ, що іранці передали росіянам якісь безпілотники, наразі не знайшли фактичного підтвердження. Враховуючи, що за першого ж їхнього виявлення на фронті, це стане приводом для введення додаткових санкцій проти Ірану, не думаю, що він пішов би на такий крок”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – чому візит місії МАГАТЕ на ЗАЕС не допоможе вибити росіян – чи обґрунтовано критику Зеленського.

Росіяни підняли білий прапор (ВІДЕО)

Україна продовжує
контрнаступ на південному напрямку країни і робить це успішно. Окрім знищення
великої кількості військової техніки та особового складу російських військ,
такі дії українців деморалізують росіян. У мережу потрапило відео, як російські
сили вивісили білий прапор.

Російські війська
підняли білий прапор на півдні України в Херсонській області. За попередніми
даними це сталося біля села Правдиве. На відео видно як російські військові
махають білим прапором, що означає їх поразку у цій битві та здачу у полон.
Відео цього інциденту можна переглянути нижче.

Українські
військові спостерігаючи за діями росіян не впевненні у правдивості дій росіян і
вважають, що ті можуть брехати, тому обговорювали подальші дії. Один з українських
військових запропонував випустити один снаряд по них.

Ану, Андрюха, дай
один снаряд, ободряющий, — сказав український воїн.

Чим закінчилась
доля російських військових поки невідомо.

Раніше, портал “Коментарі” повідомляв у своїй статті про знищення російських окупантів в окопах біля
Донецького аеропорту. Тоді РФ втратили кілька одиниць особового складу.

Також, “Коментарі” писали про втрати Російської Федерації у наслідок контрнаступу українських сил
на південному напрямку. Тоді стало відомо, що росіяни втратили кілька танків,
десяток гаубиць, систему “Сонцепьок”, самохідну установку “Гіацинт-С”
та іншу техніку. Окрім цього було знищено три склади боєприпасів російських
окупантів. Особового складу ліквідовано в кількості 82 одиниці. Про це
повідомив речник ОК “Південь”.

 

Макрон та Шольц хочуть діалогу з Путіним: чи є шанс на переговори та припинення війни

Французький президент Еммануель Макрон заявив, що виступає за те, щоб продовжити діалог з президентом Росії владимиром Путіним. В аналогічному ключі висловився німецький канцлер Олаф Шольц. Як оцінюєте ці заяви? Чи є шанс на діалог? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Для діалогу з росією Україні важливо забезпечити максимальну ліквідацію живої сили російської армії та сепаратистських збройних формувань Кандидат політичних наук, полексперт Дмитро Гаврилюк звертає увагу, що Макрон уже не грає у дешевій виставі під назвою “Зберегти обличчя путіна” за будь-яку ціну. Як, зрештою, і Шольц.

“І Макрон, і Шольц тепер публічно демонструють те, що і їхні попередники – виконують роль дволиких янусів, які, умовно кажучи, до обіду глибоко стурбовані військовими злочинами Росії в Україні, а потім шукають економічного та фінансового компромісу за принципом “only business” (просто бізнес) з тією самою антицивілізацією, яка юридично називається “російська федерація”. Україні в таких умовах залишається постійно нагадувати дипломатам та політикам із Франції та ФРН про принцип “нічого про Україну без України”, – наголошує експерт. – Макрон і Шольц, звичайно, молодці, що певне озброєння все ж таки вичавили зі своїх військових складів на потреби ЗСУ для утилізації російської армії у наших південних, східних та північно-східних регіонах. Водночас політичні еліти ЄС помиляються, якщо вважають, що Україна до кінця своїх днів кланятиметься за цю допомогу, дозволяючи торгувати гігантам західної демократії нашим суверенітетом заради економічних дивідендів для європейських корпорацій, старих політичних зв’язків із росією тощо”.

На думку Дмитра Гаврилюка, для діалогу з росією Україні важливо забезпечити максимальну ліквідацію живої сили російської армії та сепаратистських збройних формувань, засудження та укладання всіх колаборантів та ключових представників політикуму сепаратистського політичного олімпу (яких Росії або покине, або не залишить). Слід також максимально довго утримати ЄС від зняття з Росії санкцій.

“Не важливо, яким буде формулювання гіпотетичного діалогу Росії та України. Очевидно, це не буде капітуляцією жодної сторони. Можливо – припинення спецоперації чи антитерористичної операції натомість на політико-конституційні зміни з певною амністією для учасників війни, – розмірковує експерт. – Україні необхідно вже зараз серйозно виділити та поглиблювати всеосяжну співпрацю зі своїми основними європейськими союзниками, на кшталт Великобританії, Польщі, країн Балтії. Також нам варто повноцінно переозброїтися, посилити військове навчання своїх громадян, тому що чергова російсько-українська війна у довгостроковій перспективі є більшою реальністю, ніж системна та динамічна військова допомога Україні з боку того ж Шольця, доки він є канцлером ФРН”.

У найближчому майбутньому навряд чи якісь переговори можливі На думку політтехнолога Бориса Тізенгаузена, схоже, що і Макрон, і Шольц досі живуть у парадигмі виключно дипломатичного рішення війни.

“Зараз вони стали висловлюватися м’якше, ніж на початку широкомасштабної російської агресії. Вже не так часто намагаються “зберегти обличчя путіну”. Але тенденція зрозуміла – вони від цієї лінії не відходили”, – зазначає експерт.

Він нагадує, що президент України вже не раз чітко висловився щодо умов, за яких переговори між Києвом та Москвою стануть можливими.

За словами Володимира Зеленського, діалог можливий при відході на позиції як мінімум станом на 23 лютого 2022 року. А також за умови неперетину “червоних ліній”, серед яких – не проведення судилища над захисниками Маріуполя та псевдореферендумів. Як бачимо, путіну ці умови не підходять. Він намагався через різних посередників (і екс-канцлера Німеччини Шредера, і президента Туреччини Ердогана) передати свої “хотілки”. Які, як ми розуміємо, не влаштовують Україну”, – пояснює Борис Тізенгаузен.

У результаті, продовжує він, путін опинився у складній ситуації. Лінія фронту непросто не просувається в потрібному Росії напрямку. Навпаки, українські війська відбивають населені пункти на півдні. І все ж таки Кремль і його пропаганда продовжують вселяти росіянам, що “спецоперація йде за планом”.

Борис Тизенгаузен резюмує:

“З огляду на все вищесказане, в найближчому майбутньому навряд чи якісь переговори можливі. Росіяни не збираються добровільно йти з нашої території. Отже, ми їм допоможемо силою зброї”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – чому візит місії МАГАТЕ на ЗАЕС не допоможе вибити росіян – чи обґрунтовано критику Зеленського.

Китай приєднався до РФ у навчаннях “Схід-2022”: чи може виникнути нова загроза

Понад 2000 китайських військовослужбовців приєдналися до Росії у навчаннях “Схід-2022”, які стартували цього тижня Далекосхідному військовому окрузі Сибіру, а також в акваторіях та прибережних зонах Японського та Охотського морів. Маневри стали першим випадком, коли Китай направив сили з трьох видів своїх збройних сил (підрозділи армії, флоту та авіації) для участі в одному російському навчанні (в якому бере участь і низка інших країн). Що стоїть за подібним кроком КНР? Які ризики це має – і для кого? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Пекін хоче зберегти видиму підтримку російського режиму і при цьому уникнути ширшого конфлікту із Заходом Асоційований аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, експерт зі Східної Азії Олексій Живора звертає увагу, що нинішній китайський контингент на “Схід-2022” насправді менший, ніж той, що брав участь у цих навчаннях у 2018 році – 2000 проти 3500 військових. Те саме, що беруть участь усі роди військ Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), говорить, на думку експерта, про бажання відвернути увагу від наведеного вище факту.

“За ідеєю, так Пекін хоче зберегти видиму підтримку російського режиму і при цьому уникнути ширшого конфлікту із Заходом, – пояснює Олексій Живора. – З огляду на значно зменшені масштаби заходу загалом порівняно з 2018 роком, говорити про якісь далекосяжні цілі КНР (наприклад, надіслати заяву про наміри Японії) тут не варто. Пекін може цікавити обмін досвідом ведення військових дій із використанням радянської та російської техніки, яка досі становить вагому частку озброєння НВАК”.

Загалом, такі навчання як “Захід” та “Схід” – це насамперед про підтримку Росією міфу про другу армію світу, вважає аналітик.

“Для Кремля це особливо важливо в той час, коли цей міф по цеглині ціною своїх життів розбирають ЗСУ, – наголошує Олексій Живора. – Запланувавши “Схід-2022″ саме зараз, коли зазвичай відбуваються подібні навчання, Москва прагне переконати зовнішній світ у своїй стабільності. У такій ситуації Пекін може лише підігрувати і, здається, не збирається особливо напружуватися навіть у такій обмеженій ролі”.

Не варто очікувати від цих навчань чогось провокаційного чи екстраординарного Експерт Українського інституту політики Микита Трачук знаходить участь Китаю у цих навчаннях скоріше символічною.

“Дві тисячі осіб на ці навчання, враховуючи гігантську армію КНР (більше двох мільйонів військових) – це саме символічна кількість, як на мене. Зазначу також, що найбільшою новиною були б саме спільні російсько-китайські навчання. А так у цих маневрах беруть участь із десяток інших країн, включаючи, до речі, Індію, латиноамериканські держави і навіть Алжиру. Свого роду, “збірна солянка”. Отже, не думаю, що це знак якоїсь особливої підтримки РФ Китаєм. Скоріше – знак того, що Китай більший проти Заходу, ніж за Росію”, – розмірковує експерт.

На його думку, побічно це підтверджується участю в навчаннях Індії та російських сателітів на кшталт Білорусі чи Сирії.

“Я також нагадаю, що попереду КНР має важливий з’їзд КПК, і в контексті цього Сі Цзіньпін зобов’язаний демонструвати зовнішню військову активність. Простіше кажучи – виявляти силу та позицію. Думаю, у тому числі і це варто за рішенням взяти участь у російських навчаннях, – зазначає Микита Трачук. – Навряд це несе якісь особливі ризики. Не варто очікувати від цих навчань чогось провокаційного чи екстраординарного. Занадто великий та строкатий список учасників практично виключає можливість серйозних інцидентів”.

Проте, наголошує експерт, для нас це важливий чинник, що Пекін у тому чи іншому вигляді, хоч і дотримується своїх доктрин “стратегічного стримування” та “вічного нейтралітету”, але все ж таки дрейфує у бік Москви в контексті її антизахідної політики.

“Для нас дуже важливою є боротьба за Китай, це завдання для наших дипломатів. Так, Китай навряд чи буде за нас. Однак нам важливо, щоб він був точно не проти. Отже, нейтральна КНР, яка нехай не підтримує нас, але й не допомагає явно противнику, бачиться мені основною метою нашої дипломатії на китайському напрямку. Де поки що можемо говорити лише про обмежений успіх”, – резюмує Микита Трачук.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін злякався “антиросійського анклаву” в Україні: як зрозуміти нову заяву диктатора.