Путін хоче переговорів чи знову блефує: про що говорять нові заяви диктатора про Україну

Російський диктатор Володимир Путін у п’ятницю, виступаючи на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в Узбекистані, високо оцінив зусилля президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана щодо припинення війни в Україні. При цьому заявив, що президент України Володимир Зеленський не готовий вести мирні переговори. Про що говорять такі заяви Путіна? Портал “Коментарі” із цим питанням звернувся до експертів.

Раніше нам просто ставили ультиматуми, а сьогодні Путін фактично скаржиться, що Україна не готова припиняти війну Політичний експерт Олександр Антонюк вважає, що саміт ШОС наочно довів, що РФ на чолі з диктатором Путіним вже не становить цінності. Вона стала країною другого та навіть третього ешелону. Не рівна не лише Китаю, а й тій же Туреччині. Для лідерів, яких зустрічі з представниками Казахстану, низки інших держав, мали більшу вагу, ніж зустріч із Путіним.

“Висловлювання кремлівського старця про агресію проти України виглядали вже як якісь виправдання. При цьому було багато компліментарності на адресу Ердогана, Сі Ціньпіна, – зазначає експерт. – Що стосується путінських заяв про неготовність України до переговорів, його обурення, що ми тримаємо оборону – це певний сигнал. І слабкості РФ, і те, що вона починає визнавати наше вміння воювати і взагалі нашу державу як суб’єкта. Згадаймо, як раніше поводився Путін, про що він заявив, оголошуючи в ніч на 24 лютого “спеціальну операцію” — по суті, війну проти України. Всі ці розмови про денацифікацію, демілітаризацію, про нібито не суб’єктність нашої держави. Це було як ставлення пана до холопів, які дозволили собі проводити суверенну внутрішню та зовнішню політику. Тепер все інакше”.

Раніше, продовжує Олександр Антонюк, російська сторона нагло поводилася, коли ми намагалися проводити переговори.

“Нам просто ставили ультиматуми, – наголошує експерт. – А сьогодні Путін, який виглядає на останніх зустрічах просто жалюгідно, фактично скаржиться, що Україна не готова припиняти війну. Тобто стілець під ним серйозно хитається – і він це розуміє. А світ розуміє, що путінська Росія стрімко втрачає свою вагу, а в потенціалі – і суб’єктність, яку поки що забезпечує хіба що ядерну зброю”.

Путінська риторика про мирні переговори є цинічною брехнею Експерт аналітичного порталу “Слово і Справа”, політолог Валентин Гладких наголошує, що Путін продовжує цинічно брехати, прагнучи видати чорне за біле і навпаки.

“Перед тим, як оцінювати нібито миротворчі ініціативи та бажання переговорів Путіна, слід згадати, що Зеленський неодноразово висловлював свою готовність зустрітися з російським президентом ще до початку широкомасштабної війни. Він сподівався мирно врегулювати усі конфліктні питання. Путін же уникав цього, бо готувався до війни, шукаючи будь-якого надуманого приводу, щоб її розв’язати. Більше того, так і не знайшовши казусу беллі (привід для війни), Путін розв’язав без причини. І практично весь цивілізований світ визнав це “невмотивованою агресією”. Навіть після початку війни Україна не відкидала переговорів як способу мирного врегулювання, – нагадує експерт. – Росія ж продовжувала висувати ультимативні, а головне абсурдні вимоги на кшталт “денацифікації”. Заявляючи про свою готовність до переговорів, Путін чомусь забуває, що саме він розв’язав цю війну, напав на Україну. Що саме російські війська окупували частину нашої території. Що саме росіяни робили і продовжують чинити військові злочини, ведучи війну абсолютно терористичними методами, наслідки чого весь світ бачив на Київщині, а тепер ще й на Харківщині”.

Тож вся путінська риторика про мирні переговори є цинічною брехнею, зазначає Валентин Гладких.

Позиція України, за його словами, залишається чіткою та незмінною. Вона чітко артикулована президентом Зеленським та підтримується у цивілізованому світі: відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету в рамках міжнародно визнаних кордонів; гарантії безпеки, які унеможливили б повторний напад Росії; компенсація завданих збитків; притягнення до відповідальності винних у злочинах проти України та її громадян.

Вплив РФ на пострадянському просторі та взагалі у світі через провальну військову авантюру в Україні різко зменшується Політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі не сумнівається, що подібні заяви свідчать про бажання Путіна перекласти відповідальність за продовження активних бойових дій в Україні на Зеленського. Демонструючи водночас і слабкість Росії.

“При цьому Путін не уточнює, чому російські війська знаходяться на території Запорізької, Харківської, Херсонської, Миколаївської областей, незважаючи на те, що він постійно наголошує на тому, що головною метою т.зв. “спецоперації” (по суті — війни) є “звільнення” Донецької та Луганської областей”, — зазначає експерт.

За його словами, турецький лідер Ердоган є головним посередником у конфлікті, що допомагає з тією ж зерновою угодою, завдяки чому його статус значно зріс.

“Водночас він активно співпрацює з РФ в економічному плані. І все частіше на Заході звучать заяви, що Туреччина допомагає росіянам оминати західні санкції. Були відповідні сигнали із США. Навіть порушувалося питання запровадження санкцій проти турецьких компаній, які займаються реекспортом товарів до РФ, допомагаючи їй обійти обмеження”, – розповідає Максим Ялі.

Коментуючи поведінку Путіна на прес-конференції, експерт наголосив: незважаючи на те, що російський диктатор намагався зображати оптимізм, у нього це слабко вийшло. Особливо після того, як йому ставилися незручні питання щодо України, у тому числі в ракурсі успішних наступальних дій ЗСУ, західних санкцій.

“На тлі того, що на цьому саміті було підписано угоди між Китаєм та Республікою Білорусь (РБ) про перехід на новий рівень стратегічної співпраці, настрій у Путіна був, м’яко кажучи, поганий. Навіть його найближчий союзник, якого, як думав Путін, він повністю підім’яв, мріючи про анексію Білорусі, одержав гаранта територіальної цілісності в особі Китаю. Крім того, КНР може стати джерелом додаткового фінансування та інвестицій для Білорусі, що знову ж таки значно знизить російську роль там”, – акцентує експерт.

Він нагадує, що раніше РБ, яка потрапила під західні санкції, рятував лише Кремль – в обмін на політичні та економічні преференції, а також надання Білоруссю своєї території росіянам для ведення військових дій проти України.

“Крім того, китайський лідер Сі Циньпін свій перший з 2020 року закордонний візит перед самітом ШОС в Узбекистані здійснив до Казахстану, тим самим підтвердивши гарантії територіальної цілісності і для цієї країни, на яку також мала види Росія. Отже, саміт ШОС став бенефісом не Путіна, як намагається представити російська пропаганда, а Сі Ціньпіна, який значно зміцнив свої позиції в регіоні. Саме Китай, що має чималі кошти, є центром тяжіння для авторитарних держав, – зазначає Максим Ялі. — Зміцнив, як я вже казав, свої позиції і Ердоган, у тому числі за рахунок напруження вірмено-азербайджанського конфлікту, де Туреччина стоїть на боці Азербайджану, що перемагає. Тим самим Ердоган відповів чергову ляпас “другу” Путіну, поставивши вкотре під сумнів гарантії безпеки з боку РФ (як члена ОДКБ, який має ще й особисті гарантії перед Вірменією)”.

Політолог резюмує: вплив РФ на пострадянському просторі та взагалі у світі через провальну військову авантюру в Україні різко зменшується. Її розглядають уже не як гаранта безпеки, а як країну-загрозу.

Читайте також на порталі “Коментарі” — підсумки саміту ШОС, що насторожують: чому Китай не хвилює ядерний тероризм Росії в Україні.

У Маріуполі помітили колону танків: ворог готується до боїв у столиці Донбасу

У тимчасово окупованому Маріуполі помітили рух колони російських танків у напрямку Донецька. Як повідомляє видання “Коментарі”, про це в Telegram повідомив радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

“Нова військова активність. Вперше сьогодні колона з 15 танків із позначкою “Дари смерті” поїхала у бік Донецька”, — написав Петро Андрющенко.

Він зазначив, виходячи з того, що довелося побачити, окупанти не лише готуються до боїв за Донецьк, а й знову готуються вести бойові дії у самому Маріуполі. Тому що вперше за досить тривалий час російська важка військова техніка з’явилася на вулицях міста. Російська військова техніка помічена на Лівобережжі і неподалік “Азовсталі”.                                                                      

Крім того, Петро Андрющенко поділився і гарною новиною.

“І про хороше. Вперше з початку війни під с. Урзуф близько 19-00 звук “прильоту”. Подробиці з’ясовуємо, але це справді хороша новина”, — додав він.

Читайте також на порталі “Коментарі” — підсумки саміту ШОС, що насторожують: чому Китай не хвилює ядерний тероризм Росії в Україні.

Також видання “Коментарі” повідомляло – російський диктатор Володимир Путін у п’ятницю заперечував, що РФ має якесь відношення до енергетичної кризи в Європі. За його словами, якщо Євросоюз хоче більше газу, він має скасувати санкції, які перешкоджають відкриттю газопроводу “Північний потік-2”. Про що говорить такий відвертий шантаж? Як на це відреагує ЄС? Хто в результаті зазнає більших збитків? Портал “Коментарі” із цим питанням звернувся до експертів.

Глава розвідки Пентагону: Путін буде змушений змінити цілі війни в Україні

Серія невдач російської армії в Україні може змусити Кремль відкоригувати свої плани в Україні та змінити початкові цілі, які неодноразово озвучував президент РФ Путін. Як передає видання “Коментарі”, про це в інтерв’ю “AP” заявив директор розвідувального управління міністерства оборони США Скотт Беррієр.

Глава розвідуправління зазначив, якщо раніше Путін був стійко впевнений, що ось-ось вдасться дотиснути Україну, то зараз ми підходимо до того моменту, коли Путін буде змушений переглянути цілі так званої спецоперації в Україні.

Беррієр додав, у США не мають уявлення щодо того, яке рішення ухвалить Путін щодо війни в Україні, але від цього рішення багато в чому залежатиме, як довго триватиме протистояння.

При цьому заступник директора Центрального розвідувального управління Девід Коен не погодився з такою думкою, заявивши, що “не варто недооцінювати прихильність Путіна до оригінального плану – контролю над Україною”.

Варто зазначити, що як західна, так і українська розвідки неодноразово заявляли, що мета так званої спецоперації в Україні – це повалення влади та окупація всієї території країни. Офіційно Москва прикривалася пропагандистськими тезами про те, що домагається лише “денацифікації”, “демілітаризації” і “допомоги народу Донбасу”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — підсумки саміту ШОС, що насторожують: чому Китай не хвилює ядерний тероризм Росії в Україні.

Також видання “Коментарі” повідомляло – Китай не зацікавлений у припиненні війни в Україні – про що домовилися Сі Цзіньпін та Путін.

Путін шантажує ЄС, вимагаючи запуску “Північного потоку-2”: як відреагує Європа

Російський диктатор Володимир Путін у п’ятницю заперечував, що РФ має якесь відношення до енергетичної кризи в Європі. За його словами, якщо Євросоюз хоче більше газу, він має скасувати санкції, які перешкоджають відкриттю газопроводу “Північний потік-2” . Про що говорить такий відвертий шантаж? Як на це відреагує ЄС? Хто в результаті зазнає більших збитків? Портал “Коментарі” із цим питанням звернувся до експертів.

Рішень про відродження “Північного потоку-2” не буде Гендиректор ТОВ “Нафтогазбудінформатика”, голова експертної ради з питань газової промисловості та ринку природного газу Леонід Уніговський переконаний, що шантаж Путіна не пройде.

“Європейці чудово розуміють, що буде, якщо вони підуть навіть на часткові поступки країні-агресору, – зазначає експерт. – Незважаючи на всі побоювання, Європа навіть випереджаючими темпами готується до опалювального сезону. Це стосується й збільшення порівняно із запланованими обсягами газу в підземних сховищах. Схоже, в ЄС до початку опалювального сезону вийдуть у середньому майже на 95-відсоткове завантаження у своїх сховищах. До того ж, у ЄС більш-менш нормально йде анонсоване 15% зниження споживання газу. Все це говорить про те, що європейці серйозно готуються до опалювального сезону, можливих ускладнень при його проходженні. І не мають наміру йти на поступки Москві”.

Звісно, будуть складнощі, вважає Леонід Уніговський. До березня у підземних сховищах Європи, за прогнозами, залишиться 10-14% газу. Причому в Німеччині, за даними європейських експертів, навіть менше ніж 10%.

“Це може призвести до певних загрозами. Можливо, навіть запровадження часткового нормування споживання газу. За нашими розрахунками, щоб не скоротити більш ніж на 15% запланованого обсягу споживання, Європі в першому кварталі 2023 року може знадобитися додатково 4-5 млрд кубометрів газу. Або доведеться ще більше скорочувати його споживання, – пояснює експерт. – Але незважаючи ні на що, впевнений, що рішень про відродження ПП-2 не буде. І мені здається, це чудово розуміє і сам Путін”.

За словами Леоніда Уніговського, якби Росія реально хотіла допомогти Європі з подоланням енергетичної кризи, вона могла б це зробити через українську газотранспортну систему.

“Я не говорю про понад 100 млрд кубометрів, які ми раніше качали до Європи. Але ми цілком можемо качати зараз 70 млрд. У РФ є газопроводи, які забезпечили б подачу додаткових обсягів газу до українського кордону. Є ресурсна база. Але Кремль не має бажання цього робити”, – резюмує експерт.

Негативні наслідки агресії проти України, газового шантажу Європи будуть передусім для самої Росії Експерт з питань енергетики Центру Разумкова, екс-директор з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України” Максим Білявський розмірковує так:

“Кремлівський тиран відкрито озвучив мету енергетичного шантажу, який сам і організував. Росіяни все ще сподіваються реалізувати проект “Північний потік-2”, тим самим затягнувши енергетичний зашморг на шиї ЄС. Зверніть увагу, що досі оператора ПП-2 не визнано банкрутом. Адже як тільки це станеться, “Газпрому” потрібно буде повернути кредити, взяті, зокрема, в європейських банках, на спорудження цього інфраструктурного проекту. Мова про щонайменше 20-25 млрд доларів”.

Тобто, продовжує експерт, так звана історія навколо турбіни для ПП-1, що нібито не дозволяє через нього постачати газ до Європи, має низку цілей.

Перша – запуск та введення в експлуатацію ПП-2 (і відповідно не повернення кредитних коштів).

Друга – вплив на соціально-політичні настрої у країнах ЄС через зростання цін на енергоносії (що тягне за собою зростання тарифів).

Третя – ослаблення фінансово-технічної сили ЄС із одночасним звуженням його можливостей допомагати Україні.

“Припускаю, що Євросоюз проігнорує цей неприкритий шантаж. Нагадаю, що найбільшим адвокатом ПП-2 донедавна була ФРН. Зараз правлячі кола Німеччини прямо заявляють про необхідність демонтажу ПП-2 і згортання співпраці з РФ. Чи можна вважати те, що відбувається спалюванням енергомістів між Росією та Заходом? Не виключено. Досить сказати, що РФ щодня тупо спалює щонайменше 4 млн кубометрів природного газу. Того самого, що міг би йти на європейський ринок. Але не йде. У свою чергу, “Газпром” не зупиняє видобуток. А ринкам азіатсько-тихоокеанського регіону не потрібна така кількість газу, який видобувають у країні-агресорі. Тож згортання торгівлі російським газом з Європою не означає збільшення торгівлі за іншими напрямками”, – наголошує Максим Білявський.

Він нагадує, що на зустрічі лідерів країн Шанхайської організації співробітництва (ШОС), що відбулася 15-16 вересня, російська сторона активно просувала ідею нового газопроводу “Сила Сибіру”, яким газ з РФ повинен був транспортуватися на китайський ринок. Однак Китай досить дипломатично почав відходити від таких пропозицій. При цьому ініціювавши переговори з керівництвом Туркменістану – про будівництво газопроводу звідти до Китаю.

“Нагадаю також заяви китайського лідера Сі Ціньпіна про готовність відстоювати територіальну цілісність та суверенітет Казахстану, на які зазіхав Кремль. У цьому світлі ініціативи КНР щодо будівництва з конкурентом РФ на газовому ринку – Туркменістаном – свідчать про поступове згортання Пекіном дружби з Москвою. На мою думку, після успішного контрнаступу ЗСУ на Харківському напрямку Китай зробив висновки. І це чітко простежувалось на саміті ШОС. І навряд чи випадково Сі Ціньпін пропустив вечерю з лідерами РФ та Туреччини. Це черговий факт, який підтверджує, що Пекін охолодів до Москви. І не розглядає Росію як партнера у майбутньому. Хіба що окремі її регіони, які гіпотетично можуть відійти до КНР. Сама РФ як держава, схоже, не розглядається Китаєм як суб’єкт”, – пояснює Максим Білявський.

Він резюмує: негативні наслідки агресії проти України, газового шантажу Європи будуть передусім для самої Росії. І відчутно вона це відчує вже наступного року. Особливо якщо буде введено санкції на експорт російської нафти та нафтопродуктів, які займають приблизно 40% від експортної виручки держави-агресора. Мова про приблизно 800 млн доларів на день.

Читайте також на порталі “Коментарі” — підсумки саміту ШОС, що насторожують: чому Китай не хвилює ядерний тероризм Росії в Україні.

Визнання Росії державою-спонсором тероризму: чи зважиться на це світ після трагедії Ізюма

Президент України Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 16 вересня повідомив про масове поховання біля Ізюму. Він позитивно оцінив ідею ООН відправити туди свою місію. А також вкотре закликав визнати РФ державою-спонсором тероризму. Які шанси, що США та інші країни зважаться визнати очевидне – і поставити на Росії тавро, на яке вона давно заслуговує? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Рішення про визнання Росії країною-спонсором тероризму в США буде ухвалено, але пізніше Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілля Куса вважає, що рішення про визнання Росії країною-спонсором тероризму в США може бути ухвалене. Просто згодом. Або ж американська влада піде на якийсь лайт-варіант.

“Або це зробить адміністрація Байдена під тиском Конгресу (сам Білий дім цього робити поки що не хоче). Або знайдуть якесь компромісне рішення. Не будуть повноцінно називати РФ країною-спонсором тероризму, а запровадять певні обмеження у ракурсі такого статусу. Або вигадають якийсь інший статус, який не означатиме внесення Росії до списку країн-спонсорів тероризму, але посилить на неї санкційний тиск і накладе низку торгових обмежень”, – пояснює експерт.

На його думку, швидше за все, позначиться тиск Конгресу, який, ймовірно, посилиться після проміжних виборів у листопаді. Особливо, якщо перемогу отримають республіканці, які виступають за оголошення РФ країною-спонсором тероризму.

Дуже серйозний вплив матиме і публікація цього тижня матеріалів про жахливі військові злочини Росії в Ізюмі Політолог, викладач Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка, експерт з міжнародної політики Петро Олещук розмірковує так:

“Президент Зеленський неодноразово звертався до світової спільноти із закликом визнання Росію державою-спонсором тероризму. Особливо важлива у цьому контексті позиція США як провідної держави Заходу, позиція якої буде визначальною для всіх. Зареєстровано відповідний законопроект у Конгресі, авторами якого стали як демократи, так і республіканці. Водночас президент Байден вважає, що Росія не повинна визнаватись державою-спонсором тероризму, оскільки це може поставити під удар позиції деяких західних держав, і, зрештою, не принести користі. Отже, питання визнання терористичного статусу РФ залишається складним”.

Водночас, зазначає експерт, Україна продовжує інформаційну кампанію із цього приводу. Зокрема, зазначає він, про злочини росіян, які засвідчені на основі перехоплень розмов, які явно свідчать про терористичний характер російської агресії, написав цього тижня у статті для Huffington Post керівник Офісу президента України Єрмак.

“Звичайно, дуже серйозний вплив матиме і публікація цього тижня матеріалів про жахливі військові злочини Росії в Ізюмі, – упевнений Петро Олещук. – Все це поступово схиляє шальки терезів у бік визнання терористичного характеру РФ, де з іншого боку – політична доцільність”.

Потрібно вносити постанову про визнання Росії державою-спонсором тероризму до Верховної Ради Політтехнолог Віктор Таран не сумнівається: те, що Росія творить в Україні, чітко підпадає під ознаки геноциду.

“Нагадаю, що геноцид – це переслідування за расовими, релігійними та іншими ознаками. Подібні жахи відбувалися в Руанді, Сербії і неодноразово з боку росіян по відношенню до українців. У тому числі у минулому столітті. Тобто відбувається знищення за ознаками певної ідентичності”, – пояснює Віктор Таран.

Щодо визнання РФ державою-терористом, то, за словами експерта, сама Україна має робити проактивні кроки. Не просто вимагати від інших зробити це, а грати першу скрипку.

“Те саме стосується масових санкцій проти російських олігархів і бізнесменів. Поки що політика з цього питання незрозуміла (РНБО та Мін’юст перекидають м’яч один одному), викликаючи стурбованість як в українському суспільстві, так і у наших міжнародних партнерів. Тож слід починати з себе. Вносити постанову про визнання Росії державою-спонсором тероризму до Верховної Ради. А партнери, певен, підтримають”, – зазначає експерт.

Він наголошує, що таке тавро на РФ – це візові, економічні та інші серйозні обмеження. Що битиме не лише росіянами, а й країнами, які продовжують ті чи інші контакти з державою-агресором.

“А США поки що, на жаль, навіть серйозних візових обмежень проти Росії не запровадили, – нагадує Віктор Таран. – Але, наголошую, саме ми маємо бути лідером у таких кроках. Говорячи партнерам – дивіться, ми це робимо, приєднуйтесь! Спершу слід провести переговори з нашими вірними союзниками в ЄС – Польщею, країнами Балтії, Нідерландами, Чехією тощо. Почнемо з цього, підтягнуться інші”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — підсумки саміту ШОС, що насторожують: чому Китай не хвилює ядерний тероризм Росії в Україні.