Протягом двох днів, 15-16 вересня, в Узбекистані, у місті Самарканд, проходить саміт країн Шанхайської організації співробітництва (ШОС), що об’єднує Китай, Росію, Індію, Пакистан, а також країни Центральної Азії. Серед іншого відбулася зустріч китайського лідера Сі Цзіньпіна з президентом РФ Володимиром Путіним, який розв’язав війну проти України. Були й інші дво, тристоронні та багатосторонні зустрічі, прийнято так звану Самаркандську декларацію, в якій – чимало каміння на город Західного світу загалом і США зокрема. Що можна сказати за підсумками ШОС? Які висновки слід зробити колективному Заходу та Україні? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Про жодне охолодження між КНР і РФ сьогодні не йдеться Нардеп V, VI та VII скликань, екс-заступник голови Ради міністрів АР Крим, голова Всеукраїнського громадського руху “Сила права” Андрій Сенченко вважає не зовсім адекватною, надмірно оптимістичною оцінку, яку дають у західній пресі з приводу ходу зустрічі в рамках саміту ШОС.
“Там говориться, що Сі Цзіньпін майже не згадав про Україну, хоч Путін намагався його до цього підштовхнути в потрібному для Росії ракурсі. Зазначається, що відсутність реакції китайського лідера у цьому напрямі нібито демонструє охолодження відносин між Пекіном та Москвою. Насправді, я думаю, що “добро” на початок масштабного російського вторгнення в Україну, яке, очевидно, було дано Путіну під час його візиту на початку лютого до Китаю на відкриття Олімпіади діє досі. Підтвердженням тому є хоча б той факт, що Сі Цзіньпін взагалі не згадав проблему Запорізької АЕС, яку окупували і обстрілювали росіяни. Хоча раніше він демонстрував чутливе ставлення до ядерного тероризму. Тож про жодне охолодження між КНР і РФ сьогодні не йдеться”, – зазначає експерт.
На його думку, те, що Сі Цзіньпін дещо дистанціювався від інших, навіть був відсутній на спільному обіді, де центром уваги виявився зовсім не Путін, а турецький лідер Ердоган, підкреслює скоріше відчуття главою Китаю власної значущості та історичної ролі своєї країни у новій конфігурації світу.
“Я думаю, що на цьому саміті, по суті, відбувалося оформлення досить розгорнутої, насамперед, антиамериканської та антиєвропейської коаліції. І через географічне положення Україна перебуває на вістрі цього глобального протистояння”, – пояснює Андрій Сенченко.
Також, продовжує він, Китай, по суті, замовчуванням спроб ядерного тероризму з боку Путіна, продемонстрував, що бере Росію в молодші партнери у реалізації своєї стратегії спільноти єдиної долі людства. Суть якої, що Китай приходить на зміну існуючому порядку побудови світу на принципах демократії (те, що сяк-так намагаються перереалізувати США, об’єднана Європа та Україна, на частку якої випало захищати ці цінності). А Китай, наголошує експерт, сповідує альтернативну філософію. Бачить виняткову свою роль у новому світі, де є лише вороги чи молодші партнери.
“Отже Путін – молодший партнер, а “американський імперіалізм”, як це розуміє Китай, єдина Європа разом з Україною – це вороги”, – констатує Андрій Сенченко.
Китай зацікавлений і надалі купувати російську нафту із суттєвим дисконтом, але при цьому не горить бажанням порушувати міжнародні санкції Колишній працівник СБУ та консультант Комітету Верховної Ради з питань національної оборони безпеки Іван Ступак припускає, що на саміті ШОС у Самарканді відбулася остаточна фіксація сфери інтересів Китаю у цьому регіоні.
За його словами, цікаво те, як відбувається зміщення керівної ролі в організації від РФ (адже саме з її ініціативи замислювалася і створювався організація як клуб друзів Росії Китай) у бік КНР. Тепер, зазначає експерт, конструкція ШОС виглядає так: “Китай і партнери, а також Росія”.
За результатом саміту Іван Ступак робить такі обережні висновки:
1. Росія остаточно втратила лідерство та авторитет, тепер Китай є альфа-самцем у цій організації.
2. Іран та Білорусь мають непогані шанси влитися в організацію на рівних з усіма учасниками правами.
3. Цілком можливо, що таким чином Білорусь зможе вирватися з чіпких обіймів РФ.
“Путін і Сі Цзіньпін багато говорили про розширення товарообігу, взаємне економічне співробітництво, а також інвестиції, але про співпрацю у високотехнологічних сферах не було сказано жодного слова, – звертає увагу експерт. – А саме сфера мікроелектроніки неймовірно зараз важлива для російського ВПК, оскільки імпортозаміщення зламалося ще на старті. Ймовірно, Китай зацікавлений і надалі купувати російську нафту з суттєвим дисконтом, але при цьому не має бажання порушувати міжнародні санкції, поставляючи до РФ критично важливу продукцію”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — у МАГАТЕ вимагають від Росії припинити окупацію ЗАЕС: які перспективи демілітаризації.
