Китай приєднався до РФ у навчаннях “Схід-2022”: чи може виникнути нова загроза

Понад 2000 китайських військовослужбовців приєдналися до Росії у навчаннях “Схід-2022”, які стартували цього тижня Далекосхідному військовому окрузі Сибіру, а також в акваторіях та прибережних зонах Японського та Охотського морів. Маневри стали першим випадком, коли Китай направив сили з трьох видів своїх збройних сил (підрозділи армії, флоту та авіації) для участі в одному російському навчанні (в якому бере участь і низка інших країн). Що стоїть за подібним кроком КНР? Які ризики це має – і для кого? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Пекін хоче зберегти видиму підтримку російського режиму і при цьому уникнути ширшого конфлікту із Заходом Асоційований аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, експерт зі Східної Азії Олексій Живора звертає увагу, що нинішній китайський контингент на “Схід-2022” насправді менший, ніж той, що брав участь у цих навчаннях у 2018 році – 2000 проти 3500 військових. Те саме, що беруть участь усі роди військ Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), говорить, на думку експерта, про бажання відвернути увагу від наведеного вище факту.

“За ідеєю, так Пекін хоче зберегти видиму підтримку російського режиму і при цьому уникнути ширшого конфлікту із Заходом, – пояснює Олексій Живора. – З огляду на значно зменшені масштаби заходу загалом порівняно з 2018 роком, говорити про якісь далекосяжні цілі КНР (наприклад, надіслати заяву про наміри Японії) тут не варто. Пекін може цікавити обмін досвідом ведення військових дій із використанням радянської та російської техніки, яка досі становить вагому частку озброєння НВАК”.

Загалом, такі навчання як “Захід” та “Схід” – це насамперед про підтримку Росією міфу про другу армію світу, вважає аналітик.

“Для Кремля це особливо важливо в той час, коли цей міф по цеглині ціною своїх життів розбирають ЗСУ, – наголошує Олексій Живора. – Запланувавши “Схід-2022″ саме зараз, коли зазвичай відбуваються подібні навчання, Москва прагне переконати зовнішній світ у своїй стабільності. У такій ситуації Пекін може лише підігрувати і, здається, не збирається особливо напружуватися навіть у такій обмеженій ролі”.

Не варто очікувати від цих навчань чогось провокаційного чи екстраординарного Експерт Українського інституту політики Микита Трачук знаходить участь Китаю у цих навчаннях скоріше символічною.

“Дві тисячі осіб на ці навчання, враховуючи гігантську армію КНР (більше двох мільйонів військових) – це саме символічна кількість, як на мене. Зазначу також, що найбільшою новиною були б саме спільні російсько-китайські навчання. А так у цих маневрах беруть участь із десяток інших країн, включаючи, до речі, Індію, латиноамериканські держави і навіть Алжиру. Свого роду, “збірна солянка”. Отже, не думаю, що це знак якоїсь особливої підтримки РФ Китаєм. Скоріше – знак того, що Китай більший проти Заходу, ніж за Росію”, – розмірковує експерт.

На його думку, побічно це підтверджується участю в навчаннях Індії та російських сателітів на кшталт Білорусі чи Сирії.

“Я також нагадаю, що попереду КНР має важливий з’їзд КПК, і в контексті цього Сі Цзіньпін зобов’язаний демонструвати зовнішню військову активність. Простіше кажучи – виявляти силу та позицію. Думаю, у тому числі і це варто за рішенням взяти участь у російських навчаннях, – зазначає Микита Трачук. – Навряд це несе якісь особливі ризики. Не варто очікувати від цих навчань чогось провокаційного чи екстраординарного. Занадто великий та строкатий список учасників практично виключає можливість серйозних інцидентів”.

Проте, наголошує експерт, для нас це важливий чинник, що Пекін у тому чи іншому вигляді, хоч і дотримується своїх доктрин “стратегічного стримування” та “вічного нейтралітету”, але все ж таки дрейфує у бік Москви в контексті її антизахідної політики.

“Для нас дуже важливою є боротьба за Китай, це завдання для наших дипломатів. Так, Китай навряд чи буде за нас. Однак нам важливо, щоб він був точно не проти. Отже, нейтральна КНР, яка нехай не підтримує нас, але й не допомагає явно противнику, бачиться мені основною метою нашої дипломатії на китайському напрямку. Де поки що можемо говорити лише про обмежений успіх”, – резюмує Микита Трачук.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін злякався “антиросійського анклаву” в Україні: як зрозуміти нову заяву диктатора.

Чому візит місії МАГАТЕ на ЗАЕС не допоможе вибити росіян – чи обґрунтована критика Зеленського

У вечірньому зверненні 1 вересня президент України Володимир Зеленський приділив чимало уваги візиту місії МАГАТЕ на Запорізьку АЕС. Наголосив не лише на його важливості, а й висунув низку претензій (йдеться про недопуск журналістів українських та іноЗМІ, а також про те, що в заяві гендиректора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі за підсумками візиту не пролунав заклик демілітаризувати територію станції). В аналогічному ключі висловився радник глави Офісу президента Михайло Подоляк, наголосивши, що за дві години огляду ЗАЕС можна було послухати лише казки “Росатому”. Чи обґрунтована ця критика? Чи буде толк від візиту МАГАТЕ до Енергодару? Чи є шанс видавити росіян із ЗАЕС? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Нині не називати злочини злочинами і не говорити, хто ці злочини вчиняє – означає підтримувати злочинців Голова Інституту публічної політики та консалтингу (ІНПОЛІТ), політичний консультант Сергій Биков пояснює, що міжнародні організації надмірно акуратні у формулюваннях та їх висновки часто є максимально розпливчастими. Це, вважає він, припустимо у мирний час, але не під час війни.

“Нині не називати злочини злочинами і не говорити, хто ці злочини вчиняє – означає підтримувати злочинців. Зрозуміло, що висновки мають бути зваженими, але безапеляційними. Рашисти дають місії МАГАТЕ відомості, які вигідні РФ. Але якщо представники місії не будуть критично оцінювати російські дані, то це призведе до спотворення справжньої ситуації на ЗАЕС”, – попереджає експерт.

Він вважає очевидним, що саме з метою дезінформації місії МАГАТЕ рашисти обстрілювали маршрут місії, не пустили міжнародних журналістів разом із місією і замість обстеження станції влаштували театралізовану екскурсію для Рафаеля Гроссі.

“Місія МАГАТЕ має закликати рашистів залишити ЗАЕС та відвести військових на 10-15 км від станції”, – упевнений Сергій Биков.

РФ не хоче офіційно брати на баланс ЗАЕС, бо побоюється санкцій Політтехнолог, співзасновник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький розмірковує так:

“Критика, у принципі, правильна. Але ситуація є абсолютно прогнозованою. МАГАТЕ – не та організація, яка визначає, хто винний, хто стріляв. Вона займається питаннями ядерної безпеки, їхнє головне завдання – моніторинг ситуації. Де-факто ЗАЕС перебуває під контролем Росії. Вимагати демілітаризацію – не входить до компетенції МАГАТЕ”.

Ми маємо унікальну ситуацію, зазначає експерт. Жодна ще АЭС, що ще діє, не опинялася в зоні бойових дій. Не виключено, що після цього будуть створювати деякі нові протоколи.

“Добре вже те, що є можливість залишити на ЗАЕС представників МАГАТЕ. Поки щоправда не особливо ясно, наскільки. Вони могли б самою своєю присутністю утримувати росіян від подальших провокацій. Або навпаки … А далі — як доля складеться. Або ми зуміємо відбити ЗАЕС, або намагатимуться зрозуміти, як станція зможе далі функціонувати в умовах російської окупації. І ухвалюватимуться вже політичні рішення. Якщо “Росатом” до цього матиме відношення, він нарветься на серйозні санкції. Тому РФ і не хоче офіційно брати на баланс ЗАЕС”, – констатує Олексій Голобуцький.

Від того, що сьогодні чи завтра МАГАТЕ скаже, що ЗАЕС має бути демілітаризованою, ситуація не зміниться Політичний експерт Олександр Антонюк поділяє переживання Зеленського та Офісу президента щодо ситуації на ЗАЕС. Але не поділяє критики на адресу МАГАТЕ.

“Будь-яка адекватна людина розуміє, до чого може призвести аварія на такому об’єкті. Це буде вже питання не лише України. Але треба розуміти, що основні завдання МАГАТЕ – прибути на станцію (що нарешті вдалося вчора) і встановити там моніторинг. В ідеалі – незмінний. Вести вимірювання радіаційного фону, промоніторити стан енергоблоків, об’єктів, які відповідають за безпеку, системи охолодження, а також (обов’язково!) психологічний, емоційний стан персоналу. Зробити звіт та подати його на Раді безпеки ООН. Від того, що сьогодні чи завтра МАГАТЕ скаже, що ЗАЕС має бути демілітаризованою, ситуація не зміниться. Росія після такої заяви не піде звідти, – упевнений експерт. – Вона залишить ЗАЕС зокрема та Енергодар загалом лише під тиском ЗСУ. Як це було із Чорнобильською АЕС. Інших варіантів не бачу.

Звичайно, продовжує Олександр Антонюк, Рада безпеки ООН може спробувати проголосувати за введення миротворчого контингенту на ЗАЕС. Але немає сумніву, що Росія це рішення заблокує.

“Отже залишається лише військовий спосіб деокупації Енергодару та станції. Можливо, в контексті масштабнішого контранступу ЗСУ. І тоді ми можемо побачити “жест доброї волі” у вигляді відступу росіян, – прогнозує експерт. – Тож я рекомендував би президенту та його Офісу утримуватися від подібної критики. Для неї з’являться підстави, якщо Гроссі, наприклад, робитиме деякі політичні заяви на користь росіян. А поки що треба приймати інформацію, яка є, брати за основу, всі дані від МАГАТЕ враховувати, у тому числі, для підготовки деокупації наших територій. А доводити світові, що ЗАЕС окупована і має бути демілітаризована – не треба. Це й так зрозуміло.

Читайте також на порталі “Коментарі” – з ким Україна має узгоджувати звільнення своїх територій: відповідь Данілова.

ЗСУ може взяти в оточення 20 тисяч російських солдатів – аналітик з Британії

На думку британського аналітика Майкла Кларка контрнаступ українських сил
на південному напрямку є важливим елементом у війні проти Росії. Про це пише “Голос
Америки” з посиланням на телеканал Sky News.

Аналітик вважає, що південь є стратегічним об’єктом. А
контратака української армії зможе оточити 20 тисяч солдатів армії РФ. Також
експерти говорять про унікальність атаки української армії, тому що операція
проходить без підтримки авіаційних сил. Впродовж останніх 100 років, авіація була
необхідним пунктом для вдалої контрнаступаючої місії.

Майкл Кларк стверджує, якщо сили ЗСУ зможуть оточити, або
створять намагання оточити окупаційні війська на правому березі Дніпра, це
ймовірно призведе до того, що російські війська вийдуть з цієї території без
боїв.

Попри ефективний контрнаступ українських сил британський
дослідник війни говорить і про ймовірність затягнення українських військових дій
на півдні, незважаючи навіть на те, що ЗСУ чітко і точно цілиться у вразливі
місця російської армії – склади, командні пункти, техніка.

Експерти наголошують, що українцям не варто впадати у відчай
через можливий непомітний перебіг контрнаступу, адже такі моменти можуть бути
відволікаючими. Інший професор стратегічних досліджень Філіпс О’Браян стверджує,
що Україна почала контрнаступ без кількісної переваги у боях, як це зазвичай
потрібно для перемоги, тому ЗСУ використовує хитрість у своїх атаках та методах
захисту.

Ані США, ані СРСР/Росія майже століття не робили нічого
подібного з таким успіхом, – пише аналітик.

Раніше, портал “Коментарі” повідомляв про втрати російських
війсь під час контрнаступу ЗСУ.

Путін злякався “антиросійського анклаву” в Україні: як зрозуміти нову заяву диктатора

Під час відкритого уроку “Розмова про важливе” у четвер, 1 вересня, у Калінінграді російський диктатор Володимир Путін вигадав нову причину війни в Україні. Тепер це не лише нібито захист мешканців Донбасу, а й ліквідація “антиросійського анклаву”, який нібито створюється в Україні. Про що говорить ця заява? Портал “Коментарі” із цим питанням звернувся до експертів.

Путіну доводиться якось пояснювати внутрішній аудиторії – що відбувається, чому Росія продовжує війну проти України Медіаексперт, член Ради з питань свободи слова за президента Володимира Зеленського, екс-заступник міністра інформполітики (з 2015 по 2016 рр.), радник міністра оборони України (2014-2015) Тетяна Попова розмірковує так:

“Путін багато чого наговорив у Калінінграді. У тому числі навіщось розповідав школярам про гумову дупу (в контексті працьовитості). Ну і справді видав нову версію початку т.зв. “спецоперації”. Спершу росіянам не вдалося захопити Київ. Потім провалилися плани щодо захоплення Чернігівської, Сумської, Харківської областей. Навіть захоплення Донбасу в адмінкордонах Донецької та Луганської областей буксує. При цьому ЗСУ видавлюють окупантів із Херсонської області в рамках контрнаступної операції. Відповідно, доводиться якось пояснювати внутрішній аудиторії – що відбувається, чому Росія продовжує війну проти України”.

Так, зазначає Тетяна Попова, і з’явилася версія про якогось “антиросійського анклаву”. Щось подібне, за її словами. Путін уже озвучував. Говорив, що в Україні формується антиросія. Кремль тоді погрожував “вжити заходів”, вимагав не вступу України до НАТО, демілітаризації тощо.

“Насправді, росіяни розпочали вторгнення в Україну, бо думали, що зможуть нас швидко зламати. Але не тут було… Наші євроатлантичні устремління тут точно ні до чого. Не нападають зараз росіяни на Швецію і Фінляндію, які вступають до НАТО і мають кордони з РФ (сухопутні і морські). Все, запал скінчився. Агресор ув’яз в Україні. На країни ЄС, які ще й опинилися під офіційним захистом США, смикатися страшно, – пояснює Тетяна Попова. – Залишається тільки плодити нові версії про цілі “спецоперації” в Україні. І ці версії, впевнена, ще будуть змінюватися. У тому числі після того, як ми звільнимо Херсон. Вважаю, що Москва намагатиметься якнайшвидше вийти на якісь угоди. На які саме – залежить від ЗСУ та західної підтримки України у боротьбі з російською агресією. Сподіватимемося, що домовлятися з РФ ми будемо виключно про репарації”.

Найважливіша теза – заперечення Росією самого права української нації на самовизначення та незалежність Політичний експерт Михайло Чаплига порівнює зміну риторики РФ із ребрендингом старих “Жигулів”. Час іде, пояснює він, “Жигулі” старіють та гниють, а змінити якість не можуть.

“От і вирішують росіяни займатися ребрендингом старих “Жигулів”, щоби створити ілюзію “розвитку” процесу, – пояснює експерт. – А розвитку немає. РФ застрягла в окопній війні, це вже призвело до серйозних “хитань” веж Кремля. Просунутися в Україні окупанти не можуть, ми масово знищуємо їхні оперативні штаби та склади. По суті зараз скрізь, крім Донбасу, агресор відбивається від нашого наступу. Ось і виникає періодично потреба хоча б ауді-візуальному розвитку програної війни”.

Але насправді, продовжує Михайло Чаплига, ключовою є не та чи інша дурна теза про міфічну “денацифікацію” чи “демілітаризацію”, а найважливішу тезу – заперечення Росією самого права української нації на самовизначення та незалежність.

“Але РФ ніколи в цьому прямо не визнається, бо це означатиме конвенційну війну через банальну ненависть до суміжної держави, заперечуючи право її народу жити своїм власним життям. Однак саме це неприйняття є головним рушійним мотивом РФ у війні проти України. Проти нашого природного права жити самостійно та незалежно”, – констатує Михайло Чаплига.

Заяви Путіна не так демонструють розворот в інфополітиці, як спроба виправдати понесені РФ витрати Голова Центру політичних студій “Доктрина”, політичний консультант Ярослав Божко вважає, що Путін озвучив формулу, яка є одним із найважливіших компонентів інфополітики РФ щодо просування війни з Україною як легітимного заходу серед самих росіян.

“Позиціонування агресивної війни виключно як засоби запобігання катастрофі РФ та створення якогось антиросійського плацдарму поблизу – важливий перебіг пропагандистів країни-агресора. “Війна за Донбас” для багатьох росіян не здається настільки важливою, тому що від цього регіону подумки росіяни готові відмовитися у разі високих витрат. Тут же, навпаки, війна розгортається всередину і стає елементом самозбереження РФ, що необхідно для зміцнення легітимності її проведення серед росіян”, – пояснює Ярослав Божко.

На його думку, зрештою ці заяви Путіна не так демонструють розворот в інфополітиці, скільки є спробою виправдати понесені РФ витрати, які нібито були неминучими в трактуванні російських пропагандистів.

Читайте також на порталі “Коментарі” – з ким Україна має погоджувати звільнення своїх територій: відповідь Данілова.

Росія та Білорусь готують військові навчання на кордоні з Україною: про що це говорить

У період з 8 по 14 вересня на території Республіки Білорусь (РБ) плануються спільні навчання збройних сил РБ, Росії та інших країн-членів групи ОДКБ. Не виключається підготовка до наступу на півночі України. Про це на брифінгу повідомив заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу Збройних Сил України Олексій Громов. Також відомо, що навчання військової авіації в Білорусі почало зміщуватися до українських кордонів. Чого чекати від РБ цієї осені? Чи зуміє Москва втягнути Мінськ у відкриту війну проти України? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Подібні навчання також є допомогою рашистам Виконавчий директор у Центрі прикладних політичних досліджень “Пента”, політичний експерт Олександр Леонов міркує так:

“З території Білорусі здійснюється повномасштабна агресія Росії проти України. З 24 лютого РБ є безпосереднім учасником Росії. У тому числі й співучасником воєнних злочинів. І тому ігнорувати небезпеку з боку Білорусі ми не маємо права”.

Інше питання, продовжує експерт, наскільки готовий самопроголошений президент Лукашенко віддати злочинний наказ – і наскільки готові армія РБ та білоруське суспільство його виконати.

“Річ у тому, – пояснює Олександр Леонов, – що білоруське суспільство тотально не підтримує війну. Не горить бажанням брати участь у путінській авантюрі та армія. Якщо Лукашенко ризикне, то може вибухнути ситуація у Білорусі. Причому армії буде і привід, і причина стати на бік протестувальників. Думаю, саме тому Лукашенко досі не наказав армії РБ перейти кордон. Проте навчання, тим більше з такою “легендою”, змушують Україну тримати війська на небезпечних напрямках із півночі. Війська, які дуже потрібні на півдні та сході. І тому подібні навчання також є допомогою рашистам”.

Лукашенко зляканий, і його страх передається білоруському суспільству Політолог Володимир Цибулько наголошує, що Лукашенко зараз має величезний бюджетний дефіцит, покривати який частково допомагають російські вливання. Тому від навчань він не відмовиться, бо перти проти волі Москви не може.

“Але його головний страх – це бажання Путіна втягнути у війну білоруські війська, – вважає політолог. – Лукашенко петляє, але дозволяє білорусам контрактуватись у російські війська. Також ремонтує російську техніку та надає техніку зі своїх частин – російській армії”.

Володимир Цибулько не виключає, що росіяни на нових навчаннях вдарять розташування білоруських військ у польових таборах з метою створення casus belli (привід для війни).

“Втім, – зазначає експерт, – навряд чи це радикалізує бульбанфюрера. Лукашенко наляканий, і його страх передається білоруському суспільству. Білоруси не знають, якою буде плата для них за лукашенківські злочини, включаючи ракетний обстріл України з території РБ”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — з ким Україна має узгоджувати звільнення своїх територій: відповідь Данилова.