ЄС завершує розробку восьмого пакету санкцій проти РФ. Чому справа йде так туго? Які удари потрібно завдати по агресору, щоб це було більш ніж чутливим? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.
Повне ембарго на нафту та відмова від російського газу є одними з найважливіших складових економічного тиску на агресора Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно пояснює, що за мірками ЄС – і так запроваджено безпрецедентні санкції проти РФ. Ще півроку тому навіть уявити такі були складно.
“При цьому, – зазначає вона, – всі розуміють, що поки у країни-агресора залишається джерело доходу у вигляді енергоресурсів (передусім – нафта), то Росія економитиме на всьому, але продовжить війну. Повне ембарго на нафту та відмова від російського газу (яка і так відбувається, причому руками самої РФ) є одними з найважливіших складових економічного тиску на агресора”.
У ЄС, продовжує аналітик, дуже довго обговорювалося питання встановлення кінцевої ціни на нафту (незалежно від того, російська вона чи ні). Схоже, вдалося досягти попередньої домовленості і з цієї теми, і щодо обмеження постачання нафти саме з РФ. І це буде одним із важливих пунктів восьмого пакету санкцій, впевнена Олеся Яхно.
“Звичайно, будуть там і санкції проти фізичних та юридичних осіб – відповідь на псевдореферендум, спроби анексії, продовження війни. Також обмеження можуть торкнутися технологій, всього, що має до них відношення – того, що РФ може використати для свого ВПК, а отже, для продовження війни, – зазначає експерт. – Традиційно є країни, які найбільше ухиляються від введення нових санкцій проти країни-агресора. Насамперед – це Угорщина, яка й так отримала безліч винятків із правил у прийнятті тих чи інших рішень. На цей раз до неї підключилися Греція, Кіпр і Мальта, які мають судноплавну індустрію і як транзитери, що заробляють на постачанні російської нафти. Однак псевдореферендуми та подальші рішення Кремля в цьому руслі, а також те, що РФ підозрюється у підриві газопроводів “Північного потоку”, може змінити настрої європейців на жорсткіші. Вже надто явно Росія демонструє свою недогоспітність, неадекватність, діючи багато в чому собі на шкоду”.
Так чи інакше – Заходу доведеться скорочувати енергетичну залежність від Росії, упевнена аналітик. Чи то газ чи нафта.
“Останнім часом актуалізувалася ще одна проблема. Думаю, вона знайде відображення у восьмому пакеті санкцій, який попередньо має бути узгоджено до 7 жовтня. Йдеться про те, що РФ оминає санкції за рахунок третіх країн. Що ті ж Китай та Індія купують російські нафту та газ зі значною знижкою. Що країна-агресор через перереєстрацію суден, через якісь компанії-прокладки у низці країн продовжує оминати санкції. Це треба припиняти, вводити механізми вторинних санкцій проти держав, які допомагають РФ обходити обмеження”, – констатує Олеся Яхно.
Але найголовніше зараз – встановлення верхньої ціни на нафту, вважає вона.
“З того, що я спостерігала з початку вторгнення та появи нових та нових санкційних пакетів – це одне з питань, яке обговорювалося весь час і щодо якого було важко знайти згоди. Якщо знайдуть – це буде чудово”, – упевнена аналітик.
ЄС, за прикладом США, слід звернути увагу на реалізацію санкційного тиску та ухилення від санкцій через іноземних агентів Голова Директорату Асоціації франчайзингу України, віце-президент Асоціації інвесторів в Україні, учасник територіальної оборони Андрій Кривонос розмірковує так:
“Пакет “нафтових” санкцій – бажаний крок. Однак, розуміючи, що ефект санкцій має затяжний характер, не варто очікувати, що розширення кількості обмежень пришвидшить результат”.
На думку експерта, ЄС, за прикладом США, слід звернути увагу на реалізацію санкційного тиску та ухилення від санкцій через іноземних агентів. Від наголошує, що набуває все більшого значення саме реалізація чинних санкцій, співучасть третіх країн у допомозі Росії позбавлятися цього тиску.
“Ще три місяці тому США визначили країни, через які заборонені імпортні товари потрапляють до Росії та Білорусі. Серед них Туреччина, Грузія, Китай, Ізраїль, Вірменія, Бразилія, Індія, Казахстан, Киргизстан, Мексика, Нікарагуа, Сербія, Сінгапур, Південна Африка, Тайвань, Таджикистан, ОАЕ, Узбекистан. Але ж у ці країни в частині випадків товари потрапляли і від європейських партнерів, – зазначає Андрій Кривонос. – Поточним завданням має бути питання контролю за дотриманням тиску з визнанням Росії країною-терористом (статус спонсор тероризму для них мало) та коригування процедур фінансового моніторингу, відстеження ланцюжків поставок тощо”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — Зеленський лаконічно відреагував на “закони” Путіна про анексію.
