У вечірньому зверненні 4 жовтня президент України Володимир Зеленський повідомив про значні успіхи ЗСУ на Херсонщині, про переговори з керівництвом Індії, Італії та США, зокрема – що подякував американському президентові за черговий пакет військової допомоги, до якого увійшли HIMARS. Крім того, заявив, що підписав указ про визнання недійсними всіх указів Путіна щодо спроб анексії української території. Про що говорять дані переговори та заяви? Як ситуація у російсько-українській війні може розвиватися далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Наразі завдання України – максимально утримати контрнаступальний драйв Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак зазначає, що наразі все виразніше видно, як українсько-російську війну намагаються трансформувати з переважно мілітаристської фази в політичну. Тому, пояснює він, уже кілька місяців інформаційний простір випробовується щодо переговорів і досягнення миру. Хоча, наголошує експерт, рішення РНБО України про неможливість вести переговори з Путіним і має спробувати зупинити нову хвилю компромісних інсинуацій у світі та всерйоз порушити питання про необхідність демонтажу путінського режиму в Москві та російських регіонах, що знаходяться під адміністративним та національним гнітом.
“У зв’язку з цим необхідно розглядати ланцюгову веретеницю висловлювань колишнього німецького канцлера Ангели Меркель, папи Франциска та бізнесмена Ілона Маска в руслі необхідності пошуку миру (очевидно, за рахунок територіальних компромісів з боку України) та недооцінки ядерного шантажу Путіна. Безумовно, на Заході зараз можна помітити процес обережного угрупування частини західної еліти, яка не проти поставити війну на паузу, заморозити в поточному стані напередодні енергетичних та економічних гойдалок. У США це ще й виборча кампанія до Конгресу, де українська тема опосередковано впливає на передвиборчу риторику”, – наголошує Олег Постернак.
Він упевнений, що зараз завдання України – максимально утримати контрнаступальний драйв, продовжувати майстерно маневрувати на фронті, “вигризаючи” в окупантів анклави, бути в повній координації із західними партнерами для відбиття інформаційно-психологічних операцій Кремля з метою залякати ядерним апокаліпсисом та схилити західну. тиску на українську владу.
“Думаю, під час останньої телефонної розмови Байдена та Зеленського тема переговорного треку могла підніматися – і сторони звіряли свої подальші позиції, особливо перед конкретними діями Росії в ядерній загрозі, яких вона безумовно вдасться. Це можуть бути показові випробування ядерної зброї, демонстративні маневри з її пересуванням, нагнітання інформаційного терору. На жаль, тут багато що впирається в ірраціональну та імпровізаційну манеру самого Путіна, який успіхами ЗСУ виявляється у ситуації ризиків”, – пояснює експерт.
За його словами, ендгейм у цій війні ще далекий, оскільки навіть теоретична зміна влади в РФ не означає швидкого врегулювання ситуації з реконструкцією територіальної цілісності України.
“Хоча, очевидно, вже дуже багатьом, що ключовим моментом у деескалації гарячої війни могло б стати усунення російського диктатора з посади, – наголошує Олег Постернак. – Власне, поспіх зі швидкісною анексією та правовою вакханалією при її оформленні в Росії, можливо, і пов’язаний із розумінням Путіна потенційного ризику втратити владу через тихе вирування всередині російської еліти. Якщо ця логіка поведінки диктатора справедлива, тоді Путін, очевидно, страхується, ставлячи майбутнього наступника перед болісно складним вибором: втратити владу, віддавши Україні назад її території”.
Українське суспільство ніколи не сприйняло б переговори з Путіним Андрій Сухарина, політичний аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, розмірковує так:
“Україна офіційно відмовилася від переговорів із Росією, поки її представляє Путін. Це досить виважене та раціональне рішення, оскільки українське суспільство не сприйняло б переговорів із Путіним”.
Крім того, продовжує аналітик, це рішення чинить тиск на російські політичні еліти, по суті, говорячи – війна, санкції, приниження російської армії та невдоволення від мобілізації може припинитися, якщо Путіна більше не буде при владі. Тоді РФ з’явиться можливість домовитися з Україною.
“Як воно буде на практиці – поки що незрозуміло, але таке посилання очевидне”, – констатує Андрій Сухарина.
Те, що наш президент веде переговори і з Індією, і з Італією, де утворився новий уряд – чудовий знак Професор соціології Павло Федорченко-Кутуєв вважає, що останні події показують зростаючу міць України. Насамперед – наших збройних сил, їхніх успіхів на полі бою. Але й України як країни, суспільства, держави.
“У сучасному світі, як і в минулі доби, цінується сила. І, коли Україна в перші місяці повномасштабного російського вторгнення продемонструвала, що може захищатися, а в останні місяці, що здатна і наступати, завдаючи поразки країні-агресорові, відповідно, з боку міжнародної спільноти до нас – більше уваги, поваги та підтримки. Українське керівництво цілком справедливо дає жорстку відсіч усім намірам, у тому числі, риторичним щодо наших територіальної цілісності та суверенітету”, – зазначає соціолог.
У свою чергу, путінська Росія пішла шляхом гітлерівської Німеччини, вирішивши, що основним критерієм істини є поле бою. Нацисти тієї Німеччини в результаті на полі бою знищені. На їхніх російських послідовників, які стали на той самий шлях, чекає та сама доля, упевнений Павло Федорченко-Кутуєв.
“Щодо спілкування Зеленського з керівництвом Італії та Індії – це позитивні новини. Кожна країна піклується передусім про себе. І коли відбувається якийсь глобальний конфлікт, намагається отримати з цього деякі вигоди, – пояснює експерт. – Ми знаємо, що Індія мала дуже подвійну позицію щодо російсько-української війни. І те, що наш президент веде переговори і з Індією, і з Італією, де утворився новий уряд (стосовно якого були сумніви щодо підтримки фронту боротьби проти російської агресії) – чудовий знак. Україна зміцнює свої позиції, союзницькі відносини з тими, з ким вони були, а також залучає на свій бік тих, хто сумнівався та вагався”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін підписав закони про анексію території України.
