Компанія SpaceX мільярдера Ілона Маска звернулася до Міноборони США з проханням профінансувати послуги супутникового інтернет-зв’язку в Україні, що забезпечується терміналами Starlink. Цікаво, що з самого початку вони були передані Україні, як допомога. І тільки тепер стало зрозуміло, що вся ця історія зі Starlink є прикладом успішної рекламної кампанії Ілона Маска на війні росії проти України. Окрім Ілона Маска ще досить багато великих бізнесменів та благодійників займаються благодійністю, а може, справді просто заробляють на війні, розкручуючи свої бренди та бізнеси? Як на це реагувати? І які висновки з цієї історії потрібно зробити українській владі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Країна, яка не має власного виробництва зброї та засобів комунікації – приречена на небезпеку Український політолог Юрій Гаврилечко зазначає, що цей приклад успішної рекламної кампанії Маска на війні росії проти України має нарешті змусити деяких людей задуматися про те, про що багато років говорять і пишуть економічні, політичні та військові експерти. По-перше, що країна, яка не має власного виробництва сучасної зброї та засобів комунікації, які можна безпечно використовувати під час війни – приречена на небезпеку у будь-якому випадку, навіть якщо вона є членом потужного військового чи військово-політичного союзу.
“По-друге, якщо країна, яка не має власного виробництва сучасної зброї та засобів комунікації, які можна безпечно використовувати під час війни, не є членом потужного військового чи військово-політичного союзу, то вона приречена покладатися на меценатів з-за кордону та змушена чекати на сприятливу політичну ситуацію в тих державах, до яких має звертатися про допомогу. По-третє, на війні завжди заробляли ті, хто був у безпеці і мав можливість постачати хоч щось потрібне для війни тим, хто цього потребував і мав можливість оплатити. Сьогодні нічого не змінилося. Так само заробляють”, – зазначив експерт.
За його словами, публічна благодійність для бізнесу – це один із інструментів маркетингу і не більше. Кошти на таку благодійність – це частина рекламного бюджету фірми. Особливо коли йдеться про демонстрацію можливостей нових продуктів компаній.
“Витрати на рекламу – це інвестиції в інтенсифікацію продажу самої компанії! Нагадаю, що Маск не витратив на допомогу Україні жодної копійки. Витрати на маркетинг зазнала компанія SpaceX. Його компанія презентувала як рекламну промо-акцію 3670 терміналів Старлінк з тримісячним пакетом обслуговування. Заявлена вартість терміналу при цьому дивним чином зросла з $600 до $2500, а подальше обслуговування зі $110 до $500 на місяць. На запитання USAID до SpaceX через такі дива, SpaceX не дбає про те, щоб дати відповідь на заклик. Усі інші термінали були придбані та передані в Україну від USAID та урядами США, Великобританії, Польщі та, звичайно, волонтерами”, – резюмував Юрій Гаврилечко.
Не слід забувати, що Маск – трампіст, і він фактично повторює тези екс-президента США Економічний та політичний експерт Тарас Загородній вважає, що історія з Маском – глибша, ніж може здатися на перший погляд.
“Це не просто бізнес. І його заяви щодо російсько-української війни, які останнім часом посипалися, як з рогу достатку, мають як об’єктивні, так і суб’єктивні причини, – упевнений експерт. – Об’єктивні – це лівацький дискурс, який, на жаль, має чимало шанувальників на Заході. Він був вирощений СРСР. І зараз ми бачимо плоди цього. Ліваційний дискурс – це коли міжнародні організації, окремі політики, навіть той самий Папа Римський, починають мовити в стилі, що обидві сторони винні, страждають на всі і так далі. Це прихований марксизм, акцентування, що б’ються еліти, а страждають народи. Чим фактично зрівнюють агресора та жертву агресії. Так завжди робилося на користь Радянського Союзу, просувалася подібна теза. Щоб деморалізувати супротивника. Так роблять і зараз. У тому числі Маск, який живе у лівацькому дискурсі, як і певна частина американців та європейців. Це об’єктивна, хоч і неприємна, реальність”.
Є, на думку Тараса Загороднього, і низка суб’єктивних причин фактично для проросійських заяв Маска.
“Коли він повісив першу резонансну заяву щодо Криму, що його Україні нібито “подарував” Хрущов, припустившись цим помилки, – це виглядало явно як гебешна заготівля. Бо де Маск, а де Хрущов? Навряд чи бізнесмен взагалі раніше знав існування цього генсека, – вважає експерт. – Але гебісти прокололися (можливо такі є в оточенні Маска), коли підсунули йому ці тези. Це чиста російська брехня, меседжі їхньої пропаганди. Сам собою Хрущов не міг нічого нікому передати. У СРСР було колективне керівництво. Було відповідне вирішення всіх рівнів. Тож ми бачимо суто гебістське розведення. Питання – чому Маск повівся на це? Причини, схоже, у тому числі в Китаї, ринок якого цікавий Маску. А китайці завжди ставлять умови для входження туди. Або доступ до якихось технологій, або ще якісь послуги в ракурсі проходження “політики партії”. Китаю цікаве припинення війни – не важливо, якою ціною і за рахунок кого. І він тисне на Росію зі свого боку. А через Маска можливо вирішив натиснути на Україну”.
До того ж, продовжує Тарас Загородній, не слід забувати, що Маск – трампіст, і він фактично повторює тези екс-президента США. Мовляв, давайте скоріше домовлятися про мир, Штати страждають від цієї війни. Це був, упевнений експерт, своєрідний замір аудиторії. Маск навіть голосував поставив. Вдалий хід для республіканців перед виборами листопадами до Конгресу.
“Також я не виключаю, що Маск має фінансові проблеми, пов’язані з не дуже хорошими показниками його компанії, – зазначає Тарас Загородній. – І росіяни могли дати йому грошей. Паралельно шантажуючи таким собі компроматом, який у них може бути на бізнесмена. Все одно не випадково, бо Маск почав гнати хвилями проросійські тези, намагаючись розповідати навіть про те, як південний схід України колись масово голосував за “Партію регіонів”, що нібито підтверджує проросійські погляди тих регіонів. Ну, знову ж таки, де Ілон Маск – і де “Партія регіонів”, українські вибори 2012 року? Явні вуха Москви…”.
Потім пішла тема Starlink, продовжує експерт, на думку якого на російсько-українській війні так чи інакше намагаються всі заробити. Робить це і Маск.
“З погляду бізнесового – чистий маркетинг. Коли ти заходиш на ринок, роздаєш щось безкоштовно (той самий трафік), а потім починаєш виставляти рахунки, брати абонплату. А люди вже не можуть відмовитись від продукту. Тим більше, що зараз іде наступ української армії, зв’язок дуже потрібний. А тут Маск – з власне ультиматумом. Звісно, це й чисто заробіток. Він бізнесмен, хоче заробити. Можливо із накруткою, щоб отримати якісь гроші від Пентагону. Але тут пахне і політикою, – упевнений Тарас Загородній. – Розмови ж про те, що Маск образився на якісь заяви екс-посла України в Німеччині Мельника (послав бізнесмена) – це туфта. Якби не був Мельник, то знайшовся б інший привід для “образи”. Швидше бачу прагматичні інтереси бізнесмена плюс тиск на нього з боку росіян, які мають якийсь компромат і умасливі по ходу фінансовими вливаннями”.
За словами експерта, ця історія – урок для українців, яким варто згадати одну з біблійних заповідей та не творити собі кумирів.
“Ті ж турецькі “Байрактари” нам поставляють теж не безкоштовно, та ще й отримуючи відмінний маркетинговий ефект. Після того, як ці апарати продемонстрували свої якості, наводячи жах на російських окупантів, замовлення на них, гадаю, розписані на кілька років уперед”, – думає Тарас Загородній.
Він наголошує, що українцям треба розуміти – нам після перемоги над окупантами важливо стати максимально незалежними з погляду військово-промислового комплексу (ВПК).
“Все, що нам зараз постачають, ми цілком можемо виготовляти самі. Наша реактивна система залпового вогню (РСЗВ) “Вільха” з новим боєприпасом, що коригується – не гірше американських “Хаймерсів”, причому б’є далі. І у нас є відповідні установки, – каже експерт. – Ті ж далекобійні ракети нам не постачають і не факт, що будуть. Але ми маємо свій оперативно-тактичний ракетний комплекс “Гром-1” та “Гром-2” з дальністю 400-500 км. Є ті ж самі “Нептуни”. Зрозуміло, що зараз агресор розстрілює наші підприємства і ми не можемо налагодити виробництво. Але після перемоги – зможемо. І маємо!”.
Нам, за словами Тараса Загороднього, потрібні замкнуті цикли щодо виробництва власної зброї, щоби не залежати ні від кого. За своїм технічним потенціалом, інженерною базою, а тепер і досвідом ми це можемо.
“Йдеться про РСЗВ, танки, ракети, дрони, всю лінійку боєприпасів і так далі, – зазначає експерт. – Тим більше, що ми маємо практично не обмежений доступ до західних технологій. Але має бути державна програма, вкладення. Бо вже зрозуміло – наступні війни будуть війнами роботом. І Україна має себе забезпечувати власним зв’язком, власними супутниками тощо. Розуміючи, що навіть після нашої перемоги загроза Росії нікуди не подінеться. Скоріше РФ, принижена поразкою, прагнутимемо реваншу, як прагнула Німеччини після Першої світової війни”.
Читайте також на порталі “Коментарі” – перший епізод зіграний: у Кремлі знущально прокоментували обстріл України.
