Йде четвертий тиждень із моменту оголошення російським диктатором Путіним часткової мобілізації. На думку українського президента Володимира Зеленського, генерали РФ використовують мобілізованих росіян (так званих “чмобіків” – від “частково мобілізовані”) як “гарматне м’ясо”, тому не зацікавлені в їхній ґрунтовній військовій підготовці. Інститут вивчення війни (ISW) повідомляє, що новини про перші смерті погано підготовлених мобілізованих російських військовослужбовців в Україні викликали нову критику на адресу військового командування РФ. Які головні висновки можна зробити про раша-мобілізацію на даний момент? Як вона впливає на перебіг подій на фронті та ситуацію всередині країни-агресора? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Мобілізація впливатиме на те, що відбувається на фронті Керівник Центру громадської аналітики “Вежа” Валерій Клочок вважає, що критика, яку викликала перша хвиля мобілізації в РФ на адресу військового керівництва, схожа на сплановану операцію.
“Суть її – перебір повноважень управління процесами воєнних дій на території від міністра оборони Шойгу іншими дійовими особами. Призначення командувачем “спецоперації” в Україні того ж таки Суровікіна свідчить про те, що Шойгу втратив довіру Путіна”, – зазначає експерт.
На його думку, кроки щодо безконтрольної мобілізації, а потім спроба взяти її під контроль вищим керівництвом держави, вказують на спроби Кремля показати себе рятівником.
“Були прийняті нормативні акти, які чіткіше окреслюють мобілізаційні процеси, що, як на мене, відіграло позитивну роль для Путіна та його команду, що переформатується, – пояснює Валерій Клочок. – Щодо кількості покликаних, то цифра різняться. Шойгу говорить про 200 тисяч, журналісти – про більшу кількість. Точні дані навряд чи стануть загальнодоступними”.
Ця мобілізація, упевнений експерт, впливатиме на те, що відбувається на фронті. Вона вже допомогла агресору стабілізувати ситуацію на низці напрямків.
“Росіяни проводять доукомплектування та формування нових батальйонів на півдні, на сході. Триває перекидання техніки з Білорусі. І президент України підкреслив, що буде навіть з цими ненавченими мобілізованими, адже їхня чисельність велика, – акцентує Валерій Клочок. – Як події розгортатимуться далі, залежить від того, наскільки швидко та ефективно нам поставлять необхідне озброєння західні партнери”.
Російська система починає грати в “гарячий хліб” Політичний психолог Валентин Кім упевнений, що ми спостерігаємо традиційний для Росії останніх десятиліть соціальний процес, коли влада намагається організувати дуже складний захід.
“А мобілізація – саме таке, – зазначає експерт. – Вона має включати економічне забезпечення, логістику, відповідний морально-психологічний стан, настрій суспільства, кваліфікацію чиновників. Це справді дуже складна процедура. Невипадково у військових інститутах, у військовій психології цьому процесу присвячено багато часу. Тому що спроможність до мобілізації характеризує рівень організованості держави. У Першу світову генштаб Німеччини зважився на війну на два фронти, виходячи з того, що там спрогнозували нездатність Російської імперії мобілізувати та своєчасно виставити велику кількість військ. Тоді як німецька здатність до мобілізації значно перевершувала російську”.
І зараз, продовжує Валентин Кім, російський режим намагається дуже складними заходами вирішити такі проблеми, як неукомплектованість військових частин, нездатність переламати хід війни, тотальну неготовність до ведення сучасної війни. І мобілізованими Кремль просто намагається закрити дірки на фронті.
“При цьому сама російська система починає грати у “гарячий хліб”. Коли завдання кожного чиновника на кожній із ланок у цьому ланцюзі – якнайшвидше перекинути відповідальність із себе на наступного виконавця. Так, військкоми намагаються скоріше мобілізувати певну кількість людей. Не дбаючи про якість. Після них у гру вступають військові частини, потім РЗ і так далі. І кожен із них прагне максимально швидко позбутися своєї частини відповідальності”, – пояснює політпсихолог.
У результаті, зазначає він, військкоми хапають, будь-кого, лише набрати потрібну кількість. Військові частини так само швидко намагаються позбутися цього “баласта”, який селити ніде, годувати та озброювати особливо нема чим. Ну, а генерали на місцях роблять все, щоб якнайшвидше утилізувати особовий склад, щоб відрапортувати про “неможливість ведення бойових дій через відсутність людського ресурсу”.
Подібним чином, наголошує Валентин Кім, згідно з спогадами ветеранів, діяли радянські воєначальники на фронтах Другої світової.
“Традиція знецінювання життя солдата була в радянській армії, перекочувавши і в російську, – наголошує експерт. – І “чмобіків” генерали РФ сприймають виключно як “гарматне м’ясо”. Це підтверджується тим, що їх набирають із будь-кого, до ладу не навчають, слабо озброюють – і майже відразу відсилають на фронт. Системі начхати на них. І в цьому плані вона поводиться цілком раціонально. Немає сенсу вкладатися у бойову одиницю, термін життя якої обчислюється днями, максимум – тижнями. Простіше закидати позиції супротивника трупами. Радянська тактика війни, підхоплена правонаступниками СРСР.
Читайте також на порталі “Коментарі” — закрити небо та запровадити миротворців: які із закликів Зеленського можуть бути почуті.
