У середу, 19 жовтня, відбулася телефонна розмова українського та турецького лідерів. За словами президента України Володимира Зеленського, він обговорив зі своїм колегою питання безпеки, обміну полоненими, зернової угоди. За даними офіційної Анкари, Реджеп Ердоган готовий запропонувати будь-яку необхідну допомогу для того, щоб відновити безпеку Запорізької АЕС та загалом – для припинення війни шляхом переговорів між Києвом та Москвою. Експерти оцінили ексклюзивно для видання “Коментарі” результати цих переговорів, а також позицію Туреччини на цьому етапі російсько-української війни.
Незважаючи на бажання Ердогана бути миротворцем, зараз переговори Києва та Москви залежать не від Туреччини, а від наших західних союзниківДиректор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов наголошує, що Туреччина демонструє в російсько-українському конфлікті позицію рівновіддаленості та рівнонаближеності.
“Та сама зернова угода, її ймовірне продовження, це зокрема на користь Росії. Ердоган домігся з боку США гарантій безперешкодного експорту з РФ мінеральних добрив. Це входило до початкового пакету угоди, укладеної ще влітку. Але, як скаржився Путін, росіян “кинули”. Мовляв, зерно Україна морем тепер експортує, а російські мінеральні добрива, які також необхідні для подолання продовольчої кризи, нібито не випускали за межі РФ. Але останнім часом Ердоган досяг істотних послаблень і для росіян”, – зазначає експерт.
Безумовно, продовжує він, зернова угода є важливою для України. Ми аграрно-експортна країна і зрозуміло, що блокування росіянами наших чорноморських портів боляче било по економіко-фінансовій ситуації в Україні. Зараз у результаті зернової угоди ми експортуємо зерно морем, отримуючи серйозні прибутки до держбюджету.
“Припускаю, що, крім обговорення необхідності продовження зернової угоди, Ердоган інформував Зеленського про ідею створення в Туреччині газового хаба – у контексті Турецького потоку. Думаю, наш президент міг цікавитися цією темою. Адже йдеться про Чорне море, а Україна була, є та буде чорноморською державою. Ердогана напевно цікавив погляд українського керівництва на всю цю історію, яка фактично рятує трубопровідну газову політику РФ”, – пояснює Вадим Карасьов.
Щодо мирних переговорів між Києвом та Москвою, які посилено намагається організувати Анкара – тут, за словами експерта, немає жодних передумов.
“Йде наступ українських збройних сил на Херсон. Є також рішення РНБО та указ президента України – жодних переговорів із Путіним. А Ердоган працює у персоналістсько-угодній моделі, безпосередньо з Путіним. Тож тут – глуха заморозка, – констатує експерт. – І, незважаючи на бажання Ердогана бути миротворцем, незважаючи на досвід Стамбульських переговорів між Києвом та Москвою, зараз все залежить не від Туреччини, а скоріше від наших західних союзників та партнерів”.
Туреччина вирішує власні проблеми за рахунок РосіїКерівник Центру правового аналізу та дослідження політичних ризиків, адвокат Михайло Дяденко розмірковує так:
“Як мінімум, останнє десятиліття Туреччина жорстко та послідовно обстоює свої геополітичні інтереси. Турецький лідер — Ердоган — поставив собі досить амбітну мету. А саме – відновлення колишньої слави Османської імперії. Простежується явний намір цієї республіки стати фігурою №1, основним гравцем на стику Європи та Азії. Посилити свій вплив у Чорноморському басейні. Стати лідером ісламського світу”.
Саме цими завданнями, зазначає експерт, пояснюється лінія поведінки Туреччини у російсько-українській війні.
“Туреччина послідовно підтримує територіальну цілісність та незалежність України. Адже сильна Україна – це союзник Туреччини. Тоді як сильна Росія конкурент і навіть ворог. В Анкари та Москви – протилежні інтереси як у Чорноморському басейні, так і за його межами. Вони мають більше причин для суперництва, ніж для співпраці”, – пояснює Михайло Дяденко.
За його словами, Туреччина використовує зараз російський економічний потенціал, тим більше, що має економіко-фінансові проблеми. Вона постійно вибиває собі знижки на енергоносії РФ, намагається стати газовим хабом для Європи (зміцнюючись цим економічно та геополітично).
“Фактично Туреччина вирішує власні проблеми за рахунок Росії. Звідси й специфічна позиція офіційної Анкари у російсько-українському конфлікті, – вважає експерт. – При цьому Туреччина намагається максимально послабити Росію, зміцнюючи Україну. Ми отримуємо про турків безпілотники “Байрактар”, а росіяни – стусан під зад на Південному Кавказі, де Азербайджан у зв’язці з Туреччиною повернув свої території, раніше зайняті Вірменією за підтримки РФ. І тепер у тому регіоні саме Туреччина є домінантною силою, а не Росія, як було раніше. В Африці та Сирії турки також тіснять росіян”.
Михайло Дяденко впевнений, що Туреччині вигідно виступати у ролі посередника у протистоянні України та Росії. Вона одержує відповідні дивіденди, зміцнює свої позиції на світовій арені. Роблячи ставку насамперед на власні інтереси. Які багато в чому збігаються з українцями.
Читайте також на порталі “Коментарі” — на тлі повітряних тривог, що почастішали, Залужний звернувся до українців.
