Глава Офісу президента України Андрій Єрмак жорстко пройшовся в колонці для Washington Post по тим, хто закликає укласти мир із Росією за всяку ціну. Хто і чому особливо “топить” за такий псевдомир? Що слід робити Україні, щоб відбити атаки таких “миротворців”? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Російська пропаганда дуже сильна, особливо у країнах третього світу Науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань розповів, що тільки-но повернувся з Гани та Нігерії, де був з делегацією від громадянського суспільства. І по спілкуванню з представниками цих держав, зазначає він, видно, як недоопрацьовувала там Україна, і як глибоко пустили коріння російські меседжі.
“Крім мене у поїздці брали участь професор Київської школи економіки Олег Нив’євський, а також Тетяна Печончик – голова правління Центру прав людини ZMINA. Ми спілкувалися з різним колом людей – починаючи від фермерів, закінчуючи міністрами, парламентаріями, бізнесменами, навіть одним із двох основних кандидатів у президенти Нігерії. Виявилося, що Африка дуже схильна до наслідків російсько-української війни. Ціни на продовольство, енергію, добрива зросли в кілька разів. Колосальна інфляція. І їм важливо, щоб ця війна припинилася якнайшвидше, – пояснює експерт. – При цьому, наголошуючи, що вони на боці України, африканці говорять про необхідність йти на компроміси з Росією – аби війна зупинилася якомога швидше”.
Це, вважає професор, пов’язано з тим, що багато чого африканці не знають. І, коли їм пояснюєш, що це війна на знищення української нації, цитуєш, що говорив Путін про українців, вони щиро дивуються. Адже їм у голови вбито російські наративи, що основна причина війни – розширення НАТО на Схід. Доводиться багато що пояснювати, запевняє Олексій Гарань. І, коли пояснюєш, вони розуміють.
“Що стосується компромісів із Путіним, я наводив в Африці прості приклади. Якщо вашу країну бомбардують, частину вашої території захопили, вашій нації відмовляють у праві на існування – про що можна домовлятися? Задаю також питання – чи хочуть вони повернути часи, коли були колонією у Британській імперії? Не хочуть. І визнають, що у нашій ситуації боролися б, як і ми”, – наголошує експерт.
За його словами, треба розуміти, що російська пропаганда дуже сильна, особливо у країнах третього світу. Це не лише Африка, а й Латинська Америка, Азія.
“Це пов’язано з тим, що вони асоціюють РФ із Радянським Союзом. Мовляв, той допомагав їм у боротьбі з колоніалізмом, тож Росія їм ближча. У їхньому уявленні вона бореться з “поганим Заходом”. Наративи, насаджені ще КДБ, продовжують жити й досі. І тут, знову ж таки, доводиться багато на що розплющувати очі. Пояснюючи, що СРСР завжди переслідував свої інтереси, у тому числі вплутавшись у війну в Афганістані. І що нинішня Росія – зовсім не соціалістична держава, а олігархія, диктатура та імперіалізм у чистому вигляді”, – зазначає Олексій Гарань.
Що СРСР, що РФ вкидали великі кошти на пропаганду, нагадує він. Використовуючи, зокрема, нафтові та газові ресурси для “прив’язки” до себе не просто окремих політиків, а й цілих країн. Так росіяни діяли у тій же Європі. А вже в країнах третього світу – тим паче.
“Як наслідок – лише половина держав Африки підтримали резолюцію Генасамблеї ООН із засудженням російської агресії проти України. А половина – утрималася. Якщо взяти ключові країни Азії, то та сама Індонезія – найбільша мусульманська країна у світі – під час голосувань в ООН підтримує Україну. А Індія – ні. У Латинській Америці Бразилія висловлює підтримку в ООН. Але у риториці бразильського керівництва залишаються спроби балансувань. Мовляв, ми нейтральні. Не хочемо ні з ким сваритись. А деякі країни (як та ж Індія) взагалі намагаються скористатися моментом, щоб купувати дешево російські енергоресурси та зброю”, – пояснює професор.
У той же час, вважає він, у міру того, як розплющуються очі на російські злочини, їх все складніше ігнорувати. І Україні обов’язково слід активізувати відповідну роботу із країнами третього світу.
“Багато наших тез знаходять розуміння, – запевняє Олексій Гарань. – Тим більше, що дедалі більше людей бачать, хто винен у війні (Росія) і до чого та призводить (страждає не лише Україна, а й увесь світ). Ще одна теза, яка знаходить розуміння в тих самих мусульманських країнах – це доля кримських татар. Вони про це мало знають. Не уявляють, як росіяни нищать цей корінний народ Криму. Про це слід говорити і в Африці, і в Азії. У тому числі в рамках запланованої поїздки делегації на кшталт нашої – до Індонезії”.
Нам не до дипломатичних па, наше завдання – знищувати ворога Політтехнолог Борис Тізенгаузен вважає, що тих, хто “топить” за мир із Росією за всяку ціну, можна поділити на три категорії.
Перша – ті, хто злякався неадекватності російського лідера та боїться застосування ядерної зброї (або того, що РФ завдасть удару не лише по Україні).
Друга – ті, хто більше турбується про внутрішні електоральні перспективи, ніж про те, щоб зупинити агресора. Не розуміючи, що якщо не зупинити Росію зараз, вона піде далі.
“Так, ціни та тарифи в Європі зростають. Але люди там відчувають лише певну втрату комфорту, тоді як українці цілодобово живуть під обстрілами. У тому числі цілеспрямованими – щодо критичної інфраструктури, цивільних об’єктів, житлових будинків. Однак на Заході знаходяться політики, впевнені, що саме українці мають здатися, відмовитися від своїх територій, зробити все, щоб утихомирити агресора”, – зазначає експерт.
Третя – відверто проросійські лобісти.
“Як той самий Берлусконі в Італії, – зазначає Борис Тізенгаузен. – Ці люди навіть не приховують своїх симпатій до Путіна, закликаючи піти йому назустріч. У Європі є навіть цілі політичні сили подібного спрямування. Як правило, це ультраправі, які фінансує РФ. Не безпосередньо, а через своїх тіньових та сірих лобістів”.
Незважаючи на цих псевдомиротворців, Україна сама формує світовий порядок денний. І лише наша країна вирішуватиме, коли і на яких умовах будуть (якщо будуть) переговори з РФ, упевнений політтехнолог.
“Щодо колонки Єрмака у Washington Post, то треба визнати, що і представники Офісу президента, і сам глава нашої держави не підбирають слів. І правильно роблять. Нам не до дипломатичних па. Наше завдання – знищувати ворога. І робити це ефективно. І що швидше ми це зробимо, то краще буде всьому світу. Саме ці думки офіційний Київ знову та знову намагається донести до всіх держав”, – констатує Борис Тізенгаузен.
Читайте також на порталі “Коментарі” – тривожні заяви білоруського диктатора Лукашенка та Генштабу ЗСУ: чому загроза вторгнення з РБ зросла в рази.
