Американські офіційні особи вважають, що за серпневим вбивством російської пропагандистки Дар’ї Дугіної стоїть українська влада. Про це пише The New York Times з посиланням на свої джерела, наголошуючи на невдоволенні США подібною операцією. Про що говорить подібна стаття? Чому з’явилась саме зараз? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Жодного військового смислового навантаження знищення Дугіна, а тим більше – його дочки, не несе Директор компанії стратегічного консалтингу Berta Communications, офіцер Першої окремої бригади спецпризначення ім. Івана Богуна, політтехнолог Тарас Березовець міркує так:
“Подібного роду стаття з посиланням на свої джерела з’явилася поки що тільки в NYT. Інші видання нічого такого не повідомляли. Я скептично ставлюся до наведених даних. Хоча б тому, що при всій повазі не бачу в Україні спецслужб, здатних проводити такі теракти в столиці країни-агресора. Тим більше – знищувати Дугіну (при цьому відомо, що нібито ціллю був її батько – один з ідеологів “русского мира” Олександр Дугін)”.
За словами експерта, жодного військового смислового навантаження знищення Дугіна (а тим більше – його дочки) не несе. Вони не настільки близькі до Путіна. З іншого боку – мета зручна, не охороняється, певною мірою знакова, криклива. Вбити того ж таки Дугіна – відносно безпечно, а інформаційний ефект – величезний.
“І все ж, ймовірніше, що знищення Дугіної – елемент внутрішньої війни російських спецслужб. Можливо, таким чином хотіли надіслати сигнал Путіну. Мовляв, якщо вбили одного з ідеологів “русского мира”, дістанемося й до тебе, – пояснює Тарас Березовець. – Друга версія – кримінальна. Всі ці персонажі були так чи інакше зав’язані у корупційних схемах, переділі власності. І невідомо, чим той самий Дугін відзначився у цьому сенсі. Третя версія – акція проукраїнських партизанів, які діють у Росії. Немає сумніву, що серед росіян є ті, кому не подобається курс путінського режиму. І ті ж таки відставники (військові, службістські) могли піти на такий крок”.
Ну, а дані NYT поки що жодного чіткого підтвердження не мають, підкреслює експерт.
“Можливо, комусь буде втішно, що наші спецслужби нібито могли таке зробити. Але це нелогічно, оскільки американці точно були б проти такої операції. Оскільки, наголошую, у військовому значенні це нічого не дає. Проте демонструвало б, що українські спецслужби діють як терористичні структури. Тому все це більше це схоже на внутрішньоросійську піар-акцію”, – робить висновок Тарас Березовець.
Мета подібних замовних статей – спробувати уповільнити наступальну активність української армії Головний редактор інформагентства УкрПрес Інфо, політексперт Олексій Воронцов знайшов у цій статті NYT низку примітних моментів.
“По-перше, анонімні джерела можна сприймати як канали дезінформації з боку третьої сторони, яка зацікавлена в тому, щоб вбити клин у відносини між Україною та США – і цим призупинити постачання зброї, гуманітарної та фінансової допомоги, а також, щоб зіпсувати авторитет країни на міжнародній арені. А по-друге, це вкидання інсинуацій саме зараз – не випадкове. Україна активно веде наступ всіма напрямами – військово-політичним, дипломатичним, інформаційним”, – пояснює експерт.
Як наслідок, констатує він, з’являються подібні замовні статті, мета яких – спробувати сповільнити наступальну активність української армії та дати можливість путінській орді перепочити та набратися сил.
“Як бачимо, – зазначає Олексій Воронцов, – і російських військових і пропагандистів, а також у їх вільних чи мимовільних соратників, все виходить дуже погано. Ну, а ми наближаємо перемогу – розмірено та впевнено!”.
Ми маємо справу з певною інформаційною атакою, за якою стоять лобісти РФ Політолог, експерт Аналітичної групи “Левіафан” Микола Мельник наголошує, що кожен, хто займається інформаційними війнами, розуміє – і з New York Times, і з Telegraph, і з іншими топовими виданнями можна домовитися практично про будь-яку публікацію. Питання лише у ціні.
“У свій час розміщення “джинси” в New York Times коштувало близько 40 тисяч доларів. Зрозуміло, що йшло це не безпосередньо редакторам, а через певних лобістів. Проштовхнути можна практично будь-яку статтю. Що ми маємо у цьому матеріалі? Стверджується (з посиланням на неназвані джерела), що українська влада винна у вбивстві доньки Дугіна. Можливо, це й так. І що у цьому поганого? Дугіни – пропагандисти, які не визнають права українців на життя. І несуть цю думку у маси, закликаючи нищити нас. Вбивати таких персонажів – нормальна реакція будь-якої спецслужби”, – вважає експерт.
Він нагадує, що, коли євреї вбивали нацистів, що знищують євреїв, це було абсолютно зрозуміло і справедливо. То чому, запитує Микола Мельник, гіпотетичне вбивство українськими спецслужбами російських пропагандистів має викликати якийсь резонанс?
“Я думаю, що ми маємо справу з певною інформаційною атакою, за якою стоять лобісти РФ. Подаючи як факт, що українці почали знищувати російських пропагандистів, вони прикріпили до нього свою суб’єктивну думку, що американській владі це може не сподобатися. При цьому треба розуміти, – зазначає експерт, – що позиція американської влади нерідко – це стратегічна невизначеність. Представники Білого дому рідко чітко стають на той чи інший бік у подібних справах. І офіційний Вашингтон, швидше за все, намагатиметься утриматися від будь-якої реакції на таку публікацію. А неофіційно навряд чи зробить нам зауваження. Усі розуміють, що йде війна. Що пропагандисти – самі солдати. Просто вони мають свій – інформаційний – фронт. І їх також можна вбивати”.
На думку Миколи Мельника, якщо українські спецслужби справді стоять за спробою прибрати Дугіна, яке вилилося у вбивство його доньки, то їх слід привітати з частково вдалою операцією.
“Сподіваюся, що рано чи пізно Дугін вирушить слідом за своєю донькою на концерт Кобзона. Кожен, хто не визнає право українців на існування, сам має бути знищений”, – впевнений експерт.
Читайте також на порталі “Коментарі” — одразу після відставки: НАБУ та САП повідомили про підозру голові НБУ Шевченка.
