Місячні архіви: Жовтень 2022

ЄС тягне з 8-м пакетом санкцій проти РФ: що має бути в ньому, щоб зупинити агресора

Оприлюднено автором

ЄС завершує розробку восьмого пакету санкцій проти РФ. Чому справа йде так туго? Які удари потрібно завдати по агресору, щоб це було більш ніж чутливим? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.

Повне ембарго на нафту та відмова від російського газу є одними з найважливіших складових економічного тиску на агресора Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно пояснює, що за мірками ЄС – і так запроваджено безпрецедентні санкції проти РФ. Ще півроку тому навіть уявити такі були складно.

“При цьому, – зазначає вона, – всі розуміють, що поки у країни-агресора залишається джерело доходу у вигляді енергоресурсів (передусім – нафта), то Росія економитиме на всьому, але продовжить війну. Повне ембарго на нафту та відмова від російського газу (яка і так відбувається, причому руками самої РФ) є одними з найважливіших складових економічного тиску на агресора”.

У ЄС, продовжує аналітик, дуже довго обговорювалося питання встановлення кінцевої ціни на нафту (незалежно від того, російська вона чи ні). Схоже, вдалося досягти попередньої домовленості і з цієї теми, і щодо обмеження постачання нафти саме з РФ. І це буде одним із важливих пунктів восьмого пакету санкцій, впевнена Олеся Яхно.

“Звичайно, будуть там і санкції проти фізичних та юридичних осіб – відповідь на псевдореферендум, спроби анексії, продовження війни. Також обмеження можуть торкнутися технологій, всього, що має до них відношення – того, що РФ може використати для свого ВПК, а отже, для продовження війни, – зазначає експерт. – Традиційно є країни, які найбільше ухиляються від введення нових санкцій проти країни-агресора. Насамперед – це Угорщина, яка й так отримала безліч винятків із правил у прийнятті тих чи інших рішень. На цей раз до неї підключилися Греція, Кіпр і Мальта, які мають судноплавну індустрію і як транзитери, що заробляють на постачанні російської нафти. Однак псевдореферендуми та подальші рішення Кремля в цьому руслі, а також те, що РФ підозрюється у підриві газопроводів “Північного потоку”, може змінити настрої європейців на жорсткіші. Вже надто явно Росія демонструє свою недогоспітність, неадекватність, діючи багато в чому собі на шкоду”.

Так чи інакше – Заходу доведеться скорочувати енергетичну залежність від Росії, упевнена аналітик. Чи то газ чи нафта.

“Останнім часом актуалізувалася ще одна проблема. Думаю, вона знайде відображення у восьмому пакеті санкцій, який попередньо має бути узгоджено до 7 жовтня. Йдеться про те, що РФ оминає санкції за рахунок третіх країн. Що ті ж Китай та Індія купують російські нафту та газ зі значною знижкою. Що країна-агресор через перереєстрацію суден, через якісь компанії-прокладки у низці країн продовжує оминати санкції. Це треба припиняти, вводити механізми вторинних санкцій проти держав, які допомагають РФ обходити обмеження”, – констатує Олеся Яхно.

Але найголовніше зараз – встановлення верхньої ціни на нафту, вважає вона.

“З того, що я спостерігала з початку вторгнення та появи нових та нових санкційних пакетів – це одне з питань, яке обговорювалося весь час і щодо якого було важко знайти згоди. Якщо знайдуть – це буде чудово”, – упевнена аналітик.

ЄС, за прикладом США, слід звернути увагу на реалізацію санкційного тиску та ухилення від санкцій через іноземних агентів Голова Директорату Асоціації франчайзингу України, віце-президент Асоціації інвесторів в Україні, учасник територіальної оборони Андрій Кривонос розмірковує так:

“Пакет “нафтових” санкцій – бажаний крок. Однак, розуміючи, що ефект санкцій має затяжний характер, не варто очікувати, що розширення кількості обмежень пришвидшить результат”.

На думку експерта, ЄС, за прикладом США, слід звернути увагу на реалізацію санкційного тиску та ухилення від санкцій через іноземних агентів. Від наголошує, що набуває все більшого значення саме реалізація чинних санкцій, співучасть третіх країн у допомозі Росії позбавлятися цього тиску.

“Ще три місяці тому США визначили країни, через які заборонені імпортні товари потрапляють до Росії та Білорусі. Серед них Туреччина, Грузія, Китай, Ізраїль, Вірменія, Бразилія, Індія, Казахстан, Киргизстан, Мексика, Нікарагуа, Сербія, Сінгапур, Південна Африка, Тайвань, Таджикистан, ОАЕ, Узбекистан. Але ж у ці країни в частині випадків товари потрапляли і від європейських партнерів, – зазначає Андрій Кривонос. – Поточним завданням має бути питання контролю за дотриманням тиску з визнанням Росії країною-терористом (статус спонсор тероризму для них мало) та коригування процедур фінансового моніторингу, відстеження ланцюжків поставок тощо”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Зеленський лаконічно відреагував на “закони” Путіна про анексію.

У Зеленського лаконічно відреагували на «закони» Путіна про анексію

Оприлюднено автором

На Банковій заявили, що так звані путінські “закони про прийняття” чотирьох українських областей до складу Росії не стоять папери, на яких підписано, і що Україна поверне всі свої території. Як передає портал “Коментарі”, про це голова Офісу президента Андрій Єрмак у Telegram.

“Безглузді рішення країни-терориста не стоять паперу, на якому підписані. Колективний дурдом може й надалі жити у вигаданому світі”, — написав Андрій Єрмак.

За словами глави Офісу президента, найкращі ліки від російського божевілля – “ЗСУ, високоточна зброя, офензива (наступ – ред.)”.

“Повернемо до реальності, заберемо все своє”, – підсумував Єрмак.

Читайте також на порталі “Коментарі” — українська заявка про прискорене членство в НАТО вже знаходиться у штаб-квартирі Альянсу в Брюсселі. Далі заявку розглядатимуть на рівні послів держав-членів. Як події можуть розвиватись далі? За якого сценарію Україна може стати членом НАТО у найближчому майбутньому? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Також видання “Коментарі” повідомляло – у зверненні 4 жовтня президент України Володимир Зеленський повідомив про значні успіхи ЗСУ на Херсонщині, про переговори з керівництвом Індії, Італії та США, у тому числі – що подякував американському президенту за черговий пакет військової допомоги, до якого увійшли HIMARS. Крім того, заявив, що підписав указ про визнання недійсними всіх указів Путіна щодо спроб анексії української території. Про що говорять дані переговори та заяви? Як ситуація у російсько-українській війні може розвиватися далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Чи погодиться Захід прийняти Україну в НАТО та допомогти закінчити війну: відповідь експертів

Оприлюднено автором

Українська заявка про прискорене членство в НАТО вже знаходиться у штаб-квартирі Альянсу у Брюсселі. Далі заявку розглядатимуть на рівні послів держав-членів. Як події можуть розвиватись далі? За якого сценарію Україна може стати членом НАТО у найближчому майбутньому? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Про реалістичну перспективу вступу України в НАТО поки не йдеться Сергій Шаповалов, політичний аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, вважає, що путінське оголошення про анексію чотирьох областей України (яке в Росії спробували “узаконити” відірваними від реальності законодавчими рішеннями та указами) було спробою реалізувати тактику “деескалації через екскалацію”. Тобто, пояснює він, погроза з боку Росії використовувати ядерну зброю для захисту “своїх новоприєднаних територій” нібито мала змусити Україну зупинити наступ.

“Заява Володимира Зеленського 30 вересня про подання Україною заявки на членство в НАТО, а також оголошення незапланованої прес-конференції Єнса Столтенберга того ж дня були дуже обнадійливим сигналом, – зазначає аналітик. – Відповідь України та НАТО на російський ядерний шантаж представлялася такою: країни блоку погоджуються на вступ України в НАТО, а отже застосування росією ядерної зброї на території України означало б напад на Альянс, що нівелювало б російську ядерну загрозу. Що ми побачили насправді? Від Столтенберга не прозвучало заяв щодо підтримки членства України в НАТО. Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван також заявив, що зараз “краще зосередитися на підтримці України у боротьбі з російською агресією”, а питання про членство нашої країни в НАТО розглядати пізніше”.

Низка країн-членів НАТО підтримала прагнення України приєднатися до Альянсу, нагадує Сергій Шаповалов. Мова про Канаду, країни Центральної та Східної Європи. За даними голови парламентської фракції “Слуга народу” Давида Арахамії, одного з переговорників з української сторони, на ранок 5 жовтня таких країн було вже 11. Проте рішення про вступ України в НАТО мають підтримати ВСІ країни-члени. Яких – 30.

“Якщо з цього приводу немає чіткої позиції ключових країн, зокрема США, на жаль, про реалістичну перспективу вступу України в НАТО поки не йдеться, – пояснює експерт. – До того ж, членом НАТО є Угорщина, яка докладатиме всіх зусиль, щоб заблокувати членство України в Альянсі, оскільки Орбан є повним союзником путіна”.

На думку Сергія Шаповалова, найбільш реалістичною для нас є перспектива – розширювати безпекову співпрацю України з союзниками, зокрема на принципах, проголошених у проекті Київського договору безпеки.

“На жаль, проганяти агресора доведеться зусиллями лише наших воїнів. Однак партнери мають розширювати матеріально-технічну допомогу в короткостроковій та довгостроковій перспективі, адже успішний захист України — запорука безпеки Європи, – наголошує аналітик. – Роль ядерного стримування також мають виконати партнери України, приватно та публічно запевнивши російське керівництво у рішучості відповісти на застосування росією ядерної зброї. Що й було зроблено тими самими США. І за словами голови ГУР Міноборони України Кирила Буданова, поки ми не бачимо ознак того, що ядерна зброя найближчим часом може бути застосована. Партнери України продовжують нарощувати й матеріально-технічну допомогу. В останньому її пакеті від США можемо побачити нові артилерійські установки 155 та 105 мм та високоточні снаряди до них, нові системи HIMARS, бронетехніку тощо, що необхідно для звільнення Україні своїх територій та перемоги над росією на полі бою. Ну, а коли росія виявиться повалена і більше не загрожуватиме – чи буде ще сенс для України вступати до НАТО?”.

Україна може приєднатися до ЄС та НАТО після перемоги у війні з Росією За словами політичного експерта Валентина Гайдая, було видно, що подання заявки на вступ України до НАТО за прискореною процедурою не погоджено із нашими західними союзниками.

“Після цього виступав глава Альянсу Єнс Столтенберг, даючи брифінг з приводу спроб Росії провести чергову незаконну анексію українських територій. Для нього явною несподіванкою стало таке форсування подій офіційним Києвом у ракурсі євроатлантичної інтеграції. Так само як США. Не кажучи вже про країни-скептики, які традиційно проти інтеграції України до таких спілок (ті ж Угорщина, Франція, Німеччина). Виходячи з цього, я не особливо вірю в перспективи вступу України до НАТО – принаймні в найближчому майбутньому”, – зізнався експерт.

Найімовірніше, продовжує він, членство нашої країни в НАТО, як і в ЄС, може бути реалізовано вже після перемоги над Росією.

“У країні-агресорі в результаті виникне серйозна соціально-політична, економічна криза. Поки що складно передбачити його розміри. Чи це буде повторення 1917 року, 1991 року, чи югославський сценарій. Але щось точно буде. І після такого краху з можливим розпадом Росії вже не буде гострої необхідності Україні вступати в НАТО або якийсь інший оборонний союз. З іншого боку, не буде й російського чинника, який стримував ухвалення нашої країни до Альянсу та ЄС”, – резюмує Валентин Гайдай.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін підписав закони про анексію території України.

Переговори та заяви Зеленського: як це може вплинути на перебіг війни в Україні

Оприлюднено автором

У вечірньому зверненні 4 жовтня президент України Володимир Зеленський повідомив про значні успіхи ЗСУ на Херсонщині, про переговори з керівництвом Індії, Італії та США, зокрема – що подякував американському президентові за черговий пакет військової допомоги, до якого увійшли HIMARS. Крім того, заявив, що підписав указ про визнання недійсними всіх указів Путіна щодо спроб анексії української території. Про що говорять дані переговори та заяви? Як ситуація у російсько-українській війні може розвиватися далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Наразі завдання України – максимально утримати контрнаступальний драйв Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак зазначає, що наразі все виразніше видно, як українсько-російську війну намагаються трансформувати з переважно мілітаристської фази в політичну. Тому, пояснює він, уже кілька місяців інформаційний простір випробовується щодо переговорів і досягнення миру. Хоча, наголошує експерт, рішення РНБО України про неможливість вести переговори з Путіним і має спробувати зупинити нову хвилю компромісних інсинуацій у світі та всерйоз порушити питання про необхідність демонтажу путінського режиму в Москві та російських регіонах, що знаходяться під адміністративним та національним гнітом.

“У зв’язку з цим необхідно розглядати ланцюгову веретеницю висловлювань колишнього німецького канцлера Ангели Меркель, папи Франциска та бізнесмена Ілона Маска в руслі необхідності пошуку миру (очевидно, за рахунок територіальних компромісів з боку України) та недооцінки ядерного шантажу Путіна. Безумовно, на Заході зараз можна помітити процес обережного угрупування частини західної еліти, яка не проти поставити війну на паузу, заморозити в поточному стані напередодні енергетичних та економічних гойдалок. У США це ще й виборча кампанія до Конгресу, де українська тема опосередковано впливає на передвиборчу риторику”, – наголошує Олег Постернак.

Він упевнений, що зараз завдання України – максимально утримати контрнаступальний драйв, продовжувати майстерно маневрувати на фронті, “вигризаючи” в окупантів анклави, бути в повній координації із західними партнерами для відбиття інформаційно-психологічних операцій Кремля з метою залякати ядерним апокаліпсисом та схилити західну. тиску на українську владу.

“Думаю, під час останньої телефонної розмови Байдена та Зеленського тема переговорного треку могла підніматися – і сторони звіряли свої подальші позиції, особливо перед конкретними діями Росії в ядерній загрозі, яких вона безумовно вдасться. Це можуть бути показові випробування ядерної зброї, демонстративні маневри з її пересуванням, нагнітання інформаційного терору. На жаль, тут багато що впирається в ірраціональну та імпровізаційну манеру самого Путіна, який успіхами ЗСУ виявляється у ситуації ризиків”, – пояснює експерт.

За його словами, ендгейм у цій війні ще далекий, оскільки навіть теоретична зміна влади в РФ не означає швидкого врегулювання ситуації з реконструкцією територіальної цілісності України.

“Хоча, очевидно, вже дуже багатьом, що ключовим моментом у деескалації гарячої війни могло б стати усунення російського диктатора з посади, – наголошує Олег Постернак. – Власне, поспіх зі швидкісною анексією та правовою вакханалією при її оформленні в Росії, можливо, і пов’язаний із розумінням Путіна потенційного ризику втратити владу через тихе вирування всередині російської еліти. Якщо ця логіка поведінки диктатора справедлива, тоді Путін, очевидно, страхується, ставлячи майбутнього наступника перед болісно складним вибором: втратити владу, віддавши Україні назад її території”.

Українське суспільство ніколи не сприйняло б переговори з Путіним Андрій Сухарина, політичний аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, розмірковує так:

“Україна офіційно відмовилася від переговорів із Росією, поки її представляє Путін. Це досить виважене та раціональне рішення, оскільки українське суспільство не сприйняло б переговорів із Путіним”.

Крім того, продовжує аналітик, це рішення чинить тиск на російські політичні еліти, по суті, говорячи – війна, санкції, приниження російської армії та невдоволення від мобілізації може припинитися, якщо Путіна більше не буде при владі. Тоді РФ з’явиться можливість домовитися з Україною.

“Як воно буде на практиці – поки що незрозуміло, але таке посилання очевидне”, – констатує Андрій Сухарина.

Те, що наш президент веде переговори і з Індією, і з Італією, де утворився новий уряд – чудовий знак Професор соціології Павло Федорченко-Кутуєв вважає, що останні події показують зростаючу міць України. Насамперед – наших збройних сил, їхніх успіхів на полі бою. Але й України як країни, суспільства, держави.

“У сучасному світі, як і в минулі доби, цінується сила. І, коли Україна в перші місяці повномасштабного російського вторгнення продемонструвала, що може захищатися, а в останні місяці, що здатна і наступати, завдаючи поразки країні-агресорові, відповідно, з боку міжнародної спільноти до нас – більше уваги, поваги та підтримки. Українське керівництво цілком справедливо дає жорстку відсіч усім намірам, у тому числі, риторичним щодо наших територіальної цілісності та суверенітету”, – зазначає соціолог.

У свою чергу, путінська Росія пішла шляхом гітлерівської Німеччини, вирішивши, що основним критерієм істини є поле бою. Нацисти тієї Німеччини в результаті на полі бою знищені. На їхніх російських послідовників, які стали на той самий шлях, чекає та сама доля, упевнений Павло Федорченко-Кутуєв.

“Щодо спілкування Зеленського з керівництвом Італії та Індії – це позитивні новини. Кожна країна піклується передусім про себе. І коли відбувається якийсь глобальний конфлікт, намагається отримати з цього деякі вигоди, – пояснює експерт. – Ми знаємо, що Індія мала дуже подвійну позицію щодо російсько-української війни. І те, що наш президент веде переговори і з Індією, і з Італією, де утворився новий уряд (стосовно якого були сумніви щодо підтримки фронту боротьби проти російської агресії) – чудовий знак. Україна зміцнює свої позиції, союзницькі відносини з тими, з ким вони були, а також залучає на свій бік тих, хто сумнівався та вагався”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін підписав закони про анексію території України.

Кремль знову погрожує: як близько РФ та НАТО підійшли до прямого зіткнення

Оприлюднено автором

Постачання США озброєнь Україні наближають до небезпечної межі прямого військового зіткнення РФ та НАТО. Про це заявив у Першому комітеті Генасамблеї ООН голова російської делегації з роззброєння Костянтин Воронцов невдовзі після того, як США оголосили про надання Україні додаткової допомоги у сфері безпеки у розмірі 625 мільйонів доларів. Про що говорять такі заяви? Чи готова РФ до зіткнення із силами НАТО? Яка ймовірність такого роду зіткнення? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Кремль продовжує війну, але вже на дипломатичному та інформаційному фронті На думку політолога, конфліктолога Богдана Петренка, ймовірність прямого зіткнення РФ і НАТО поки що залишається мінімальною. Це, пояснює він, не потрібно жодній стороні.

“Росія усвідомлює, що вона не зможе потягнути велику війну. Особливо після того, що її “спеціальна військова операція” в Україні почала демонструвати величезні недоліки у громіздкій, але відсталій армії агресора. У свою чергу країни НАТО розуміють, що війна з РФ, незважаючи на потенційну перемогу в ній, — це величезні втрати та ризики широкого використання зброї масового знищення. Не потрібно західним країнам, переважно орієнтованим на економічні досягнення, а чи не на імперські цінності. Це не потрібно їх громадянам та громадській думці, на відміну від промитих мізків росіян”, – пояснює Богдан Петренко.

І саме на громадську думку Заходу, наголошує експерт, направлено заяви РФ про потенційну війну з НАТО. Мета – щоб громадяни цих країн перестали підтримувати прагнення своїх урядів допомагати Україні.

“А громадська думка – це важлива річ для демократій, – наголошує Богдан Петренко. – Фактично Кремль такими заявами продовжує війну, але вже на дипломатичному та інформаційному фронті. І намагається позбавити Україну західної допомоги для того, щоби виграти у війні”.

Привід для нового переговорного процесу між РФ та НАТО виникне тоді, коли українці витіснять росіян із захоплених територій Політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі вважає, що Росія не готова до збройного зіткнення з НАТО.

“Це очевидно, виходячи з того, що ЗСУ, які освоюють системи озброєнь НАТО та проходять підготовку за програмами Альянсу, знекровили найбоєздатніші підрозділи російської армії. Швидше за все, сказане Воронцовим – це гра слів із розрахунком ввести в оману міжнародне співтовариство, – розмірковує експерт. – Марна та дурна спроба залякати загрозою великої війни, якої просто не буде”.

На думку Георгія Кухалейшвілі, навряд чи країни-члени НАТО горять бажанням воювати з Росією. Але він упевнений, що члени Альянсу, спостерігаючи за успіхами ЗСУ, продовжуватимуть постачання нам зброї, щоб максимально ослабити країну-агресора, а потім нав’язувати Москві свої умови миру.

“Привід для нового переговорного процесу між РФ та НАТО виникне тоді, коли українці витіснять росіян із захоплених територій, включаючи Крим. Розмова має вестися про роззброєння Росії та денуклеаризацію. Про жодні територіальні поступки не може бути й мови, – наголошує Георгій Кухалейшвілі. – Війна НАТО і Росії можлива, якщо виникне явна загроза для безпеки країн-членів організації. РФ поки що на це не наважилася, розуміючи незворотність наслідків та очевидність поразки”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін підписав закони про анексію території України.