Американський генерал розповів, як відреагує США, якщо Росія використає ядерну зброю

Колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес
розповів про реакцію США, якщо Російська Федерація завдасть ядерного удару по
території України. Про це пише портал “Коментарі” з посиланням на інтерв’ю 24
каналу, в якому прозвучали заяви американського генерала.

Президент США Джо Байден повідомляв раніше, що Росія зробить
серйозну помилку, якщо використає ядерну зброю, тепер генерал США Бен Ходжес
підтвердив цю думку та заявив, які кроки буде робити Захід у такому випадку.

Ходжес заявляє, що Російська Федерація не отримає переваг
від таких дій, а сама постраждає через відповідь колективного Заходу на чолі з
США.

“Як тільки її використають — все. Бо потім у справу вступлять
США і знищать більшу частину російських військових можливостей”, —
говорить генерал США Бен Ходжес в інтерв’ю 24 каналу.

Також Ходжес зазначив, що у Росії не має союзників. Як приклад
генерал США навів заяву Сі Цзіньпіня під час зустрічі канцлером Німеччини
Олафом Шольцом. Лідер Китаю наголосив, що засуджує використання ядерної зброї
з боку Росії та її шантаж нею. Бен Ходжес вважає, що тільки КНДР може
підтримати Росію у використанні ядерної зброї.

Раніше портал “Коментарі” повідомляв, що США направлять до кінця року в Європу ядерну тактичну зброю. Таке рішення було прийнято через постійні погрози президента Росії Володимира Путіна, який шантажує світ застосуванням ядерної зброї.

Також “Коментарі” писали про найбільший підводний човен США, який прибув до Європи. Субмарина USS Rhode Island може перевозити до 200 ядерних боєголовок.

Перспективи переговорів між Києвом та Москвою: про що говорять нещодавні заяви США та РФ

США підтримують позицію Зеленського, що переговори з РФ будуть можливі, коли вона виведе свої війська з України. Про це заявила постпред США при ООН Лінда Томас-Грінфілд, яка відвідала Київ, акцентувавши, що будь-які переговори мають відбуватися за участю України, і самі українці мають вирішити, коли будуть до них готові. Переговорний кейс обговорюється останнім часом дедалі частіше. Про що це говорить? Які перспективи переговорів між Києвом та Москвою? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Останні заяви офіційних осіб країн Заходу та повідомлення у пресі кажуть, що ініціатива переговорного треку перейшла до держав західної коаліції Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак розмірковує так:

“Може здатися, що принциповість і категоричність президента Зеленського стала певною проблемою для США та ЄС, звузивши простір для маневру західних держав у разі ситуації, що швидко змінюється в системі міжнародних відносин. Але президент України не міг вчинити інакше – з огляду на необхідність твердої та переконливої реакції на ескалаційні дії Путіна наприкінці вересня (псевдореферендуми та фейкова анексія – прим. ред.). Заявляти про подальші переговори після російського терору на Київщині чи після прямих крадіжок територій у вересні – принизлива слабкість, яку українці не вибачать і не дозволять. Таким чином, позиція Зеленського була зумовлена електоральними та політичними факторами, але тим самим ми фактично передали пас нашим союзникам”.

Тема переговорів, пояснює експерт, уже не могла виходити від української сторони. Отже, ініціатива вразливого репутаційно для української влади переговорного треку тепер стала відповідальністю Вашингтона та Брюсселя.

“Завданням же України ставало максимальне утримання проукраїнської позиції осіб, які приймають на Заході рішення, – наголошує Олег Постернак. – На даний момент це завдання успішно вирішується, про що свідчить позиція Саллівана, радника президента США (спочатку деокупація, потім переговори), французького президента Макрона (розмовляти з РФ доведеться, але коли і як вирішить Київ), німецького канцлера Шольца (під час візиту до Китаю він заявив, що Росія має піти з України, а використання ядерної зброї буде “червоною лінією”)”.

Весь цей час, продовжує експерт, українська дипломатія успішно протистояла потужній інформаційній війні, що ведеться з боку РФ за громадську думку громадян західних країн та позиції правлячих та опозиційних еліт. Країна-агресор наполегливо промацує ласі для Заходу теми досягнення миру на умовах втрати Україною території, представляючи це як болісний, але ніби об’єктивний компроміс. Акуратно наголошувалося, що Україна не здатна перемогти ядерну Росію, нагадує Олег Постернак.

“Тому, – пояснює він, – останні заяви офіційних осіб країн Заходу та повідомлення у пресі кажуть, що ініціатива переговорного треку перейшла до держав західної коаліції, але є повна його синхронізація з позицією України. Тема встановлення справедливого світу як така важлива з морально-політичної погляду. Вона має продемонструвати громадянам своїх країн встановлення правлячих еліт на намір реально досягти миру, знизивши важкі наслідки війни в енергетичній, продовольчій та міграційній сфері, які лякають населення Заходу. Будь-яка демонстрація готовності мирно і справедливо, але рано чи пізно таки закінчити війну, є бажаним і прийнятним козирем, який руйнує гру Путіна, спрямовану на те, щоб показати Захід та Україну хижацькими та неадекватними”.

З цим, на думку Олега Постернака, пов’язаний і візит Саллівана до Києва та останні заяви Зеленського, де він окреслив 5 ключових умов для переговорів (деокупація України, Статут ООН, репарації, покарання військових злочинців та гарантії безпеки).

“Тут важливий той факт, що Зеленський фактично пом’якшив фон і самим фактом висування РФ умов побічно натякає на теоретичну можливість переговорів. Умови повністю відповідають національним інтересам України, хоч у нашому громадянському суспільстві по-різному можуть дивитися на перспективи переговорів. Але насправді поки що це навряд чи можливо, – вважає експерт. – Інакше б до саміту G20, який пройде через тиждень, було б задано інше тло, можливо, йшов би пошук формату мирного врегулювання. Цього зараз немає”.

Захід в особі США дає чіткий сигнал Москві – жодних переговорів щодо України без участі України Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Артем Філіпенко вважає, що нашим західним партнерам зрозуміло – Росії потрібні переговори, щоб оговтатися від поразок в Україні, провести перегрупування військ та доукомлектування військових частин, а потім відновити військові дії.

“Проте у світі існує багато країн, особливо серед держав Азії та Африки, які недостатньо чітко усвідомлюють підступність російських планів, – зазначає експерт. – Росія останнім часом дуже часто згадує слово “переговори”, воно лунає у різному контексті. Відповідно, у політиків та громадськості в інших країнах виникає питання – якщо Росія прагне переговорів, а Україна – ні, то хто винен у продовженні війни, яка негативно впливає на всі сфери світової економіки?”.

Артем Філіпенко впевнений, що з боку України потрібні чималі зусилля для роз’яснення своєї позиції, ключова основа якої – виведення російських військ із тимчасово окупованих територій.

“Крім того, російська пропаганда намагається представити все так, ніби РФ воює не з Україною, а з колективним Заходом. Мета Москви та Путіна не змінилася – вони хочуть нової “Ялти” (мова про Ялтинську (Кримську) конференцію лідерів трьох країн антигітлерівської коаліції 4-11 лютого 1945 року, присвячену встановленню повоєнного світового порядку та поділу сфер впливу – прим. ред.), де найбільші геополітичні гравці (до яких відносить себе і Росія) ділитимуть світ на сфери впливу. Захід в особі США дає чіткий сигнал Москві – жодних переговорів про Україну без участі України, – наголошує експерт. – А Україна свої вимоги нещодавно озвучила. Тому якщо Росія буде готова їх прийняти та здійснити перший крок – звільнити тимчасово окуповану українську територію, то це може бути сприйнято як “жест доброї волі” та бажання вести переговори. Без цього умови переговорів з Росією можуть бути лише короткою перервою перед новою хвилею бойових дій”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – у Росії готові до переговорів з Україною без попередніх умов.

Настає вирішальний період війни: чи це так – що зараз відбувається на фронті

Начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов вважає, що настає вирішальний період війни. А президент України Володимир Зеленський під час вечірнього звернення 8 листопада серед іншого зазначив, що йдуть важкі бої в Донецькій області, а в Херсонській ми діємо акуратно і продумано, розуміючи плани ворога. Де та чому зараз розвиваються основні події на фронті? Чи настає вирішальний період війни? Які військові перспективи майбутнього? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

У противника – величезні втрати саме на Донецькому напрямі Генерал армії України, екс-глава Зовнішньої розвідки України Микола Маломуж зазначає, що вирішальна битва з позитивним для нас результатом йде зараз на Херсонському напрямку.

“У противника склалася найскладніша ситуація щодо Правобережжя. Ми фактично відрізали російське угруповання, яке там знаходиться, від усіх форматів комунікацій – постачання озброєння, боєприпасів, техніки, живої сили. Це позбавляє окупантів можливості ефективно утримувати Херсон”, – пояснює генерал.

За його словами, російська пропаганда маніпулює, розповідаючи, як окупанти намагаються зберігати життя мирного населення, свої війська, виявити черговий жест доброї волі, відступаючи.

“Але зрозуміло, що якби ЗСУ не створили критичну для агресора ситуацію, таких “жестів” ніхто не виявляв би, – каже Микола Маломуж. – При цьому треба пам’ятати, що Путін наказав – тримати Херсон до останнього. Але наразі можливості утримувати його у росіян майже вичерпалися. Тож вирішили відходити на Лівобережжя. Але тягнути зі здаванням Херсона вони будуть до останнього, можливо навіть до нового року”.

Генерал вважає, що важливішими є рішучіші дії наших військ, продовження знищення всіх логістичних ланцюжків – нові удари по Антонівському мосту, по понтонних і баржових переправах, по плавзасобах. І тоді, вважає він, Херсон впаде за два тижні.

“Президент говорить про акуратні та поступові заходи, мені ж здається, слід діяти активніше. Так, продумано, але жорсткіше, комплексно. В усіх відношеннях – військових, розвідувальних, диверсійних. Херсон – символ майбутніх перемог. Не лише у військовому плані, а й у військово-політичному, стратегічному. І для нас, для нашого народу, наших воїнів – і наших партнерів. Так перемога України, переговори (з дотриманням наших національних інтересів і з нашої ініціативи), світ стануть ближчими, – пояснює експерт. – А для РФ неминуча втрата Херсона означатиме все рівно навпаки. Це потужна шкода, поразка і їхніх військових, і політиків. Замість, як вони кажуть, “успішної спецоперації” – втрата єдиного облцентру, захопленого росіянами з лютого. Що, звичайно, послабить і без того підтримку Путіна. І в його оточенні, і в цілому в елітах, і регіонах”.

Жарко та на Донецькому напрямку, де ми ведемо активну оборону, продовжує генерал.

“Путін явно поставив завдання захопити цей регіон у межах адмінкордонів. Він уже 16 разів, за різними оцінками, ставив конкретним угрупованням завдання оволодіти всім цим регіоном, виставляв конкретні терміни, які потім постійно змінювалися, як і цілі цієї “спецоперації”, змінював командувачів, склади, посилював вагнерівцями, кадировцями, мобілізованими. Але захопити Донеччину не вдається. Більше того, окремі населені пункти ЗСУ змогли відбити. Це неймовірно дратує Путіна, він кидає у топку цього фронту нові та нові ресурси. Тому там іде найзапекліші бої там”, – зазначає Микола Маломуж.

Ми ж, за його словами, обрали тактику посилення там позицій, переоснащення, маневрування. І це дає ефект.

“Супротивник має величезні втрати саме на Донецькому напрямку. У районі Бахмута, Авдіївки, Вугледару. Ми кришимо ворога “Хамерсами”, потужною артилерією, самохідними гаубицями, що допомагає ефективно захищати цей регіон, масово знищуючи супротивника. В окремі дні втрати окупантів становили там до тисячі людей убитими та пораненими. Тут буде затяжніша війна, ніж у районі Херсона. Але добре, що наші воїни на Донеччині відтягують величезні сили противника”, – підкреслює експерт.

На його думку, можливо, ми певною мірою запізнилися з більш рішучими наступальними діями після успіхів на Харківщину.

“Що Херсонським, Луганським, Запорізьким напрямом могли б просунутися більше, – вважає Микола Маломуж. – Адже був період, коли у РФ не було потрібних резервів, а підтягти нові вона не встигала. Втім, не факт, що були відповідні сили та кошти у нас. Фронт дуже великий, ми не могли перекидати резерви з інших напрямків, оголюючи їх. Зараз йдемо більш тривалим варіантом. Нагромаджуючи сили, поповнюючи війська новітніми озброєнням та технікою. Це відбувається останнім часом більш активно, особливо у плані підготовки до наступальних операцій. Після шостого “Рамштайну” ми системно отримуємо потужні системи ППО, САУ, танки, БТР, радіолокаційні, антидронові системи, власне дрони. Формується нова реальність з новим військово-технічним потенціалом, який дозволить нам ефективніше деокупувати свої території”.

Прогнозуючи швидку невдачу на півдні України, росіяни хочуть отримати хоч якийсь результат Керівник Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко наголошує, що війна не зменшує темпу, незважаючи на позиційний характер зіткнень на більшості ділянок фронту.

“Причина подібного стану справ є об’єктивною і банальною – погодні умови. Наразі нашим військово-політичним керівництвом у контакті з партнерами, а також волонтерською армією, наголошено на якнайшвидшому постачанні гусеничної техніки. Проте жодна зі сторін не відкинула планів щодо подальшого просування на фронті. Саме тому зараз важка ситуація у районі Авдіївки, Новопавлівки та особливо Бахмута. Завдяки продуманій обороні наші захисники героїчно утримують позиції. Війська противника зазнають серйозних втрат. Нещодавня новина про катастрофічний стан справ окупаційної 155-ї бригади у Павлівці – лише вершина айсберга”, – упевнений експерт.

Росіяни, продовжує він, намагаються отримати хоч якийсь результат, який дозволить їм перекрити прогнозовану швидку невдачу на півдні України – у Херсоні.

“Адже, незважаючи на впровадження якогось військового задуму, в області фіксується масштабне мародерство громадянської інфраструктури міста та всього правобережжя Херсонщини. Централізоване тотальне розграбування аж до санвузлів під виглядом “обов’язкової евакуації” свідчить, що самі окупанти не вірять у свої шанси утримати регіон”, – пояснює Ігор Чаленко.

На його думку, наступні події на півдні стануть вирішальними для майбутнього результату війни, адже можуть запустити ефект доміно.

“Приміром, у разі втрати контролю над Херсоном ланцюгова реакція спровокує незворотні управлінські наслідки, що послабить формування окупанта, що без того видихнулося. Водночас, – зазначає експерт, – не можна недооцінювати супротивника, адже він продовжує робити ставку на кількість, а не якість. Саме тому ми бачимо повінь фронту частково мобілізованими. Хоча цьому етапі це лише принесло кратне збільшення російських втрат за аналогічної щільності військових дій. Це, у свою чергу, демонструє успіхи ЗСУ у розкритті планів ворога, професійне використання високоточного західного озброєння, а також готовність до подальшої деокупації України”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – у Росії готові до переговорів з Україною без попередніх умов.

Росія та Іран продовжують зближення: чи ще є у світу можливість цьому перешкодити

Інститут вивчення війни (ISW) повідомляє про візит до Ірану секретаря Радбезу РФ Миколи Патрушева. За висновками експертів організації, можлива мета його поїздки – “обговорення потенційного продажу іранських балістичних ракет Росії”. Як Україні та світу реагувати на загрозливе зближення Москви та Тегерана? Видання “Коментарі” із цим питанням звернулося до експертів.

Не можна дозволяти розширюватись цьому прихованому блоку Політолог, конфліктолог Богдан Петренко пояснює:

“Головне, що об’єднує Іран та РФ – це антизахідний наратив у їхній ідеології. Тому марно очікувати, що засудження їхніх дій з боку цивілізованого світу призведе до обмеження контактів та постачання зброї”.

За словами експерта, Іран, як і Росія, вже звикли жити в умовах обмежень, а точніше – у пошуку шляхів для того, щоби ці санкції обійти. Однак це не означає, наголошує він, що їх не слід засуджувати та не потрібно накладати нові санкції. Адже це може стати сигналом для інших режимів та держав, які можуть схилятися до антизахідних нарратів. Не можна дозволяти розширюватись цьому прихованому блоку, упевнений Богдан Петренко.

“Водночас ефективним буде пошук союзників серед противників Ірану, включаючи Ізраїль, – зазначає він. – Також важливо розповсюджувати інформацію про те, які будуть наслідки допомоги росіянам в агресії проти України. І, звісно, необхідно підтримувати всі антидиктаторські рухи, присутні на території Ірану та РФ. Авторитарні режими ефективніше знищуються зсередини”.

Співпраця з РФ тільки зміцнить Іран і КНДР, оскільки на продажі ракет та інших боєприпасів путінському режиму вони зможуть непогано підзаробити Росія та Іран, як, втім, і КНДР (Північна Корея), — вже давно становлять загрозу для міжнародної безпеки своєю неконструктивною, непередбачуваною поведінкою. На цьому наголошує політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі.

Він вважає, що відреагувати на постачання іранських ракет та дронів, а також північнокорейських артилерійських снарядів до Росії можна двома способами.

“Перший спосіб – запровадити нові санкції проти цих трьох держав. Сумнівно, що вони зупинять постачання зброї, але посилять і без того плачевне соціально-економічне становище в КНДР та Ірані, ще більше ускладнять життя росіянам, яким залишається лише мріяти про довоєнний час. Другий спосіб, на мій погляд, більш адекватний поведінці країн-ізгоїв – нанести точкові ракетно-бомбові удари по військово-промислових підприємствах і складах зі зброєю та боєприпасами на території Ірану та Північної Кореї. На проведення таких операцій є сили і кошти в США та їхніх регіональних союзників Ізраїлю — у випадку Ірану, і Південної Кореї — у разі КНДР. Обстановка при цьому сприятлива. В Ірані зростає соціальна напруженість та конфлікт суспільства та правлячого режиму”.

До того ж, нагадує Георгій Кухалейшвілі, ізраїльтяни успішно знищують військові об’єкти Ірану в Сирії. А між Південною Кореєю та Північною Кореєю спалахнула нова криза (північнокорейці обстріляли з ракет прибережну зону Південної Кореї).

“Співпраця з РФ лише зміцнить Іран та КНДР, оскільки на продажі ракет та інших боєприпасів путінському режиму вони зможуть непогано підзаробити та отримати кошти для вдосконалення ракетних озброєнь, проведення ядерної програми. Україні варто подавати Росію, Іран та КНДР як нову вісь зла, яка становить загрозу не лише для наших громадян, а й усього світу, переконувати західних партнерів у доцільності жорстких заходів”, – констатує експерт.

Читайте також на порталі “Коментарі” – у Росії готові до переговорів з Україною без попередніх умов.

У яких країнах Європи найбільше біженців з України (ІНФОГРАФІКА)

Напад Російської Федерації на Україну 24 лютого призвів до
найбільшої міграційної кризи в Європі від часів Другої світової війни, стверджують
в ООН. На сьогодні з України до європейських країн виїхало 7,8 млн біженців.
Про це пише портал “Коментарі” з посиланням на інфографіку аналітичного порталу “Слово і діло”.

Рятуючись від повномасштабного вторгнення Росії мільйони
українців залишили свої домівки. В перші тижні війни відбувся наймасштабніший
мігрантський рух за останні 70 років у Європі. Переважно українські жінки з
дітьми перетинали кордон рятуючи своє життя та життя дітей.

Це був складний період, але більшість країн радо прийняла
українців та змогла їх влаштувати у себе. Наразі можлива нова хвиля міграцій,
адже Росія намагається знищити критичну енергоструктуру України, яка відповідає
за тепло та світло в будинках та квартирах українців.

Станом на 8 листопада 2022 року Україну залишило 7,8 млн
осіб. Найбільше українських переселенців прийняла Польща – майже 1,5 млн осіб.
До Німеччини виїхало понад 1 млн біженців, найбільша кількість зареєстрованих
переселенців була у березні. Тоді німецькі служби змогли прийняти 431 тис.
українців. Чехія перебуває на третьому місці за кількістю біженців з України –
майже 456 тис.

Переглянути інфографіку з кількістю українських біженців у
країнах Європи можна нижче:

Десятка країн куди виїхало найбільше українців виглядає так:

Польща – 1 млн 467 тис.Німеччина – 1 млн 8,9 тис.Чехія – 455,7 тис.Італія — 171,5 тис.Іспанія — 150,4 тис.Туреччина — 145 тис.Британія — 141,5 тис.Франція — 118, 9 тис.Словаччина — 99,3 тис.Молдова — 95,4 тис.Раніше портал “Коментарі” повідомляв, що в Німеччині практично немає місця для українських біженців. Переселенців приймають тільки чотири землі.

Також “Коментарі” розповідали про біженку з України, через яку британець покинув власну партнерку. Але через деякий час вони розійшлись, українка повернулась додому.