У Єревані перед самітом ОДКБ (запланований на 23 листопада) та візитом президента РФ Володимира Путіна вірменська опозиційна партія “Національно-демократичний полюс” провела протести. На мітингу учасники скандували антиросійські гасла: “ворог ОДКБ” та “ворог Росія”, так реагуючи на те, як військово-політичний блок “допоміг” (ніяк) Вірменії під час загострення конфлікту з Азербайджаном у вересні. Про що говорять такі дії вірмен? Що це означає для регіону, Вірменії, Росії? Як події можуть розвиватись далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Вірмени прислухаються не лише до Кремля, а й до своєї діаспори, поширеної по всьому світу та досить впливової Політолог, конфліктолог Богдан Петренко акцентує, що протести у Вірменії відбуваються через низку причин. І головна з них – це те, що за своїм політичним режимом Вірменія точно не повинна входити до блоку ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку, куди зараз входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан).
“Бо блок сам собою об’єднав автократичні режими, в яких пригнічена навіть можливість опозиційної діяльності. Вірменія ж, незважаючи на військово-політичний союз із РФ, залишається демократією. Свого часу це створювало можливості для маніпулювання цією країною з боку Кремля, але наразі це звертається проти Росії”, – зазначає Богдан Петренко.
Другий момент, за його словами, пов’язаний із втратою довіри до РФ як партнера з боку вірмен.
“Справді, є питання щодо доцільності існування ОДКБ, якщо в вірмено-азербайджанському конфлікті блок не надає реальної допомоги”, – каже конфліктолог.
Третє – це негативний образ Росії як партнера у світі.
“Вірмени прислухаються не лише до Кремля, а й до своєї діаспори, поширеної по всьому світу та досить впливової. І зрозуміло, що вірменська діаспора критично налаштована проти російської агресії”, – наголошує Богдан Петренко.
За його словами, поєднання цих факторів дає можливості для причин, приводів та можливостей протестів у Вірменії.
Експерт резюмує:
“Питання до самого вірменського народу – наскільки їх влаштовує такий безглуздий і демонізований у світі партнер”.
Ставка на Росію – шлях у нікуди На думку голови правління Центру стратегічних досліджень Павла Жовніренка, вірмени починають розуміти, що було зрозуміло від початку їхнього конфлікту з азербайджанцями. Що ставка на Росію – шлях у нікуди, глухий кут.
“Це підтвердилося два роки тому, коли конфлікт у Нагірному Карабаху спалахнув із новою силою. І закріпився остаточно цього року, коли під час чергового загострення ОДКБ проігнорував прохання Вірменії про допомогу, – пояснює експерт. Я з цього приводу кажу: “Відданий Кремлю – будеш зраджений Кремлем”. Також треба розуміти, що у протистоянні між Вірменією та Азербайджаном, якому не один десяток років, не може бути переможців. Тому що кожен розглядає як перемогу – повне знищення противника. Чого не станеться, якщо, звісно, не допустити геноциду. У всіх інших випадках ваги гойдаються, наводячи, залежно від геополітичної, внутрішньополітичної, внутрішньоекономічної ситуації – до перемоги одного чи іншого. Тимчасової. Сторона, що програла, починає озброюватися і жадати реваншу”.
Вихід із ситуації, на думку Павла Жовніренка, один – слід йти шляхом, який пройшли Німеччина та Франція, уклавши 1963 року Єлисейський договір.
“Дві країни, які воювали століттями, вкидали у вогонь свої народи, всю Європу, з мільйонами загиблих, вирішили покласти край цьому. І підписали угоду, згідно з якою зобов’язалися ніколи більше не воювати один з одним, консультуватися між собою з усіх найважливіших питань зовнішньої політики, оборони, навіть освіти та культури. Домовленості передбачали регулярні зустрічі політиків, чиновників, – зазначає експерт. – Через 25 років, коли угода показала перші позитивні результати, було створено навіть спільні органи між Францією та Німеччиною – рада оборони, економічна та фінансова рада, рада з питань культури, захисту навколишнього середовища. Далі виникла спільна французько-німецька військова бригада. Паралельно проводився молодіжний обмін, коли мільйони молодих французів та німців безкоштовно їздили відповідно до Німеччини та Франції. Все це дозволило цим країнам вийти із затяжної кризи, в якій вони перебували – і стати лідерами Євросоюзу, добрими сусідами”.
Цю модель, вважає Павло Жовніренко, слід використати Вірменії та Азербайджану. Інакше війни між ними триватимуть постійно.
Ця акція протестів – це лише відображення настроїв частини суспільства Політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі вважає, що те, що відбувається, говорить про розчарування вірменського суспільства в ідеї єдиного безпекового простору з Росією, оскільки на своєму прикладі вони переконалися, що жодної вигоди від членства в ОДКБ вони не отримують.
“Не виправдовує себе і знаходження російських військових на базах у Гюмрі, Еребуні, – зазначає експерт. — Відновлення територіальної цілісності Азербайджану, розгром вірменських сепаратистів Нагірного Карабаху і невтручання РФ у конфлікт на боці Вірменії (тільки тому, що росіянам вигідно працювати з азербайджанським бізнесом, продавати зброю в багату на нафту республіку) змушує задуматися про те, що Єревану своєї безпеки”.
Георгій Кухалейшвілі впевнений, що похолодання у відносинах з РФ закономірно сприятиме налагодженню відносин Вірменії з сусідами – Грузією та Туреччиною, а також – поступкам на користь Азербайджану, за яким стоїть Анкара.
“Однак дана акція протестів – це лише відображення настроїв частини суспільства, – наголошує експерт. – Куди поверне Вірменія – залежатиме від того, чи відбудеться зміна влади у цій країні. Нинішнє керівництво все ще намагається триматися в одній зв’язці з РФ, що, безумовно, є помилкою і марнуванням часу”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — чи є шанс відмовитись від відключень електрики: Денис Шмигаль розповів про ситуацію в енергетиці.
