Підтримав анексію: заступнику голови Держдуми РФ повідомили про підозру

Співробітники ДБР повідомили про підозру заступнику голови Державної думи РФ Олександра Бабакова, який проголосував за низку федеральних законів щодо включення Запорізької області та Херсонської області, а також Снігурівського та Олександрівського районів Миколаївської області до складу Росії. Про це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на прес-службу ГБР.

Слідчі встановили, що депутат і раніше підтримував у голосуваннях усі злочинні рішення, пов’язані з воєнними діями проти України та порушенням її територіальної цілісності.

Так, результатом навмисних дій Бабакова стали численні людські жертви серед українських захисників та цивільного населення, а також пошкодження та знищення об’єктів цивільної, критичної та військової інфраструктури.

Бабакову повідомили про підозру під час досудового розслідування, розпочатого за ч. 3 ст. 110 КК (посягання на територіальну цілісність та недоторканність України). Санкція статті передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна.

ДБР також вивчає матеріали щодо повідомлення про підозру іншим російським депутатам, які ухвалюють рішення країни-агресора проти України.

До того ж, слідчі досліджують питання можливої ​​причетності Бабакова до діяльності групи компаній VS Energy, яка володіє об’єктами критичної інфраструктури на території України.

Читайте також на порталі “Коментарі” — у Генштабі зробили заяву про втрати ЗСУ у війні з РФ.

Також видання “Коментарі” повідомляло – у розвідці розповіли, які завдання на війні в Україні Кремль поставив армії до Нового року.

У Слузі народу пояснили, чому викривлення конфлікту в Карабаху може вдарити по Україні

Намагання світових політиків провести паралелі між війною в Україні та конфліктом на Південному Кавказі, де з Азербайджану, котрий відповідно до міжнародного законодавства намагається відновити власну територіальну цілісність, намагаються “зліпити” агресора, можуть нанести шкоду і Україні. Таким чином французькі сенатори, що потрапили під вплив проросійської діаспори вірменів догоджають Кремлю. Вигоди французів полягають у інтересах великих компаній, що мають тісні зв’язки з РФ.

Таку думку в ефірі “24 каналу” висловив нардеп від партії “Слуга народу” Мар’ян Заблоцький. Парламентар пояснив, чим викривлена риторика по Карабаху небезпечна для Києва.

“Найбільше, що загрожує Україні – це дискредитація самого поняття “санкції”. Тому що санкції стосовно нафтогазового сектору є в росії та в Ірані. Ці обидві країни межують з Азербайджаном і насправді становлять загрозу країні”, – каже нардеп.
Заблоцький переконаний, що ставити їх в один ряд абсолютно неправильно.
“Азербайджан – основна загроза Ірану, де проживає значна частина азербайджанців. Слід розуміти, що Іран дуже сильно за це переживає і, як не дивно, фінансує Вірменію. А вже після того, як ми побачили, що іранські дрони бомблять українські міста, нам не варто вибирати чи навіть задумуватись. Ми повинні підтримувати Азербайджан”, – зазначає нардеп.
Активність провірменських сил у Франції створює цілком реальні ризики для України. Фактично, закликаючи світ допомагати Вірменії і засуджувати дії Азербайджану – це намагання відтягти міжнародну підтримку від Києва.
“Атака на Азербайджан б’є по Україні в двох випадках. По-перше, дискредитує поняття “санкції”, по-друге, нівелює правило про незмінність кордону ООН. Якимось чином Карабах як територія виділяється в цьому аспекті. Україна завжди займала принципову позицію у цьому питанні. Адже, якщо є винятки, то як доводити, що Придністров’я – це Молдова, Осетія – це Грузія, Крим – це Україна, а Карабах це чомусь раптом Вірменія. Карабах – це Азербайджан. І ми повинні далі відстоювати цю позицію системно”, – пояснює Заболоцький.
Реальність і міжнародне законодавство демонструють: позиції Азербайджану далекі від агресії і тому Баку, ймовірніше, знаходиться на позиції, аналогічній Києву. Адже ще на початку 90-х Азербайджан втратив 20% своїх територій внаслідок військових зусиль Вірменії та Росії. Тоді, як і в Україні, фіксували тисяч жертв серед цивільних.
Крім того, населення Азербайджану також знаходилося під ракетними обстрілами росіян та вірменів, а сценарій, що був використаний у азербайджанському селі Ходжали досі порівнюють з багатостраждальною українською Бучею.

Важливо і те, що Карабах у резолюціях ООН досі називають тимчасово окупованою територією Азербайджану.

Кораблі-електростанції. Туреччина пропонує оригінальне рішення для забезпечення електроенергії для України

Турецька компанія Karpowership пропонує використовувати
судна-електростанції, які відправлять в українські порти. Про це повідомляє
портал “Коментарі” з посиланням на Nikkei Asia.

За даними видання
турецька компанія вже веде переговори про постачання плавучих
електростанцій-кораблів для забезпечення української енергетики, оскільки Росія
продовжує ракетні терористичні атаки на критичну енергоструктуру України.

Karpowership має найбільший флот таких суден – 36 кораблів-електростанцій.
Турецька компанія планує відправляти свої кораблі до порту поблизу Одеси.

“Ми обговорюємо з компанією “Укренерго” розміщення трьох
електростанцій поблизу Одеси загальною потужністю 300 мегаватів”, — сказала член
правління Karpowership Зейнеп Гарезі.

Гарезі стверджує, що така угода може бути підтримана ООН,
щоб турецькі судна-кораблі не були мішенями для російських сил.

“Я думаю, що нам знадобиться зелене світло на рівні
Організації Об’єднаних Націй, щоб реалізувати це, з такими ж умовами, як і
угода про зерно”, — заявила Зейнеп Гарезі.

Член правління Karpowership зазначає, що три такі судна
зможуть забезпечити електроенергією близько 1 млн українців. Судна від турецької компанії Karpowership можуть виробляти
електроенергію, використовуючи мазут або природний газ.

Раніше портал “Коментарі” повідомляв, які фейки розповсюджують російські ЗМІ про українську енергетичну структуру.

Також “Коментарі” писали про те, що Туреччина відправляє в Україну зброю TRLG-230. Ці реактивні системи залпового вогню можуть використовуватись спільно з безпілотниками Bayraktar.

Україна знову просить озброєння: чому точаться дискусії в НАТО – про що говорить позиція Угорщини

Країни НАТО на саміті в Бухаресті обговорюють постачання Україні засобів для підтримки, страждаючої від російських ударів, енергосистеми, а також систем ППО. При цьому щодо ЗРК Patriot все залишається туманним. Тим часом Угорщина продовжує блокувати участь України в засіданнях НАТО, вимагаючи “вирішити питання про права угорської меншини в Закарпатті, яке назріло давно”. Чи є можливість вплинути на угорську позицію, яка суперечить думці практично всіх членів НАТО? Як оцінюєте ситуацію з постачанням Україні озброєнь для відбиття російської агресії? Чому Захід досі гальмує деякі життєво необхідні позиції? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

На даному етапі в НАТО вважають, що достатньо Україні колишніх радянських, а також більш сучасних засобів ППОДиректор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов наголошує, що на угорців завжди є управа. По лінії Євросоюзу, наприклад, це припинення фінансування з фонду ЄС. І офіційний Будапешт стає зговірливішим.

“Що стосується НАТО, якби керівництво ключових країн Північноатлантичного альянсу щиро бажало участі України в різних самітах у загальному складі (тих самих глав МЗС країн НАТО + Україна), гадаю, знайшли б можливість вплинути на угорців. Але зараз це не питання №1. Потрібні зустрічі і так відбуваються просто в іншому форматі. Наприклад, у форматі Міністр закордонних справ України Кулеба – генсек НАТО Столтенберг. І Кулеба доніс основні наші позиції, меседжі, прохання щодо військової допомоги з боку держав Альянсу”, – пояснює експерт.

До того ж, продовжує він, беруть участь у спільних сесіях саме члени НАТО, а не кандидати в члени або партнери, хай навіть такі близькі як Україна, враховуючи військово-технічне партнерство, що міцніє, між нашою країною і державами, що входять до Північноатлантичного альянсу. Тому тут, зазначає Вадим Карасьов, країни НАТО просто не хочуть, скажімо так, змінювати правила.

“Що стосується пригальмовування Заходом постачання тих чи інших видів озброєння Україні. Головна причина та сама – побоювання нового витка ескалації з ризиком прямого втягування країн НАТО у війну з РФ. А як ми знаємо, члени Альянсу, ключові держави, насамперед США, вважають, що принаймні на цьому етапі немає в цьому необхідності. Ті чи інші військові постачання – так. Кошти ППО з радянської спадщини та деякі сучасніші західні зразки – так. Артилерія (ствольна та ракетна), боєприпаси – так. Але ЗРК Patriot – це вже новий військово-технічний рівень”, – наголошує експерт.

До того ж, наголошує він, потрібен дуже кваліфікований персонал для обслуговування цієї високотехнологічної системи. На даному етапі керувати такими ЗРК, виконувати та забезпечити їх життєдіяльність та боєздатність можуть лише розрахунки з країн-членів Альянсу. А це – пряма їхня участь у війні, чого Захід намагається уникнути.

“Також треба розуміти, що Patriot – інтегрована протиповітряна система оборони НАТО. І якщо її передати Україні, це знову ж таки означатиме, що частина Альянсу відкрито вступає у війну. З тієї ж причини, до речі, блок виступав і виступає проти безполітної зони над Україною. Все це означає прямий вступ НАТО до війни з РФ. Чого в Альянсі не хочуть, тому що це в рази підвищує ризики ядерних ударів та Третьої світової”, – пояснює Вадим Карасьов.

За його словами, на даному етапі в НАТО вважають, що достатньо Україні колишніх радянських, а також більш сучасних (але не рівня Patriot, яких до того ж не вистачить, щоб повністю закрити наше небо) засобів ППО. Плюс — надання нам підтримки різного роду генераторами (щоб знизити витрати виходу з ладу енергетичної інфраструктури внаслідок російських ракетних ударів).

Якби був шанс, що постачання Patriot виключать ракетні удари з боку Росії по Україні, тоді можна було б, навіть з урахуванням ризику, йти на це. Але такої кількості даних ЗРК, схоже, просто немає, зазначає експерт.

“І ще важливий момент. Я не виключаю, що країни НАТО готуються до того, щоб все ж таки передати нам системи Patriot. Просто роблять це тихо, не афішуючи. Різного роду витоку на це вказують, – вважає Вадим Карасьов. – Можливо, ці ЗРК надійдуть до нас разом з іншими системами ППО та ПРО, щоб комплексно забезпечити максимальний захист України. Наприклад, від Ізраїлю надійде “Залізна баня”, від країн Заходу – Patriot та інші потужні системи. Але для цього потрібен час. Поки що НАТО, насамперед, США та провідні країни Європи, до цього, схоже, готові. Але це не означатиме, що вони не будуть не готові через, наприклад, місяць-два – якщо інтенсивність та руйнівна сила ударів Росії по українській інфраструктурі наростатиме, так само як гуманітарні проблеми в Україні”.

У поставках озброєння Україні останнє слово за ключовими членами НАТО – США, Великобританією, Німеччиною, ФранцієюПолітичний експерт Сергій Таран упевнений, що швидкість постачання Україні сучасних систем ППО залежить від двох факторів.

Перший – технічні можливості нашої країни приймати ці засоби. Потрібно навчити персонал, мати людей, які вміють працювати на цих установках. Це не так швидко, як здається.

Другий чинник – наявність таких систем ППО. Їх на Заході не так багато. Це не автомати, навіть не танки. Такі системи потрібно або виготовляти або знімати з озброєння в тому чи іншому місці.

Саме ці два чинники, наголошує Сергій Таран, затримують постачання сучасних засобів ППО в Україну.

“Але, – наголошує експерт, – крок уперед те, що вже немає політичних перешкод для такого роду поставок. Вони закінчилися, коли Росія почала масово та цілеспрямовано обстрілювати своїми ракетами українські мирні міста та об’єкти енергетичної інфраструктури. Це зняло страхи Заходу щодо того, що постачання Україні систем ППО призведе до ескалації. Росіяни й так розпочали ескалацію. І тепер питання лише в тому, що Захід мав потрібну кількість відповідних систем, а український персонал навчився на них працювати”.

Щодо позиції Угорщини, то вона мало на що впливає, упевнений Сергій Таран.

“Так, офіційний Будапешт блокує якісь засідання, але принципових рішень заблокувати не може. І Україна врешті-решт отримує від НАТО те, що хоче, якщо того хоче НАТО. І тут слово за ключовими членами Альянсу – США, Великобританією, Німеччиною, Францією. І їхнє рішення Угорщина не зупинить, – зазначає експерт. – Слід також розуміти, що Угорщина має непрості стосунки не лише з Україною, а й з Румунією, зі Словаччиною. Причина та сама – становище угорської меншини на цих територіях. Історія має давнє підґрунтя, коли Угорщина за підсумками Першої світової війни зменшилася фактично на дві третини. І такі дискусії, які має Угорщина з Україною, вона має з іншими країнами. Що не завадило Угорщині стати членом ЄС і НАТО – і так чи інакше дотримуватися їхньої політики. Отже, її позиція для нас, звичайно, неприємна, але принципового значення вона не має”.

Угорщина, як і Китай, не йде на відкриту підтримку РосіїПоліттехнолог, партнер SIC Group, голова Інституту демократії та розвитку PolitA та партії “Національна платформа” Катерина Одарченко розмірковує так:

“Позиція США, які є одними з ключових донорів НАТО, незмінна – підтримка постачання озброєнь в Україну є однозначною та двопартійною. Основні дискусії всередині Штатів виникають щодо грошей, які прямують безпосередньо на підтримку українського бюджету. Постачання тих самих систем ППО, дедалі сучасніших, обговорюються”.

Щодо позиції Угорщини – вона, за словами експерта, на жаль, не нова.

“Угорський прем’єр Орбан завжди симпатизував Путіну. Та й його власний стиль правління є досить спірним. Плюс – серйозна енергетична залежність Угорщини від РФ, – пояснює Катерина Одарченко. – Поки що Орбан та його партія залишаються при владі, щось змінити в даному ракурсі навряд чи вийде. Тим більше, що така позиція офіційного Будапешта не лише щодо просування нашої країни до НАТО, а й щодо надання Україні озброєнь, щодо введення антиросійських санкцій. Видно явна вона до РФ. При цьому Угорщина, як і Китай, не йде на відкриту підтримку Росії, як роблять ті самі Білорусь, Еритрея та інші маргінальні чи тотально залежні від Кремля країни”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — демілітаризація та денацифікація – просто слова: у РФ проговорилися, назвавши справжні цілі війни в Україні.

Яке рішення США може вдарити по ПВК «Вагнера» – чи може ця структура піти проти Путіна

Адміністрація президента США Джо Байдена обмірковує, чи слід оголосити російську ПВК “Вагнера”, власником якої є бізнесмен Євген Пригожин (відомий як “кухар Путіна”) іноземною терористичною організацією. Про це повідомляє Bloomberg з посиланням на свої джерела. Чи є можливість знищити цю ПВК чи значно послабити її? Чи може ця “приватна армія” повернутись проти путінського режиму? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Пригожин на 110% залежить від Путіна Колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, голова Луганської ВДА (2015-2016 роки), керівник та засновник волонтерської групи “Народний тил” Георгій Тука розмірковує так:

“На 90% впевнений, що проти путінського режиму ця ПВК не піде. З тієї простої причини, що фактичний спонсор цієї організації Пригожин на 110% залежить від Путіна. І як тільки Путін у той чи інший спосіб буде відсторонений від влади, це означатиме кінець Пригожина”.

Щодо оголошення ПВК “Вагнера” іноземною терористичною організацією, експерт не бачить підстав для того, щоб цього не зробити.

“Чи існують важелі, які здатні послабити цю організацію? Без сумніву! І їх чимало”, – наголошує Георгій Тука.

За його словами, фінансування цієї ПВК здійснюється за рахунок корупційних схем, які вибудовані всередині РФ та інтегровані до бізнесових структур Пригожина. Досить, пояснює експерт, проаналізувати, виявити слабкі місця цієї бізнес-імперії – і завдати фінансово-економічного удару по джерелам отримання прибутку, який використовується на утримання “вагнерівців”.

Визнання ПВК “Вагнера” терористичною організацією може серйозно вдарити по бізнесовій складовій цієї компанії Глава платформи Єдиний координаційний центр, політолог Олег Саакян вважає, що повернути проти путінського режиму пригожинська ПВК не зможе. Але вона, наголошує експерт, залишається скоріше персональним активом Пригожина, аніж – активом Путіна чи РФ загалом.

“Звичайно, визнання ПВК “Вагнера” терористичною організацією може серйозно вдарити у бізнесову складову цієї компанії. І відповідно – відобразитись на її боєздатності”, – каже Олег Саакян.

Він нагадує, що “вагнерівці” воюють не лише в Україні (виконуючи, зокрема, “брудну роботу” з мобілізації та “утилізації” тут російських зеків), а й виконують низку місій на Близькому Сході та в Африці. Забезпечуючи, з одного боку, військовими методами інтереси Росії, і навіть підтримку низки диктаторських режимів. Плюс – банальне заробляння грошей (охорона тих чи інших об’єктів; виконання військових завдань на користь третіх осіб; банальні бандитизм, грабіж, терор).

“Насамперед оголошення ПВК “Вагнера” терористичною організацією вдарить по ній саме на просторах Африки та Азії, а не в Україні”, – констатує політолог.

Читайте також на порталі “Коментарі” — демілітаризація та денацифікація – просто слова: у РФ проговорилися, назвавши справжні цілі війни в Україні.