Важливо Український військовий втратив руку і пішов від дівчини, щоб не бути для неї тягарем: несподіваний фінал (ВІДЕО)

Історія сім’ї Сергія та Юлії Костюченко доводить одну просту істину — справжнє кохання долає всі перепони на своєму шляху та допомагає людині побачити промінчик світла навіть у самій непроглядній темряві.

Сергій Костюченко, якому на даний момент виповнилося лише 22 роки, є військовослужбовцем. Він мріяв зробити пропозицію своїй коханій дівчині Юлії, проте цього дня його відправили на бойове завдання. У ході спецоперації хлопець підірвався на міні та отримав множинні поранення. Згодом хлопцеві ампутували руку.

Сергій дуже важко переживав все, що сталося, і вважав, що він стане тягарем для своєї коханої. Хлопець вирішив розірвати стосунки з дівчиною та перестав виходити з нею на зв’язок.

Юлія ж, у свою чергу, не розуміла, що відбувається і вирішила самостійно знайти свого Сергія. Дівчина розшукала пораненого бійця та зробив йому пропозицію.

Як виявилось, молоді люди познайомилися ще 2019 року в інтернеті. Віртуальне спілкування, яке тривало 2,5 роки, переросло у реальні зустрічі. Сергій, на той час уже служив у ЗСУ. Хлопець хотів зробити пропозицію Юлії, але не встиг – він був тяжко поранений на полі бою.

Сергій вирішив, що без руки стане тягарем і просто припинив спілкуватися з дівчиною, але Юлія знайшла свого коханого та запропонувала йому розписатися. Молоді люди “відіграли весілля” в одній із київських лікарень, де на той момент лікувався Сергій.

Ця зворушлива історія могла бути кінофільмом, проте — це реальні хроніки війни, які доводять усьому світу, що такі поняття, як любов, вірність та відданість — це далеко не порожній звук.

Джерело: “Сніданок з 1+1” на YouTube.

Вступ Швеції та Фінляндії в НАТО: чому Туреччина знову блокує процес

Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу, виступаючи разом із генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом у Стамбулі, заявив, що Швеція та Фінляндія ще не виконали всіх зобов’язань щодо угоди, яка підтверджує їхні заявки на вступ до Альянсу. Мовляв, вони все ще мають зробити конкретні кроки. Про що говорять такі дії Туреччини, враховуючи, що лише вона фактично блокує остаточне прийняття Швеції та Фінляндії в НАТО? Чи є шанс, що вони стануть членами Альянсу до кінця року? Як ситуація може розвиватись далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Турецьке керівництво вміло користується можливостями, що відкрилися через російську агресію проти України Керівник Центру суспільно-інформаційних технологій “Форум”, політичний експерт Валерій Димов пояснює:

“Ердоган має зараз досить широке вікно можливостей для просування інтересів – і Туреччини, і своїх особистих як лідера республіки. Це і питання взаємодії з Грецією, і торги з приводу вступу в НАТО Швеції та Фінляндії, і зернова угода (яку намагалася зірвати Росія і натрапила на жорстку турецьку позицію – зерновий коридор продовжить працювати, а Туреччина не більше не менше врятує світ від голоду) й інші аспекти, що так чи інакше дають можливість демонструвати амбіції офіційної Анкари. І багатовекторність її політики. З тієї ж РФ, яка отримала ляпас від Туреччини в контексті зернової угоди, а також у Нагірному Карабаху (росіяни не змогли допомогти вірменським партнерам з ОДКБ, коли азербайджанці під час покровительства турків вирішували питання силовим шляхом), Ердоган веде активні переговори про перетворення своєї країни на газовий хаб”.

Турецьке керівництво, наголошує експерт, вміло користується можливостями, які відкрилися через російську агресію проти України, що призвела до послаблення РФ та нових викликів. У тому числі, просуючи свої інтереси на тлі прагнення Швеції та Фінляндії, які традиційно були символами нейтральності, стати членами НАТО.

“Обидві ці скандинавські країни є реально демократичними. А тому деякі організації, які визнані в Туреччині терористичними, користувалися у Швеції та Фінляндії юридичними нормами, щоб суб’єктивізуватися там і загалом у Європі як опозиція офіційній Анкарі. Зрозуміло, що курдська проблема завжди була головним болем для будь-якої турецької влади. І Ердоган намагається вирішити її, використовуючи проти шведів і фінів, що прагнуть до Альянсу, такий важіль впливу як блокування з руху в НАТО – з метою повернути і покарати своїх опонентів. Крім того, він намагається якось вирішити питання щодо ембарго на певні види озброєнь (у тому числі новітні американські літаки), запровадженого проти Туреччини після того, як вона пішла на покупку російської зенітної ракетної системи великої та середньої дальності. С-400”, – пояснює Валерій Димов.

Він вважає, що Швеція і Фінляндія в найближчій перспективі стануть членами НАТО, а Туреччина продовжить зміцнюватися в ролі регіонального лідера, у тому числі перебираючи під свій контроль території, що раніше вважаються зонами впливу Росії, що стрімко слабшає через війну проти України.

Не можна виключати, що ця позиція Анкари є частиною її багатоходівки, зокрема в контексті зернової угоди. На думку кандидата політичних наук, політексперта Дмитра Гаврилюка, заява Туреччини свідчить, що вступ Швеції та Фінляндії в НАТО до кінця 2022-го навряд чи можливий. Ситуація, зазначає він, стає заручником геополітичних гамбітів Анкари.

“Я не виключаю, що Туреччина шукає не лише політико-економічних вигод, а й намагається зіграти роль “доброго поліцейського” для Росії. Відповідно, таку заяву глави турецького МЗС можна трактувати як дипломатичний та геополітичний реверанс у сторону РФ. Ердоган стримує прагнення російської сусідки – Фінляндії – якнайшвидше стати членом НАТО. Відповідно, стримує появу військ Альянсу біля кордонів РФ”, – пояснює Дмитро Гаврилюк.

Не можна виключати, продовжує він, що ця позиція Анкари є частиною її багатоходівки, зокрема в контексті зернової угоди, яка вигідна не лише Україні, а й Туреччині.

“Водночас, я переконаний, що вступ Швеції та Фінляндії – це не ймовірність, а програмований результат майбутнього. Щоправда, швидше за все, вже 2023 року”, – робить висновок експерт.

Ердоган нікуди не поспішає — дотискатиме до останньогоПолітолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі не сумнівається, що Туреччина, користуючись можливим правом вето на вступ Швеції та Фінляндії в НАТО, намагається максимально використати ситуацію для досягнення своїх національних інтересів.

“Швеція та Фінляндія надавали істотну, в тому числі фінансову підтримку курдам на території Сирії, коли ті воювали з військами Асада. На території Туреччини майже 20% населення становлять курди. Для офіційної Анкари це загроза. І визнання Робочої партії Курдистану – терористичною організацією – одна з ключових вимог Туреччини. Як і депортація терористів (з точки зору офіційної Анкари) з території Швеції та Фінляндії – до Туреччини”, – пояснює Максим Ялі.

За його словами, враховуючи, що далеко не за всіма пунктами є прогрес, Ердоган продовжує тиснути на те, щоб усі вимоги були виконані.

“Окрім політичних, є й економічні моменти. Туреччина зацікавлена ​​залучити інвестиції, зокрема шведські, а потім наполягає на знятті ембарго на постачання озброєння, – зазначає Максим Ялі. — Ердоган нікуди не поспішає. Дотискатиме до останнього. Президентські вибори в Туреччині намічені на літо наступного року і політичні дивіденди йому від цих торгів було б логічно отримати ближче до них. А тому припускаю, що переговори затягнуться саме до того періоду. Ердоган може мати і додаткові бажання, приміром, щодо опозиції, представники якої отримали статус біженців на території Швеції та Фінляндії. Але, зрештою, ситуація вирішиться. На тлі російської агресії проти України, влади Швеції та Фінляндії значно важливіше якнайшвидше приєднатися до НАТО, ніж не йти на турецькі умови. Тим більше, що їхнє виконання не викличе серйозної негативної реакції у суспільства, яке не надто досить великою кількістю переселенців зі сходу”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін назвав кількість мобілізованих росіян, яких вже відправив воювати в Україну.

Деокупація Херсона: Резніков розповів, що уповільнює наступ ЗСУ

Українські захисники продовжують контратакувати на Херсонщині. Проте погодні умови дещо уповільнюють рух української армії. Про це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на міністра оборони України Олексія Резнікова під час брифінгу.

Міністр зазначив, що зміна погодних умов також вносить свої корективи у війні. Тому, коли починається затяжний сезон дощів, з цим доводиться теж зважати.

Олексій Резніков також звернув увагу на одну з особливостей Херсонщини, яка як аграрний регіон має багато систем, каналів, які противник використовує як траншеї. Все це сумарно робить просування ЗСУ не таким швидким, як хотілося.

“Погода трохи сповільнює рух наших військ. Але я вірю, що ми завершимо війну шляхом повної деокупації всіх українських земель”, — наголосив Олексій Резніков.

Висловився голова Міноборони і щодо частих повідомлень у ЗМІ про відхід окупантів із Херсона, про їхню втечу. На думку Резнікова, такі повідомлення розповсюджуються самі росіяни, тим самим вони проводять своєрідні інформаційні операції.

Резніков додав, що ЗСУ серйозно ставляться до повідомлень противника, але довіряють виключно своїй розвідці. Що ж стосується втечі росіян їх Херсонської області, то вони на такий крок готові, але ВСУ мають спровокувати піти на це.

“Думаю, що потенційно вони готові до чергового акту доброї волі стосовно лівого берега Дніпра в районі Херсона, але для цього їм знадобиться втратити певний свій потенціал завдяки діям наших ЗСУ у відповідь”, — додав Резніков.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін назвав кількість мобілізованих росіян, яких вже відправив воювати в Україну.

В історії про «брудну бомбу» поставлено крапку: як подолати ядерний та енергетичний шантаж РФ

Інспектори Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) завершили перевірки на трьох об’єктах в Україні на запрошення Києва, щоб зірвати дезінформаційну кампанію Росії щодо “брудної бомби”, — за даними МАГАТЕ, ознак незадекларованої ядерної діяльності та матеріалів не виявлено. На цьому, серед іншого, наголосив президент України Володимир Зеленський. Тим часом, аналітики Інституту вивчення війни (ISW) припускають, що російська влада може висувати умови для негайного переведення Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС) до російської енергосистеми. Як можуть події навколо російського ядерного та енергетичного шантажу розвиватися далі? Чи є можливість збити цю хвилю, як вдалося урезонити РФ, яка намагалася вийти із зернової угоди? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.

Питання ядерного шантажу та безпеки ЗАЕС буде актуальним до повної її деокупації Політичний експерт Олександр Антонюк не сумнівається, що російський шантаж навколо ЗАЕС розвиватиметься за синусоїдальною шкалою, з перманентними загостреннями чи затишшям.

“Усі спроби Кремля змусити цивілізований світ та Україну погодитися на ультиматум будуть безуспішними, – вважає експерт. – ЗАЕС окупована РФ, тож усю відповідальність за її цілісність, функціонування та безпеку несуть саме і виключно російські окупанти”.

За словами Олександра Антонюка, питання ядерного шантажу та безпеки ЗАЕС буде актуальним до повної її деокупації та повернення нашого контролю.

“Очевидно, що саме силовий, військовий – методичний та системний – тиск з нашого боку та за підтримки наших партнерів є запорукою успішної деокупації ЗАЕС, як і всіх окупованих територій України. Підтвердженням моїх слів є зерновий кейс: оновлена угода Україна – Туреччина – ООН, в якій РФ є за фактом зайвим елементом. А після проваленого шантажу керівництво Кремля має вигляд побитого собаки. Російські терористи розуміють виключно мову сили, тому реакція та подальші дії з нашого боку та учасників ООН мають відповідати комплексному алгоритму боротьби з тероризмом!”, – резюмує експерт.

Росія не зупинить ядерний тероризм Політолог, викладач Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка, експерт з міжнародної політики Петро Олещук розмірковує так:

“МАГАТЕ своєю місією лише підтвердило очевидне – що жодної “брудної бомби” Україна не виробляє та не планує виробляти. Росія використовувала тему “брудної бомби” для ведення власної гри, в якій вона займається ядерним тероризмом, постійно натякаючи на можливість застосування ядерної зброї, намагаючись одночасно перекласти за це відповідальність на Україну. На висновках МАГАТЕ наголосив і президент Зеленський, вказавши, що результат був очевидний”.

Зрозуміло, продовжує експерт, що Росія не зупинить ядерний тероризм. На жаль, тут приклад вирішення ситуації із “зерновим коридором” не буде моделлю, за якою вдасться вирішити цю ситуацію, вважає він.

“У випадку “зернового коридору” РФ, яка втратила міць власного флоту, втратила флагман, будучи вимушеною зробити “жест доброї волі” з острова Зміїний, довелося визнавати реальний стан справ. Те, що росіяни спочатку “вийшли” з угоди, а потім “повернулися”, стало результатом очевидного: “зернова угода” може працювати і без РФ. А країні-агресорові просто нема чим цьому протидіяти, – пояснює Петро Олещук. – Тому Росія вигадала історію, що начебто Україна “взяла письмові зобов’язання” не атакувати російський флот через “коридор”. Хоч жодних подібних зобов’язань Україна, звісно, не брала. Просто Кремль намагається робити гарну міну за поганої гри. У разі ядерного шантажу поки, на жаль, таких ефективних засобів тиску на Росію немає. Але, безумовно, світ має жорсткіше тиснути на Кремль у цих питаннях, щоб досягти якогось ефекту”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — війна в Україні спалахує: де на фронті найбільше “спекотно” – що відбувається в районі Херсона.

Іран продовжує підтримувати РФ у війні: як уже відповідає Україна – що ще можна зробити

Тегеран на рівні МЗС закликав Київ провести зустріч на рівні експертів для вивчення даних про застосування армією РФ іранських безпілотників. Тим часом, іранські дрони продовжують атакувати Україну, є ймовірність появи росіян та іранських ракет класу “земля-земля”. Загострюється і ситуація на Близькому Сході. Як ми можемо відповісти на ці виклики? Що вже робиться, що ще можемо зробити? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Якщо Іран пропонує деякі консультації, слід піти на них, щоб довести до нього ще раз свою позицію Експерт програми “Міжнародна та внутрішня політика” аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич нагадує, що політичну реакцію з боку України вже зроблено. Відповідні заяви робили і МЗС, і глава держави, і парламентарі.

“Якщо говоримо про можливий вплив на ситуацію, то як мінімум, якщо Іран пропонує якісь консультації, на це слід піти, щоб довести до нього ще раз свою позицію, надавши відповідні докази. Іранська сторона, найімовірніше, стверджуватиме, що постачання до РФ безпілотників здійснює не держава Іран, а Корпус вартових ісламської революції (КВІР). Але з погляду України, особливої різниці тут немає. І ми повинні це пояснювати, а консультації проводити у зручний для себе час”, – зазначає експерт.

Щодо ситуації на Близькому Сході загалом, то Ігор Тишкевич звертає увагу, що кожна держава діє, виходячи з особистих національних інтересів.

“Наприклад, інтереси перемоги України у війні з Росією не входять сьогодні до сфери інтересів Ізраїлю. І, якщо він щось робитиме щодо Ірану – то тільки з погляду забезпечення власної безпеки, але ніяк не нашої. Питання відносин Ірану з Саудівською Аравією (які мали шанси на покращення), позиціонування Ірану в регіоні – це питання регіональної політики. І не можна дивитись на них через призму війни в Україні. Там свій клубок інтересів, – наголошує експерт. – Так, США, як і Саудівська Аравія з Ізраїлем, не зацікавлені у посиленні Ірану. Але чи готова Саудівська Аравія вступати у регіональну війну? Сподіватися, що зараз якась карна правиця Господня покарає Іран за його допомогу росіянам у війні проти України – це фантазія. Будь-яка напруга на Близькому Сході можлива лише на користь регіональних держав, виходячи з їхнього бачення регіональної політики”.

Іран непогано розпіарив свої дрони, використовуючи війну в Україні На думку політтехнолога Бориса Тізенгаузена, Іран, зважаючи на все, стурбувався зайвою увагою до постачання зброї, яку він здійснює в РФ. Адже вже ні для кого не є секретом, що саме іранські дрони атакують Україну.

“Що ми можемо зробити? Виносити цю тему на обговорення в Раді безпеки ООН, що ми вже робимо. Також слід посилити дипломатичні контакти з цієї теми зі США, Ізраїлем та ЄС, – вважає експерт. – Ізраїль вже кілька разів завдавав ударів по лініях збирання, заводам та складам зберігання іранських безпілотників на території Сирії. Але цього не достатньо. Наше завдання зараз – донести до Ізраїлю, що, зазнаючи, обкатуючи свої дрони російськими руками на території України, Іран згодом врахує всі помилки. І ці ж дрони чи інші їх модифікації, вдосконалені, атакуватимуть територію Ізраїлю, зокрема. І тут пряма зацікавленість ізраїльтян у тому, щоб Іран не розвивав цієї програми”.

І звичайно, продовжує Борис Тізенгаузен, потрібні додаткові болючі санкції, які можуть запровадити ті самі США.

“Іран непогано розпіарив свої дрони, використовуючи війну в Україні. Пара десятків країн уже хочуть закупити дешеві іранські “Шахіди”, собівартість виробництва яких у рази дешевша за американські аналоги, з яких іранці скопіювали цей дрон. Але потрібно створити їм такі умови, щоб можливий прибуток від продажу цих дронів був значно меншим, ніж збитки від санкцій”, – наголошує експерт.

Спільну комісію щодо розслідування використання іранського озброєння проти України створювати потрібно, вважає він. Але розуміти, що Іран взяв на озброєння принцип РФ – це не ми. Мовляв, росіяни просто якось зібрали ці дрони, а ми нічого не знаємо.

“Плюс є ще одна загроза – балістичні ракети Fateh-110 (з дальністю до 300 км) та Zolfaghar (можуть летіти до 700 км), які нібито Іран збирається поставити росіянам. І як заявило наше Міноборони, у нас поки що немає засобів, які дозволяють збивати такі ракети. Тому важливим є найжорстокіший дипломатичний тиск, винесення питання на міжнародні майданчики, робота з Ізраїлем, з американськими конгресменами, які можуть ініціювати нові санкції проти Ірану”.

Тегеран зараз просто намагається затягнути час Директор компанії стратегічного консалтингу Berta Communications, офіцер Першої окремої бригади спецпризначення ім. Івана Богуна, політтехнолог Тарас Березовець міркує так:

“Те, чим зараз займається Іран, заперечуючи очевидне, називається валяти ваньку. Є всі докази втягування цієї близькосхідної країни в російсько-українську війну. Немає сумнівів, що Іран надав РФ свої бойові дрони. Вони – у зібраному стані чи у вигляді запчастин – перебувають у руках українських спецслужб. І весь світ все розуміє”.

Тарас Березовець не сумнівається, що на Іран чекають багатомільярдні позови в майбутньому – від сімей загиблих, від держави Україна (за зруйновану інфраструктуру).

“Тегеран зараз просто намагається затягти час. Але його риторика вже нікого ні в чому не переконає, вважає експерт. – При цьому, треба розуміти, що завдання ударів іранським озброєнням по Україні – це своєрідне тренування перед завданням таких же ударів по Саудівській Аравії та Ізраїлю”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — війна в Україні спалахує: де на фронті найбільш “спекотно” – що відбувається в районі Херсона.