Без мирних переговорів не буде завершення війни: коли Київ та Москва будуть до них готові

Мирні переговори між Україною та Росією можуть відбутися не раніше, ніж за кілька місяців. Про це пише The Wall Street Journal, аналізуючи дії сторін конфлікту, у тому числі недавні візити українського президента Зеленського до США, а екс-президента РФ, заступника голови Ради безпеки країни-агресора – Медведєва – до Китаю. Якими є перспективи переговорного процесу? За яких умов будуть готові до нього Київ та Москва? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.

Є вже розуміння того, що РФ – не просто держава-агресор, а й держава-терорист Кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Євгенія Габер вважає, що зараз навіть ті партнери України, які нас періодично закликали до якихось угод з Росією, зрозуміли, що краще поставити нам необхідне озброєння, щоб Україна могла захистити себе, якнайшвидше деокупувала свої території, військовим шляхом змусивши РФ до переговорів про справедливий мир.

“Є, як на мене, вже розуміння того, що РФ – не просто держава-агресор, а й держава-терорист. Масовані ракетні атаки росіян на критичну інфраструктуру України загалом та енергетичну зокрема, цілеспрямовані удари по мирному населенню – підштовхують цивілізований світ до того, щоб він сам собі зізнався – так, з цією Росією неможливо про що-небудь домовлятися. Тому зараз, як на мене, ескалація неминуча. Але це непогано. Це дозволить нарешті закінчити війну перемогою України. Переговори, звісно, будуть. Але вже після цього. Після того, як явна перевага буде на боці України, коли ми зможемо звільнити більшу частину своїх територій”, – пояснює експерт.

Але найближчим часом цього не варто очікувати, впевнена вона.

“Переговори зараз можна вести про те, як РФ виплачуватиме Україні репарації, повертатиме депортованих українців, військовополонених. А не про те, які українські території вважати російськими, співпрацювати чи не співпрацювати нам із Заходом. Зараз будь-які переговори з російською стороною не просто неможливі, а й далі, ніж будь-коли”, – упевнена Євгенія Габер.

Саме ситуація на полі бою визначатиме подальші переговорні позиції Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Ігор Петренко розмірковує так:

“Поки що перспектив переговорного процесу не спостерігається. Зараз РФ зацікавлена у тому, щоб узяти тактичну паузу. Тому вона каже про переговори. Зрозуміло, що Путін не хоче миру. Просто в нього зараз є досить складна ситуація у військовому плані. При цьому він готує резерви, обмірковує плани повторного нападу на Київ. Зеленський чудово розуміє ці кремлівські ігри. А тому висуває свої пропозиції. Наголошуючи, що РФ не в тому положенні, щоби диктувати свої умови”.

Експерт нагадує, що президент України чітко дав зрозуміти – для початку переговорів країна-агресор має принаймні припинити бойові дії та вивести свої війська з усіх територій України.

“Але на це не готова поки що РФ. Тож саме ситуація на полі бою визначатиме подальші переговорні позиції, – переконаний Ігор Петренко. – Швидше за все, Україна намагатиметься продовжувати контрнаступ. Оснащення та підготовка військ у нас зараз кращі, ніж у противника. Добре було б досягти вигідніших позицій, наприклад, на Запорізькому напрямку. Можливо, з визволенням Мелітополя. Важливо перерізати сухопутний коридор до Криму, який зуміла пробити Росія під час широкомасштабного вторгнення. Кремль може зараз піти на “заморозку” війни, продавши суспільству умовну перемогу – “є сухопутний коридор у Крим, воду туди дали, потріпали бандерівський режим”. Мовляв, все добре можна згортати так звану “спеціальну військову операцію”. Російський обиватель це “схаває”. А без сухопутного коридору до Криму чи без захоплення всього Донбасу “продати” таке, як “перемогу”, буде складно”.

Тож зима, прогнозує експерт, буде гаряча. А ось ближче до весни, мабуть, вималююся чіткіші перспективи для переговорного процесу.

“Поки що все виглядає так, що саме Україна зміцнить свої позиції. Цього тижня відбувся успішний візит Зеленського до США. Ми отримаємо важливу військову допомогу, включаючи ЗРК Patriot. Поки що йдеться про одну батарею. Але зрозуміло, що це лише початок. Конгрес підтримав бюджет на новий рік, де 45 млрд доларів виділяється Україні та іншим союзникам США. Ми маємо системну підтримку з боку цивілізованих країн світу. І мова не лише про т.зв. колективний Захід (США, Канада, Великобританія, ЄС), а також про Японію, Австралію, Нову Зеландію. Це величезна сила. А яку підтримку має Росія? Нещодавній візит Медведєва до Китаю та заяви про зміцнення відносин нічого не означають. Китай безпосередньо не поставлятиме до РФ військові технології, військову техніку, товари подвійного призначення. Йому немає сенсу підставлятися під санкції, позбавлятися європейського та американського ринків збуту. Росія потрібна Китаю виключно для викачування дешевих ресурсів. Серед явних союзників Кремля лише – підконтрольна йому Білорусь, а також Іран та Північна Корея, обкладені санкціями, замкнуті у собі. Але ті ж дрони, які Іран поставив у РФ, хоч і додали нам головного болю, атакую об’єкти критичної інфраструктури, не змогли нічого змінити на лінії фронту”, – наголошує Ігор Петренко.

Він резюмує: бойові дії взимку будуть активними, але для росіян ситуація складеться в найгірший бік. А нова успішна наступальна операція ЗСУ може призвести до того, що багато хто з путінського оточення все частіше й голосніше задаватиметься питанням – а чи варто продовжувати це самогубне вторгнення? Адже так РФ може опинитися на межі розвалу.

“Поки що російська верхівка не відмовилася від того, щоб військовим шляхом вплинути на Україну, – зазначає експерт. – Але в Росії – і про це говорять усі аналітики – вікно можливостей для цього стає все вже й уже з кожним днем”.

Має бути діалог не про те, щоб комусь зберегти якусь особу, має бути діалог про справедливий мир Політичний експерт Валентин Гайдай зазначає, що розмови про переговори точаться постійно. Але, можливо, тільки зараз вони починають набувати реального змісту.

“Це має бути діалог не про те, щоб комусь зберегти якесь обличчя. Це має бути про справедливий мир. Що можливо, коли Україна здобуде нові перемоги на фронті. Тим самим покращуючи свою переговорну позицію. І змушуючи супротивника сісти за стіл переговорів на наших умовах, – пояснює експерт. – Якщо ми звільнимо південь материкової України, якщо вийдемо на рубежі до повномасштабного вторгнення, у нас буде сильніша позиція. Але чи піде Москва навіть на переговори? У будь-якому випадку нам слід продовжувати деокупацію, зокрема ОРДЛО та Криму”.

Мінімальною перемогою для нас, вважає Валентин Гайдай, був би вихід на позиції широкомасштабного вторгнення РФ. На його думку, такий проміжний успіх дозволив би розпочати переговорний процес, зокрема про звільнення всіх українських територій.

“Поки що росіяни не зрозуміють (керівництво, політикум, суспільство), що вони програли, що жодні із завдань т.зв. “СВО”, включаючи захоплення Донецької та Луганської областей у їхніх адмінкордонах, не будуть виконані, вони не будуть готові до реальних переговорів. Наразі РФ до цього не дозріла. Так, багато хто вже розуміє, що ніяка це не “СВО”. Навіть Путін уже називає її війною. Якісь процеси тривають. Якийсь злам відбувається. Але лише коли помилкова парадигма, що Росія може перемогти у цій війні, остаточно впаде, – можна сідати за стіл переговорів. І важливо, щоб на той момент Україна мала сильну позицію. Як мінімум – вихід на кордони до вторгнення, в ідеалі – звільнити Донецьк та Луганськ, почати рухатися Кримом. Тоді ми будемо фактично всі козирі для того, щоб диктувати Росії мир на своїх умовах”, – констатує Валентин Гайдай.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін впав в істерику: в ISW розповіли, яке рішення Заходу розлютило диктатора.

Авіакомпанія заявила, що Болгарія є частиною Російської Федерації

Німецька авіакомпанія Lufthansa відмовилася надати допомогу
неповнолітньому пасажиру, який летів із Франкфурта до Софії, оскільки Болгарія
є частиною Російської Федерації, заявив посол країни в США Георгі Панайотов.
Про це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на Facebook посла Болгарії.

Посол Болгарії в США Георгі Панайотов вирішив відправити
свого неповнолітнього сина у відпустку додому на різдвяні канікули.
Дипломатичний чиновник придбав квитки та замовив послуги супроводжуючої людини,
адже неповнолітня дитина мала летіти сама. 12 річний підліток мав здійснити
рейс з США до Софії через Франкфурт.

Проте у день від’їзду платна послуга, яка була підтверджена
перевізником була скасована, причиною зазначалось, що Болгарія є частиною РФ.

“Причина, яку навела Lufthansa, полягає в тому, що Болгарія є
частина Російської Федерації. Це не жарт, а реальний випадок, який травмував
дитину”, — пише посол Болгарії Георгі Панайотов у Facebook.

Панайотов зазначив, що це абсурдне рішення німецької
компанії, про те додав, що не має наміру вимагати компенсації від Lufthansa.

Цікаво, що в нещодавньому опитуванні про підтримку України в Європі, Болгарія виявилась останньою в списку країн, що найменше підтримують українців у війні проти Росії.

Раніше портал “Коментарі” повідомляв, що посол Російської Федерації в США погрожує українським військовим. Така реакція дипломатичної особи Росії з’явилась після виступу президента України Володимира Зеленського в Конгресі США та заяв Джо Байдена про передачу Україні сучасних оборонних систем.

Також “Коментарі” писали про посольство Фінляндії, яке закидала кувалдами невідома група людей з Росії. Відповідне відео потрапило в мережу.

У Зеленського зробили нову заяву щодо повторного наступу РФ на Київ

Російським пропагандистам поставлене чітке завдання – вкинути в український інформаційний простір нову тезу про майбутній наступ з Білорусі. Мета таких вкидань одна — “вплинути на нерви”, тому вірити в такі заяви спікерів Кремля не потрібно. Про це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на Telegram радниці глави Офісу президента Дарії Зарівної.

“Одна з найулюбленіших тем російської пропаганди — “вторгнення з Білорусі” знову вкидається в наш медійний простір. Причому вкидання роблять через відверто зашкварених персонажів, паралельно запускаючи чутки через месенджери у стилі “мій знайомий військовий сказав”, — розповіла радниця голови ОП.

За її словами, хоч би як там було і які б чутки не поширювали росіяни – повторення 24 лютого вже точно не буде, українські військові по всій лінії кордону з Росією та Білоруссю готові відбити будь-які атаки ворога.

Дарія Зарівна радить українцям довіряти лише перевіреній інформації від офіційних речників української влади. Зберігати спокій та не вестись на провокації ворога.

Варто зазначити, що Росія продовжує перекидати в Білорусь свою військову техніку. З останньої техніки, яка була перекинута до Білорусі, – нова партія зенітних ракетних комплексів “Тор-М2К”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін впав в істерику: в ISW розповіли, яке рішення Заходу розлютило диктатора.

Також видання “Коментарі” повідомляло – російський диктатор володимир путін зробив низку цинічних заяв із приводу війни, яку розв’язав проти України. Заявив, що рятує російськомовних українців, заявив, що скоріше хоче закінчити війну (назвав її саме війною, на що багато хто звернув увагу), блекав про переговори. Він також пообіцяв “поцокати” ЗРК Patriot, які США мають намір передати Україні для оборони від російських ракетних ударів. Про що говорять ці заяви путіну та взагалі його підвищена медійність останнього часу у ракурсі російсько-української війни? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.

Найбільші поразки в історії Росії

За даними Генштабу України Росія втратила понад 100 тис.
особового складу та мільярди доларів військової техніки. Таким чином вторгнення РФ в
Україну стало однією з найбільших поразок в історії Росії.

Втрати в 100 тис. осіб в РФ не фіксували з часів Другої
світової війни, проте це не вперше у своїй історії Росія зазнає принизливих
поразок та значних втрат.

Кримська війна (1853-1856)

Російська імперія
намагалась розширити сфери впливу, через що розірвала дипломатичні
відносини з Османською імперією і вторглась на її територію. На бік османів стали Британія та Франція,
а головні бої відбувались в Криму.

Війна закінчилася
важкою поразкою для Росії, замість нових територій імперія мала захищати власні землі. Микола І не передбачив, що османам
допоможуть інші країни. Поразка послабила
позиції Росії на міжнародній арені й призвела до знищення російського флоту, тоді втрати військових були понад 400 тис.

Війна Росії з
Японією (1904-1905)

На початку 20
століття амбіції Японії та Росії перетнулись. Острівна країна прагнула розширити
вплив на Маньчжурію та Корейський півострів, а Російська імперія хотіла
отримати нові порти в Тихому океані.

Росія зазнала
великих поразок на суші та у водах і мала підписувати мир, проте
Микола ІІ безуспішно намагався продовжити війну. Після програної Цусімської битви
Російська імперія все ж підписала мирний договір. Під час війни з Японією Росія
втратила понад 170 тис. військових.

Війна між Росією
і Фінляндією (1939-1940)

Москва заявляла,
що Німеччина може використати Фінляндію для нападу на СРСР і таким чином виправдовувала
свої військові дії. СРСР розірвав дипломатичні відносини з Фінляндією 29 листопада, а наступного дня без оголошення війни радянські солдати перейшли
фінський кордон.

Військові дії
тривали понад три місяці. Фінська армія показала неймовірну рішучість і присоромила Росію. У
цій війні Росія втратила понад 120 тис. військових вбитими та близько 200 тис.
пораненими.

Війна в
Афганістані (1979-1989)

Москва прагнула
підтримати комуністичний уряд в Афганістані, який не мав широкої підтримки
місцевого населення. Російські війська увійшли в Афганістан в 1979 році,
ліквідували керівну опозицію і захопили найбільші міста, тоді як сили
повстанців майже безкарно діяли за межами міст.

З роками війна
збільшила економічні та політичні наслідки для Радянського Союзу, і в
1987 році СРСР оголосив про виведення своїх військ що відбулось 15 лютого 1989 року. Офіційно СРСР стратив 14 тис. осіб, проте
неофіційні втрати вищі.

Ймовірно
Кремлівські лідери й досі не навчились робити висновків зі своїх поразок. Путін
як і Сталін який напав на Фінляндію недооцінив Україну, як і Брєжнєв не зміг
підготувати Росію, коли та вторглась в Афганістан, і так само як за часів
Російської Імперії, Микола І та Микола ІІ не побачив недоліків своєї власної армії.

Раніше портал “Коментарі” повідомляв, що Путін зробив заяву про український народ.

Також “Коментарі” писали про те, на які втрати готовий піти президент Росії.

Що чекати від нової співпраці Ірану та Росії – як розуміти погрози Тегерану на адресу Києва

Іран та Росія продовжують тісне співробітництво (Москва ділиться з Тегераном ядерними розробками, той відправляє до РФ зброю та інструкторів). Крім того, два диктаторські режими планують відновити трансіранський маршрут і таким чином через Іран постачати нафту та газ на азіатський ринок. Тим часом Іран пригрозив українському президенту Володимиру Зеленському через промову в Конгресі США, де той звинуватив іранців у підтримці російської агресії. Як ірано-російське зближення може позначитися на Україні та світі загалом? Що можна зробити, щоб завадити цьому? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Підтримка Росії з боку Ірану триватиме доти, доки не виникне перспектива припинення навіть сірого продажу іранської нафти у світі Аналітик, фахівець із ракетного озброєння Олександр Кочетков нагадує, що Іран – держава-ізгой зі стажем: ООН наклала перші санкції у 2006 році, а США – аж у 1979 році. Отже, країна встигла адаптуватися. Тому, пояснює він, Іран ніколи не зізнається, що порушує міжнародне ембарго та постачає озброєння в недоімперію. А також ігноруватиме будь-які демократичні умовляння.

“Іран у нинішньому його стані, точніше, озброєне угруповання “Корпус вартових ісламської революції” (КСІР), яке фактично керує країною, сприймає лише силу. Тому різноманітна підтримка Росії з боку Ірану продовжуватиметься доти, доки не виникне реальна перспектива припинення навіть сірого продажу іранської нафти у світі, за рахунок чого і живе КВІР”, – пояснює аналітик.

А ще дієвішими, на його думку, будуть ракетно-бомбові удари по іранським військовим виробництвам.

“Все інше – це сигнали світлофора перед верблюдом, що збожеволів”, – констатує Олександр Кочетков.

Погрози Ірану на адресу України – це струс повітря Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко міркує так:

“Для нас якихось принципово нових ризиків та загроз не виникає, окрім тих, які й так уже існують. Я маю на увазі постачання іранських військових дронів для Росії, їх використання у війні проти України, а також можливе постачання росіянам іранських балістичних ракет середньої дальності. Тому погрози Ірану на адресу України – це струс повітря. Безпосередньо вони нам нічого не можуть зробити, крім тих гидотів, які й так уже роблять”.

Додаткові ризики, на думку експерта, виникають швидше для Ізраїлю та спільної безпеки на Близькому Сході. Головний ризик – це розвиток іранської ядерної програми.

“Треба розуміти, що це альянс двох токсичних держав, які перебувають під сильними санкціями із боку Заходу. І об’єднує їх передусім спільне протистояння американцям, а також спільні проблеми із санкційним режимом, – пояснює Володимир Фесенко. – Санкційні обмеження щодо продажу нафти та газу існують і для Ірану. Тому продавати свої нафту і газ через Іран Росія може лише контрабандою, і тут, хоч як це не дивно, потенційно може виникнути конфлікт інтересів між Москвою та Тегераном. Що можливо, то це продаж російської нафти Ірану з дуже великою знижкою. А далі вже він збуватиме цю нафту своїми контрабандними каналами. Збувають вони переважно китайцям. Але ті й так можуть купувати російську нафту безпосередньо. Тому Іран не буде якимось вікном можливостей для Росії на нафтовому ринку”.

Чудодійних рецептів, які б допомогли зруйнувати зближення Ірану та РФ, не існує, вважає Володимир Фесенко.

“Проти Ірану Захід використовує загрози посилення санкцій за продаж зброї Росії, – зазначає він. – Тегеран потенційно зацікавлений у послабленні санкційного режиму, тому тривають переговори щодо обмеження ядерної програми Ірану в обмін на ослаблення (або зняття) санкцій. Але зараз і ці переговори зависли через внутрішньополітичну кризу в Ірані. Також західна дипломатія може грати на деяких протиріччях інтересів між Іраном та Росією, а також протиріччях у відносинах цих країн з іншими країнами на Близькому Сході, зокрема з Ізраїлем та Саудівською Аравією. Ізраїль зараз має активізувати зусилля щодо стримування та гальмування зближення Росії та Ірану. Але це навряд чи повністю зруйнує нинішнє зближення Росії та Ірану. Набагато важливішим у цьому плані є подальший розвиток ситуації з війною Росії проти України, та внутрішньополітична криза в Ірані. Існуючу проблему можна вирішити через максимальне послаблення РФ внаслідок її поразок в Україні, і через посилення внутрішньополітичної кризи в Ірані. Проти обох країн із агресивними політичними режимами треба посилювати санкції”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін впав в істерику: в ISW розповіли, яке рішення Заходу розлютило диктатора.