Звільнені з полону українські військовослужбовці отримають додаткові виплати

Міністр оборони України Олексій Резніков доручив кадровим органам ЗС України провести усі необхідні виплати Захисникам, звільненим з полону, з метою забезпечення їх належного соціального захисту, пишуть “Коментарі”.

Що стосується грошових виплат, то звільнені з полону військові зможуть отримувати 100 тис. грн щорічно під час перебування у полоні та 100 тис. грн одноразово після звільнення. Крім того, у разі смерті військового передбачена одноразова фінансова державна підтримка його родині теж у розмірі 100 тис. грн.

Військовослужбовцям Збройних Сил України (ЗСУ) та Державної спеціальної служби транспорту (ДССТ), які після визволення із полону або звільнення із заручників направлені до резервних військових частин, з дня визволення із полону або дня звільнення із заручників до дня вступу до виконання обов’язків за новими штатними посадами або дня звільнення – зберігатиметься виплата щомісячні грошові виплати у розмірах за останніми займаними ними посадами, крім випадків, коли порядок виплати здійснюється згідно з вимогами розділу ХХІХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України.

Якщо військовослужбовці до дня визволення із полону (після інтернування) або дня звільнення із заручників перебували у розпорядженні посадових осіб їм в п’ятиденний термін буде здійснено розрахунки із належних їм видів грошового забезпечення до дня визволення із полону (після інтернування) або дня звільнення із заручників включно та пересилка їхніх грошових атестатів до резервних військових частин, в списках яких вони перебувають.

Виплати таким військовослужбовцям буде здійснено з урахуванням вимог окремого доручення Міністра оборони України.

Існує й первинна допомога. Одразу після обміну звільнені захисники та захисниці отримують пакунки з необхідними речами. Рюкзаки зібрані окремо для чоловіків та жінок – з урахуванням потреб. У кожному: одяг, взуття, засоби гігієни, їжа, вода.

Щоби військові могли зателефонувати рідним та оперативно поновити особисті документи у Дії та доступ до банківських рахунків, у рюкзаку є смартфон.

Військові, які перебували в російському полоні, щойно потрапляють в Україну, їх оглядають лікарі й разом з правоохоронцями фіксують, в якому стані повернулися бійці. Також бійці мають змогу проходити тривалу, комплексну реабілітацію за державний кошт. На етапі ранньої реабілітації їм надається первинна медична та психологічна допомога. Після цього захисників направляють до медичних реабілітаційних центрів системи МВС. Там вони та члени їхніх сімей мають змогу отримати більш фахове лікування та допомогу. За потреби їх можуть направити на лікування за кордон.

Читайте також на порталі “Коментарі” — “мета — приховати тортури та розстріли”: окупанти обстріляли колонію, де перебували українські полонені.

Бахмутський напрямок: 28 боєзіткнень та 225 артилерійських обстрілів за добу

Про оперативну ситуацію на сході нашої країни в ефірі Телемарафону розповів речник Східного угруповання військ ЗСУ полковник Сергій Череватий, пишуть “Коментарі”.

За словами полковника, східний фронт залишається головним епіцентром героїчної боротьби українського народу проти агресора. А Бахмутський і Авдіївський напрямки та деякі частини Луганської області — головними гарячими точками.

“Приміром, тільки на Бахмутському напрямку за крайню добу відбулося 28 боєзіткнень та 225 обстрілів різними калібрами артилерії та танками. Ворог втратив 90 людей вбитими та близько 110 пораненими. Таким чином наші ЗСУ мужністю, характером, злагодженістю не дають прорвати нашу оборону й постійно завдають втрат ворогу”, — повідомив полковник Сергій Череватий. Противник тут обстріляв позиції наших військ в районах понад 20 населених пунктів. Зокрема це — Спірне, Берестове, Яковлівка, Соледар, Бахмут, Опитне, Озарянівка, Нью-Йорк, Авдіївка, Красногорівка та Мар’їнка Донецької області

Як каже речник, можна очікувати, що ворог, зважаючи на власні масштабні втрати та знесиленість військ, несприятливу погоду й стійкість нашої оборони, сповільнить свої дії. Сили оборони, зі свого боку, реагуватимуть відповідно до оперативної ситуації, якою б вона не була.

“Якщо ми будемо бачити, що в нас достатньо сил і засобів та є можливість вогневого ураження, щоб у той час, як у ворога буде виснаження, нанести по ньому потужний удар, ми не будемо робити паузи й нанесемо його. І навпаки, якщо буде потрібно, щоб зберегти особовий склад, перегрупуватися, ми це зробимо. Найближчі події все покажуть”, — зазначив військовий.

Російські окупанти кидають всі сили на штурм Бахмута Донецької області, попри великі втрати. Успіх під Бахмутом дозволить їм суттєво покращити свою логістику на сході України. І хоча поки рано говорити про те, що російські війська на Бахмутському напрямку видихнулися. Водночас не виключають військові експерти, що вже в перших місяцях 2023 року в районі Бахмута може розпочатися контрнаступ ЗСУ. Є низка “позитивних моментів”. Один з них пов’язаний з дефіцитом боєприпасів у розпорядженні російських окупаційних військ.

Сергій Череватий поінформував і про поточну ситуацію на Луганщині: “На цьому напрямку є підстави для оптимізму. Крок за кроком відбувається необхідна діяльність, яка наближає щодня звільнення певних метрів-кілометрів нашої землі. Там працюють дуже професійні наші підрозділи, у тому числі певно, одні з найкращих сьогодні у світі, десантно-штурмові війська”.

За його словами, нашим воїнам протистоять ворожі десантні, механізовані, танкові підрозділи, які вже трохи укомплектовані нещодавно мобілізованими. Також є підрозділи так званого корпусу народної міліції “лнр” і “вагнерівців”.

Як йшлося на порталі “Коментарі”, армія РФ запустила “конвеєр смерті”: людський ресурс в російській армії немає жодного значення для військового керівництва. Влада РФ готова до затяжної війни, нової мобілізації солдат, яких вона кине на передову.

Україна ініціює виключення Росії із Ради безпеки ООН: чи є підстави – наскільки це реально

Міністерство закордонних справ України оприлюднило заяву про необхідність виключення Росії із Ради Безпеки ООН та Організації Об’єднаних Націй загалом. Як оцінюєте аргументацію нашого МЗС? Наскільки реалістичний сценарій вигнання РФ із Ради Безпеки ООН та загалом із ООН? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Позиція нашого керівництва – дуже правильна Адвокат, юридичний експерт Тетяна Матяш вважає, що з позиції права – українське МЗС на 100% праве.

“Росія є правонаступником РРФСР, але не СРСР. А у статуті ООН зазначено 3 члени від СРСР: один – безпосередньо від СРСР, другий від Української РСР та третій від Білоруської РСР. Суть у тому, що саме українська та білоруська республіки колишнього Радянського Союзу найбільше постраждали за часів Другої світової війни, – пояснює експерт. – Тому їм було надано окремі місця в ООН”.

Після розпаду Союзу, продовжує Тетяна Матяш, Україна стала правонаступником УРСР. З усіма придбаннями та зобов’язаннями. А Росія мала бути правонаступником виключно РРФСР.

“Тому позиція нашого керівництва є дуже правильною. Але, – наголошує експерт, – враховуючи беззубість самого ООН, мене не здивує, якщо Росія, як уже бувало не раз, сама накладе вето (як постпред Радбезу, на що не має права) на будь-яке рішення (якщо керівництво ООН взагалі наважиться його розглядати )”.

Можна скільки завгодно педалювати питання виключення РФ із Ради безпеки ООН або взагалі ООН, але навряд чи це можливо Магістр державного управління, політолог, соціолог Володимир Воля нагадує, що ООН створювалася державами-переможцями після Другої світової війни, прийшовши на зміну неефективній Лізі Націй, яка мала запобігати війнам. Але час показав, що ООН така ж неефективна, як її попередниця.

“На момент створення ООН її “батьки-засновники” були найпотужнішими за кількістю населення та військово-промисловим потенціалом країнами. Це були США, Великобританія, Франція, Китай та СРСР. Вони позиціонували себе тоді як провідні держави післявоєнного світу, як гаранти того, що надалі війни, подібної до Другої світової, не буде. Що вони спільними зусиллями будь-яку іншу державу, яка спробує розв’язати таку війну, швидко утихомирять. А постійне членство цієї п’ятірки в Раді безпеки ООН було своєрідним закріпленням привілейованого статусу переможців, які призначили себе гарантами миру у всьому світі”, – пояснює Володимир Воля.

Тоді, продовжує він, зрозуміло, ніхто не міг дискутувати. І процедури вилучення постійних членів із Ради безпеки ООН не прописали. Зате був механізм вето, яким користувалися і користуються ці держави (такий баланс сил), а тепер і РФ як наступниця СРСР.

“Рада Безпеки – фундамент усієї ООН. Якщо зруйнувати його, звалиться і сама ця організація, – вважає експерт. – Коли Росія перетягувала на себе повноваження СРСР, ніхто у Генасамблеї ООН не заперечував. І такий консенсус мовчазної згоди тривав усі ці роки. Тепер же наше МЗС пропонує, щоб усі великі держави розписалися в тому, що вчинили помилку, коли дали РФ таке право. На що вони навряд чи підуть. Адже це означає розписатися у своїй недалекоглядності. Та й хто міг тоді подумати, що станеться те, що відбувається зараз? РФ після розвалу СРСР залишалася ядерною державою з величезною кількістю боєголовок. Пізніше до неї потрапили арсенали Білорусі, Казахстану, України. Фактично на той момент мала місце неформальна угода РФ із Заходом, що Росія залишається постійним членом Ради безпеки ООН, що їй допоможуть пережити важкі 90-ті, а вона намагатиметься стати демократичною, не вестиме загарбницьких воєн. Але нинішня РФ далеко не така, якою вона бачилася на початку 90-х”.

На думку Володимира Волі, можна скільки завгодно педалювати питання виключення РФ із Ради безпеки ООН або взагалі ООН, але навряд чи це можливо.

“Не буде решта членів Ради безпеки визнаватиме, що вони – некомпетентні у питаннях міжнародних відносин. Не ставитимуть під сумнів усі резолюції Радбезу ООН, які там ухвалювалися раніше. Єдиний адекватний сценарій – те, що пропонували раніше західні партнери. А саме – членство РФ у Соввезі ООН може бути припинено. Або вона буде позбавлена права голосу при голосуванні щодо російсько-українського конфлікту, – вважає експерт. – Це можна, відповідно до статуту ООН, спробувати досягти, якщо буде результативне голосування в ГА ООН (приблизно дві третини, включаючи всіх постійних членів за винятком РФ). Але тут під питанням – Китай. Найімовірніше, він на це не піде. Не створюватиме прецедент, який у майбутньому можуть використовувати проти нього. Ще варіант – розпустити ООН. Перезавантажити організацію колективної системи глобальної безпеки. Виробити новий договір, створити нову організацію, нову її Раду безпеки з новими повноваженнями. Але хто братиме участь у виробленні нових загальних правил? Чи можна зробити це без РФ? Поки що все виглядає як замкнене коло, а питань явно більше, ніж відповідей”.

Знаходження РФ та її підспівування типу Білорусі в ООН – це все одно, що брудна смердюча пляма на білому костюмі Адвокат, кандидат юридичних наук, громадський діяч Сергій Войченко називає аргументацію української сторони юридично обґрунтованою.

“При цьому ми не почули позиції держави-агресора щодо аргументації присутності РФ як постійного члена Ради безпеки ООН. З тієї простої причини, що вона не має такої, – вважає експерт. – Дивно, що країна, яка дестабілізує обстановку в усьому світі, поводиться як дикун, перебуває у таких шановних міжнародних інституціях як ООН. А тим більше бере участь (та ще й з правом вето) у розгляді питань, до яких має пряме відношення. Це те саме, що вбивцю включити до складу присяжних, які мають одноголосно ухвалити рішення у його справі. Порівняння дуже підходяще, як на мене”.

Сергій Войченко сподівається, що міжнародне співтовариство зрозуміє – єдиний спосіб швидше здолати агресора (крім, зрозуміло, всебічної підтримки України), це виключити РФ не лише зі світового економічного життя, а й усіх міжнародних інституцій.

“Знаходження РФ та її підспівувачів типу Білорусі в ООН – це все одно, що брудна смердюча пляма на білому костюмі. Це дискредитує саму ООН. Якщо буде політична воля – виключення РФ із Ради Безпеки ООН як постійного члена, а також взагалі з лав ООН (разом Білоруссю та іншими еритреями) – сценарій цілком реалістичний. Свого часу всі намагалася загравати із Гітлером. Закінчилося все Другою світовою, створенням антигітітлерівської коаліції, Нюрнберзьким процесом. Слід пам’ятати уроки історії. А на тих, хто забув їх, як російський режим, чекає своя лава підсудних, свій трибунал”, – констатує експерт.

Читайте також на порталі “Коментарі” — у Казахстані відповіли, чи допоможуть Росії обходити санкції.

Подробиці стрілянини на Буковинському кордоні розповіли прикордонники

У Чернівецькій області охоронці кордону припинили спробу контрабандистів переправити цигарки через українсько-румунський кордон, пишуть “Коментарі”.

Цими вихідними, в ході реалізації випереджувальної інформації оперативних співробітників Чернівецького загону, прикордонний наряд відділу “Фальків” помітив групу людей з пакунками за спиною. Чоловіки йшли гірською стежкою в бік кордону з Румунією. З появою військовослужбовців зловмисники покинули свої речі та почали тікати. Не зупинили контрабандистів й попереджувальні постріли прикордонного наряду. Та зрештою горе-бізнесменів затримали.

“Перевіривши прилеглу до кордону територію, знайшли майже 5 тисяч пачок сигарет без марок акцизного податку України. В ході подальших пошукових дій охоронці кордону затримали двох втікачів та водія автомобіля Volkswagen, яким доставляли сигарети у прикордоння. За попередньою оцінкою вартість вилученого тютюну складає понад 200 тисяч гривень”, — розповідають в Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби України — Західний кордон.

За фактом спроби порушення закону прикордонники направили до Національної поліції повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення за ст. 204 ККУ — незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.

Як писали раніше “Коментарі”, роботу прикордонників посилили новоспечені команди кінологів. Після піврічного навчання кінологи зі своїми псами-напарниками вирушили охороняти кордони.

Читайте також на порталі “Коментарі” — Власний гелікоптер: прикордонники показали, як у Закарпатській області контрабандисти возили цигарки до Європейського Союзу.

Головні виклики-прогнози у наступному 2023 році – до чого готуватися українцям

Напередодні нового – 2023-го року експерти продовжують ділитися з виданням “Коментарі” прогнозами та очікуваннями. Яким буде він для України, що важливо розуміти нашим громадянам, до чого готуватись – читайте у матеріалі порталу “Коментарі”.

Зовнішньополітична підтримка України, солідарність із українцями – це основний тренд ключових світових лідерів Аналітик Фонду громадської дипломатії Олександра Ковальчук розмірковує так:

“Перш ніж виходити на прогнози на наступний рік, важливо спокійно і благополучно завершити 2022-й. Не виключено, що передсвятковими днями буде спроба з боку РФ в черговий раз усе затьмарити або ускладнити для українців. Але ми явно навчилися не будувати великих тривалих планів. Як особисті, так і державні. Важлива навичка — вміння радіти малому, буде дуже доречною і в кінці цього року, і в новому, і взагалі в майбутньому. Якщо перестати зачаровуватись, то й розчарувань буде менше”.

На думку аналітика, фінансова допомога від донорів і партнерів буде і 2023-го, але вона не хлине як цунамі, а йтиме зрозумілими, підзвітними потоками. А отже, закриватиме проблеми поступово.

“Сліди війни змити-забути як страшний сон не вийде. Але важливо, що зовнішньополітична підтримка України, солідарність із українцями – це основний тренд ключових світових лідерів. Саме це вони наголосили у своїх різдвяних зверненнях до своїх народів. Питання лише у тому, як щодня конвертувати цю підтримку та солідарність у необхідне для України. Але це вже наша робота”, – акцентує Олександра Ковальчук.

Вона також прогнозує, що у першому кварталі 2023-го гуманітарні та енергетичні виклики залишатимуться у пріоритеті – нарівні з військовими.

Велика надія на прогнози “війна триватиме до кінця весни” Голова Директорату Асоціації франчайзингу України, віце-президент Асоціації інвесторів в Україні, учасник територіальної оборони Андрій Кривонос акцентує, що 2023-й стане першим очікувано важким, на відміну від 2022-го (важкого, чого не очікувалося), та 2020 та 2021, (важкі, пандемічні). І ми маємо бути готові продовжувати захоплювати весь світ своїми стійкістю та мужністю.

“Важливим кроком є наявність ухваленого бюджету на 2023 рік. Важливо, що й громади, особливо деокуповані, встигли збалансувати свої бюджети із пропозиціями “центру”, щоб більш-менш планово здійснювати оновлення території, – зазначає експерт. – Згадаймо, що у 2021 році розпочалася дискусія – коли закінчується термін поточного скликання Верховної Ради. І частина юристів наголосила на тому, що у 2023 році мають бути вибори. Поряд із цим у деяких громадах також закінчується термін повноважень місцевих голів. Для зниження напруги юристам, Центрвиборчкому та законодавцям слід заздалегідь подумати, як перенести вибори на повоєнний час. Незважаючи на значну потребу в оновленні депутатських складів, проведення виборів є ризиковим як з погляду безпеки, так і соціальної напруги. Однак це не означає, що пошук способів відкликання мандатів у заборонених партій, колаборантів, ми повинні зупинити до Перемоги. Очищення влади слід прискорювати, інакше громади самі зроблять свій вибір – і сміттєві баки для Партії регіонів зразка 2013-2014 років будуть виглядати дрібницею”.

Андрій Кривонос не виключає у новому році локальних бунтів через порушену соціальну справедливість, а також корупцію. Він наголошує, що мало залишилося в Україні людей, які просто спостерігатимуть за відвертими зловживаннями на всіх рівнях.

“Цього року Україна потрапила на перше місце у пошуках в інтернеті, нам зацікавлений весь світ. Але, якщо ми просто намагатимемося споживати плоди цього, не додаючи нових смислів, зацікавленість втратиться. Це – важливий напрямок для міжнародної роботи, – вважає експерт. – Велика надія на прогнози “війна триватиме до кінця весни”. При цьому суспільство звикає до війни і більш концентрується на внутрішній здатності пережити тривалішу – заради справжньої Перемоги. Тому серед очікувань – ще більша відкритість влади на всіх рівнях. Не буде такої відкритості – не буде Перемоги”.

Україна у 2023-му стримає наступ ворога та звільнить нові території, доб’ється тріумфу у наступі та обороні Координатор напряму міжнародної політики Центру політичних досліджень “Доктрина” Денис Москалик упевнений, що наступного року варто очікувати на нову важку військову кампанію на фронті.

“Росія зараз насичує війська мобілізованими, готує достроковий випуск із військових училищ у першому кварталі 2023 року. Вона має намір проводити активні наступальні операції, зокрема із півночі, з території Білорусі. Серед потенційних цілей – Чернігівщина, Київ та Волинь. У свою чергу, ЗСУ отримують нові озброєння та активно готуються до звільнення окупованих територій. Україна 2023-го стримає наступ ворога і звільнить нові території, доб’ється тріумфу у наступі та обороні”, – прогнозує експерт.

На зовнішньополітичній арені, на його думку, Україна отримуватиме все більше підтримки – у тому числі у вигляді озброєнь та грошей на підтримку економіки. Це допоможе контролювати ситуацію в країні і перемагати на фронті, де бойові дії активізуються.

“Ситуація на світовій арені ставатиме все більш нестабільною через загострення протиріч між країнами, зокрема між таборами демократій та диктатур. Рік пройде під знаком війни в Україні та загрози нових воєн у майбутньому. Росія продовжить отримувати підтримку від Ірану, КНДР та Китаю, які постачатимуть їй більше зброї та комплектуючих. У небі України буде більше дронів і, ймовірно, ракет із Ірану, – вважає Денис Москалик. – Але вирішуватиметься і проблема з енергетикою та ударами по інфраструктурі – шляхом закупівлі та ремонту обладнання, а також посилення нашої ППО”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — у Путіна хочуть провести вибори на окупованих українських теренах: вже визначено дату.