Іранський фактор продовжує проявляти себе у війні Росії проти України. Так, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times заявив, що РФ купила у Ірану 1700 дронів-камікадзе Shahed-136 і отримує їх траншами. А ось постачати Кремлю балістичні ракети іранська влада поки що нібито не поспішає. У свою чергу, розвідка Ізраїлю попереджає, що Іран таємно хоче розширити постачання сучасної зброї Росії, розширити проект зі збагачення урану та посилити атаки у різний спосіб на дружні Ізраїлю мусульманські країни в регіоні. Експерти проаналізували спеціально для видання “Коментарі” ірано-російське зближення та способи протидіяти йому.
Те, що Іран та Росія зближуються політично та військово-технічно – це вже прямі ризики і для України, і не лише Директор Українського інституту політики (УІП) Руслан Бортник вважає, що Росія та Іран справді намагаються вибудувати якусь євроазійську вісь від Балтики до Індійського океану. По суті, контролюючи перехід між Європою та Азією. Але поки що це більшою мірою стратегічна загроза, ніж вже здійснена, зазначає експерт.
“А ось те, що Іран та Росія зближуються політично та військово-технічно – це вже прямі ризики і для України, і не лише. І РФ, і Іран стали державами-ізгоями, які перебувають під максимальними санкціями. А тому шукають у партнерстві один із одним якісь інструменти пом’якшення цих санкцій. Враховуючи, що Іран під обмеженнями живе з 1979 року, він має певні моделі — як функціонувати в таких умовах, як отримувати доступ до необхідних товарів і послуг, до нових технологій. І цими моделями він ділиться із РФ. Як і своїми дронами і, можливо, ракетами – в обмін на російські технології, швидше за все, щодо ППО, ракетобудування. Плюс – за допомогою росіян продовжується будівництво нових енергоблоків АЕС у Бушері”, – розповідає Руслан Бортник.
Він не виключає, що Росія передає ядерні технології до Ірану – з ризиком того, що він може запустити власну ядерну програму. Особливо на тлі того, що угода між Заходом про створення Іраном ядерної зброї фактично призупинена.
“Втім, це все економічно не допомагає ні Тегерану, ні Москві. Рівень торгівлі між Іраном та РФ залишається вкрай низьким – на рівні 4-5 млрд доларів. Для Росії Іран – це партнер із другої-третьої десятки торгових партнерів. Для Ірану Росія хоч і входити до першої десятки торгових партнерів, але це лише 1-3% від товарообігу Ірану. Причому в основному йдеться про торгівлю продуктами”, – уточнює директор УІП.
Обидві ці країни-ізгоя, продовжує він, здатні серйозно впливати на світовий ринок енергоносіїв. Але в цій сфері вони швидше конкуренти, ніж партнери.
“Так, нещодавно Іран відвідала велика російська делегація, яка привезла пропозицію щодо розширення торгової співпраці до 40 млрд доларів. Але це просто плани. Та й не така значуща сума. Для порівняння – рівень торгівлі РФ із Китаєм 150-200 млрд доларів”, – розповідає Руслан Бортник.
При цьому між Тегераном та Москвою, наголошує він, існує певний рівень недовіри. Росія, коли намагалася стати частиною Західного світу, приєднувалася до багатьох санкцій проти Ірану.
До того ж, наголошує експерт, між цими країнами немає повноцінного сухопутного кордону. Торгівля йде через Кавказ чи Каспійське море, що значно ускладнює її. Домовленості між РФ, Іраном та Індією про створення торгового коридору Південь-Північ, укладені ще 2000 року, досі не реалізовані. Іран так і не збудував необхідну мережу залізниць.
“А ось політичне, військово-технічне зближення РФ та Ірану переживає сплеск. Небезпечний для нас, – зазначає Руслан Бортник. – Нагадаю, що Іран неодноразово намагався налагодити співпрацю з Україною. Йшлося, зокрема, про імпорт іранських нафти і газу в нашу країну. Але війна все це перекреслила. Наразі Україна має уважно відстежувати російсько-іранську співпрацю, вимагаючи від західних партнерів, від міжнародних платформ запроваджувати нові санкції проти цих країн. У той же час Києву слід проводити політичний діалог з Тегераном, який певною мірою тяжіє співпрацею з РФ. Він куди більше зацікавлений у виході на європейські ринки, хоча б часткове зняття санкційних режимів. І тут Україні є що запропонувати Ірану в обмін на відмову останнього від співпраці з Росією. Потрібно перезавантажувати дипломатичний діалог”.
Війну в Україні влада Ірану вирішила використати як додатковий важіль тиску на Захід Експерт програми “Міжнародна та внутрішня політика” аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич упевнений, що Іран у рамках співпраці з Росією розігрує власну карту.
“Нагадаю, що черговий підсумок переговорів щодо ядерної угоди між США та Іраном був фактично поставлений на паузу. Це пов’язано з тим, що Штати за президентства Трампа вийшли з попередньої угоди. При Байдені сторони начебто не проти домовитися. Але з огляду на необґрунтованість попереднього виходу США з угоди – ні Вашингтон, ні Тегеран не можуть зараз повернутися до умов договірної бази, яка існувала п’ять років тому. Кожна із сторін хоче продемонструвати певну зовнішньополітичну перемогу. Але якщо США за адміністрації Байдена повернеться до попередньої угоди, буде логічне питання в американського виборця – а що це було? Іран, природно, вважає себе скривдженим – і вимагає вигідніших умов, ніж були раніше. І переговори вкотре можуть зайти в глухий кут”, – припускає Ігор Тишкевич.
На його думку, війну в Україні влада Ірану вирішила використати як додатковий важіль тиску на Захід. Показуючи, що якщо вимоги Тегерана ігноруватимуться, іранці втручатимуться в інші, як вони вважають, кризи (так вони називають війну в Україні).
“І на цьому тлі Іран йде на продаж дронів і можливо ракет РФ. Паралельно (що набагато більше спантеличує Вашингтон) нібито відновлює програму збагачення збройового урану. Нещодавно навіть заявили, що одержали першу промислову партію. Мовляв, якщо угода з боку США та частково ЄС не працює, ми також вільні від зобов’язань. Тож іранський режим намагається підвищити ставки”, – вважає експерт.
Він сумнівається, що постачання Іраном дронів чи навіть ракет Росії докорінно переламати ситуацію у російсько-українській війні.
“Так, для України це додаткові виклики, руйнування, жертви. Але з погляду ударного потенціалу для РФ, який би змінив баланс сил – навряд чи. Потенціал росіян зросте. Але не критично. Справа тут, зокрема, у потужностях оборонного комплексу самого Ірану, – пояснює Ігор Тишкевич. – На відміну від Росії, він не віддаватиме цій війні все до останнього. Особливо враховуючи події у Перській затоці, пікіровку зі США тощо. До того ж, частина принаймні іранської електроніки базується на китайській базі. А Китай не поспішає допомагати РФ вийти із кризової ситуації. Чи не поспішає покривати дефіцит напівпровідникової продукції. Тут також є певні ліміти у підтримці, які Іран може собі дозволити з огляду на свою залежність від Китаю. Який натомість отримує свої бонуси – певні військові та цивільні технології. Те, що до війни він від РФ отримати не міг”.
Експерт резюмує: якщо США та Іран вийдуть на ядерну угоду (що наразі малоймовірно), військово-технічна співпраця Тегерана та Москви може бути згорнута протягом тижня. Ну, а якщо угоди не відбудеться, то постачання іранських озброєнь росіянам продовжуватиметься.
Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін зазнав істерики: в Інституті вивчення війни (ISW) розповіли, яке рішення Заходу розлютило диктатора.
