Місячні архіви: Грудень 2022

ДБР завершило розслідування держзради Януковича та Азарова, які сприяли агресії РФ

Оприлюднено автором

Низка колишніх високопосадовців України сприяли військовим планам держави-агресора, імплементувавши “Харківські угоди”, повідомляють в Державному бюро розслідування (ДБР), пишуть “Коментарі”.

Янукович та Азаров “опікувались” збільшенням кількості особового складу та військової техніки окупантів. Спочатку їх “допомога” була використана для анексії у 2014 році АР Крим та міста Севастополя, а надалі – для повномасштабної агресії РФ проти України у лютому 2022 року.

Експрезидент-втікач забезпечив легалізацію відповідної зрадницької угоди за українським законодавством. За його вказівкою підготували проєкт міждержавної угоди, погоджений центральними органами виконавчої влади та схвалений на засіданні Кабміну. Він свідомо розподілив ролі для підготовки необхідних документів та для створення видимості законності відповідних процедур. А ще, залучив до виконання “завдання” майже всіх високопосадовців уряду та підконтрольних нардепів.

Підписані, всупереч національним інтересам України документи про продовження термінів перебування ЧФ РФ в Україні ще на 25 років, нарощування особового складу збройних сил та військової техніки ворога в Криму, створили загрози суверенітету та територіальній цілісності нашої держави. Через це наприкінці 2013 — початку 2014 років на території АР Крим, зокрема, в Севастополі, перебувало щонайменше дві тисячі 917 осіб морської піхоти, 152 бойових броньованих машин і 30 одиниць артилерії.

Все це сприяло захопленню росіянами території АР Крим та надалі утворення на захоплених територіях нових військових частин та підрозділів ЗС РФ, які своєю чергою були застосовані Російською Федерацією для повномасштабного вторгнення в Україну. Процесуальне керівництво здійснює Офіс Генерального прокурора. 

Нагадаємо, що “Коментарі” інформували про те, що двом колишнім міністрам оголосили підозру в держзраді за “Харківські угоди”. А ще на порталі опублікували повний список тих, хто голосував “за” Головними лобістами ратифікації Харківських угод було 10 осіб.

Сунак закликав ігнорувати пропозиції Путіна щодо припинення вогню

Оприлюднено автором

Прем’єр-міністр Великобританії Ріші Сунак закликав не ставитись серйозно до пропозицій Росії щодо припинення вогню на фронті, оскільки ворог використовує це для перегрупування військ. Про це пише портал “Коментарі”, з посиланням на Sky News.

Сунак закликав лідерів країн Балтії ігнорувати заклики Росії щодо припинення вогню, доки її війська не покинуть територію України.

Під час звернення до лідерів країн-учасниць Об’єднаних експедиційних сил у Латвії Сунак закликав НАТО надати більше військової допомоги Україні, у тому числі систем ППО, артилерії та бронетехніки.

“Ми повинні чітко усвідомлювати, що будь-який односторонній заклик до припинення вогню з боку Росії є абсолютно безглуздим у нинішньому контексті. Я думаю, що це був би помилковий заклик, він буде використаний Росією для перегрупування, для посилення своїх військ. І поки вони не вийдуть з завойованої території не може і не повинно бути жодних реальних переговорів”, — зазначив Сунак.

У той же час лідер Великобританії додав, що Північноатлантичний альянс повинен продовжувати робити все можливе, щоб максимально послабити Росії, але при цьому не забувати заповнювати свої запаси з озброєння. За словами Сунака, для цього необхідно повністю ізолювати Москву від міжнародної підтримки, від постачання озброєння, яке допомагає Путіну продовжувати загарбницьку війну проти України. Також прем’єр-міністр розкритикував Іран за постачання безпілотників Росії.

Читайте також на порталі “Коментарі” — у Британії анонсували новий пакет військової допомоги Україні.

Також видання “Коментарі” повідомляло – найвище військово-політичне керівництво РФ (президент Путін, глава МЗС Лавров, міністр оборони Шойгу) сьогодні “десантувалося” у Республіці Білорусь (РБ). Експерти проаналізували для видання “Коментарі” цілі цього візиту, а також – чи буде у результаті відкрито Білоруський фронт проти України .

У 2023 році посівні площі під зерновими скоротяться на 45%, а врожай – на 60%

Оприлюднено автором

У наступному році в Україні буде скорочено посівні площі під зерновими культурами на 45% та на 60% менше, порівняно з 2021-м, отримано врожаю зернових. Про це повідомляє Український клуб аграрного бізнесу. 

Так, станом на грудень з 28,4 млн га всіх посівних площ, що були в обробітку в 2021 року, на підконтрольній території залишилося 24,6 млн га. З них ще 3,8 млн га неможливо задіяти через близькість до лінії фронту, залишки снарядів тощо, зазначають в організації. 

Песимістичні тенденції вимальовуються на прикладі озимих культур: північно-східні та центральні області більш критично знизили площі озимої пшениці.

“Вже пройшла посівна озимих культур і можна спостерігати значне скорочення посівних площ. Засіяно 3,8 млн га озимих зернових культур, що на 26% нижче порівняно з осіннім показником 2021 року на контрольованих територіях та на 43% нижче до посівів на всій території України”, — констатують в УКАБ. 
Це пояснюється: 1) обмеженою експортною можливістю; 2) дорогою логістикою;  3) суттєвою різницею в цінах по регіонах: ті, що знаходяться ближче до морських портів та кордонів з ЄС, мають вищу ціну на сільськогосподарську продукцію. 

“Близькість до кордону з ЄС і працюючих портів визначає спроможність відповідних областей до продовження виробництва зерна”, — пояснили в УКАБ. Разом із зменшенням посівів під зерновими варто розраховувати на збільшення площі під олійними культурами. 

“Ціна на олійні в два рази перевищує ціни на зернові культури на світовому ринку… Посівні площі під олійними прогнозуються на рівні 9,7 млн га, що на 32% перевищує показник 2022 року та на 9% більше показника 2021 року. Це вперше посівні площі під олійними культурами будуть більше, ніж під зерновими”, — прогнозують аграрні аналітики.
Загалом експортний потенціал зернових та олійних культур в 2023/24 маркетинговому році буде близько 35 млн т або 3 млн т на місяць. Для порівняння: в 2021/22 МР експортний потенціал був на рівні 85 млн т зернових та олійних або 7 млн т на місяць.

Як відомо, Україна — світовий лідер з експорту зернових. У 2015-2016 МР країна експортувала 39,5 млн тонн зернових, в 2016-2017 – 44,4 млн тонн, у 2017-2018 МР — 39,4 млн тонн, у 2018-2019 МР — 50,4 млн тонн, у 2019-20 – 57,2 млн тонн. Через агресивні дії рф експортні можливості країни істотно впали. Так, станом на 16 грудня у 2022-2023 МР Україна поставила на зовнішні ринки менше 20 млн тонн зернових та зернобобових культур.

 

Чим закінчиться візит Путіна до Мінська – чи буде у результаті відкрито Білоруський фронт проти України

Оприлюднено автором

Найвище військово-політичне керівництво РФ (президент Путін, глава МЗС Лавров, міністр оборони Шойгу) сьогодні “десантувалося” в Республіці Білорусь (РБ). Експерти проаналізували для видання “Коментарі” цілі цього візиту, а також – чи буде відкрито Білоруський фронт проти України.

На думку Путіна, якщо вдасться захопити нехай навіть не всю українську столицю, але її частину, то обрушаться комунікація та логістика На думку директора Інституту зовнішньополітичних досліджень, конфліктолога, доктора політичних наук Григорія Перепелиці, відкриття Білоруського фронту проти України можливе. І зараз створюються умови для повторного вторгнення з території РБ. Не випадково, зазначає експерт, генерал Залужний, головком ЗСУ, говорив про це у недавньому інтерв’ю виданню The Economist. Не виключаючи, зокрема, нового наступу агресора на Київ.

“Саме в цьому ракурсі слід розглядати візит 19 грудня всієї найвищої військово-політичної верхівки РФ до Мінська, – вважає конфліктолог. – Ми не маємо (і навряд чи матимемо) достовірну інформацію, але ціль візиту очевидна – формування нового регіонального угруповання військ для наступу на Україну з кордонів Білорусі”.

Григорій Перепелиця припускає, що це буде якийсь мікс із білоруських збройних сил (насамперед, бойових частин, що мають наступальний характер), а також із частини російських військ.

Путін, упевнений експерт, тиском на Лукашенка в ракурсі прямого залучення РБ у війну проти України переслідує політичні та військово-стратегічні цілі.

“Політична – позбавити Лукашенка фактичного керівництва збройними силами РБ. Принаймні їх ядром, яке Москва хоче підпорядкувати Генштабу РФ. Так політично Путін уже не залежатиме від Лукашенка в керівництві білоруською армією, – пояснює Григорій Перепелиця. – І що тоді у Лукашенка лишається? Тилові частини, які він і так дав російським військам, як і військово-повітряні бази. Білорусь перетворилася на основний логістичний регіон для госпіталів та всього тилового забезпечення армії РФ. З білоруських арсеналів росіяни вигрібають усе, що можна. Таким чином, Лукашенко, який намагається якось “відпетляти” від прямого вторгнення в Україну своїми сухопутними військами (щоб мати хоч якесь виправдання перед ймовірною майбутньою Гаагою), ганяє війська на тренування-навчання, аби уникнути власне вторгнення – буде притиснутий до стіни. І на нас у результаті рушать “міксовані” війська”.
Експерт нагадує, що росіяни вже частково перебазувалась на білоруські аеродроми, і періодично проводять зльоти звідти. Крім того, продовжує він, росіянами в РБ освоєно позиційні райони для завдання ракетних ударів по території України (включаючи використання “Іскандерів”.)
“Друга мета – військова. Використання так званого Білоруського фронту (він уже існує, але Путіну замало пусків ракет з боку РБ і сковування наших військ на білорусько-українському кордоні) для блокування шляхів поставок Україні військової техніки та боєприпасів з боку Заходу. Агресор сподівається перерізати лінії транспортування військових вантажів. І для цього потрібне захоплення низки територій, хоча б частини північних українських областей, що межують з Білоруссю”, – пояснює логіку Кремля конфліктолог.
Ще одна військова мета, на його думку, полягає у використанні російсько-білоруського угруповання для повторного кидка на Київ. Він залишається привабливою метою для Кремля у ракурсі завершення війни на російських умовах.
“На думку Путіна, якщо вдасться захопити хай навіть не всю українську столицю, але її частину, якщо вдасться звалити нашу владу, порушити командування фронтами – то звалиться комунікація та логістика. А наші частини без командування легше знищити, просунувшись на низці напрямків. Недарма у форматі бліцкригу росіяни думали зробити саме це – звалити українську владу без проблеми окупувати всю Україну та вести довгу війну. Але в результаті отримали по зубах. І змушені тепер відповзати, проводити мобілізацію, втягувати у війну РБ, готуючи новий етап вторгнення, – зазначає Григорій Перепелиця. – Навіть якщо нова атака з боку Білорусі не призведе до захоплення Києва та перерізання логістики, вона відтягне українські сили та засоби зі східного та південного фронту, послабивши там наші позиції”.
Україна до сценарію повторного вторгнення з боку РБ готова Керівник Фундації “Вища школа професійної політики” Олег Вострих оцінює ймовірність наступу з боку Білорусі як дуже високу.
“І тут уже не йдеться про відсутність перешкод на шляху. “Білоруська” сторона давно укріплена та посилена російськими військами. І це найкоротший шлях – як до Києва, так і до логістичних шляхів постачання західного озброєння. І російське керівництво намагатиметься повторно використовувати цей маршрут для нападу на Україну, – прогнозує експерт. – Принагідно вирішуючи питання “обнулення” амбіцій Лукашенка. Усі його намагання уникнути вторгнення білоруських військ в Україну будуть нівельовані, а РБ замазана кров’ю поряд із РФ. І хоч Лукашено давно є співучасником Росії у цій безпрецедентній війні, у нього залишався ще хоч якийсь шанс пройти “між крапельками” у подальшому – і зберегти свою владу в республіці. Але Путін, схоже, не надасть йому такої можливості. А у разі потреби – просто прибере Лукашенка фізично”.
Олег Вострих упевнений, що Україна до сценарію повторного вторгнення з боку РБ готова. Питання в тому, зазначає він, чи будуть постачання озброєння від США та ЄС настільки потужними, щоб закрити потреби такої величезної лінії фронту? Чи вистачить у нас боєприпасів на відбиття нових атак супротивника. А якщо вистачить, то як надовго?
“Те, що наші партнери виділяють нам озброєння та боєприпаси “по чайній ложці”, не тішить. І головком ЗСУ Залужний відкрито говорить про це у своєму інтерв’ю The Economist. Нам необхідно якнайбільше боєприпасів та озброєння – і ми зупинимо рашистську недоімперію. Адже вже всім, гадаю, зрозуміле її прагнення силою поневолити Україну та встановити свій світопорядок, заснований на брехні, фейках та рабстві (як у самій РФ). Більш ніж видно і її використання корисних копалин як зброї, спроби диктувати світові свої правила авторитарної, антидемократичної гри”, – наголошує Олег Вострих.
Він не сумнівається, що Україна готова до повторного нападу Білорусі. І що для агресора це вже буде “переможний марш колонами”, як у лютому. Втім, і той марш був “переможним” до певного часу.
“Але слід розуміти, що ворог змінив тактику – і знищуватиме цивільну, інфраструктуру перед своїм наступом на цьому напрямі. Нам просто треба бути готовими до всього, допомагати та вірити ЗСУ, робити все для перемоги!”, – резюмує експерт.

Читайте також на порталі “Коментарі” – наскільки атак у росіян ще вистачить ракет: у РНБО озвучили прогноз.

Війна в Україні: чи варто чекати до кінця року якихось зрушень

Оприлюднено автором

У ніч проти 19 грудня росіяни влаштували чергову атаку на Україну за допомогою іранських дронів. Постраждала, зокрема, Київська область. На власне фронті “спека” — в Донецькій області, особливо в районі Бахмута. Тоді як на півдні (Запорізька область, Херсонська) ми, за словами президента Зеленського, зменшуємо потенціал російської армії. Чи варто чекати до кінця року якихось зрушень у війні на землі та в повітрі, а також у дипломатичних, політичних, економічних ударах по країні-агресору? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Українці, затамувавши подих, чекають на новорічний подарунок від генерала Залужного чи, якщо не подарунок, то хоча б сувенір Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна розмірковує так:

“Відновлення ударів по об’єктах критичної інфраструктури іранськими дронами свідчить про їх нове постачання, яке, як відомо з різних джерел, у рази перевершує попереднє. Тому тероризм проти українців за допомогою барражуючих боєприпасів найближчим часом суттєво зросте. Однак і наше ППО навчилося досить ефективно їх збивати, що, звісно, не зменшує ризиків для інфраструктури, але суттєво збільшує витрати дронів для суміжної сторони”.

Головна інтрига, зазначає Ганна Малкіна, залишається щодо постачання Іраном росіянам балістичних ракет. Якщо це відбудеться – українській ППО доведеться долати нові виклики з незрозумілими поки що наслідками, акцентує політолог.

“Напад з боку Білорусі та похід об’єднаних російсько-білоруських сил на Київ “відкладено” до січня-лютого, – вважає експерт. – Європейський Союз уже погодив 9-й пакет санкцій проти РФ, на горизонті замаячили постачання Україні систем “Патріот” від США, перспектива Гаазького трибуналу стала центральною темою на російських федеральних каналах. Все це дає підстави для стриманого оптимізму моменту. Українці, затамувавши подих, чекають на новорічний подарунок від генерала Залужного. Або не подарунка, але хоч би сувеніра. Якщо взяти до уваги, що попередні великі контратаки здійснювалися з інтервалом у два місяці, то відлік, розпочатий 11 листопада з деокупації Херсона, вказує нам на більш-менш відчутні дати”.

Стриманий оптимізм, акцентує Ганна Малкіна, звичайно, не скасують того факту, що зима буде тяжкою.

“Тяжкою для хлопців в окопах під Бахмутом, важкою для звичайних людей у будинках без світла та опалення. Але виявилося, що ми, українці, неймовірно адаптивні до будь-яких умов, коли знаємо, навіщо це нам, – підкреслює політолог. – А ми достеменно знаємо – навіщо!”.

Серйозних наступальних операцій як з одного, так і з іншого боку слід очікувати вже наступного року Екс-дипломат, політичний експерт, заступник командира роти добровольчого формування Бориспільської місцевої територіальної громади №1 Вадим Трюхан вважає наступ ЗСУ до кінця поточного року малоймовірним.

“І тому, що залишилося дуже мало часу – фактично півтора тижні. І через те, що нам не вдалося накопичити достатньо наступального потенціалу – через те, що західні партнери не виправдали певною мірою очікувань українців (як мінімум за трьома напрямками)”, – пояснює експерт.

По-перше, немає “зеленого світла” на надання Україні сучасної висококласної бронетехніки – тих самих танків “Абрамс” та “Леопард”.

По-друге, так і не схвалено рішення щодо авіації. Ні щодо сучасних американських літаків типу F-16, ні навіть щодо старих радянських МІГ, які є у Польщі та Словаччині.

По-третє, ми не маємо достатньо боєкомплекту для артилерії. Це частково пояснюється тим, що фізично у наших партнерів немає необхідної кількості, умовно кажучи, “зайвих” снарядів. Але й тим, що немає політичної волі серйозніше допомогти Україні в цьому ракурсі, вважає Вадим Трюхан.

Він також наголошує, що росіяни продовжують лякати світ ядерною війною. Хоча всі провідні розвідки світу стверджують, що готовності піти на цей самогубний крок РФ не має.

“Мені здається, що наші західні партнери просто бояться зламати цей тендітний баланс – коли їм вдалося різними способами (і попередженнями Кремлю, в тому числі по закритих каналах, та постачанням новітніх озброєнь Україні) переконати Путіна та його поплічників, що використання ядерної зброї – неприпустимо . І все ж таки вони, схоже, побоюються, що у разі ще одного швидкого військового успіху ЗСУ, росіяни знову актуалізують ядерну тему. Можливо, саме цими побоюваннями можна пояснити паузу із постачанням Україні необхідних для настання видів озброєння”, – розмірковує Вадим Трюхан.

До того ж, продовжує він, слід враховувати дуже нестабільні погодні умови як для зимової пори року. Заморозки чергуються з відлигою – і дуже складно планувати наступальні дії із застосуванням бронетехніки (земля має бути або мерзлою, або сухою, а в нас все частіше – сльота).

“Крім того, росіяни таки зуміли, незважаючи на свою традиційну бездарність, провести досить успішну як для них мобілізацію. Вони не кинули відразу всіх 300 тисяч “чмобіків” у пекло війни, лише закрили частиною з них “дірки”, що утворилися на фронті. А близько 200 тисяч тих, кому вручили повістки, відправлені на навчання та на полігони – як російські, так і білоруські. Тож противник має резерви”, – підкреслює експерт.

Серйозних наступальних операцій як з одного, так і з іншого боку слід очікувати вже наступного року, впевнений він. Швидше за все – у лютому-березні.

“При цьому, локальних успіхів Україна може досягти, у тому числі, у найближчі тижні – останні цього року чи перші року нового. Це, зокрема, стосується Запорізької АЕС, яка фактично стала для росіян валізою без ручки – і нести не можуть, і кинути шкода. Той факт, що досі тривають переговори між МАГАТЕ та РФ щодо створення так званої демілітаризованої зони навколо ЗАЕС, говорить про те, що росіяни намагаються щось собі виторгувати. Будучи вже готовими вийти з Енергодару, залишивши ЗАЕС, як вони навесні змушені були під тиском ЗСУ залишити Чорнобильську АЕС, – нагадує Вадим Трюхан. – Однак навряд чи окупаційні війська зроблять це просто у вигляді чергового жесту доброї волі. Кремль поставив їм завдання – чіплятися за кожен метр української землі. Відповідно будуть важкі позиційні бої – і на Донбасі, і в південних регіонах, і на дипломатичному фронті, у тому числі щодо ЗАЕС”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – наскільки атак у росіян ще вистачить ракет: у РНБО озвучили прогноз.