Місячні архіви: Грудень 2022

Про постачання Росії нової зброї з Ірану розповіли в ГУР

Оприлюднено автором

Російська Федерація поновила удари по Україні іранськими дронами-камікадзе Shahed-136 завдяки новій партії, але використовує їх ощадливіше. Про це представник Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України Андрій Юсов заявив в ефірі Телемарафону, пишуть “Коментарі”. Нова партія менша за першу.

Російські військові бояться вразливості своїх позицій в тимчасово окупованому Криму й тому перенесли місця пусків іранських безпілотних літальних апаратів (БПЛА) до Краснодарського краю РФ.

“Так, це нова партія, але порівняно з початковим масованим використанням “Шахедів” вочевидь менша. Ми не коментуємо зараз кількість, але бачимо, що, наприклад, під час масованих терористичних ракетних ударів Shahed-136 не використовувалися. Використовувалися всі інші наявні засоби, все ракетне озброєння”, – зазначає представник ГУР МО України.

Що ж до балістичних ракет іранського виробництва, військовий додав, що розвідці відомо про попередні домовленості РФ з Іраном та надзвичайні старання, яких країна-агресорка докладає, щоб отримати ці ракети. Проте, за даними ГУР МО України, станом на зараз Росія їх ще не отримала.

“Імовірність існує. І сьогодні відстежується інформація і докладаються зусилля, щоби цей сценарій не був реалізований. Але така загроза є”, — наголосив він.

Як раніше писали “Коментарі”, на початку постачань Іраном своїх дронів до Росії країна-агресор активно застосовувала дані безпілотники в Україні, масовано завдаючи ударів по критичній інфраструктурі в Україні. Потім атаки із застосуванням дронів на якийсь час припинилися. Російські війська могли тримати іранські дрони для завдання “закріплювальних ударів” по українській інфраструктурі. Тож коли ворог не атакує певною зброєю, не варто думати, що воно скінчилося. Читайте також на порталі “Коментарі” — Росія готується до другої хвилі мобілізації. Чи наважиться Кремль піти на такі заходи? Які можуть бути наслідки усередині РФ? Із цими питаннями звернулися до експертів.

Енергетичний терор РФ та підсумки візиту Путіна до Мінська: чого очікувати від майбутнього тижня

Оприлюднено автором

Наступного тижня на українців чекає низка свят: 19 – Святий Миколай, 22 – День енергетика (більш ніж актуальний у нинішніх умовах), 25 – Різдво за західним обрядом (католицьке). Чекає на нас і продовження протистояння з Росією, 300-й день широкомасштабного вторгнення якої в Україну також випадає на наступний тиждень. Експерти поділилися з виданням “Коментарі” прогнозами на наступний тиждень.

Головні фронтові події відбуватимуться у районі Бахмута Політтехнолог Борис Тізенгаузен вважає, що основні фронтові події будуть, як і раніше, в районі Бахмута, де котрий місяць тривають найважчі бої.

“Є відчуття, що Путін дав наказ, будь-що взяти це місто на півночі Донецької області до кінця року. Щоб продемонструвати росіянам хоч якусь перемогу під ялинку. Останні три великі події у ракурсі цієї війни – відступ окупантів з Харківської області, оголошення мобілізації (чого у Кремлі обіцяли не робити, але традиційно збрехали) та втеча з Херсона (єдиного облцентру, захопленого росіянами з початку вторгнення). На такій ноті завершувати рік Путін явно не хотів би”, – пояснює експерт.

Важливим у ракурсі російсько-української війни він вважає і намічений на 19 грудня візит російського диктатора до білоруського.

“Немає сумнівів, що Путін дотискатиме Лукашенка на прямий вступ Білорусі у війну з Україною. Цікаво, що раніше Лукашенко першим свистком летів до Путіна. А тепер той, та ще й прихопивши із собою міністра оборони Шойгу, прямує до Мінська. Все заради того, щоби втягнути Білорусь у війну проти нашої країни, – упевнений Борис Тізенгаузен. – Хоч та й так уже вплуталася до неї, надавши росіянам свої аеродроми, полігони, озброєння і навіть давши можливість армії РФ вторгнутися в Україну з білоруської території, а також атакувати нас звідти ракетами (що, щоправда, давно не було)”.

Є великий ризик чергових масованих ракетних ударів по українських містах Голова Спілки споживачів комунальних послуг, голова комітету ЖКГ, благоустрою, екології та охорони довкілля Громадської Ради при КМДА Олег Попенко розмірковує так:

“Найближчим часом – і наступний тиждень, і до кінця грудня, ситуація буде схожою на сьогоднішню. Україна продовжуватиме отримувати підтримку з боку європейських та американських партнерів. Навряд чи слід очікувати різких змін на фронті. Росія ж продовжуватиме атаки – і сухопутні, і ракетні”.

Олег Попенко не сумнівається у високому ризику чергових масованих ракетних ударів по українських містах.

“На жаль, становище бізнесу продовжить ускладнюватись. На це впливає кількість біженців та переселенців, зростання інфляції, загальні величезні проблеми з економікою”, – пояснює експерт.

Важливими будуть результати зустрічі Путіна та Лукашенка Керівник політико-правових програм в Українському центрі суспільного розвитку Ігор Рейтерович також вважає, що у військово-соціальному плані (дві ці сфери у нас дуже пов’язані) нам варто бути готовими до можливих чергових ракетних атак з боку РФ.

“Як бачимо, агресор не відмовився від цього терористичного механізму, сподіваючись у такий спосіб якось змінити ситуацію на свою користь”. Наступний тиждень у цьому плані небезпечний ще й тим, що наближається католицьке Різдво. А росіяни, враховуючи їхню віру в символізм, неприйняття інших релігій, можуть до цієї дати прив’язати посилені обстріли, активізацію на фронті. Їм це важливо як подача боротьби із західним світом, західними цінностями і так далі. Тим більше, в ракурсі того, що в Україні досить багато людей планує змінити дату святкування Різдва, відзначаючи його саме 25 грудня, а не 7 січня. Тому варто бути готовими до ударів по критичній інфраструктурі, – попереджає експерт. – Звичайно, важливо, щоб ми якнайшвидше отримали від партнерів нові системи ППО”.

В економічному плані, нагадує Ігор Рейтерович, нам уже оголосили про нові пакети допомоги із боку Захід. І вони надходитимуть, у тому числі, на новому тижні. Що дозволить Україні закінчити рік із стриманим оптимізмом.

“Зрозуміло, що з економікою ситуація, м’яко кажучи, не надто хороша. Але фінансово-економічна допомога від США, ЄС, міжнародних інституцій дає нам змогу втриматися на плаву, закрити всі бюджетні виплати. А наступний тиждень – саме з тих, коли це закриття слід зробити”, – пояснює експерт.

У військово-політичному плані дуже важливими, на його думку, будуть результати зустрічі Путіна та Лукашенка 19 грудня.

“Зрозуміло, що спершу ми отримаємо певну публічну картинку. Але по рухах тіла, які будуть після, стане зрозуміло, чи вдасться Путіну втягнути Лукашенка безпосередньо у війну проти України. У будь-якому разі нам доведеться витрачати більше ресурсів, намагаючись убезпечити себе від чергового вторгнення з білоруської території”, – зазначає Ігор Рейтерович.

Читайте також на порталі “Коментарі” — на що очікує Китай від російсько-української війни – яку позицію зайняв Сі Цзіньпінь.

Чому Путін робить ставку на ракетну війну – про що говорять ультиматуми Кремля

Оприлюднено автором

Президент України Володимир Зеленський закликає партнерів перекривати масштабні “інвестиції” Росії в терор (включно з ракетним) ще більшою допомогою нашій країні. У тому числі в черговий раз говорить про необхідність створити надійний щит ППО, пояснюючи, що чим менше буде можливостей РФ для терору, тим більше можливостей у нас повернути і гарантувати мир. Тим часом, за даними джерел NYT, під час зустрічі з представниками США минулого місяця росіяни хотіли донести до президента Джо Байдена різке послання: хоч би скільки російських солдатів було вбито або поранено на полі бою, країна-агресор не відступить. Що можна сказати про ракетну війну останнього часу? Як змінилися підходи протиборчих сторін? Про що свідчать дії Заходу? Чи реальна у Росії нова хвиля мобілізації, якими можуть бути її наслідки? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Якби росіяни розпочали масовані ракетні удари у березні, українцям та нашим союзникам довелося б дуже складно Керівник Центру суспільно-інформаційних технологій “Форум”, політичний експерт Валерій Димов пояснює:

“Ракетний обстріл української інфраструктури – передостанній аргумент Кремля у цій війні. Сам Путін та його оточення визнали, що ракетні удари йдуть не по військових цілях. А останній аргумент – ядерна зброя – теж нічого не вирішує у військовому відношенні. Фактично Путін ракетним терором, обстрілюючи критичну інфраструктуру України (насамперед – енергетичну), намагається посіяти паніку, хаос, невизначеність, страх у нашій країні. Те саме, що може спричинити і удар ядерною зброєю”.

На думку експерта, якби росіяни розпочали такі удари у березні, українцям та нашим союзникам довелося б дуже складно. Але сьогодні такі атаки лише ще більше гуртують українців, збільшуючи відсоток тих, хто налаштований не домовлятися з Росією, а перемагати її.

“Згуртовують вони і цивілізований світ на спільну думку не прийнятності переговорів із терористами. Дедалі більше міжнародних організацій (ПАРЄ, Парламентська асамблея НАТО), парламентів окремих країн називають речі своїми іменами. А саме – Росію визнають спонсором тероризму, державою-терористом, державою з терористичним режимом. Тож це – політична відповідь із боку Заходу на те, що творить країна-агресор та країна-терорист. Є й відповідь військова, – зазначає Валерій Димов. – Поставками Україні дедалі потужніших систем протиповітряної та протиракетної оборони. Так, не в тих обсягах, що нам хотілося б. Але все ж…”.

До того ж, продовжує експерт, треба розуміти, що закрити небо над усією Україною, що має площу понад 603 тисячі квадратних км, нереально. Навіть Ізраїль площею трохи більше 22 тисяч квадратних км — і то не може стовідсотково ліквідувати всі ракети і безпілотники, що летять на нього.

“Путін не досяг того, чого хотів. Отримав не те щоб адекватну, але все ж таки – реакцію Заходу: збільшення тих, хто визнав державний тероризм РФ, нарощування її ізоляції, зміцнення України. Тому Кремль істерить, лякає, що не відступить і періодично брязкає ядерною зброєю”, – упевнений Валерій Димов.

Він не сумнівається, що на росіян чекає нова хвиля мобілізації. Це, акцентує експерт, властиво і цій війні, і всім попереднім російським війнам.

“Чомусь росіяни впевнені, що вони ніколи не програвали. Хоч це не так. Росія історично неодноразово програвала більш технологічно розвиненим країнам (Кримська війна, яка тривала з жовтня 1853 року до лютого 1856 року між Російською імперією і зрештою переможним союзом Османської імперії, Франції, Великобританії та П’ємонту-Сардинії; 905 в Японії1904 в Японії рр., Перша світова війна). А якщо й вигравала, то в союзі із тим самим Заходом. Тож росіяни перебувають у полоні ілюзій та пропаганди”, – пояснює експерт.

За його словами, величезна територія та фактично необмежений людський ресурс працюють, коли наступали на Росію. Коли противник входив у її безмежні простори.

“Ось тоді його закидали трупами, використовуючи принцип “баби ще понароджують”, як казав радянський маршал-катафалк Жуков, – нагадує Валерій Димов. – Але війни виграють не лише солдати, а й озброєння, економіки. А Росія тут трагічно втрачає. Вона втрачає торгові майданчики світу, з неї йдуть провідні компанії, вона нездатна перевести економіку на військові потреби, неспроможна у тих кількостях, у яких необхідно, виробляти боєприпаси, навіть на тому застарілому озброєнні, яке РФ розконсервовує. Але населення у неї достатньо – і це, на думку Кремля, може спрацювати. Тож, швидше за все, друга хвиля мобілізації буде. Прихована – і так не зупинялася. Але для РФ це – як мертвому припарка. Кінець війни вирішено наперед. Питання лише у тому, коли і як саме Росія програє – і який політико-правовий документ буде результатом перемоги України та її партнерів”.

З самого початку російсько-української війни тим, хто приймає рішення, було зрозуміло, що Кремль робитиме ставку на чисельність своїх військ Політолог, експерт з питань російської агресії проти України Віктор Каспрук вважає, що спроба росіян донести до Білого дому, що країна-агресор не відступить, може бути черговим “надуванням щік” Путіним та його спільниками.

“Незважаючи на те, що РФ набагато перевершує за чисельністю Україну, кількість населення цієї країни все ж таки не становить більше мільярда людей, як у Китаї чи Індії. А це означає, що їхні втрати на полях битв та ще й при масовій втечі сотень тисяч росіян за кордон мають свої кількісні обмеження. І про це у Кремлі добре знають”, – зазначає політолог.

Очевидно, продовжує він, що Путін у війні з Україною хоче зробити основну ставку на чисельність терористичної армії та терористичний обстріл нашої території. І це, вважає Віктор Каспрук, могло б спрацювати, якби Україна та наші союзники сиділи, склавши руки. Але це не так.

“Із самого початку російсько-української війни тим, хто ухвалює рішення (і в нас, і в США, і в цілому на Заході), було зрозуміло, що Кремль робитиме ставку на чисельність своїх військ. І до цього готувалися, – запевняє експерт. – Крім того, тактика Жукова, який закидав поля боїв трупами радянських воїнів, не працюватиме у XXI столітті. Час не той – і не та техніка, яка постачається Україні нашими американськими та європейськими союзниками”.

З російських ультиматумів (масовані ракетні удари, ті чи інші меседжі, що посилаються Заходу) можна, на думку Віктора Каспрука, зробити низку висновків.

Перший — росіяни спробують ще не раз брати Захід “на слабо”, думаючи, що демократична цивілізація поведеться на погрози гір трупів. Мовляв – “бійтеся нас, тому що ми готові всі здохнути та забрати чимало життів наших супротивників”. Звичайно, це сумнівні та наївні “аргументи”, проте чомусь у Росії вважають, що це здатне вплинути на той же Вашингтон, зазначає експерт.

Висновок другий – Путін явно вирішив перевести свою “спецоперацію” до розряду “народної війни”. Коли не лише його злочинний режим має відчувати загрозу свого існування, а й пересічні росіяни, повіривши, що “Батьківщина в небезпеці”, а тому все, що відбувається, є правильним рішенням їхнього “лідера нації”.

Третій висновок (і, можливо, основний) – тепер самі українці з цього мають зробити правильні висновки. А саме – не потрібно мати ілюзій щодо московитів, і того, що вони хочуть зробити з нашою країною, наголошує Віктор Каспрук. Він наголошує, що Росія входить у період своєї імперської агонії. І в нас не повинно бути жалю чи співчуття до цієї шаленої країни та її народу. Адже це їхній самостійний усвідомлений вибір, пояснює експерт.

“Реальність для московитів сьогодні така, що в них уже зараз не вистачає зброї, техніки, обмундирування, їжі та забезпечення. А після нового року у Московії розпочнеться велика економічна стагнація, – зазначає політолог. – Це дуже важливий чинник, про який усі знають – і нарешті він наближається. Так, що всі ці лякалки подільників Путіна про мільйонну армію – не більше, ніж передсмертний хрип його режиму, що входить до стану агонії. Хоча цей стан Росії дуже небезпечний не лише для України, а й для всієї західної цивілізації. Усвідомлюючи це, Захід має виробити інші підходи до допомоги та підтримки України. І це слід зробити якнайшвидше”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — на що очікує Китай від російсько-української війни – яку позицію зайняв Сі Цзіньпінь.

Чого очікує Китай від російсько-української війни – яку позицію зайняв Сі Цзіньпінь

Оприлюднено автором

Китай може напасти на Тайвань, якщо Росія досягне своєї мети в Україні. Про це сказав директор Центрального розвідувального управління США Вільям Бернс в інтерв’ю американській телекомпанії PBS. Він також вважає, що російський напад на Україну, і особливо провал його початкового плану, викликали занепокоєння лідера КНР – Сі Цзіньпіна, який, за деякими даними, має намір провести переговори з російським диктатором Володимиром Путіним до кінця поточного року. Що можна сказати про китайську тактику щодо російсько-української війни? Портал “Коментарі” із цим питанням звернувся до експертів.

У цій війні КНР намагається зберігати якусь нейтральність Кандидат політичних наук, політолог Олексій Якубін вважає, що у Китаю з початку російського вторгнення в Україну була і залишається позиція очікування.

“Я не виключаю, що там проводили якісь аналогії у стилі – а що, якщо КНР зробить щось подібне, вторгнувшись до Тайваню? Хоча ситуації у нас, зрозуміло, не однакові. Однак Китай не зважився на такий крок, – зазначає експерт. – Насамперед тут відіграло свою роль, що російська армія натрапила на сильний опір в Україні, що наша країна дуже потужно почала відстоювати свою незалежність, що Захід досить консолідовано став на наш бік”.

У результаті, продовжує Олексій Якубін, якщо у Сі Цзіньпіня і розраховували спочатку використовувати “кейс Тайваню” для зміцнення авторитету діючого китайського лідера перед осінніми виборами нового генсека Компартії Китаю, в результаті від цієї ідеї відмовилися. Зосередившись більше на економічних та інших питаннях. Хоча на початку серпня, нагадує політолог, було серйозне загострення навколо Тайваню, зокрема у зв’язку з візитом туди спікера Палати представників США Ненсі Пелосі. Однак у результаті і Тайвань ніхто не атакував, і Сі знову залишився при владі.

“Я вважаю, що у цій війні КНР намагається зберігати якусь нейтральність. Так, китайська влада критикувала і критикує Захід, але при цьому не підтримувала безпосередньо РФ. І це визнавали навіть у США, відзначаючи, що не мають даних про постачання, наприклад, китайських озброєнь росіянам. При цьому КНР активно закуповує у Росії газ, нафту, отримуючи дивіденди від того, що відбувається – і сприяючи отриманню країною-агресором додаткових коштів, які вона потім використала на війну”, – наголошує Олексій Якубін.

І все ж, вважає він, Пекін обережно ставиться до теми підтримки РФ, розуміючи, що може потрапити до санкційного капкану. А Китай цього не хоче, він торгує з багатьма країнами, зокрема США та ЄС. І Росія тут точно не у пріоритеті.

“Велика торгівля важлива для Пекіна, він ставить на економічний вплив та посилення. А війна, що затягнула, в Україні цьому заважає, – пояснює політолог. – При цьому у Китаї побоюються посилення Заходу на тлі ослаблення РФ. Тому така двояка політика щодо війни в Україні. З одного боку, Пекін закликає до переговорів, до повернення до міжнародно визнаних кордонів (що вигідно самому Китаю, враховуючи Шанхайську декларацію, де США підтвердили принцип Єдиного Китаю, включаючи Тайвань). З іншого боку, керівництво КНР мало що робить, щоб вплинути на РФ щодо зупинки цієї війни. Розуміючи, що вона послаблює не лише Росію, а й Захід”.

Лідери китайської компартії не зацікавлені у перемозі України Політичний експерт Олександр Антонюк упевнений, що КНР, точніше, її військово-політичне керівництво (Комуністична партія Китаю) не є партнерами України.

“Лідери китайської компартії не зацікавлені у перемозі України. Це питання світоглядне, екзистенційне, – наголошує експерт. – Китай надає (гласно та негласно) різноманітну підтримку Російській Федерації. Починаючи від імпортозаміщення тих чи інших товарів, які вийшли з РФ, аж до озброєння. Станом на сьогодні ми регулярно на нашому полі бою зустрічаємо снаряди 152-мм китайського виробництва. Висновки робіть самі. Як і щодо тих чи інших китайських комплектуючих у російських безпілотниках”.

Олександр Антонюк вважає, що Китай наживається на цій війні, купуючи зі значною знижкою російські енергоносії, глибше опановуючи російський ринок. Наприклад, сьогодні росіяни вихваляються тим, що відновили таку торгову марку як “Москвич”. Насправді “Москвич 3” (“Moskvitch 3”) являє собою китайський кросовер Sehol X4 (JAC JS4).

“Виразно простежується, що російсько-українська війна об’єднує країни демократичного світопорядку (Україна та її партнери, причому не тільки західні) – і країни тоталітарного режиму (РФ, окупована їй Білорусь, а також Іран, Китай, Північна Корея). На жаль, КНР є абсолютним союзником РФ. На відміну від неї – цивілізованою, розвиненою державою, з потужною економікою та геополітичними амбіціями. Але з таким самим тоталітарним режимом. З усіма витікаючими. З бажанням протистояти не лише США, а власне демократичному устрою у світі”, – констатує експерт.

Читайте також на порталі “Коментарі” – різдвяне перемир’я на фронті: у ЗСУ розповіли, як відреагують, якщо буде така пропозиція.

Підсумки тижня: які найважливіші події відбулися – їхні наслідки

Оприлюднено автором

Спеціально для видання “Коментарі” експерти підбили підсумки минулого тижня (12-18 грудня) для України, зробивши акценти на найбільш значущих, на їхню думку, подіях та їхніх можливих наслідках.

Ми побачили, що українські лідери є ньюзмейкерами та реалістично оцінюють погрози Політтехнолог Петро Охотін вважає найбільш яскравою подією минулого тижня публікацію в Economist, де військове та політичне керівництво України дуже чітко донесло ситуацію на фронті та необхідність збройної допомоги нашій країні.

“Ми побачили, що українські лідери є ньюзмейкерами та реалістично оцінюють загрози. Фактично продовжується переродження образу України в очах західних еліт. Ми стали тими, до кого прислухаються”, – наголошує експерт.

Ще однією важливою подією він вважає новий пакет санкцій проти Росії.

“Залізна завіса опускається. І по її інший від нас бік, у країні-агресорі, залишається суспільство консервативне у найгіршому значенні цього слова – з відсутністю прав людини, автократією та одвічним пошуком ворога. Ця загроза стимулює Захід більше допомагати Україні”, – упевнений Петро Охотін.

Росіяни продовжили тепловий та енергетичний геноцид Головний економіст, керівник з економічних реформ Офісу простих рішень та результатів Ярослав Романчук міркує так:

“Однією з головних віх тижня залишився тепловий та енергетичний геноцид з боку росіян – і все, що з цим пов’язано. Коли трапляються подібні руйнування, такі цілеспрямовані удари, всі починають звертати увагу на те, як працює українська енергосистема. Зрозуміло, що якби ми років 15-20 тому провели системну енергетичну реформу, реформу комунального господарства, мали б більше можливостей усунути подібні проблеми в децентралізованому порядку. Сьогодні ми бачимо режим екстреного реагування”.

Ремонтні бригади, на думку економіста, справляються як можуть. Здійснюючи справжні подвиги з огляду на обстріли та дефіцит необхідних комплектуючих.

“Цей справжній тепловий, енергетичний фронт, що відкрився усередині країни. І воюють тут не солдати та офіцери, а ремонтні бригади. Слава та шана їм! Як ми знаємо прізвища українських військових героїв, так важливо знати прізвища тих, хто найбільше відзначився на цьому – енергетично-тепловому фронті. Важливою є персоніфікація і цього подвигу”, – упевнений Ярослав Романчук.

Серед позитивів він називає також ухвалене Верховною Радою рішення, яке звільняє підприємців від ліцензування зберігання пального для генераторів (тепер бізнес може зберігати до двох тисяч літрів бензину чи іншого палива). З огляду на ситуацію з обстрілами наших об’єктів енергетики, постійним відключенням електроенергії підприємці отримали можливість мати певний запас міцності.

“Щоправда, незрозуміло, навіщо це все треба проводити на законодавчому рівні – скільки хочуть, стільки зберігаю! Спроба зарегулювати до кожної коми ринок паливо не вбила “чорний ринок”. А протягом війни будь-які обмеження треба було скасовувати від початку, а не займатися постійним ручним регулюванням, – вважає експерт. — Що засмучує вже давно — і тиждень, що минає, на жаль, не стала винятком — влада ніяк не наважиться скасувати блокування ПДВ-накладних. Іде боротьба ідеологій Гетьманцева та Ко (голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев, відомий своїми ініціативами, спрямованими на максимальне зарегулювання та оподаткування представників бізнес-сфери – прим. ред.) з бізнес-спільнотою, з економістами і вченими, які доводять, що при прийнятті рішень необхідно керуватися не лише “добрими намірами” окремих фіскалів, а й брати до уваги безліч інших факторів”.

Ярослав Романчук розповів, що нещодавно з’явилася доповідь обсягом понад 400 сторінок, яку зробили колеги із Центру європейської економічної політики. Брали участь провідні економісти України, США, Європи.

“Головний меседж там розходиться з тим, що робить наша нинішня влада. Наголошується, що за 30 років в Україні провалено транзит від планової економіки до ринку. І вже зараз потрібна системна трансформація, – наголошує експерт. – Повертатися до довоєнного рівня інституцій (правових, економічних, регуляторних) – це просто блокувати нормальний розвиток країни. Потрібні інноваційні рішення. А їх, на жаль, ні в монетарній, ні в бюджетно-податковій, ні в митній, ні в торговій, ні в інвестиційній політиці – у нас немає”.

Ліквідація шляхом припинення повноважень Окружного адміністративного суду Києва – одна з головних подій минулого тижня Політичний експерт Світлана Кушнір вважає однією із знакових подій цього тижня голосування нардепів за ліквідацію шляхом припинення повноважень Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК, іронічно – імені Павла Вовка) з одночасним створенням Київського міського окружного адміністративного суду (КГОАС).

“Для обивателя, як кажуть, “знайдіть десять відмінностей”, для юристів – новий прецедент порушення Конституції, закону про воєнний стан та ще десятки законодавчих актів, не кимось, а вищим законодавчим органом плюс президентом (який законопроект з розгону ОАСК тут же підписав). У розрізі цього рішення багато хто не побачив інформації, що саме цього тижня Верховний Суд України визнав незаконним указ Володимира Зеленського про усунення з посади голови Конституційного Суду України Олександра Тупицького. Це вже друге рішення ЗСУ у справі “Тупицький проти Зеленського”, де суд встає на бік Конституції та Закону, – нагадує експерт. – Кавалерійський наскок восени 2020-го на КСУ та його голову, щоб взяти їх під контроль, виглядав як самоврядність, а не мудрі рішення гаранта Конституції. У мене знову те саме питання: хто так підло підставив президента Зеленського з цією катавасією щодо Конституційного суду? Хто нав’язав йому цю згубну думку і посил до дій, які спочатку були свідомо незаконні? Бо подібні речі – це підрив довіри до інституту президента в Україні, підрив довіри профільної спільноти (юристів в Україні дуже багато і всі вони – потенційні виборці) до Зеленського?”.

Світлана Кушнір не сперечається з тим, що той же ОАСК чи суддя Тупицький (зараз триває слідство щодо нього, його розшукують правоохоронні органи України цілком за конкретною провиною) – це персонажі, на яких і тавра ніде ставити.

“Тим більше неприйнятно з такими особами поступати поза юридичними рамками закону, – акцентує вона. – Наслідки непродуманих рішень аукнуться державі Україна справи в ЄСПЛ, звинуваченнями в авторитаризмі. Краще йти за правовою процедурою, хоч би як хотілося скоротити цей шлях, ніж потім отримувати докори – і від опонентів, і від нинішніх союзників в особі Ради Європи та Венеціанської комісії “За демократію через право!”. Вирішувати питання з ОАСК, наводити лад у КСУ слід лише шляхом демократії та права, поважаючи триєдність гілок влади в Україні”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – різдвяне перемир’я на фронті: у ЗСУ розповіли, як відреагують, якщо буде така пропозиція.