росія розпочала свій наступ на сході України, однак країни Заходу ставлять під сумнів можливості країни-агресора накопичити достатню кількість живої сили та ресурсів для досягнення значних успіхів під час нової атаки. При цьому рф зазнає величезних втрат, атакуючи позиції ЗСУ на Донбасі.
Про що говорять рішення російського військово-політичного командування останнього часу? Що відбувається на полях битв і чого очікувати в найближчому майбутньому? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Завдання нашої стратегічної оборонної операції у тому, щоб спочатку зупинити просування противника, а потім знекровити його. Про це розповідає генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко.
“До кінця минулого року – початку цього супротивник зібрав резерви. І приблизно з кінця січня почався наступ тактичного рівня. Спочатку на чотирьох напрямках (перш за все, на Донбасі), потім додався п’ятий – Куп’янський (Харківська область). Це говорить про те, що завершується введення в дію частково мобілізованих (300 тисяч), а також техніки, причому не лише старих танків Т-34, Т-55, а й новіших моделей. У районі Лимана, Вугледара, Кремінної ми бачимо і нові засоби важкого озброєння, як ті ж танки Т-90, бойові машини підтримки танків “Термінатор”, які успішно знищують наші Сили оборони”, – каже він.
За словами експерта, на зазначених напрямках, а також у районі Бахмута, Мар’їнки, Авдіївки йдуть запеклі бої.
“Герасимов як командувач угрупування російських військ в Україні має політичне завдання захопити Донбас. Щоправда, терміни постійно зміщуються. Спершу противник мав намір це зробити до початку весни, тепер у рф говорять про кінець березня. Навіть у пропагандистській машині змістилися акценти. Тому що наміри ворога розбиваються об стійкість захисників України. Але точаться важкі бої тактичного рівня на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Новопавлівському напрямах. Останнім часом відбулася активізація у Запорізькій області – Василівка, Оріхове. Це свідчить, що сил для атак тактичного рівня противник накопичив. І подекуди здійснив певний поступ”, – наголошує Ігор Романенко.
Він наголошує, що однією з найгарячіших точок залишається Бахмут. Істотних зрушень усередині міста у противника немає. Проте йому вдалося захопити Соледар, Червону Гору, зайти північні околиці Бахмута.
“Якщо не виходить у лоб, намагаються охоплювати, перерізати наші шляхи постачання. За Бахмутом це – на Слов’янськ та Костянтинівку. Нам вдалося відсунути росіян від траси у бік Костянтинівки та Часового Яру. Але вони мають можливість завдавати ударів по цих дорогах. У складних умовах, але логістичні постачання здійснюються”, – пояснює генерал.
На Заході, продовжує він, є різні думки, зокрема періодично звучали заклики залишити Бахмут. А потім їхні ж структури, зокрема американський Інститут вивчення війни, пояснюють, що зараз на Донбасі, зокрема в районі Бахмута, “перемелюється” безліч сил і засобів росіян. Тобто в цьому є сенс.
“А завдання нашої стратегічної оборонної операції, другий етап якої зараз відбувається на сході та півдні, полягає в тому, щоб спершу зупинити просування противника, а потім знекровити його, змусити перейти до оборони, після чого (за наявності резервів) проводити свої контрнаступальні дії щодо деокупації українських територій, – нагадує експерт. – Те, як це здійснюється, ми бачимо не лише на прикладі Бахмута, а й у тому ж Вугледарі. Росіяни, не зумівши пробитися у лоб, спробували діяти охопленнями. Внаслідок чого їх нібито елітні бригади морської піхоти (155-а та 40-а) зазнали великих втрат. Причому 155 бригада вже втретє змінює склад, там власне від піхотинців мало що залишилося. Заводяться частково мобілізовані. Росіяни втратили багато техніки – десятки одиниць у районі Вугледару та Мар’їнки”.
Але жорстокі бої продовжуються, наголошує Ігор Романенко. З оперативної точки зору, плани противника зрозумілі, запевняє він. Росіяни хочуть захопити Вугледар або Бахмут, після чого “стрілами”, що сходяться, замкнути наше угруповання на Донбасі.
“На початку повномасштабної війни противник вже намагався застосовувати такого роду охоплення, але нічого в нього не вийшло. Думаю, не вийде і зараз. Однак важливо розуміти, що супротивник готує стратегічний резерв. Лише за особовим складом це 150-200 тисяч. Лунали певні заяви про сотні одиниць авіатехніки – літаків, гелікоптерів, нібито зосереджених біля наших кордонів. Є ще чималий запас танків. Зрозуміло, що чимала частина інформації, що вкидається у загальний доступ, має пропагандистські цілі. Але треба бути готовим до посилення атак противника (політичне завдання захоплення Донецької та Луганської областей у їхніх адмінкордонах путін не скасовував). При цьому намагаючись максимально утримати позиції, готувати свої резерви, – пояснює генерал. – Нам важливо дочекатися надходження озброєння та техніки, яку нам пообіцяли закордонні партнери. Йде активна підготовка наших військовослужбовців на західних танках, БМП, коштами ППО. Але потрібен час, щоб це все освоїти та ефективно заводити в Україну. Не окремими розрахунками та підрозділами, а одразу у складі бригад. Як, схоже, планується”.
На фронті зараз близько 150 тисяч, а також приблизно стільки ж ось-ось готові туди вирушити Експерт програми “Міжнародна та внутрішня політика” аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич пояснює:
“Те, що відбувається зараз, підтверджує те, про що попереджало військово-політичне керівництво України. А саме – росія накопичила певні резерви, а тому досить скоро спробує їх використати у справі. Відповідно, нам слід очікувати непростих тижнів чи кількох місяців”.
З точки зору кількості – рф має незадіяні резерви у розмірі, як мінімум, рівному кулаку, з яким вона вторглася в Україну близько року тому (150-160 тисяч), зазначає експерт. Він нагадує, що український Генштаб повідомив сьогодні, що втрати агресора склали вже понад 140 тисяч людей. У вересні, коли путін оголосив мобілізацію, втрати становили близько 90 тисяч.
“Тобто ще 50 тисяч росіяни втратили з того часу. На початку осені на фронті було близько 150-160 тисяч військовослужбовців РФ. Забираємо 50 тисяч безповоротних втрат, а також близько 100 тисяч санітарних, які не повернулися на фронт. Додаємо приблизно 137 тисяч сухопутних військ, які були сформовані ще до оголошення мобілізації згідно з указом про збільшення армії. Плюс – приблизно 300 тисяч мобілізованих з вересня, а також близько 50 тисяч вагнерівців. В результаті отримуємо цифру набагато більшу, ніж була на момент вторгнення у лютому 2022-го. Тобто, на фронті зараз близько 150 тисяч, а також приблизно стільки ж ось-ось готові туди попрямувати (пройшли навчання, розпочинають концентрацію). Чи є сенс їх годувати, щоб вони сиділи “в полях”? Тобто вся ця сила, все угруповання в найближчому майбутньому піде в бій”, – констатує Ігор Тишкевич.