Чому боротьба з корупцією все ще не дає бажаного результату – що може змінити ситуацію

Керівник Офісу президента (ОП) Андрій Єрмак провів засідання української робочої групи щодо вироблення пропозицій щодо участі України в робочій групі з боротьби з хабарництвом у міжнародних комерційних операціях Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Серед іншого, наголошувалося, що йде робота над законопроектом про відповідальність за здійснення міжнародного хабарництва, а розробка законодавчих змін до Податкового кодексу України знаходиться на фінальному етапі – і незабаром буде внесена до парламенту. Як нам отримати реально ефективні та дієві механізми боротьби з корупцією? Чому все, що було створено раніше, або не працює, або працює із серйозними збоями? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

У нас на т.зв. “боротьбу з корупцією” витрачають більше грошей, ніж завдає шкоди ця т.зв. “корупція” Адвокат, кандидат юридичних наук, громадський діяч Сергій Войченко розмірковує так:

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Чомусь виходить, що чим більше у нас борються з корупцією, чим більше створюють різних органів, які нібито покликані це робити, тим більше вона розквітає. Це нагадує мені ситуацію з кац*пами, яким надіслали комплектуючі із заводів “Мерседес”, “Фольксваген”, “Ауді”, “Тойота”, а вони що не роблять – виходить “Жигулі”. Так і тут”.

Причин тут, на думку експерта, щонайменше три.

По-перше, саме собою українське суспільство залишається терпимим до такого явища як корупція. На словах у нас все проти корупції, але, у разі чого, хочуть, щоб кум порішав.

По-друге, показовими є ті корупційні скандали, які постійно виникають у верхівці влади. Вона демонструє максимальну толерантність до цього явища.

По-третє, корупція – це у якомусь вигляді мистецтво. Вона є кров’ю влади. Просто в деяких суспільствах її ввели в якісь законодавчі рамки, назвавши, наприклад, лобізмом чи співробітництвом тощо. І цим займаються відкрито, ще й сплачуючи податки.

“В Україні ж відбувається елементарне казнокрадство, – упевнений Сергій Войченко. – Хіба можна вважати корупцією укладання договору на придбання чогось за завищеною ціною, після чого все зливається у фірми-одноденки чи приватних підприємців, після чого можна втекти з грошима? Це не корупція, а звичайне шахрайство, злодійство, казнокрадство. До рівня корупції не дотягує”.

На жаль, констатує експерт, у нас т.зв. “боротьбу з корупцією” (зарплати всіх цих численних структур типу САП, НАБУ, НАЗК, ВАКС тощо) витрачають більше грошей, ніж завдає шкоди ця т.зв. “корупція”. У результаті, пояснює він, “боротьба з корупцією” стає вигіднішою справою, ніж власне корупція.

“Тільки бюджету від цього не легше, – наголошує Сергій Войченко. – Тому що всі ці “борці”, по суті, займаються переділом схем та потоків, як будь-яка революція призводить до перерозподілу майна. Як наслідок – бачимо нескінченний забіг по колу”.

Можна і потрібно ліквідувати причини появи корупції Експерт Української фабрики думки Юрій Гаврилечко вважає, що боротися з корупцією марно, оскільки той – різновид суспільного договору і існує тому, що з його допомогою можна швидше, якісніше та дешевше отримати те, що держава зобов’язана робити за податки, що ми платимо.

За словами експерта, виникає корупція тоді, коли інститут влади:

– не підконтрольний громадянам;

— має масу надлишкових повноважень;

— працює сам на себе.

“Можна й треба ліквідувати причини появи корупції, – упевнений Юрій Гаврилечко. – Для цього насамперед треба в законодавчому порядку позбавляти чиновників права приймати рішення. Чиновник має виконувати закон, а не трактувати його. При цьому практика застосування закону має бути виписана в ньому і організовуватися максимально просто. Чим чіткіше та простіше виписані процедури застосування законів, тим менше сенсу у корупції. І так, норми законів мають бути однозначними. Тому ухвалення законів про боротьбу з корупцією – це дурість і політичний PR, не більше”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – чому у Путіна з’явилися страхи щодо розпаду РФ – як прискорити перемогу над агресором.

Росія відправила танкер з нафтою до Гани

Європа була для Росії головним ринком збуту нафти, проте
санкції змушують РФ шукати інші шляхи збуту, такі як Китай чи Індія, а
накопичена нафта вперше за останні кілька років прямує на зберігання до Африки.
Про це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на видання Bloomberg.

Після російського вторгнення в Україну, ЄС вирішив відмовитись
від російської нафти. Таким чином Росія починає шукати нові ринки, щоб продати
свої енергетичні ресурси, а в грудні прибутки від видобутку нафти впали на 20%.
Росія стала залежна від Китаю та Індії, які купують нафту за дешевими цінами.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

Видання Bloomberg
зібрало дані з відстежування кораблів, які перевозять російську нафту та
дійшло висновку, що танкер Theseus знаходиться у територіальних водах Гани з
600 тис. барелів нафти, яка належить Російській Федерації. Ймовірно російська
нафта прямує до міста Темі, де має бути закачана в резервуари для зберігання.

Останній сигнал з корабля був 26 лютого, і як стверджують
журналісти, що поки розвантаження танкера не почалося. Генеральний директор Національного
нафтового управління Гани повідомив, що танкер не потрапить до його країни з
російською нафтою, проте після входу Theseus у територіальні води африканської
країни представники ганського нафтового управління відмовились давати
коментарі, щодо ситуації.

Це вперше з 2018 року, коли російська нафта прямує в бік
Західної Африки. Сама ж Гана є експортером нафти та кожного дня продає близько
140 тис. барелів.

Раніше портал “Коментарі” повідомляв. що Росія викликає міжнародний гнів: можливо, вони виловлюють останню зграю.

Також “Коментарі” писали про угорську опозицію, яка натякнула, що Орбан агент Росії.

Чим викликаний візит Лукашенка до КНР – які домовленості можуть бути прийняті у світлі війни в Україні

Самопроголошений президент Республіки Білорусь (РБ) Олександр Лукашенко під час відвідин Китайської Народної Республіки нахвалював “мирний план” КНР, який викликав чимало питань, а також наполягав на негайних переговорах Києва та Москви без попередніх умов. Про що говорять “китайські маневри” Лукашенка? Як ситуація з китайсько-білоруським треком у російсько-українській війні може розвиватися далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Те, що в рамках цього візиту взаємини КНР та РФ обговорюватимуться в контексті війни в Україні – немає сумнівів Колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, голова Луганської ВДА (2015-2016 рр.), керівник та засновник волонтерської групи “Народний тил” Георгій Тука пояснює:

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Присутність Китаю в Білорусі (зокрема, в її економіці) останніх років 15 була значною. І завжди дратувала російський бізнес. Між КНР та РБ існують певні економічні, а можливо – і політичні – відносини. В контексті нинішніх подій не виключаю, що Лукашенко здійснює транзитну місію у діалозі між Москвою та Пекіном. Триденний офіційний візит пояснити лише якимись економічними проектами (прожектами) не можна”.

На думку експерта, не виключено (теоретично), що Лукашенко може вести переговори щодо будівництва на території Білорусі спільного з китайцями підприємства з виробництва дронів.

“Те, що в рамках цього візиту взаємини КНР та РФ обговорюватимуться у контексті війни в Україні – немає сумнівів. Ну, а заяви Лукашенка про найкращий у світі “мирний план” від Китаю – елементарна пропаганда. Як і заяви рупора Кремля – Пєскова, це нібито “фундаментальний план”, який треба вивчити. Але, що там вивчати? По-перше, це не план, у чому вже самі китайці зізналися. Просто їхня спільна візія, бо там немає конкретики. По-друге, щодо вмісту – немає сумнівів, що це результат спільної роботи китайців та росіян. Фактично цей “план” можна звести до двох пунктів: пункт перший – просто перестати стріляти, пункт другий – скасувати санкції”, – резюмує Георгій Тука.

В умовах економічних санкцій Заходу проти РБ торгівля з КНР та нові кредити роблять Мінськ та Пекін природними союзниками Народний депутат України VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього, президент аналітичного центру “Політика” Ігор Попов вважає, що очікувати від Китаю такої ж позиції щодо війни в Україні, як у Польщі чи Великій Британії, було б наївно.

“Мета України – хоча б зберегти відносний нейтралітет КНР, і щоб Росія так і не отримала летального озброєння китайського виробництва, – зазначає він. – У китайському плані є деякі пункти, які збігаються із “формулою миру Зеленського” – повага до територіальної цілісності, збереження зернового коридору, ядерна безпека. Тому цей план Україна сприймає швидше за набір ідей до обговорення. І природно, що пункти про відміну санкцій або припинення поставок західного озброєння суперечать сьогоднішнім інтересам України”.

Білорусь, продовжує експерт, має досить щільну співпрацю з Китаєм. Це стосується спільних виробництв, технопарків, інвестицій, транспортних коридорів. Звісно, налагоджено і політичні контакти.

“Білорусь може розглядати китайську дипломатичну підтримку як противагу кремлівським планам щодо поглинання РБ – Росією та трансформацію проекту союзної держави у створення єдиної країни. Ці плани вкотре були опубліковані в пресі останніми тижнями”, – наголошує Ігор Попов.

Він наголошує, що за безпосереднього виконання китайський план призведе до заморожування війни, і це може відповідати тактичним інтересам Білорусі.

“Таким чином, буде ослаблений російський тиск із примусу Білорусі до повномасштабної участі в агресії проти України, – пояснює експерт. – Але якщо війна буде продовжена, можуть виникнути ризики поставок окремих китайських комплектуючих для російських виробництв через Білорусь. У будь-якому разі, в умовах економічних санкцій Заходу проти РБ торгівля з КНР та нові кредити роблять Мінськ та Пекін природними союзниками. Києву важливо продовжити тонку дипломатичну гру з цими країнами, зберегти діалог і не відкидати всі їхні ініціативи. Водночас, національні інтереси України мають бути враховані у таких діалогах”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – чому у Путіна з’явилися страхи щодо розпаду РФ – як прискорити перемогу над агресором.

Українці визначили людей, які їм найбільше симпатизують: хто потрапив в лідери

В січні дослідники з Національного демократичного інституту
міжнародних справ (NDI), провели опитування та визначили,
хто найбільше подобається українцям. Також в опублікованому рейтингу є і ті,
хто найменш симпатизує громадянам України. Про це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на дослідження NDI.

NDI під час свого нового дослідження було з’ясовано, що
найбільше українцям найбільше симпатизує Володимир Зеленський – 91% опитаних відповіло,
що їм подобається президент України. Іншу думку мали 6% опитаних. На другому
місці з результатом 87% розташувався Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
Трійку лідерів замикає Сергій Притула, волонтер отримав результат у 81%. До п’ятірки
також потрапив Віталій Кличко та Михайло Подоляк.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

Серед представлених кандидатів, найбільше не подобається
українцям Юлія Тимошенко – 79%. На другому місці опинився експрезидент України
Петро Порошенко – 74%. Трійку людей, яким українці найменше симпатизують
закриває колишній член проросійської “Партії регіонів” та “Опозиційного блока” Юрій
Бойко – 73%.

Переглянути результати досліджень NDI можна нижче:

Раніше портал “Коментарі” повідомляв, що в Україні є ті, хто вважає себе громадянами СРСР. Опитування показало, скільки відсотків таких людей в Україні. Попри це, результати дослідження фіксують ріст тих, хто вважає себе громадянином України.

Також “Коментарі” писали про найчисельніші армії світу станом на 2023 рік. Згідно з дослідженням українська армія потрапила до найкращих 25 армій світу за цим показником.

Україна знову закликає союзників передати авіацію: чому Захід зволікає – що може змінитися

У своєму вечірньому зверненні 27 лютого президент України Володимир Зеленський наголосив на необхідності отримання нашою країною “авіаційної компоненти”, щоб мати можливість захищатися, зокрема, від іранських дронів. Головнокомандувач Збройних сил України (ЗСУ) Валерій Залужний у бесіді з головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі також закликав надати нам багатоцільові літаки F-16. Чому навіть після року повномасштабної війни та розкриття багатьох військових злочинів Росії – партнери все ще дозую військову допомогу нашій країні? Які шанси України отримати у найближчому майбутньому бойову авіацію? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Ми розуміємо вже, як ця схема працює – спершу категоричне “ні”, потім переговори, потім постачання Політолог, доброволець ЗСУ Кирило Сазонов упевнений, що Україна обов’язково отримає західні літаки.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Переговори продовжуються, нехай не так швидко, як нам би хотілося. Затримка викликана кількома чинниками. Це нерішучість низки західних політиків, неповороткість бюрократії та титанічні зусилля російського лобі. Але той факт, що наші пілоти вже проходять навчання для керування цими літаками, говорить сам за себе”, – наголошує експерт.

За його словами, достатньо згадати історію так званих червоних ліній. Спочатку нам не хотіли давати артилерію, потім категорично відмовлялися постачати реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) HIMARS, зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) типу Patriot, SAMP/T Mamba. Бронетехніку, танки. Все це називали “червоними лініями”. Все це ми або отримали, або отримаємо незабаром.

“Ми вже розуміємо, як ця схема працює. Спершу категоричне “ні”, потім переговори, потім постачання. З літаками буде така сама історія”, – прогнозує Кирило Сазонов.

На Заході досі немає розуміння того, що робити з росією після завершення війни Екс-дипломат, політичний експерт, заступник командира роти добровольчого формування Бориспільської місцевої територіальної громади №1 Вадим Трюхан вважає, що ситуація з недостатньо активними поставками Україні потрібних озброєнь з боку закордонних партнерів пов’язана з низкою чинників.

По-перше, пояснює він, на Заході досі немає розуміння того, що робити з росією після завершення війни.

“З тим, що Україна не повинна зазнати поразки за жодних обставин – згодні всі. Тут є повний консенсус. Однак у необхідності поразки росії, особливо повної і безповоротної, ще й зі зміною політичного режиму, роздробленням на кілька національних держав, демілітаризацією та дерашизацією, згодні лише ті, хто відчуває екзистенційні загрози від росіян. Зокрема, поляки, естонці, латвійці, литовці та деякі інші нації”, – зазначає Вадим Трюхан.

По-друге, продовжує він, бажання країн Заходу уникнути залучення своєї держави у війну з росією переважає бажання врятувати Україну, Європу та світ від рашизму. І це продиктовано, хоч як це не дивно, турботою про власних громадян та відповідальністю перед власними виборцями, наголошує експерт.

По-третє, три десятиліття безвідповідальної політики щодо глобальної та європейської системи безпеки призвели до того, що запаси сучасної військової техніки, особливо в придатному для використання прямо зараз стані, досить обмежені.

“Ці три фактори стримують наших партнерів від ухвалення своєчасних рішень щодо військової підтримки України. У тому числі – у ракурсі надання нам сучасної бойової авіації, – пояснює Вадим Трюхан. — У той же час це не привід посипати голову попелом. Той факт, що більшість табу за рік нам вдалося подолати, налаштовує на оптимістичний лад. Більше того, деякі держави вже ухвалили рішення про надання Україні гелікоптерів. Це означає, що до літаків залишився один крок. Впевнений, що найближчими місяцями цей крок Заходом буде зроблено”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – чому у Путіна з’явилися страхи щодо розпаду РФ – як прискорити перемогу над агресором.