Більшість українців (1,3 млн із понад 2,1 млн, які взяли участь в опитуванні, яке проводили у додатку “Дія”) проголосували за збереження 8 березня як вихідного на честь Міжнародного жіночого дня. Як оцінюєте дані опитування? Видання “Коментарі” із цим питанням звернулося до експертів.
Поки українське суспільство позитивно сприймає 8 березня, нехай залишається принаймні тимчасово На думку аналітика Фонду громадської дипломатії Олександри Ковальчук, такі результати говорять про те, що багато українців не асоціюють Міжнародний жіночий день із чимось радянським чи радянською спадщиною. Тобто не вкладають туди негативну конотацію.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!
“Напевно, потрібний певний трансформаційний період відходу від цих традицій. А можливо – і їхнє збереження. У будь-якому випадку потрібна дискусія. Діалог у суспільстві – свідчення високого рівня культури та політичної культури зокрема”, – зазначає Олександра Ковальчук.
Слід розуміти, продовжує вона, що багато людей, вихованих у російськомовному просторі, в радянській Україні, все життя відзначали і 23 лютого (спочатку як День Радянської армії та військово-морського флоту, потім як День захисника Вітчизни, своєрідний День чоловіків) та 8 березня — Міжнародний жіночий день.
“Від 23 лютого ми відвикли досить швидко, особливо протягом минулого року, адже російська широкомасштабна агресія проти України розпочалася наступного дня після 23-го. Чи відійде в історію 8 березня поки що говорити зарано. Адже ця дата пов’язана з чимось добрим – весною, квітами, увагою до жінки (бабусі, мами, дружини, доньки). У цих традиціях виховувалися покоління. І відмовитись від них не так просто, – пояснює аналітик. – Важлива альтернатива. Є пропозиція зробити 25 лютого (день народження Лесі Українки) Днем української жінки. Але дата також стоїть поряд із 24-м, початком повномасштабного вторгнення РФ, а тому сприймається важко. Та й загалом лютий важкий за сприйняттям для українців місяць. Березень у цьому сенсі кращий. Звучать пропозиції зробити відповідною датою День народження Шевченка (9 березня) або День матері (друга неділя травня). Але, можливо, не варто винаходити велосипеда. Поки що українське суспільство позитивно сприймає 8 березня, нехай залишається. Принаймні тимчасово. На якийсь перехідний період. А там, можливо, з’явиться гідна альтернатива (як стало з 14 жовтня як День захисників та захисниць України)”.
До того ж, зазначає Олександра Ковальчук, 8 березня – це все ж таки не суто радянське чи пострадянське свято, а міжнародне.
“Правда, і світ із часів Клари Цеткін та Рози Люксембург значно змінився. Емансипація зробила крок далеко вперед, фемінізм має зараз трохи інший прояв. Але, якщо свято не політизувати, не вкладати якісь перекручені смисли, можливо, його можна просто переосмислити, як і багато радянської спадщини. Немає сенсу все викреслювати. Але питання, безперечно, дискусійне”, – резюмує аналітик.
Спершу варто було б запропонувати чітку та гарну альтернативу 8 березня, а вже потім проводити голосування Голова Центру політичних студій “Доктрина”, політичний консультант Ярослав Божко пояснює:
“Насамперед тут спрацювала звичка багатьох громадян і відсутність чіткої конотації свята як однозначно продукту радянського і, що важливіше, російського культурного впливу. Певною мірою для багатьох воно трактується надто в побутовій манері, всупереч тому, що його коріння лежить у соціалістичній парадигмі суспільства, що просувається в СРСР”.
У роки після сталінського режиму, продовжує експерт, свято було переформоване на якийсь “побутовий” і “народний”, який не має такої прив’язки до комунізму як, наприклад, 1 травня (День міжнародної солідарності трудящих) або 9 травня (День перемоги), 7 листопаду (День Жовтневої революції) чи 23 лютого (День захисника Вітчизни). Це дозволило йому зберегтися як моделі, наголошує Ярослав Божко.
“Однак важливо також і те, що запропоноване альтернативне свято – День української жінки – поки не було наділене суттєвим брендингом, символьним рядом, якимось зрозумілим і добре прокомунікованим підґрунтям, яке частина суспільства, яка підтримала ідею зі збереженням 8 березня, могла б обрати натомість. Це комунікаційна проблема, – упевнений експерт. – Тому що спочатку варто було б запропонувати чітку та гарну альтернативу. Тоді вона була б більш життєздатною і в ході такого голосування. Сподіваюся, що такі зміни відбудуться у майбутньому. Адже запит на демонтаж радянських культурних маркерів в українському громадському просторі дуже великий”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — в Україні новий директор НАБУ : що можна сказати про Семена Кривоноса – які очікування.
