Україна за крок від накопичувальної пенсійної системи: плюси та мінуси – чи є альтернатива

З подачі провладної монобільшості в Україні готуються до впровадження накопичувальної пенсійної системи (законопроект №9212). Вона передбачає добровільну сплату внесків як роботодавцем, так і працівниками. Планується, що працюючі українці до 55 років або самозайняті (зокрема ФОП) добровільно сплачуватимуть щомісячно внески із зарплати у розмірі: 2023 рік – 1%, 2024 – 1,5%, 2025 – 2%. Що ви думаєте з цього приводу? Чи насправді українці вже готові до переходу на накопичувальну пенсійну систему? Чи варто це робити під час війни? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Якщо і вводити накопичувальну пенсійну систему, то лише після війниВиконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзін нагадує, що фактично з першого дня роботи парламенту нового скликання “слуги” активно просували ідею накопичувальної пенсійної системи (НПС). Не відмовилися від неї під час війни.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Я не проти НПС. Але розпочинати її слід після війни – на початку періоду відновлення України”, – зазначає експерт.

Він зазначає, що запропонований законопроект побудований таким чином, що 1%, 1,5%, а потім і 2%, які роботодавець перераховуватиме до Накопичувального пенсійного фонду (і держава солідарно перераховуватиме таку саму суму), здійснюватиметься з Єдиного соціального внеску ( ЄСВ).

“По суті, людина не витрачатиме більше. Вона і так цих грошей не бачить, бо вони йдуть до Пенсійного фонду України (ПФУ) – на даний момент солідарного. З цієї точки зору, начебто, непогано все виходить. Однак є низка питань. Чому постало питання про НПС? Бо немає грошей у солідарній системі. Нема грошей на гідну пенсію людям, на індексацію. У нас демографічна яма, величезна кількість біженців. А нинішній солідарний Пенсійний фонд наповнюється з ЄСВ, який сплачується із зарплати людей, які працюють у країні. Тобто чим менше працюючих, чим більше мігрантів, тим, природно, менше коштів надходить до ПФУ. І тим більше бюджетних коштів йде на перекриття різниці між необхідною щомісячною сумою на пенсії – і того, що надходить із ЄСВ. А тепер уявіть собі, що за того божевільного дефіциту, який є сьогодні, ви ще скоротите на 1-1,5%-2% перерахування з ЄСВ до солідарного ПФУ. Там буде ще менше грошей”, – наголошує Олег Пендзін.

А пенсії треба сплачувати постійно. Хто компенсатор? Все той же бюджет, який при запровадженні НПС має ще розщедритися і на солідарну цифру 1-1,5%-2% того, що перерахує роботодавець, акцентує економіст.

“За попередніми оцінками, сума, яку необхідно додатково перераховувати бюджету, становитиме близько 30 млрд грн. У держбюджеті-2023 фактична видаткова частина трохи більша за 3 трлн грн. Тоді як фактична доходна – 1,3 трлн. Різниця покривається за рахунок запозичень. Тобто ми збираємося запозичувати ще більше, щоб запустити НПС? Відповіді немає. Починати впроваджувати накопичувальну пенсійну систему можна за значного зростання економіки. Але точно не за наших нинішніх умов”, – упевнений експерт.

Крім того, продовжує він, викликає питання розумність збереження передбачуваних “пенсійних” грошей на тривалий час.

“У нас дуже висока інфляція. Близько 22-23%. У законопроекті написано, що гроші, які будуть зібрані у вигляді накопичувальних внесків, “консервативно інвестуватимуться”. На сьогоднішній момент єдиний такий спосіб – купівля облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), так званих “військових облігацій”. Сьогодні їх можна купити – за хорошого тривалого розміщення – під 16% річних. Інфляція більша на 6-7%. За рахунок чого покриватиметься різниця? Реальна вартість грошей губиться. Тож ні про яке інвестиційне примноження не йдеться. В умовах військової економіки ви постійно матимете зменшення реальної вартості грошей”, – констатує Олег Пендзін.

Ситуація у нас погіршується з кожним днем, відкладати НПС – не можнаЕкономічний експерт, президент Інвестиційної групи “УНІВЕР” Тарас Козак міркує так:

“Бачимо чергову спробу зрушити з місця непідйомну скелю, яка називається обов’язковим пенсійним накопиченням. Суть у тому, щоб замінити солідарну систему, коли одне покоління, яке працює, сплачує внески, що йдуть на виплати пенсій поколінню, яке вже завершило трудову діяльність”.

Демографічні проблеми, на які ми ніяк не можемо вплинути (війна, криза, падіння народжуваності, виїзд за кордон мільйонів українців) призводять до того, що у нас скорочується кількість працюючих, пояснює експерт. А ось кількість пенсіонерів – зростає. І тому що раніше в Україні було більше населення, і через збільшення тривалості життя. Це, наголошує Тарас Козак, призводить до перекосів в економічному плані. Коштів, які збираються як відповідні платежі з працюючих, не вистачає (і ще більше не вистачатиме у майбутньому) для тих, хто має право на отримання пенсії.

“Дисбаланси вже величезні. Щороку йдеться про сотні мільярдів гривень бюджетних дотацій до Пенсійного фонду. І тенденція лише наростатиме. При тому що бюджетні витрати на пенсії – нетипові витрати держскарбниці. Це мало хто розуміє. Пенсії мають забезпечуватися якимись іншими джерелами. Світ не вигадав нічого кращого за накопичувальне пенсійне забезпечення. Воно може бути або добровільним, або обов’язковим. Як свідчить життя, у більшості країн світу люди не готові добровільно самостійно відкладати на пенсію. З різних причин: хтось сподівається на державу, хтось не може себе змусити. У результаті люди виходять на пенсію і залишаються віч-на-віч з бідністю. І крім держави, виходить, розраховуват и нема на кого”, – зазначає експерт.

Отже вихід – обов’язкове пенсійне накопичення, вважає він. Примушувати людей відкладати на пенсію.

“Саме ці ідеї просуває відповідний закон. Ті, хто його критикує (і, можливо, там є за що), не пропонують нічого іншого. А коли йдуть розмови про те, що треба почекати (під різними приводами це робили і до широкомасштабного російського вторгнення, в тому числі наполягаючи, щоб у нас спершу зменшилася інфляція, нормально запрацювало верховенство права і так далі), знову ж таки, не дають відповіді питання – що робити зараз? Адже ситуація у нас погіршується з кожним днем, – наголошує Тарас Козак. – І питання запровадження обов’язкового пенсійного накопичення – фактично питання виживання держави”.

Найкращим виходом було б – запровадити персональні накопичувальні рахунки в банках, відрахування на які виробляють роботодавець та працівник разомКандидат економічних наук, адвокат, власник медіа-групи “Коментарі” Віктор Гольдський вважає, що ідея з накопичувальною пенсійною системою є цілком правильною, оскільки згідно зі статистикою, на одного пенсіонера в Україні припадає один працюючий. Середня заробітна плата дорівнює приблизно 15 тис. грн., з яких до Пенсійного фонду нараховується 2700 грн. Якщо з цієї суми відняти адміністративні витрати, то фактична пенсія на одну особу становитиме менше за офіційно встановлений прожитковий мінімум. Таким чином, ні люди, ні держава не мають іншого шляху, крім впровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення. А ось яким воно має бути – це питання без відповіді.

“У запропонованому владою варіанті є купа ризиків, які переважають переваги накопичувальної системи. Наприклад, за роки свого існування гривня знецінилася більше ніж у 20 разів. Отже, як буде захищено пенсійні накопичення від знецінення? Як накопичення буде захищено від інфляції? На даний момент жоден із фінансових інструментів в Україні не забезпечує прибутковість на рівні вище, ніж офіційна інфляція. По-друге, законопроектом передбачено, що ставка ЄСВ не зросте, а накопичувальна система буде створена за рахунок перерозподілу єдиного соціального внеску. Крім того, держава додатково фінансуватиме накопичувальну систему на паритетних засадах із платниками. І що ми отримуємо? Правильно – зростання дефіциту Пенсійного фонду через зменшення відрахувань із ЄСВ до солідарної системи пенсійного забезпечення та додаткове навантаження на державний бюджет”, – зазначив експерт.

Віктор Гольдський додає, що є третій момент – управління пенсійними накопиченнями буде віддано компаніям з управління активами. Такі компанії одержують відсоток за управління грошима незалежно від того, що вони показали дохід від інвестицій чи втрати. Оскільки збереження пенсійних накопичень гарантується державою, високі ризики додаткового навантаження на бюджет у разі неефективного управління пенсійними активами.

“Тому можна зробити по-іншому, а саме – запровадити персональні накопичувальні рахунки у банках, відрахування на які виробляють роботодавець та працівник разом. При цьому людина може самостійно обирати або передавати ці кошти в управління певній компанії з управління активами або просто залишати у банку на пенсійному депозиті. Мінімальний відсоток за таким депозитом встановлюється державою, а далі банки вже конкурують між собою за залучення нових клієнтів на приклад відкриття зарплатних проектів”, – зазначив Віктор Гольдський.

Українці не готові ризикувати і так нечисленними коштами, відкладаючи їх на гіпотетичні пенсійні рахункиАдвокат, кандидат юридичних наук, громадський діяч Сергій Войченко вважає, що українці не готові переходити на накопичувальну систему. З низки причин.

“Це й недовіра до держави, державних фінансових інституцій, і – побоювання знецінюючи коштів. Ті кошти, які ви поклали на свій рахунок, наприклад, у 2005 році, точно не співвідносні з аналогічною сумою зараз. Яким буде механізм захисту коштів, що накопичуються? Питання залишається відкритим”, – вважає експерт.

До того ж, продовжує він, законодавство у нас дуже часто змінюється. А зараз, у стані війни, взагалі незрозуміло, що може статися з пенсійними накопиченнями.

“Ініціатива зниження тиску на роботодавця щодо сплати ЄСВ – чудова, це могло б дати поштовх для створення нових робочих місць. Але це все умовно. А на рахунки доведеться класти реальні гроші. Тож поки що ініціатива навряд чи на часі, – ділиться думкою Сергій Войченко. – Будь-які законодавчі ініціативи, які допоможуть економіці розвиватись, це лише позитив. Але українці не готові ризикувати і так нечисленними коштами, відкладаючи їх на гіпотетичні пенсійні рахунки. У існуючих українських реаліях накопичувальна система не забезпечуватиме належного рівня пенсійного забезпечення”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – чому під час війни олігархи продовжують заробляти на махінаціях: хто відповідатиме.

Гурт «Антитіла» проведе концерт у Ялті: артисти опублікували анонс

Про це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на “УНІАН”.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Антитіла”. Ялта. Літо 2024 року! Так, вам не здалося. “Антитіла” оголошують концерт у Криму. В українському Криму. Ми відкриваємо передпродаж на перше велике стадіонне шоу в Ялті. 23 серпня 2024 року, стадіон “Авангард”, — зауважили музиканти.

З приходом великої війни артисти одягнули військове спорядження та пішли на фронт. Щодня, при виконанні бойових завдань в голові була думка “Перемога скоро, Україна – переможе”. Сьогодні ж, учасники гурту уже вселяють оптимізм іншим українцям та готуються до концертів в українському Криму.

“З першого дня російського вторгнення, взявши в руки зброю і перебуваючи на передовій, ми ані секунди не сумнівалися в перемозі України. Ми завжди знали, настане день і ЗСУ повернуть контроль над кримськими степами, Аюдагом, мисом Фіолент, Генуезькою фортецею і Ластівчиним гніздом (або просто Кримом). І ми обов’язково всі приїдемо туди з нашими коханими, дітьми й друзями”, — додають в повідомленні.

Йшлося на порталі “Коментарі” і про те, – скільки коштів потрібно українцям аби почуватися щасливими,- результати опитування. Для щастя, щомісяця, громадянам України необхідно, в середньому, — 50 тисяч гривень. Такі дані щодо результатів опитування, опублікувала компанія “Active Group”, пишуть “Коментарі”. Відповідне дослідження було проведене за допомогою онлайн-панелі “SunFlower Sociology”.

Нагадаємо, “Коментарі” писали, – “Вульгарне видовище”: Микола Басков привселюдно поцілував груди відомої блогерки. Російський співак, “натуральний блондин” Микола Басков привселюдно зганьбився на одній із вечірок, куди артиста запросили як гостя. Він “чмокнув” груди відомої блогерки Віолетти Чіковані.

На якому місці в списку потреб України знаходяться західні винищувачі

Україна намагається отримати різну військову техніку для
боротьби проти російських військ, щоб надалі розпочати контрнаступ для звільнення
окупованих територій. Серед потреб називають системи ППО, артилерію та винищувачі.
Про це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на журналіста Джеффа Селдіна.

Помічник міністра оборони з питань міжнародної безпеки США Селеста
Валландер вважає, що у списку потреб української армії західні винищувачі
перебувають на восьмому місці.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“В списку (потреб ЗСУ) західні сучасні літаки займають приблизно
восьме місце”, — говорить Валландер.

За її словами найбільшим пріоритетом для України наразі є
засоби протиповітряної оборони, артилерія та бронетехніка. Разом з тим Селеста Валландер зазначила, що для України були
корисні радянські літаки, які передали союзники.

“Пожертвування союзниками для України успадкованих
радянських літаків було корисним для України, оскільки їхні пілоти навчаються
на цих літаках. Вони знають, як ними користуватися. Вони знають, як їх
підтримувати”, — пише Селдін з посиланням на слова помічника міністра оборони з питань
міжнародної безпеки США.

Раніше портал “Коментарі” повідомляв, що очільник Міністерства оборони Олексій Резніков сподівається на несподіваний контрнаступ для російської армії. За його словами саме в цьому суть військової операції.

Також “Коментарі” писали про критичну заяву щодо сучасних літаків для України. Німеччина не буде надсилати винищувачі Tornado і Eurofighter в Україну, однак інша ситуація з радянськими МІГами.

ЗМІ назвали райони, де росіяни найбільше зміцнюються в очікуванні наступу ЗСУ

Російські війська в очікуванні контрнаступу ЗСУ активно обкопують та зміцнюються на окупованих територіях України. Найбільш укріпленими районами, ймовірно, є Запорізька область та “ворота” до Криму. Як повідомляє портал “Коментарі”, про це йдеться в матеріалі “Reuters”.

У матеріалі йдеться, що супутникові знімки підтверджують, що російська армія почала рити окопи після звільнення Херсона. За даними видання, оборонні позиції Росії найбільше зосереджені біля лінії фронту на південному сході Запорізької області, а також на вузькому клаптику землі, що з’єднує Крим із материковою Україною.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

Експерти зазначають, що російські рови йдуть на південь від Василівки та через усю Запорізьку область. За оцінками, оборонна ділянка простяглася на 120 км.

“Протитанкові рови досить глибокі та широкі, щоб перешкоджати наступу танків і бронетехніки. Потім йдуть бетонні “зуби дракона”, які служать барикадами у формі піраміди. Траншеї лежать приблизно на кілометр позаду ровів”, — йдеться у матеріалі.

Крім цього, росіяни облаштували барикади, зигзагоподібні окопи, мінні поля, колючий дріт та замасковані позиції техніки. Біля прифронтового міста Пологи в Запорізькій області окупанти збудували дві чіткі лінії оборони. Також укріплені міста Токмак, Більмак, траншеї вириті вздовж доріг та в аеропортах у Мелітополі та Бердянську.

Читайте також на порталі “Коментарі” — голова Міжнародного агентства ООН з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі заявив, що під час нещодавнього візиту на окуповану російськими військами Запорізьку АЕС став свідком військових приготувань. Який є вихід із ситуації? “Коментарі” із цим питанням звернулися до експертів.