Чому почастішали розмови про контрнаступ ЗСУ – що відбуватиметься перед цим

З настанням квітня істотно почастішали розмови про контрнаступ ЗСУ, що наближається. Причому прогнози швидкого наступу української армії роблять не лише військові експерти політологи, а й перші особи держави. Говорять про це також на Заході. Чому так відбувається? І чи є підстави говорити, що невдовзі прогнози можуть здійснитись і українські території почнуть звільняти наші захисники? Видання “Коментарі” розібралося у цьому питанні, зібравши думки експертів.

Може статися так, що психологічно спрацює фактор – при перших спробах вдалих атак українських сил російські тили почнуть сипатися Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко в ефірі загальнонаціонального телемарафону заявив, що логіка у постійних розмовах про контрнаступ ЗСУ є. Такі розмови – це частина інформаційної війни, щоби психологічно тиснути на російських окупантів. В результаті, коли контрнаступальні дії справді розпочнуться, деморалізована армія РФ може швидко “посипатися”.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

За словами Олександра Мусієнка, західні партнери дуже добре підігрують Україні в цьому плані і своїми заявами “підігрівають” обстановку, не даючи спокійно спати окупантам.

“Ця війна ведеться, зокрема, в інформаційному просторі… Але є два елементи. Очевидно, є впевненість наших партнерів у наших силах і в тому, що Росія виснажується і має слабші оборонні порядки, ніж комусь здається, особливо на півдні. Йде інформаційна психологічна гра. Росія постійно демонструє активність, що вони окопуються, будують рубежі, зуби дракона тощо. А ми, у свою чергу, говоримо: ми не боїмося, ми все це зметемо. Звичайно, по ворогові це б’є психологічно, це деморалізує. Із цього погляду є позитив”, — резюмував експерт.

У найближчі кілька тижнів ми почнемо випалювати російські тили Військовий експерт, військовий льотчик-інструктор і полковник ЗСУ у запасі Роман Світан дотримується тієї думки, що ЗСУ не відкладатимуть контрнаступ на травень. І у найближчі кілька тижнів українські захисники справді почнуть випалювати російських загарбників. Свою думку експерт озвучив в ефірі телеканалу “Еспресо”.

“Протягом кількох днів перед настанням ЗСУ працюватимуть по тилах росіян далекобійними системами. Будуть відбуватися масовані удари по російських тилах безпілотниками, ракетами М31, керованими бомбами JDAM-ER”, — зазначив Світан.

Експерт вважає, що українські захисники отримають ще кілька видів зброї, яка не була заявлена, але щодо якої давно роблять натяки наші партнери.

Читайте також на порталі “Коментарі” — що не так із Трампом – звідки такі токсичні заяви про війну в Україні.

Компенсація за зруйноване рашистами житло: Коли і як отримати

17 березня Президент України підписав закон про
компенсації українцям за зруйноване внаслідок війни житло. Документ почне діяти
через два місяці, тому перші компенсації українці можуть отримати вже у травні.
Про це повідомила голова Комітету ВР з питань організації держвлади Олена
Шуляк, пишуть “Коментарі”.

За цей час органи місцевого самоврядування повинні
створити комісії при кожній громаді, які будуть організаційно й технічно
допомагати людям, які звертатимуться за компенсацією.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

Механізм компенсації передбачає роботу з Реєстром
пошкодженого і зруйнованого житла. До його роботи вже приєдналося понад 600
громад. У кожної громади буде своя черга, яка формуватиметься автоматично.

Людина зможе сама обирати населений пункт, не
прив’язуючись то того місця, де було зруйновано житло. Використати сертифікат можна впродовж п’яти років з
дня його видачі, а відчужувати протягом 5 років, окрім успадкування,
заборонено. Житловий сертифікат можна буде використати на придбання
житла як на вторинному ринку, так і на первинному.

Писали
“Коментарі” раніше і про те, що граничний розмір компенсації — і грошової, і у вигляді житлового сертифіката — відсутній, як і
обмеження щодо місця розташування, типу та площі нового житла, будівництво
якого буде профінансоване через сертифікат.

Йшлося
на порталі “Коментарі” також і про те, що станом на 27.01.2023 року в Україні
внаслідок російської агресії зруйновано 140 тисяч будинків, з них 18 тисяч
багатоповерхівок.

Читайте
також на шпальтах “Коментарів” — як влада видаватиме компенсації зазруйноване росіянами житло.

УПЦ-ПЦУ: єдиний храм Московского патріархату на Львівщині переходить до ПЦУ

У Львові парафіяни Свято-Георгіївського кафедрального собору УПЦ МП ухвалюють рішення про перехід до Православної церкви України. Про це повідомляють “Коментарі”.

“Церква на вулиці Тараса Бобанича у Львові. Зараз у храмі ставлять остаточну крапку в існуванні тут так званого московського патріархату. Парафіяни ухвалюють рішення про перехід у ПЦУ. Сподіваюся, вже найближчим часом ця церква стане Гарнізонним храмом ПЦУ”, — написав в телеграмі голова Львівської ОВА Максим Козицький.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

За словами заступника голови Львівської облради Юрія Холода, відтепер храм називатиметься на честь Святого Юрія Переможця.

Разом з тим, раніше міський голова Львова Андрій Садовий казав, що існують проблеми з передачею майна.

“Майно належить релігійній громаді, яка на словах відрікається від МП. Тому тут є два варіанти: офіційно стати Українською церквою, або ж пройти процес націоналізації. Всі необхідні для цього документи вже підготовлено”, — підкреслив Садовий.

Наріжний камінь цього храму  закладено ще 1 листопада 1897 року. До Першої світової війни в громаді храму переважали москвофіли. Богослужіння звершувалися церковно-слов’янською і румунською мовами. З початком Першої світової війни церкву закрили. За російської окупації Львова храм діяв, однак, після повернення австрійців знову був закритим. Богослужіння відновилися лише в листопаді 1918 року після розпаду Австро-Угорщини. 1923 року польський уряд передав храм Румунській православній церкві, а після кількох процесів 1930 року судовим рішенням над храмом визнано верховенство Польської православної церкви. Після Першої світової війни серед парафіян почали переважати українці. Зокрема, до них належали емігранти зі Східної України, а також вихідці з Волині, що відбували у Львові військову службу. Богослужіння відправлялись церковнослов’янською мовою, а від 1937 року двічі на місяць — й українською.

Під час першої радянської окупації у 1939—1941 роках церква перебувала під управлінням новоутвореного Екзархату західних областей України та Білорусі в складі Російської православної церкви.

Після завоювання Галичини Третім Рейхом і її приєднання до Генеральної губернії, парафія знов увійшла до складу Польської православної церкви, будучи підпорядкованою архієпископу Краківському, Лемківському і Львівському.

У 1945 році церква знову була підпорядкована Українському екзархату РПЦ.

Тим часом, у Росії нова найпопулярніша валюта — і це вже не долар. Китай заявив про невизнання Криму та Донбасу російськими. А в Україні, за офіційними даними, знизилась кількість курців.

Чого добивається Кремль, розміщуючи ядерну зброю в Білорусі – чи реальна загроза для світу

Частина штурмової авіації Республіки Білорусь (РБ) отримала здатність завдавати ударів ядерною зброєю, а з 3 квітня на одному з російських полігонів розпочали навчання білоруським розрахункам порядку застосування “Іскандер-М”. Про це заявив міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Схоже, Кремль насправді вирішив розпочати поширення ядерного озброєння. Експерти проаналізували те, що відбувається, спеціально для видання “Коментарі”.

Передача Кремлем ядерної зброї та засобів доставки Білорусі – це підвищення ставок у спробах домогтися переговорів із Заходом Народний депутат України VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього, президент аналітичного центру “Політика” Ігор Попов розмірковує так:

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Загроза ядерної ескалації – єдиний аргумент Кремля, що залишився. Російська армія не може здобути перемоги на полі бою. Російські спецслужби провалили оцінку ситуації в Україні перед війною та продемонстрували нездатність реалізувати політичні операції стратегічного рівня. Росія також програла війну смислів, і тепер сприймається як країна-агресор, яка несе лише небезпеку для оточуючих”.

У цій ситуації, пояснює експерт, передача Кремлем ядерної зброї та засобів доставки Білорусі – це підняття ставок у спробах досягти переговорів із Заходом. Таким же підняттям ставок, наголошує він, стало призупинення РФ дії Договору про стратегічні наступальні озброєння. Хоча сама угода не передбачає механізму тимчасового призупинення, цей крок позбавив можливості міжнародного моніторингу за переміщенням боєголовок.

“Подібні дії російського керівництва збільшують ризик застосування ядерної зброї. Це може стати наслідком неадекватної реакції на програш у війні звичайними видами озброєння, так і ексцесом виконавця або людської помилки. Будь-яке застосування ядерної зброї – це катастрофа світової системи глобальної безпеки. У цій системі ядерна зброя існує лише як інструмент стримування, застосування якої навіть у теорії розглядалося лише для захисту власної території. У разі завдання ядерного удару з території Білорусі саме по місцях базування, будуть зроблені удари у відповідь з боку союзників (це передбачають доктрини більшості армій світу). У такій ситуації російське керівництво просто “підставляє” Білорусь. Реальне рішення про ядерний удар прийматимуть у Кремлі, але відповідальність за це можуть перевести на Лукашенка та його генералів”, – вважає Ігор Попов.

Але є, на його думку, інший варіант розвитку подій.

Нерозповсюдження ядерної зброї є найважливішим елементом глобальної безпеки, нагадує експерт. І Росія може просто намагатись розіграти “білоруську карту” у вигляді додаткового козиря на переговорах із Заходом.

“У разі досягнення проміжних домовленостей, відмову РФ від розміщення ядерних зарядів у РБ можуть намагатися видати за поступку, щоб просити про якісь компроміси з боку Заходу, – пояснює Ігор Попов. – Але всі ці ігри лише переконують цивілізований світ, що у перспективі глобальною вимогою до Росії має стати встановлення міжнародного контролю хоч би за її стратегічним ядерним арсеналом. Неадекватність російського керівництва несе надто великі ризики для всього світу, і для запобігання цим ризикам необхідна ядерна розрядка. Залишається сподіватись, що приводом для операції “денуклеарізація” не стане реальний обмін ядерними ударами”.

Донедавна стратегічну ядерну стабільність визначало два фактори Експерт з питань сектору оборони та безпеки Олег Старіков зупинився на технічній складовій ядерних ігор Кремля.

“Після припинення дії домовленостей про стратегічну ядерну стабільність між США та РФ, виходів із усіх угод, які визначали цю сферу діяльності, бюлетень учених-атомників, який веде університет Чикаго, зафіксував переведення годинника судного дня на 90 секунд до години “Х”. Це серйозні науковці, лауреати нобелівської премії. І вони розуміють загрозу”, – наголошує експерт.

За його словами, донедавна стратегічну ядерну стабільність визначало два фактори: стратегічні ядерні озброєння та протиракетна оборона. Але у зв’язку з геополітичною ситуацією, що склалася зараз, військово-політичне керівництво РФ вирішило розмістити тактичну ядерну зброю (ТЯЗ) на території Республіки Білорусь (РБ) – країни-союзника.

“Ще кілька місяців тому було заявлено, що почалося переобладнання літаків-штурмовиків Су-25 в носіїв ядерної зброї. Плюс – підготовка місць для зберігання (арсенали, РТБ – ракетно-технічні бази) ядерних боєприпасів. Враховуючи, що Білорусь після розвалу СРСР погодилася відмовитися від ядерної зброї (як Казахстан та Україна), її з її території було вивезено. Але місця зберігання залишились. Зараз, мабуть, ці РТБ відновлюються. Тобто їх не будують з нуля. Просто оновлюють. Тому це справді може статися, як заявлено, до 1 липня”, – розповідає Олег Старіков.

Він наголошує, що, на думку керівництва Кремля, все відбувається “дзеркально”. Мовляв, це лише відповідь на розміщення американських ядерних бомб В61-12 на території Бельгії, Нідерландів, ФРН, Італії.

“За даними відкритих джерел, на території НАТО (європейський театр військових дій) зберігається близько сотні таких бомб. Враховуючи, що вони належать США, ключі до цих бомб також у американців. Простіше кажучи, ніхто крім них не може звести цей вид зброї, готуючи до підриву”, – пояснює експерт.

На його думку, ключі від ТЯЗ, яка може з’явитися в Білорусі (раніше йшлося про десять літаків-носіях), будуть знаходитися на командному пункті “Рубін” (пункт бойового управління Генштабу збройних сил РФ). Але не можна виключати, що буде два такі ключі – у росіян та білорусів.

“Крім того, заявлено, що на території Росії навчатимуть білорусів управлятися з оперативно-тактичним ракетним комплексом “Іскандер-М”, пристосованим під тактичні ядерні боєприпаси. Вся ця зброя буде присунута до східного флангу блоку НАТО (польсько-білоруський кордон) та спрямована на країни Альянсу європейського театру воєнних дій”, – констатує Олег Старіков.

Читайте також на порталі “Коментарі” — у чому важливість візиту лідерів ЄС до Пекіна – чи може Цзіньпін переглянути свої зв’язки з РФ.

Що щільно об’єднує ЄС та Китай – чому європейські лідери зачастили до Пекіна

Верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель заявив, що позиція Китаю щодо військових злочинів РФ визначатиме “якість відносин” країн Заходу з Пекіном. При цьому Китай виявився однією з двох країн (друга – Ерітрея, яка давно підспівує росіянам), які проголосували проти розслідування військових злочинів Росії в Україні. Як можуть розвиватися відносини ЄС і КНР? Чи є ймовірність, що європейським лідерам, які зачастили з візитами до Пекіна, вдасться переконати Сі Цзіньпіня перестати політично та економічно підтримувати путінський режим, і вже точно не почати допомагати цьому військово-технологічно? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

КНР – єдина країна – не сторона конфлікту, яка відкрито виступила зі своїм мирним планом Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов розмірковує так:

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Усі адресовані Китаю заяви Макрона, Борреля, інших європейських лідерів та чиновників більш схожі на певне прикриття (дипломатичне, вербальне) необхідності ЄС і надалі контактувати з КНР. Продовжувати інтенсивні торговельно-економічні зв’язки. Тому що є банальна річ, яку не обійдеш і не об’їдеш – Китай є торговим партнером №1 для Євросоюзу. Потіснивши із цієї позиції навіть США. І зрозуміло, що Штати в такій ситуації робитимуть все, щоб ізолювати Китай від ЄС. Приблизно як це вже зробили з Росією. Але у випадку з КНР зробити щось подібне буде набагато важче. Враховуючи і обсяг європейсько-китайських торговельно-економічних відносин, і те, що КНР потребує ринків ЄС. Досить згадати його проект “Один пояс, один шлях”, націлений насамперед на Європу. Сухопутний, великий, логістичний, торговельно-економічний маршрут від Китаю до країн ЄС”.

У свою чергу, продовжує експерт, європейці потребують китайського ринку. І як вирішити європейцям цю головоломку на тлі китайсько-російського зближення – поки що не зрозуміло.

“Схоже, якісь зв’язки згортатимуться. Але при цьому очікується багато різного роду політико-дипломатичної, військово-політичної риторики. Спроб закамуфлювати той факт, що Китай та Європа потребують один одного”, – прогнозує Вадим Карасьов.

Але при цьому КНР не покине РФ, упевнений експерт. Не просто так, пояснює він, Сі Цзіньпін відвідував у березні Москву. А саме для того, щоб підтвердити це зближення.

“Китай зробив ставку на Росію. Але намагається зберегти ЄС як одного із головних торгових партнерів. І навіть зробити так, щоб Євросоюз дещо віддалився від США. Тож зовсім не випадково бачимо останнім часом буквально паломництво європейських політиків та чиновників до Китаю. Наприкінці березня там побував прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес. Нині – президент Франції Еммануель Макрон та голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Наступного тижня туди збирається верховний представник Євросоюзу із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель. І Пекін не відмовляє нікому з них у відвідинах. І приймає явно не для того, щоб вислухати нотації щодо того, як Китай має поводитися в Раді безпеки ООН, в умовах російсько-української війни”, – наголошує Вадим Карасьов.

Отже, констатує він, поки йдуть великі торговельно-економічні та геополітичні маневри лінією ЄС-КНР.

“Думаю, Євросоюз може розраховувати на те, що Китай за певних умов здатний більш жорстко рекомендувати РФ піти на ту іншу форму перемир’я чи реалізації мирного плану. Зрештою, на даний момент КНР – єдина країна – не сторона конфлікту, яка відкрито виступила зі своїм мирним планом. Тоді як США та ЄС зробили ставку на весняно-літній наступ України, за результатами якого і мають намір приймати рішення щодо можливості переговорів та втілення тих чи інших мирних планів. Поки що розігрувана європейсько-китайська партія знаходиться в середині гри”, – резюмує експерт.

Підтримка Росії з боку Китаю дає путінському режиму друге-третє дихання для продовження агресії Політолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала акцентує, що Європейський Союз як один із ключових економічних партнерів Китаю почав серйозніше займатися вирішенням питання щодо позиції Пекіна по російсько-українській війні.

“Європі, як і Україні, затяжна війна непотрібна. І в цьому сенсі підтримка Росії з боку Китаю дає путінському режиму друге-третє дихання для продовження агресії. Швидше за все, саме це є однією з причин активізації ЄС на китайському напрямі”, – міркує експерт.

На його думку, не випадково разом із Макроном до КНР прибула голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

“На сьогоднішній день Франція – це політична легковаг. І їхати до такого політичного важкоатлета, яким є Китай, одному Макрону було безперспективно, – пояснює Віталій Бала. – Очікувати від такої поїздки серйозних проривів, ефективних рішень не доводилося. А ось присутність Урсули фон дер Ляєн посилює позицію Франції та, сподіваюся, загальноєвропейську. Ну, а якщо нічого не робити, то нічого й не досягнеш”.

Читайте також на порталі “Коментарі” — у чому важливість візиту лідерів ЄС до Пекіна – чи може Цзіньпін переглянути свої зв’язки з РФ.