Про що говорить сам факт переговорів Зеленського та Сі – плюси та мінуси активізації Китаю

Президент України Володимир Зеленський назвав телефонні переговори з китайським лідером Сі Цзіньпінем, що пройшли 26 квітня, досить раціональними. На його думку, є можливість застосувати політичний вплив Китаю, щоб повернути силу принципам і правилам, на яких повинен триматися світ (у тому числі – міцність суверенітету націй та територіальної цілісності). Сьогодні, коли трохи влігся пил та емоції після розмови Зеленського та Сі – які можна зробити основні висновки з того, що сталося? Які тут для Києва є можливості та ризики? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Китай, схоже, готовий хитнутися в бік УкраїниЕксперт Українського інституту політики Микола Спіридонов упевнений, що сам факт дзвінка китайського лідера до України вже є для нас позитивом. Чимало було скептиків, які запевняють, що Сі не подзвонить Зеленському, нагадує він.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Правитель Китаю намагається позиціонуватись як переговорник між Україною та Росією. Звісно, він має демонструвати, як мінімум, формальний нейтралітет. І говорити не лише з Москвою, що вже було неодноразово, включаючи березневий візит туди китайського лідера, а й із Києвом. КНР відмовляє РФ від застосування ядерної зброї Неодноразово були відповідні заяви офіційних представників Пекіна із цього приводу. І Росії доводиться зважати на подібний стримуючий фактор. Що для нас, безперечно, позитивно”, – зазначає експерт.

Серед плюсів він називає те, що формально та неформально нормалізуються відносини між Україною та Китаєм. Ми, нарешті, призначили згодом у КНР, а Пекін – спецпредставника щодо врегулювання російсько-української війни (яку називає “українською кризою”).

“Давня політика Китаю, сформульована ще давньокитайським філософом VI-V століть до зв. е. Лао-цзи полягає в тому, що потрібно приєднуватися до найсильніших. Війна показала, що Україна та її союзники – сильніші за РФ. Ми зуміли відвоювати значну частину території. Росія слабшає з кожним днем. І, відповідно, Китай, схоже, готовий хитнутися в бік України. Підтримати її як найсильніший бік. Поки що є певні коливання. Але у разі успішного контрнаступу ЗСУ (на що ми дуже сподіваємося), КНР може чіткіше стати на бік Києва, усуваючись від Москви”, – прогнозує Микола Спіридонов.

Він звертає увагу, що президент України демонструє, що задоволений розмовою з китайським колегою, що відбулася. І у нас немає підстав не довіряти таким оцінкам з боку Зеленського, вважає експерт.

“Отже маємо певні підстави для оптимізму. Є надія, що Китай змусить Росію припинити війну. Можливо навіть вивести свої окупаційні війська з території України. КНР це цілком під силу. Але є й ризики, що Китай, наприклад, не зумівши схилити Київ на умовну “заморозку” конфлікту, почне активніше підтримувати Росію, – застерігає Микола Спіридонов. – Тоді ситуація для нас значно ускладниться. Але поки що таких тенденцій не видно. КНР займає досить обережну позицію. І, схоже, не схильна у військовому плані підтримувати РФ. Принаймні – явно та відкрито. Позиція переговорника пов’язує Китаю руки щодо цього. Що для нас дуже добре”.

Не можна виключати, що ми стали свідками хитрого ходу китайцівПолітолог Дмитро Воронков упевнений, що поки що висновки з діалогу Зеленського та Сі робити рано. Проте те, що розмова відбулася, можна вважати позитивною нагодою для президента України проявити свої дипломатичні навички, вважає експерт.

“Не можна виключати, що ми стали свідками хитрого ходу китайців. Мета – використати свій політичний вплив на Україну задля лобіювання інтересів Москви. Але сподіватимемося, що це не так. Призначення українського посла у КНР – можливість розширити діалог між Пекіном та Києвом. При цьому дивно, що свого спецпредставника КНР спрямовує лише в Україну. За логікою, слід було б направити такого і в РФ”, – зазначає політолог.

На його думку, дипломатична активізація Китаю в ракурсі російсько-української війни відбувається саме зараз, тому що влада КНР усвідомила – вона недооцінювала Україну і те, як консолідується Захід задля підтримки нашої країни, як зміцніє-збадьориться НАТО. І явно переоцінював можливості Росії.

“Початок діалогу з Україною також означає, що РФ вже може не розраховувати на військову підтримку з боку КНР, чого так запекло домагалася”, – резюмує Дмитро Воронков.

Читайте також на порталі “Коментарі” – чому зростає загроза навколо ЗАЕС – як треба діяти Україні, готуючись до контрнаступу.

Пілот Karaya пояснив, чому Україні потрібні лише винищувачі F-16

Український пілот Вадим Ворошилов з позивним Karaya розповів,
чому для України потрібні лише винищувачі F-16, а не інші західні літаки. Про
це повідомляє портал “Коментарі” з посиланням на ефір Radio NV.

Український пілот порівняв винищувачі F-16 з іншими
сучасними західними військовими літаками Mirage 2000 та Eurofighter.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Mirage 2000 – гарний літак по маневреним характеристикам, але
їх було збудовано не набагато, не більше ніж 600 одиниць. Ворог нас переважає
технічно і кількісно, щоб компенсувати кількісну частину ворога нам потрібно
суттєво переважати в технічному плані, що нам може забезпечити літак F-16”, —
каже Karaya.

Порівнюючи іншу модель сучасного літака Eurofighter Вадим
Ворошилов вбачає проблеми в ціні та недостатньому матеріальному забезпечені для
України, яка перебуває в інтенсивних умовах війни.

“Eurofighter – дуже сучасний і потужний винищувач, але ціна
за один винищувач вдвічі більша ніж ціна літака F-16. Але їх також було
побудовано менше ніж 600 повітряних суден. Ключовий фактор ціна і кількість”, — говорить український пілот.

Вадим Ворошилов  вказує, навіть, якщо союзники приберуть ціну,
то буде брак компонентів, які зможуть забезпечити виробники літака для сучасних
інтенсивних потреб Повітряних сил України.

Головними перевагами винищувачів F-16 Karaya називає ціну,
бойові спроможності та кількість — понад 4,6 тис. суден. Велика кількість підприємств займається їх модернізацією
та виготовленням авіаційних засобів ураження.

“Для великої структури, як Повітряні сили – це найкраща
машина, що нам зараз потрібна. Потрібно розуміти й логістичні моменти, коли нам
не проблематично буде, під час активної фази ведення бойових дій транспортувати
компоненти до даного типу винищувачів”, — підсумовує Karaya.

Нагадаймо, що український пілот минулого року збив п’ять дронів і дві крилаті ракети. У кінці 2022 року Володимир Зеленський
надав Вадиму Ворошилову звання Героя України та вручив ордена “Золота Зірка”.

Раніше портал “Коментарі” повідомляв про те на якому місці в списку потреб України знаходяться західні винищувачі.

Також “Коментарі” писали про критичну заяву з Німеччини щодо сучасних літаків для України.

Чому Україна не йде в контрнаступ, а росіяни ходять в атаки пішки

Контрнаступ України затримують не стільки погодні умови, скільки наявність резервів особового складу та західної техніки. Про це повідомляють “Коментарі” із посиланням на військового експерта Олега Жданова.

“Ми сьогодні воюємо меншою кількістю, ніж росіяни, і ми тільки зараз формуємо резерв контрнаступу, — упевнений Олег Жданов. — Ми не могли раніше почати його формувати і не могли раніше збільшити кількість військовослужбовців на передньому краї фронту, тому що в нас не вистачало техніки. Ми меншою кількістю ведемо оборонну операцію. Коли ми мали можливість сформувати резерви, ми провели контрнаступальні операції”.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

За час широкомасштабного вторгнення Україна провела три такі успішні контроперації — під Києвом, у Харківській області та на правобережжі Херсонщини.

“Ми спіймали росіян на тому, що вони повірили, що головний удар буде завдаватися на півдні, куди перекинули угрупування в 30-40 тисяч, — каже Жданов. — А ми знайшли слабке місце — прорвали оборону і в нас вийшла Харківська операція. А потім на правому березі Дніпра ми “замкнули” це найсильніше, боєздатне угруповання і почали його планомірно знищувати. Коли до росіян стало доходити, що відбувається, вони постаралися все, що залишилося від цього угруповання вивести і розосередити його”.

На думку Жданова, саме наявність резерву особового складу та західної техніки є визначальною при організації контрнаступу, а не погодні умови.

“Коли прийде західне озброєння, ми сформуємо необхідну кількість резерву, тоді розпочнеться контрнаступ. Ось тоді фактор погоди буде не найголовнішим”, — каже Жданов.

За його словами, зараз російські війська “ходять в атаку пішки”, бо через дощі “техніка не може пройти”.

– Чому вони й зазнають таких величезних втрат в особовому складі. Тому що здебільшого вони ходять у піші атаки, – розповідає експерт.

Нагадаємо, що засновник ПВК “Вагнер” Пригожин пов’язував початок українського контрнаступу із закінченням 2 травня дощів.

Експерт прокоментував можливість запровадження миротворчого контингенту НАТО.

А в Росії створили близько 30 приватних військових компаній.

«Він не засвоїв уроки Чорнобиля»: лідерка білоруської опозиції висловилась на адресу Лукашенка щодо ядерної зброї

Про це вона заявила у відеозверненні, розміщеному на
YouTube, з нагоди  37-ї річниці аварії на
Чорнобильській АЕС, пишуть “Коментарі”.

“Білоруси
вивчили цей урок і добре запам’ятали, що таке ядерна катастрофа. Але цей урок
не вивчили диктатори”, – зауважила Світлана Тихановська.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

Як раніше озвучив президент РФ Путін, не пізніше
липня до Білорусі перевезуть тактичну ядерну зброю з Москви.

За словами Тихановської, більшість білорусів проти
такого рішення, однак їх думка не враховується. Усього, не згідні із таким
“планом” — 74% жителів Білорусі.

Лідерка білоруської опозиції також закликала
співвітчизників, котрі мешкають за межами країни, виходити на мітинги та
організовувати протести з цього приводу.

“Будьте голосом мільйонів білорусів, які проти
розміщення ядерної зброї в Білорусі”, — резюмувала Тихановська.

Йшлося на порталі “Коментарі” і про те, — що на дахах реакторів ЗАЕС загарбники розмістили вогневі точки, — британська розвідка Окупанти готуються до ведення боїв, у разі
контрнаступу ЗСУ на території Запорізької АЕС. На дахах реакторних споруд
атомки росіяни обладнали вогневі позиції. Це вперше, з часу захоплення ЗАЕС,
 як зауважують у британській розвідці, коли окупанти планують тактичну
оборону на території станції.
Читайте також на сайті “Коментарі”, –  у лісі в Польщі виявили залишки ракети із
російським надписом, — деталі Біля міста Замостя, за 15 км від Бидгоща у Польщі
знайшли залишки невідомого військового об’єкта. Ймовірно, це залишки ракети
класу “повітря – поверхня”.

Україна за крок від накопичувальної пенсійної системи: плюси та мінуси – чи є альтернатива

З подачі провладної монобільшості в Україні готуються до впровадження накопичувальної пенсійної системи (законопроект №9212). Вона передбачає добровільну сплату внесків як роботодавцем, так і працівниками. Планується, що працюючі українці до 55 років або самозайняті (зокрема ФОП) добровільно сплачуватимуть щомісячно внески із зарплати у розмірі: 2023 рік – 1%, 2024 – 1,5%, 2025 – 2%. Що ви думаєте з цього приводу? Чи насправді українці вже готові до переходу на накопичувальну пенсійну систему? Чи варто це робити під час війни? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Якщо і вводити накопичувальну пенсійну систему, то лише після війниВиконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзін нагадує, що фактично з першого дня роботи парламенту нового скликання “слуги” активно просували ідею накопичувальної пенсійної системи (НПС). Не відмовилися від неї під час війни.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!

“Я не проти НПС. Але розпочинати її слід після війни – на початку періоду відновлення України”, – зазначає експерт.

Він зазначає, що запропонований законопроект побудований таким чином, що 1%, 1,5%, а потім і 2%, які роботодавець перераховуватиме до Накопичувального пенсійного фонду (і держава солідарно перераховуватиме таку саму суму), здійснюватиметься з Єдиного соціального внеску ( ЄСВ).

“По суті, людина не витрачатиме більше. Вона і так цих грошей не бачить, бо вони йдуть до Пенсійного фонду України (ПФУ) – на даний момент солідарного. З цієї точки зору, начебто, непогано все виходить. Однак є низка питань. Чому постало питання про НПС? Бо немає грошей у солідарній системі. Нема грошей на гідну пенсію людям, на індексацію. У нас демографічна яма, величезна кількість біженців. А нинішній солідарний Пенсійний фонд наповнюється з ЄСВ, який сплачується із зарплати людей, які працюють у країні. Тобто чим менше працюючих, чим більше мігрантів, тим, природно, менше коштів надходить до ПФУ. І тим більше бюджетних коштів йде на перекриття різниці між необхідною щомісячною сумою на пенсії – і того, що надходить із ЄСВ. А тепер уявіть собі, що за того божевільного дефіциту, який є сьогодні, ви ще скоротите на 1-1,5%-2% перерахування з ЄСВ до солідарного ПФУ. Там буде ще менше грошей”, – наголошує Олег Пендзін.

А пенсії треба сплачувати постійно. Хто компенсатор? Все той же бюджет, який при запровадженні НПС має ще розщедритися і на солідарну цифру 1-1,5%-2% того, що перерахує роботодавець, акцентує економіст.

“За попередніми оцінками, сума, яку необхідно додатково перераховувати бюджету, становитиме близько 30 млрд грн. У держбюджеті-2023 фактична видаткова частина трохи більша за 3 трлн грн. Тоді як фактична доходна – 1,3 трлн. Різниця покривається за рахунок запозичень. Тобто ми збираємося запозичувати ще більше, щоб запустити НПС? Відповіді немає. Починати впроваджувати накопичувальну пенсійну систему можна за значного зростання економіки. Але точно не за наших нинішніх умов”, – упевнений експерт.

Крім того, продовжує він, викликає питання розумність збереження передбачуваних “пенсійних” грошей на тривалий час.

“У нас дуже висока інфляція. Близько 22-23%. У законопроекті написано, що гроші, які будуть зібрані у вигляді накопичувальних внесків, “консервативно інвестуватимуться”. На сьогоднішній момент єдиний такий спосіб – купівля облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), так званих “військових облігацій”. Сьогодні їх можна купити – за хорошого тривалого розміщення – під 16% річних. Інфляція більша на 6-7%. За рахунок чого покриватиметься різниця? Реальна вартість грошей губиться. Тож ні про яке інвестиційне примноження не йдеться. В умовах військової економіки ви постійно матимете зменшення реальної вартості грошей”, – констатує Олег Пендзін.

Ситуація у нас погіршується з кожним днем, відкладати НПС – не можнаЕкономічний експерт, президент Інвестиційної групи “УНІВЕР” Тарас Козак міркує так:

“Бачимо чергову спробу зрушити з місця непідйомну скелю, яка називається обов’язковим пенсійним накопиченням. Суть у тому, щоб замінити солідарну систему, коли одне покоління, яке працює, сплачує внески, що йдуть на виплати пенсій поколінню, яке вже завершило трудову діяльність”.

Демографічні проблеми, на які ми ніяк не можемо вплинути (війна, криза, падіння народжуваності, виїзд за кордон мільйонів українців) призводять до того, що у нас скорочується кількість працюючих, пояснює експерт. А ось кількість пенсіонерів – зростає. І тому що раніше в Україні було більше населення, і через збільшення тривалості життя. Це, наголошує Тарас Козак, призводить до перекосів в економічному плані. Коштів, які збираються як відповідні платежі з працюючих, не вистачає (і ще більше не вистачатиме у майбутньому) для тих, хто має право на отримання пенсії.

“Дисбаланси вже величезні. Щороку йдеться про сотні мільярдів гривень бюджетних дотацій до Пенсійного фонду. І тенденція лише наростатиме. При тому що бюджетні витрати на пенсії – нетипові витрати держскарбниці. Це мало хто розуміє. Пенсії мають забезпечуватися якимись іншими джерелами. Світ не вигадав нічого кращого за накопичувальне пенсійне забезпечення. Воно може бути або добровільним, або обов’язковим. Як свідчить життя, у більшості країн світу люди не готові добровільно самостійно відкладати на пенсію. З різних причин: хтось сподівається на державу, хтось не може себе змусити. У результаті люди виходять на пенсію і залишаються віч-на-віч з бідністю. І крім держави, виходить, розраховуват и нема на кого”, – зазначає експерт.

Отже вихід – обов’язкове пенсійне накопичення, вважає він. Примушувати людей відкладати на пенсію.

“Саме ці ідеї просуває відповідний закон. Ті, хто його критикує (і, можливо, там є за що), не пропонують нічого іншого. А коли йдуть розмови про те, що треба почекати (під різними приводами це робили і до широкомасштабного російського вторгнення, в тому числі наполягаючи, щоб у нас спершу зменшилася інфляція, нормально запрацювало верховенство права і так далі), знову ж таки, не дають відповіді питання – що робити зараз? Адже ситуація у нас погіршується з кожним днем, – наголошує Тарас Козак. – І питання запровадження обов’язкового пенсійного накопичення – фактично питання виживання держави”.

Найкращим виходом було б – запровадити персональні накопичувальні рахунки в банках, відрахування на які виробляють роботодавець та працівник разомКандидат економічних наук, адвокат, власник медіа-групи “Коментарі” Віктор Гольдський вважає, що ідея з накопичувальною пенсійною системою є цілком правильною, оскільки згідно зі статистикою, на одного пенсіонера в Україні припадає один працюючий. Середня заробітна плата дорівнює приблизно 15 тис. грн., з яких до Пенсійного фонду нараховується 2700 грн. Якщо з цієї суми відняти адміністративні витрати, то фактична пенсія на одну особу становитиме менше за офіційно встановлений прожитковий мінімум. Таким чином, ні люди, ні держава не мають іншого шляху, крім впровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення. А ось яким воно має бути – це питання без відповіді.

“У запропонованому владою варіанті є купа ризиків, які переважають переваги накопичувальної системи. Наприклад, за роки свого існування гривня знецінилася більше ніж у 20 разів. Отже, як буде захищено пенсійні накопичення від знецінення? Як накопичення буде захищено від інфляції? На даний момент жоден із фінансових інструментів в Україні не забезпечує прибутковість на рівні вище, ніж офіційна інфляція. По-друге, законопроектом передбачено, що ставка ЄСВ не зросте, а накопичувальна система буде створена за рахунок перерозподілу єдиного соціального внеску. Крім того, держава додатково фінансуватиме накопичувальну систему на паритетних засадах із платниками. І що ми отримуємо? Правильно – зростання дефіциту Пенсійного фонду через зменшення відрахувань із ЄСВ до солідарної системи пенсійного забезпечення та додаткове навантаження на державний бюджет”, – зазначив експерт.

Віктор Гольдський додає, що є третій момент – управління пенсійними накопиченнями буде віддано компаніям з управління активами. Такі компанії одержують відсоток за управління грошима незалежно від того, що вони показали дохід від інвестицій чи втрати. Оскільки збереження пенсійних накопичень гарантується державою, високі ризики додаткового навантаження на бюджет у разі неефективного управління пенсійними активами.

“Тому можна зробити по-іншому, а саме – запровадити персональні накопичувальні рахунки у банках, відрахування на які виробляють роботодавець та працівник разом. При цьому людина може самостійно обирати або передавати ці кошти в управління певній компанії з управління активами або просто залишати у банку на пенсійному депозиті. Мінімальний відсоток за таким депозитом встановлюється державою, а далі банки вже конкурують між собою за залучення нових клієнтів на приклад відкриття зарплатних проектів”, – зазначив Віктор Гольдський.

Українці не готові ризикувати і так нечисленними коштами, відкладаючи їх на гіпотетичні пенсійні рахункиАдвокат, кандидат юридичних наук, громадський діяч Сергій Войченко вважає, що українці не готові переходити на накопичувальну систему. З низки причин.

“Це й недовіра до держави, державних фінансових інституцій, і – побоювання знецінюючи коштів. Ті кошти, які ви поклали на свій рахунок, наприклад, у 2005 році, точно не співвідносні з аналогічною сумою зараз. Яким буде механізм захисту коштів, що накопичуються? Питання залишається відкритим”, – вважає експерт.

До того ж, продовжує він, законодавство у нас дуже часто змінюється. А зараз, у стані війни, взагалі незрозуміло, що може статися з пенсійними накопиченнями.

“Ініціатива зниження тиску на роботодавця щодо сплати ЄСВ – чудова, це могло б дати поштовх для створення нових робочих місць. Але це все умовно. А на рахунки доведеться класти реальні гроші. Тож поки що ініціатива навряд чи на часі, – ділиться думкою Сергій Войченко. – Будь-які законодавчі ініціативи, які допоможуть економіці розвиватись, це лише позитив. Але українці не готові ризикувати і так нечисленними коштами, відкладаючи їх на гіпотетичні пенсійні рахунки. У існуючих українських реаліях накопичувальна система не забезпечуватиме належного рівня пенсійного забезпечення”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – чому під час війни олігархи продовжують заробляти на махінаціях: хто відповідатиме.