Михайло Стельмах був високо шанованим в суспільстві, адже не боявся порушувати заборонені теми. Він одним із перших у ХХ столітті підняв тему Голодомору, яку тодішня влада намагалася замовчати. Читайте біографію Михайла Стельмаха на Companion.ua.

Коротка біографія Михайла Стельмаха

Дитинство

Михайло Стельмах народився 24 травня 1912 року на Вінниччині в родині хлібороба. З дитинства йому прищеплювали цінності щирості, любові та людяності. Він активно читав книги з домашньої бібліотеки та місцевої бібліотеки, і саме завдяки матері він полюбив природу, працю і пісню.

До школи Михайло пішов у 9 років, одразу до другого класу, бо в сім’ї було мало взуття, тому іноді батько носив його на руках.

Війна

Під час Другої світової війни Михайло Стельмах служив на фронті, де був поранений. Після того, як його списали, він повернувся на фронт як воєнний кореспондент газети “За честь Батьківщини”. Під час війни він познайомився з Максимом Рильським, який став його наставником. Завдяки йому вийшли дві збірки фронтових віршів.

Михайло Стельмах мав зв’язки з українським підпіллям, був добре поінформований про діяльність ОУН-УПА. Він першим серед письменників підняв питання Голодомору та боротьби ОУН-УПА в радянській Україні, що спричинило політичну дискусію.

Літературна творчість

Його літературна діяльність почалася в тридцяті роки. Після закінчення Вінницького педагогічного інституту він почав викладати. Паралельно з педагогічною діяльністю він займався фольклористикою. Перша поетична збірка “Добрий ранок” вийшла у 1941 році.

Стельмах у своїй творчості не боявся говорити про заборонені теми, зокрема про Голод 1932-1933 років та боротьбу ОУН-УПА. Роман “Правда і кривда” став першим публічним обговоренням Голодомору в радянські часи. У романі він також порушив багато соціальних проблем, таких як бюрократія та недостаток демократії в колгоспах.

Після війни він працював над великим прозовим твором “Велика рідня”, що вийшов у кількох томах. Це було епічне полотно, що принесло йому визнання та нагороди.

У наступні роки Михайло Стельмах написав кілька великих романів, серед яких “Кров людська – не водиця” (1957), “Хліб і сіль” (1959), “Правда і кривда” (1961), “Дума про тебе” (1969). У 1978 році вийшов його твір “Чотири броди”, де він звернувся до теми жертв Голодомору.

Михайло Стельмах був популярним письменником, якого поважали за його чітку громадянську позицію. Він не намагався боротися із системою, а лише намагався співіснувати з нею, пишучи для свого народу. Він був делегатом Асамблеї ООН від України, Героїм Соціалістичної Праці, депутатом Верховної Ради СРСР і академіком АН УРСР.

Михайло Стельмах помер 27 вересня 1983 року після важкої хвороби. Він був єдиним українським радянським письменником, який здобув високі нагороди, але не був членом Комуністичної партії СРСР.

Основні твори Стельмаха:

• “Казка про правду та кривду”
• “Поміж березами дівча іде”
• “Рідня”
• “Тільки хвилі, і небо блакитне”
• “Чотири броди” (1978)

Поетичні збірки:

• “Добрий ранок” (1941)
• “За ясні зорі” (1942)
• “Провесінь” (1942)
• “Шляхи світання” (1948)
• “Жито сили набирається” (1954)
• “Поезії” (1958)
• “Мак цвіте” (1968)

Прозові твори:

• “Березовий сік” (1944)
• “Велика рідня” (1949, 1951)
• “Хліб і сіль” (1959)
• “Правда і кривда” (1961)
• “Дума про тебе” (1969)
• “Гуси-лебеді летять” (1964)
• “Щедрий вечір” (1967)

Книги для дітей:

• “Жнива” (1951)
• “Колосок до колоска” (1951)
• “Весна-весняночка” (1955)
• “В їжаковім вітряку” (1957)
• “Бурундукова сім’я” (1963)

Для ефективного виконання транспортно-розвантажувальних та складських робіт необхідно використовувати спеціальну техніку – і найбільш поширеним варіантом є навантажувачі вилкового типу. Вони можуть мати різний тип живлення, тобто працювати на дизелі, бензині, газі або на електричній енергії. Основну класифікацію навантажувачів розроблено саме за типом двигуна.

Які вилкові навантажувачі представлені на ринку

Ц транспортні засоби можуть мати різні типи двигуна:

• електричні відрізняються досить помітною швидкістю, крім того, вони працюють безшумно, але при цьому не розраховані на підняття великої ваги, а при низький температурі мають дуже невеликий робочий ресурс;
• газобензинові – мають велику потужність, можуть використовуватися не лише в приміщенні, причому вони ефективні на нерівному покритті. Довготривале використання на закритій площі не рекомендовано;
• дизельні – ця техніка використовується виключно на вулиці, вона потужна та витривала, не боїться складного грунту. Великі навантаження не є для неї проблемою;
•  бензинові не використовуються у приміщеннях через шкідливі вихлопи, але на вулиці вони показують себе з найкращої сторони. У цієї техніки дійсно велика сфера експлуатації.

Також навантажувачі поділяються на типи в залежності від того, наскільки велику вагу вони можуть підняти – вони бувають легкі, важкі, середні та великовантажні. А в залежності від того, як саме вона навантажується, така техніка може бути фронтальною або бічною. В будь-якому разі, на складах та торгівельних майданчиках сьогодні активно використовуються навантажувачі різних типів.

Як обрати навантажувач – основні параметри

Якщо обирати навантажувачі, наприклад, тут, потрібно враховувати різні параметри. Перший – це сфера використання, оскільки саме вона формує основні вимоги до техніки. Дали потрібно дивитися на умови експлуатації: на відкритому просторі та у приміщенні використовуються різні види вилкових навантажувачів. Не менш важливим параметром є підйом щогли  – треба знати, на яку висоту підніматиметься груз.

При виборі спецтехніки зважають на те, наскільки інтенсивно вона буде експлуатуватися. Від цього буде залежати не лише потужність моделі та тип її двигуна, але й тип приводу.

Нарешті, обов’язково враховується останній визначальний фактор – звичайно, за увазі мається ціна. Іноді непоганою альтернативою для дешевої, але не дуже якісної техніки є вживана у гарному стані.