Міністерство оборони РФ стверджує, що під час атаки українських безпілотників у ніч на 23 вересня ЗСУ використали багато повітряних куль. Раніше такого масового застосування таких літальних апаратів росіяни не фіксували. Про це повідомило російське агентство, посилаючись на джерела, близькі до Міноборони.

Один зі співрозмовників ЗМІ зазначив, що повітряних куль було багато, проте не озвучив припущень про їхнє призначення або тактико-технічні характеристики. Лише зазначив: “у них немає жодної точності”.

Яке призначення повітряних куль?

Як припускає російське видання, повітряні кулі могли нести метеозонди або інше обладнання. Як правило, це наповнені гелієм латексні сфери діаметром у кілька метрів на висоті рівня моря, які розширюються, піднімаючись вище. Такі засоби раніше використовувалися як російськими, так і українськими військами для обману систем протиповітряної оборони (ППО) та радіолокаційних станцій.

Кожен радар може відстежувати обмежену кількість об’єктів, наприклад, зенітно-ракетний комплекс “С-300” одночасно фіксує не більше 65 цілей. Коли таких об’єктів більше, навіть якщо вони нешкідливі — система перевантажується, а ракета або ударний дрон може подолати захист і вразити умовний завод або аеродром.

Як повітряні кулі впливають на систему ППО?

Крім того, для відстеження цілей система ППО має працювати в активному режимі, що дозволяє противнику виявити, де розташовані радіолокаційні засоби за випромінюванням сигналів. Завдяки цій інформації можна побудувати для дронів маршрути через ділянки, які радари не “бачать”. Щоб перевантажувати системи ППО, повітряні кулі обладнуються куточковими відбивачами з металу, що спотворюють і збільшують їхню відбивну поверхню в радіодіапазоні.

Зазвичай повітряні кулі не оснащуються двигунами, а переміщуються разом із потоками повітря. Військові можуть ефективно їх застосовувати лише в тому разі, якщо вітер дме в бік противника. Як показує метеорологічний сервіс, у ніч на 23 вересня північно-східний вітер зі швидкістю 9-15 м/с міг спрямувати апарати з гелієм із Чернігівської та Сумської областей України в бік Брянська, Курська, Тули, Рязані та Москви.

У 2024 році повідомлялося, що ЗСУ використовують повітряні кулі у війні проти Росії. Судячи з фотографій, опублікованих росіянами, вони несуть боєприпаси і ємності із запальною сумішшю. Крім того, кулі оснащені GPS-трекерами, що показують, де ЗС РФ їх збили.

Канадський експерт вважає, що такі засоби не завдають значної шкоди, але створюють багато незручностей, а також збирають важливу інформацію, яка допомагає планувати атаки далекобійних безпілотників.

У травні 2025 року стало відомо, що українська компанія розробила нову модель аеростатів для ЗСУ. На них розміщують системи радіоелектронної боротьби, розвідки та ретранслятори сигналів для дронів. У лютому 2023 року російські повітряні кулі виявили в Київській області, вони несли кутові відбивачі та радіолокаційні станції, щоб вистежувати дорогі засоби ППО України.

Компанія SolarPower Europe спільно з Інститутом Фраунгофера з систем сонячної енергетики виявила спосіб здешевити виробництво сонячних модулів у Європі, щоб ціни могли конкурувати з китайськими. За умови правильної політичної підтримки та стійких ланцюгів поставок, різниця у вартості європейських та імпортних установок з Китаю, який є світовим лідером, може скласти менше 10%.

Наразі виробництво сонячного модуля в Європі з використанням сонячних елементів, вироблених в ЄС, обходиться приблизно на 10,3 євроцента за 1 Вт дорожче, ніж виробництво аналогічного обладнання в Китаї. Ця різниця виникає через більш високі витрати на обладнання (+40%), будівництво та експлуатацію (+110%), оплату праці (+280%) і матеріали (+50%).

Яка вартість сонячних електростанцій в Європі?

У результаті сонячні електростанції коштують близько 60,8 євроцентів/Вт-пік порівняно з 50,0 євроцентами/Вт-пік для китайської системи. Нормована вартість електроенергії (LCOE) при цьому на 14,5% вища для модулів європейського виробництва. Продукція, вироблена в ЄС, має певні пільги за Законом про промисловість з нульовою вартістю електроенергії (NZIA).

Які перспективи розвитку сонячної енергетики в Європі?

Однак існує значна різниця у вартості (від 2,2 до 5,8 євроцентів/Вт) між модулями, виробленими в ЄС і такими, що відповідають вимогам NZIA, та модулями, виробленими за межами ЄС, які теж відповідають закону. Це може підштовхнути власників електростанцій до імпорту обладнання з інших країн, зокрема з Китаю.

За підрахунками експертів, Європа може до 2030 року забезпечити виробництво сонячної енергії потужністю 30 ГВт, створивши тисячі робочих місць і збудувавши стійкий, інноваційний ланцюг поставок сонячної енергії та економічний розвиток регіону. Для цього буде потрібна державна підтримка в розмірі від 1,4 млрд до 5,2 млрд євро на рік.

При цьому до 39% витрат буде компенсуватися за рахунок макроекономічних вигод (до 2700 робочих місць і 66,4 млн євро щорічних податкових і соціальних надходжень на ГВт-пік/рік).

У 2025 році Китай встановив більше сонячних панелей, ніж інші країни разом узяті. Загальну потужність модулів оцінили в 256 ГВт, і це тільки в першому півріччі.

Тим часом, виробництво сонячних панелей у Китаї перебуває під загрозою. Через нові правила уряд може закрити заводи, що постачають полікремній — один з основних матеріалів.