Хто з водіїв проїде першим у цій ситуації?

Задача на знання дорожніх знаків та правил проїзду перехресть стала актуальною для водіїв. Завдання, запропоноване Auto Swiat, ставить питання: хто з учасників дорожнього руху проїде першим у зображеній ситуації?

Які варіанти відповідей?

• Водій автомобіля.
• Велосипедист.
• Розʼїдуться за домовленістю.

Як розібратися в задачі?

Водій білого автомобіля проїжджає прямо, а велосипедист повертає праворуч. На перехресті встановлені дорожні знаки 1.21 “Перехрещення рівнозначних доріг”. Це означає, що ми маємо справу з перехрестям рівнозначних доріг.

Згідно з пунктом 16.12 Правил дорожнього руху, “На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух”. Оскільки велосипедист наближається до автомобіля з правого боку, він має пріоритет і проїде першим.

Отже, правильна відповідь – №2. Раніше ми також пропонували задачі для перевірки знань з правил дорожнього руху, такі як заплутаний тест ПДР або тест на визначення, хто проїде останнім.

Чому гібридні автомобілі виграють у плановому обслуговуванні?

Багато хто помилково вважає, що гібридні автомобілі з двома системами — бензиновою та електричною — вимагають подвійних витрат. Насправді ж, у плановому обслуговуванні гібриди часто виграють порівняно з автомобілями на двигунах внутрішнього згоряння.

Які переваги гібридів у обслуговуванні?

Гібриди поєднують бензиновий двигун з електромотором. Електрична частина дозволяє ДВЗ працювати менш інтенсивно, що призводить до:

• Подовження інтервалів обслуговування ДВЗ.
• Заміна оливи та інших рідин потрібна рідше, ніж у чисто бензинових авто.
• Меншого зносу гальм. Завдяки системі рекуперативного гальмування, яка заряджає батарею, гальмівні колодки та диски можуть прослужити вдвічі довше, ніж в авто з ДВЗ.

Тобто щорічне планове обслуговування гібрида зазвичай дешевше, ніж автомобіля з двигуном внутрішнього згоряння.

Які ризики пов’язані з гібридами?

ДВЗ мають найбільший перелік регулярних планових робіт (заміна оливи, свічок, фільтрів), і хоча запчастини доступні, частіші ремонтно-сервісні роботи з часом накопичуються та підвищують загальну вартість володіння. Ситуація змінюється, коли йдеться про довгостроковий або спеціалізований ремонт.

Акумуляторні блоки в гібридах та електрокарах служать від 8 до 10 років (або понад 160 000 км), але їхній вихід з ладу може стати надзвичайно дорогим. Наприклад, вартість нового оригінального акумулятора для гібрида коливається від 2000 до 8000 доларів, залежно від моделі.

Електромобілі найдешевші в обслуговуванні. Вони мають найменше рухомих частин (немає оливи, свічок запалювання тощо) та мінімальний знос гальм завдяки рекуперації. Але вартість ремонту різко зростає при виході з ладу батареї. Гібридні авто дешевші у плановому обслуговуванні, ніж ДВЗ, але мають високий ризик дорогої заміни акумулятора у перспективі. ДВЗ найдорожчі у плановому обслуговуванні через високу періодичність заміни витратних матеріалів та частіші поломки.

Японські автомобілі вже понад півстоліття мають репутацію надійних та довговічних, але й вони не ідеальні. Багато їхніх недоліків пов’язані з орієнтацією на масове виробництво та стандартизацію, що дозволяє знизити ціну.

Чому японські автомобілі можуть здаватися менш добротними?

Порівняно з деякими європейськими авто, японські моделі часто здаються менш добротними. Це стосується як матеріалів салону (мінімалізм, аскетичний дизайн у старих моделях), так й загального відчуття якості.

Які проблеми з лакофарбовим покриттям?

Шар фарби та лаку на багатьох японських авто тонший, ніж на європейських аналогах (близько 80-135 мікрон проти 100-165). Це призводить до швидкої появи подряпин та сколів, іноді навіть до металу, при недбалій експлуатації.

Чи достатня шумоізоляція в японських автомобілях?

Навіть у моделях середнього класу часто мінімальна шумоізоляція. Це робить поїздки на високих швидкостях або по поганому покриттю менш комфортними через сильний шум шин, двигуна та вітру.

Японські бренди активно використовують гібридні технології та варіатори. Однак варіатори дуже чутливі до якості обслуговування та оливи, а їхній ремонт дорогий. Гібридні системи також вимагають спеціалізованого сервісу та можуть потребувати дорогої заміни чи ремонту акумуляторних модулів.

Багато японських двигунів налаштовані на економію пального, але це часто означає відсутність запасу потужності для динамічної їзди та повільний розгін, особливо в моделях малого об’єму. Старіші турбодвигуни також не завжди мають ресурс, порівняний з атмосферними.

Ціна на оригінальні запчастини для більшості японських брендів може бути значно вищою за середньоринкову (іноді до третини дорожче європейських аналогів). А деякі рідкісні або кузовні деталі доводиться замовляти безпосередньо з Японії, що може значно затягнути терміни ремонту після аварії.

Попри мінуси, японські автомобілі залишаються надійним вибором для більшості автовласників. Проте, перед покупкою важливо тверезо оцінити свої потреби та умови експлуатації, щоб мінімізувати можливі розчарування.