Міністерство розвитку громад та територій України разом з Програмою розвитку ООН (ПРООН) підписали фінансову угоду, що започатковує програму “Рішення у сфері відновлюваної енергії” (Renewable Energy Solutions, RES). Про це йдеться в повідомленні міністерства.

Ініціатива, загальна вартість якої складає 16,5 мільйона євро, передбачає встановлення сонячних панелей, теплових насосів та акумуляторних систем на об’єктах соціальної інфраструктури, таких як школи, лікарні та дитячі садки.

Документ у Києві підписали перша заступниця міністра розвитку громад і територій Альона Шкрум та заступник постійного представника ПРООН в Україні Христофорос Політіс.

Яка мета програми?

“Енергетична незалежність – це не лише стратегічна мета, а й нагальна потреба для відновлення вже зараз. Це партнерство перетворює глобальну підтримку на відчутну, сталу стійкість на рівні громад”, – зазначила Шкрум.

За її словами, встановлення відновлюваних джерел енергії, зокрема й на прифронтових територіях, дозволяє забезпечити безперервність послуг для найуразливіших категорій громадян навіть у разі перебоїв у роботі мережі.

Які переваги угоди?

Представник ПРООН наголосив, що угода сприяє “зеленому переходу”, дозволяє швидко перейти від планів до дій, відбудовуючи країну більш екологічно, підтримуючи освіту й медицину, а також роблячи громади стійкішими.

Нагадаємо, що Уряд Норвегії у партнерстві з Програмою розвитку ООН передав Україні критично важливе енергетичне обладнання.

Колишній голова правління НАК “Нафтогаз України” Анатолій Коболєв не сплатив податки з премії у 339 мільйонів гривень і намагається довести у суді, що це має зробити компанія. Про це у Facebook повідомив Юрій Вітренко, який також раніше обіймав посаду голови правління НАК “Нафтогаз України”.

Вітренко зазначив, що минулого тижня “був вимушений взяти участь у судовому процесі як свідок”. Йдеться про слухання у Вищому антикорупційному суді України справи “про заволодіння колишнім головою правління НАК “Нафтогаз України” Анатолієм Коболєвим коштами “Нафтогазу”.

“Під час мого допиту адвокати Коболєва “натякали” на мою нібито причетність до ухилення від сплати податків Нафтогазом”, – пише Вітренко.

Яка сума податку не була сплачена?

За його словами, насправді йдеться про несплату самим Коболєвим податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у сумі 61 млн грн та військового збору у сумі 5 млн грн “з отриманої ним у 2021 році “другої частини” його премії за “стокгольмський арбітраж” на суму 339 млн грн”. За його словами, з формальної точки зору, ця “друга частина” може розглядатися як окрема оплата праці Коболєва у 2021 році.

“З відповідними наслідками щодо порушення обмежень, встановлених державою для оплати праці керівників державних компаній, таких як Нафтогаз, які діяли на момент виплати у 2021 році”, – пояснив він.

Яким чином Коболєв отримав премію?

Коболєв отримав цю “другу частину” премії через хитрий механізм банківської гарантії, створений, коли він був головою правління Нафтогазу, стверджує Вітренко. У 2019 році Нафтогаз отримав близько 3 млрд доларів від Газпрому за рішенням Стокгольмського арбітражу. За умовами трудових контрактів працівників Нафтогазу “друга частина” премії за “стокгольмський арбітраж” мала бути виплачена до кінця кварталу, в якому були отримані гроші від Газпрому.

“Враховуючи, що це був четвертий квартал 2019 року, премія мала бути виплачена до кінця 2019-го”, – пише Вітренко. “Але Коболєву було невигідно отримувати “другу частину” у 2019 році. Після скандалу з “першою частиною” у 2018 році Коболєв публічно пообіцяв, що всі премії у 2019 році спрямує на благодійність”, – стверджує Вітренко.

“Йому було вигідно, щоб “другу частину” заплатили не у 2019-му, а вже на початку 2020 року. У 2019 році її так і не виплатили. А на початку 2020 року вже був політичний розголос — тодішній прем’єр Гончарук надіслав листа з вимогою утриматися від виплат тощо”, – нагадує Вітренко.

За його словами, Коболєв “домовився” про хитрий механізм — новий контракт із банківською гарантією, щоб гарантовано отримати цю “другу частину”. “Коболєв отримав цю “другу частину” у 2021 році. При цьому він не виплатив її собі в останній день своєї роботи (у квітні 2021 року), як це передбачав його трудовий контракт і загальні норми щодо “розрахунку” працівників при звільненні”, – пише Вітренко.

“Він міг зробити це свідомо — і створив увесь механізм саме для того, щоб отримати суму без сплати податку та унеможливити його утримання “Нафтогазом”, – стверджує Вітренко.

“Нафтогаз (за мого керівництва) також не виплатив Коболєву цю “другу частину”. На переконання фахівців, які цим займалися, на це були, серед іншого, і формальні підстави”, – говориться у повідомленні.

Коболєв через створений за його керівництва механізм банківської гарантії отримав гроші в банку. “Нафтогаз” не утримує з цієї суми ПДФО, бо компанія її не виплачувала, пише Вітренко.

“На думку фахівців Нафтогазу, які відповідають за податки та облік, за законодавством України в такій ситуації Коболєв повинен самостійно сплатити податки з цієї суми”, – говориться у повідомленні.

Банк теж не утримує з цієї суми податок, а інформує “Нафтогаз”, що виплатив Коболєву всю суму без утримання податку. “Нафтогаз” надіслав Коболєву листа з нагадуванням, що він має самостійно сплатити податок. Коболєв не сплатив податок ані у 2021 році, ані у 2022 році (коли настав термін подання декларації за 2021 рік).

Податкова перевірила “Нафтогаз” і встановила всі обставини банківської гарантії, оформленої та профінансованої Нафтогазом за керівництва Коболєва, пише Вітренко. Попри “очевидні факти”, податківці вирішили, що податок має сплатити Нафтогаз, а не Коболєв, який ці кошти фактично отримав, зазначає він.

“Тобто: Коболєв отримав “на руки” повну суму без вирахування податку (gross), податок не сплатив, а Нафтогаз має заплатити за Коболєва податок зверху повної суми”, – обурюється Вітренко.

Колишній очільник правління “Нафтогазу” пише, що оскаржує це рішення податкової. “У нинішніх умовах Нафтогазу потрібні гроші на закупівлю газу, а не на покриття чужих податків. Податок має сплатити той, хто отримав гроші”, – резюмує він.