Власникам сонячних панелей в Нідерландах загрожують нові збори за продаж надлишків електроенергії в мережу, що викликає обурення серед населення. За даними споживчої групи Vereniging Eigen Huis, незабаром домогосподарства можуть платити більше зборів, ніж отримувати за продаж електроенергії назад у мережу.

Дві енергетичні компанії, Innova Energie та її дочірня компанія Gewoon Energie, планують запровадити негативні “зелені” тарифи з 2027 року. Це рішення пов’язане з новим урядовим указом, який забороняє домогосподарствам компенсувати електроенергію, віддану в мережу, за рахунок її споживання. Натомість споживачі отримуватимуть фіксовану плату за кожну кіловат-годину, повернуту в мережу, але при цьому платитимуть за це.

Компанії Innova Energie і Gewoon Energie пропонують компенсацію в розмірі 5,9 цента за кВт⋅год, але стягуватимуть 11,5 цента у вигляді комісії. Це означає, що споживачі втратять 5,6 цента за кожну одиницю електроенергії, повернуту в мережу.

Активістка Сінді Кремер висловила своє обурення: “Це неприйнятно. Людей карають за те, що вони роблять свої будинки більш екологічними. Скасування ‘чистого’ обліку вже сповільнило продажі сонячних панелей, і це може спонукати домовласників почати знімати їх із дахів”.

Кремер також підкреслила, що власникам сонячних панелей практично неможливо уникнути передачі електроенергії в мережу. “Енергетичні компанії, політики та оператори мереж постійно говорять людям, що потрібно більше використовувати власну сонячну енергію, але це дуже складно і часто дорого”, — зазначила вона.

Організація споживачів закликає уряд законодавчо гарантувати, що тарифи на електроенергію завжди будуть позитивними для споживачів.

Раніше повідомлялося, що в Китаї масово відключають сонячні панелі через колосальну кризу перевиробництва, що сповільнює темпи встановлення нових панелей у країні.

Що пішло не так?

Сонячну ферму “Айванпа” (Ivanpah) побудували у 2010-2014 роках за підтримки федеральних гарантій на $1,6 млрд. Це був проект концентрованої сонячної енергії (CSP): 173 500 дзеркал, керованих комп’ютером, фокусували сонячне проміння на вежі-приймачі, нагріваючи рідину і створюючи пару для обертання турбіни.

Однак технологія розвивалася настільки стрімко, що до моменту запуску “Айванпа” вже виявилася неефективною і не змогла конкурувати з передовими і дешевшими типами сонячних панелей. Складна і дорога система дзеркал програла простим і масовим фотоелектричним (PV) панелям.

Чи потрібен поспіх у розвитку сонячної енергетики?

Це яскравий приклад головної вади сучасної “зеленої” гонки. Інвестиції в гігантські поля сонячних панелей, що здавалися перспективними раніше, просто не виправдовуються, тому що на ринку швидко з’являються модернізовані рішення. Багато станцій, які сьогодні будуються по всьому світу, ризикують застаріти ще до того, як вичерпають і окуплять свій ресурс.

Наприклад, вчені в Мексиці вже розробляють тонкоплівкові осередки, які перетворюють удвічі більше сонячного світла на енергію. Також впроваджуються двосторонні (біфаціальні) панелі, що вловлюють світло не тільки з лицьового, а й з тильного боку, використовуючи відбиті промені.

Які уроки можна винести з ситуації?

Висновок очевидний: на відміну від інших галузей, у відновлюваній енергетиці державні субсидії варто виділяти з особливою обережністю і довгостроковим баченням. У прискореній забудові, принаймні в розвинених країнах без проблем з електрикою, немає потреби, вважають аналітики.

Світових запасів традиційних і доступних вуглеводнів, зокрема природного газу, вистачить щонайменше до кінця століття. А отже, є час для того, щоб сонячні технології дозріли, стали максимально ефективними й економічно вигідними, перш ніж виступати як більш основне, ніж другорядне джерело енергії.

Раніше повідомлялося, що в Китаї масово відключають сонячні панелі. КНР, світовий лідер у сонячній енергетиці, зіткнулася з двома проблемами, які сповільнили темпи встановлення нових панелей у країні. Головна з них — колосальна криза перевиробництва: заводи КНР можуть виготовити в кілька разів більше модулів, ніж потрібно всьому світу.

Дослідники розробили модель штучного інтелекту (ШІ), здатну досліджувати віртуальний простір з мільйоном потенційних електролітів для акумуляторів, починаючи лише з 58 вихідних даних. Виходячи з цих мінімальних даних, команда професора Чібуезе Аманчукву з Університету Чикаго визначила чотири різні нові електролітні розчини, які за своїми характеристиками конкурують з найсучаснішими електролітами. Про це пише Tech Xplore.

Чому важливо використовувати штучний інтелект?

Як пояснюють дослідники, в ідеалі модель ШІ, яка шукає нові матеріали для створення кращих акумуляторів, мала б навчатися на мільйонах або навіть сотнях мільйонів даних. Однак акумулятори наступного покоління не мають за плечима десятиліть досліджень, а нові дослідження публікуються недостатньо швидко. “Просто неможливо чекати, поки у нас будуть мільйони даних для навчання цих моделей”, — зазначив постдокторант Рітеш Кумар.

Як вдосконалюється модель ШІ?

Щоб покращити дані зі свого невеликого набору, команда тестувала компоненти акумулятора, запропоновані штучним інтелектом, а потім передавала ці результати назад у штучний інтелект для подальшого вдосконалення. Дослідники наголосили, що екстраполяція мільйонів потенційних молекул лише з 58 підказок штучним інтелектом може бути небезпечною. Чим більше машина має екстраполювати, тим більша ймовірність отримання хибних результатів.

“Ми ніяк не можемо повністю позбутися неефективності машинного навчання та моделей штучного інтелекту, але нам слід скористатися їхніми перевагами, як ми це зробили в цьому випадку. Іншою альтернативою було проведення експериментів на всіх мільйонах електролітів, що було неможливо”, — сказав Кумар.

Нагадаємо, німецькі вчені розробили літій-сірчаний твердотільний акумулятор, який потенційно може конкурувати з традиційними літій-іонними акумуляторами. Фокус також повідомляв, що команда дослідників з Китаю розробила конструкцію літій-іонних акумуляторів, що значно знижує ймовірність загоряння.

Ідея добувати сонячну енергію в космосі та передавати її на Землю десятиліттями вважалася науковою фантастикою. Але сьогодні вона стає все ближчою до реальності. Одразу кілька компаній по всьому світу активно розробляють цю технологію і планують запустити перші такі місії найближчими роками.

Концепція космічної сонячної енергетики проста: панелі на орбіті можуть збирати світло майже цілодобово і з набагато більшою ефективністю, адже їм не заважають ані атмосфера, ані погода, ані зміна дня і ночі. Зібрану енергію можна передавати на Землю у вигляді мікрохвиль або лазерних променів. Це може стати невичерпним джерелом чистої енергії.

Які підходи використовують компанії?

Над реалізацією цієї амбітної ідеї працюють кілька корпорацій. Space Solar (Великобританія) побудує на геостаціонарній орбіті (висота 36 000 км) гігантську станцію “Кассіопея” розміром 1,8 км. Вона складатиметься з мільйонів супутників із сонячними панелями і за допомогою мільярда антен транслюватиме у вигляді радіохвиль. Приймальна станція на землі буде розміром з аеропорт Хітроу. Одна така космічна ферма зможе генерувати 700 МВт, забезпечуючи енергією півмільйона будинків. У найближчі три роки компанія має намір запустити дві демонстраційні місії.

Американська Virtus Solis пропонує використовувати “сузір’я” з 200 000 супутників, які літатимуть по витягнутих орбітах “Блискавка”. Це дасть їм змогу подовгу зависати над північною півкулею, передаючи електрику в найбільш густонаселені регіони. За розрахунками експертів, у майбутньому ця технологія здатна знизити вартість електроенергії до $0,50 за мегават-годину, що зробить річне споживання для однієї людини еквівалентним лише $10. Демо-місія запланована на 2027 рік.

У разі успіху космічна сонячна енергія могла б забезпечити електрикою цілі міста.

Які переваги має космічна сонячна енергетика?

Aetherflux (США) робить ставку на передачу за допомогою потужних інфрачервоних лазерів. Флот супутників на низькій навколоземній орбіті збиратиме енергію і направлятиме її на відносно невеликі наземні приймачі розміром 5-10 метрів. Система безпеки миттєво відключатиме лазер, якщо його промінь потрапить у літак або інший об’єкт. У 2026 році виробник збирається запустити тестовий супутник, який передасть на Землю лазерний промінь потужністю 1-1,3 кВт.

Сонячна енергетика в космосі може вирішити відразу кілька проблем. На відміну від наземних сонячних і вітряних станцій, космічні зможуть працювати 24/7, забезпечуючи стабільне базове навантаження для енергосистем. За деякими оцінками, у перспективі можна покрити до 80% потреб Європи у відновлюваній енергії.

Можливість передавати енергію в будь-яку точку планети “за запитом” вкрай цікава військовим, а також може застосовуватися для швидкого відновлення енергопостачання в зонах стихійних лих, блекаутів або для живлення віддалених поселень. До того ж компанія Star Catcher розробляє технологію для передавання сфокусованого сонячного світла на інші супутники, “підзаряджаючи” їх на орбіті, або на місяцеходи, щоб ті могли пережити двотижневу місячну ніч.

Які проблеми та ризики існують?

Незважаючи на величезний потенціал, є й серйозні перешкоди. Головні з них — висока вартість проєктів, необхідність у сотнях запусків надважких ракет (таких як Starship), складність управління гігантськими мережами супутників і проблема скупчення космічного сміття. Крім того, звіт NASA за 2024 рік показав, що на даному етапі технологія все ще значно дорожча за наземні аналоги.

Раніше повідомлялося, що сонячні панелі більше не ламаються завдяки “космічній” технології. Французькі вчені розробили сонячні панелі, здатні самостійно “заліковувати” радіаційні пошкодження прямо на орбіті. Рішення дасть змогу запускати довговічніші та дешевші супутники.