Після загроз застосування Росією ядерного озброєння проти України, США та їх союзники посилюють спостереження за ядерним арсеналом РФ насамперед по лінії своїх розвідувальних служб. Генсек НАТО Єнс Столтенберг вважає, що до загроз застосування Росією ядерної зброї слід ставитися серйозно. Про що говорять ці заяви? Блефує Путін, розмахуючи ядерною палицею – чи ні? Чи може Захід (а можливо, й Китай) зіграти на випередження, не давши Росії застосувати ядерний арсенал проти України? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.
Враховуючи антипутінську коаліцію з 50 країн та можливості її розширення у разі ядерної атаки за рахунок Китаю та Індії, доля Росії вирішена наперед Керівник дослідницьких проектів Центру соціального інжинірингу “РАНД” (“Розпізнавання та аналіз несистемних дій”), соціолог, експерт із комунікацій Дмитро Громаков розмірковує так:
“Відповідь на запитання, чи блефує Путін, розмахуючи ядерною палицею, думаю, не знає ніхто, навіть сам Путін… До того ж, це не питання лише путінського рішення. Наскільки відомо, рішення про застосування ядерної зброї ухвалюється не лише Путіним, а ще кількома людьми, волі яких до самознищення не вистачить”.
За словами експерта, як показує практика, політика – заняття дуже прикладне, і категорія “блефа” до неї не застосовується. На кону, пояснює він, стоїть життя держави та сама історія людства, а також роль власне Путіна у цій історії.
“Загалом, якщо це “блеф”, ми ніколи про це не дізнаємося, тому що поступки Путіну призведуть до перемоги божевілля одного тирана, коли міжнародне право та всі досягнення цивілізації будуть викинуті на звалище історії – і світ підпишеться під власною дикістю рівня середньовіччя. Або світ переживе цей удар і знищить саму загрозу як путінської Росії, завдавши їй поразки, рівнозначної за своїми наслідками гітлерівської Німеччини. Тим самим поставивши крапку в історії світового імперіалізму та захистивши цивілізацію від рессинтиментів середньовічної дичини доморощених тиранів”, – зазначає Дмитро Громаков.
Саме тому, констатує він, ми маємо бути готові до того, що Путін завдасть ядерного удару, ризикнувши майбутнім Росії.
“Питання – чим відповість світ? Враховуючи антипутінську коаліцію з 50 країн та можливості її розширення у разі ядерної атаки за рахунок Китаю та Індії, доля Росії вирішена наперед, – упевнений експерт. – Так, світ (насамперед – Україна) зазнає страшних втрат, які обчислюються, можливо, мільйонами життів… Але ціна цих втрат цивілізації для самої РФ буде фатальною, її не буде більше як єдиної освіти”.
Дмитро Громаков має сумніви, що світ піде на превентивні дії. Вони, пояснює експерт, будуть розцінені як провокація та порушать право вибору своєї долі Путіним та його прихильниками, позбавляючи їх альтернативи відступити та вижити.
“Росіяни надто захопилися історичними аналогіями, що не стосується сьогоднішньої ситуації, – вважає соціолог. — Намагаючись відтворити “карибську кризу”, Кремль забуває, що тоді Хрущов кинув виклик Кеннеді, а СРСР безпосередньо США, а його дозвіл лежав у межах державних компетенцій США та СРСР. Сьогодні ж ситуація інша – Кремль, нездатний впоратися з Україною, намагається шантажувати весь світ ядерною кийком, змінюючи вектор цивілізаційного розвитку людства, вкидаючи його в середньовічну дрімучість”.
Тепер Кремль — у ролі загнаного в кут щура, від якого всього можна очікувати Політичний експерт Михайло Чаплига із жалем наголошує, що сьогодні не можна відкидати повністю варіант застосування РФ тактичної ядерної зброї проти України. Але схиляється до думки, що це поки що просто інформаційна кампанія залякування та примусу до переговорів.
“РФ, справді, може влаштувати щось, за наслідками, порівнянне із застосуванням тактичної ядерної зброї. Наприклад, серію масованих ударів по цивільній та критичній інфраструктурі з метою влаштувати гуманітарну катастрофу величезного масштабу, що призведе до військового аспекту на другий план, активізує гравців міжнародного рівня для переговорів. І все ж я схильний розглядати мобілізацію в РФ як боротьбу з власною ура-патріотичною “ватою” перед підготовкою до переговорів”, – каже Михайло Чаплига.
Справа в тому, пояснює він, що РФ, по суті, нічого не досягла в Україні і програла у військовому плані. А три (включаючи о. Зміїний) “жесту доброї волі” (читай – весняного відступу з Київської та низки інших областей, а також осіннього – на Харківщині) серйозно підкосили рейтинг Кремля.
“І тепер Кремль – у ролі загнаного у кут щура, від якого всього можна очікувати. І саме тому їм так потрібні переговори, а для того, щоби не нарікали – залякують смертю на українських фронтах та мобілізацією”, – резюмує політексперт.
Читайте також на порталі “Коментарі” — підсумки “референдумів”: як ситуація може розвиватися далі — чи вирішиться РФ на анексію.
