Голова об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі вважає, що Росія, Китай та Іран загрожуватимуть світовій безпеці ще багато років. За його словами, підтримка України у захисті її суверенітету – це боротьба не лише на користь України, а й на користь США, щоб захистити систему, яка “запобігала війні великих держав останні вісім десятиліть”. Чи бачимо ми формування нової “осі зла”? Що демократичний світ може (має) цьому протиставити? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Щоб стримати формування нової небезпечної осі, концентрувати зусилля слід саме на Китаї Керівник Центру громадської аналітики “Вежа” Валерій Клочок розмірковує так:
Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!
“Як свого часу країни “осі” (агресивний військовий та економічний союз Німеччини, а також Італії, Японії та низки інших держав, якому протистояла під час Другої світової війни антигітлерівська коаліція), так і нинішня “вісь зла” у вигляді Китаю, Росії, Ірану та тих, хто до них примикає (ті ж Північна Корея, Білорусь) становлять глобальну загрозу всьому світу. При цьому у нинішній конструкції проглядається явне домінування Китаю. Внаслідок війни проти України Росія істотно ослабла у військовому, економічному плані. При цьому вона має серйозний потенціал. Але без китайської допомоги не вистоїть. Ну, а Пекін готовий допомагати Москві, але на своїх умовах. І точно не дасть їй у військовому плані стати сильнішою за себе. Те саме стосується Ірану, якому КНР готова допомагати на своїх умовах”.
Експерт нагадує, що нещодавно у Пекіні підписано тристоронню декларацію між Саудівською Аравією, Іраном та Китаєм, де останній, фактично, став арбітром процесів на Близькому Сході. Це, на його думку, свідчить про те, що протистояння між країнами Близького Сходу може бути контрольованим з боку КНР.
“Щодо розширення територіальних претензій чи економічної експансії Китаю на Близький Схід, це виглядає досить сумнівно з погляду серйозних перспектив. Але слід розуміти, що КНР, використовуючи нестабільну ситуацію в тому чи іншому регіоні, намагається покращити свій ресурсний потенціал, закуповуючи ті ж таки нафту і газ за дешевою ціною”, – пояснює Валерій Клочок.
Він акцентує, що з приходом Сі Цзіньпіня на третій термін політика Китаю суттєво відкоригувалася. Зроблено серйозний наголос на зростанні економічної могутності. При цьому зазвучали й грізні військові заяви.
“Втім, спостерігаючи за війною Росії проти України, китайська влада зрозуміла, що їхня військова компонента не настільки сильна, щоб атакувати той же Тайвань (ніби повертаючи свої території), за який точно заступляться США. У разі початку такої війни КНР точно істотно поступатиметься опонентам у військових технологіях. І китайське кількісне озброєння програватиме якісному західному на полі бою. Тому Китаю потрібний своєрідний перепочинок, щоб посилити економічну міць. І за декоративної лібералізації – кинути сили на зростання ВПК. Паралельно посилюючи свій вплив в Південно-Східній та Центральній Азії. Де він уже отримав опір у вигляді оборонного альянсу AUKUS (Австралія, Великобританія та США). І поки що точно не проглядається перспектив вступу КНР в НАТО, що значно знизило б ризики глобальної безпеки”, – наголошує експерт.
На його думку, щоб стримати формування нової небезпечної осі, концентрувати зусилля слід саме на Китаї.
“Важливе посилення санкційної політики паралельно із пропагуванням демократичних цінностей безпосередньо в КНР. Слід розділити китайську диктатуру та китайський народ. Це не одне й те саме, – зазначає Валерій Клочок. – Народ КНР хоче жити вільно. У тому ж Сіньцзян-Уйгурському автономному районі влада Китаю фактично проводить геноцид уйгурів. Це свідчить про те, що не всі сприймають Компартію Китаю. І Заходу слід думати, як підтримувати паростки демократії в КНР. У тому числі, використовуючи Тайвань. Це – стратегічно важливе, але складне питання. І відпрацьовувати його слід у різних концепціях. Використовуючи зовнішньоекономічні зв’язки Китаю, санкційну політику впливати на інші країни. Якщо дати КНР створити для початку навіть економічний союз із РФ, Індією, низкою країн Центральної Азії, це може створити в майбутньому небезпеку виникнення відповідного військово-політичного блоку з усіма загрозами, що випливають”.
Західна цивілізація має якнайшвидше прийняти на інституційному рівні Україну до своїх лав – це зміцнить її східний фланг Керівник аналітичного відділу Центру контент-аналізу Сергій Стуканов зазначає, що 30 років тому в результаті розпаду Радянського Союзу низка мислителів та оглядачів із країн Заходу перебувала в омані з приводу остаточної перемоги цінностей демократичного світу.
“Росія задекларувала лібералізацію, і багато хто на Заході був готовий прийняти її здатність змінитися на віру. Мабуть, найповніше цей світогляд проявився у концепції американського історика і філософа Френсіса Фукуями про “кінець історії”. Під кінцем історії він мав на увазі прийняття ліберальної моделі державного устрою більшістю країн світу та завершення протистояння систем. Як бачимо, ще за життя філософа реальність повністю спростувала його ранню працю. Недарма сьогодні Фукуяма приділяє велику увагу війні в Україні у своїй публіцистиці та називає нашу країну місцем, де перевіряється міцність та вирішується доля західної цивілізації. І в цьому питанні Фукуяма має рацію”, – вважає експерт.
За його словами, сьогодні демократичний світ має протиставити “осі авторитарних режимів” єдність та відданість цінностям євроатлантичної цивілізації.
“Низка організацій, які вимірюють індекс демократії державної влади у різних країнах, фіксують тренд на ослаблення демократичних інституцій та посилення авторитаристських тенденцій. Це характерно для всього світу, – уточнює Сергій Стуканов. – І на цьому тлі єдність демократичного світу так само важлива, як і за часів Холодної війни. Слабкість демократичних країн посилить авторитарні режими та стане сигналом для країн із хиткою системою, що демократії “не працюють”. Ключовим місцем, де випробовується здатність демократичного світу, є Україна. Тому російсько-українська війна – це не питання Росії та України. Це питання майбутнього всієї євроатлантичної цивілізації”.
Китай, очевидно, посилюватиметься протягом наступних років і, можливо, десятиліть – і гуртуватиме навколо себе авторитарні режими, прогнозує експерт.
“Західна цивілізація має якнайшвидше прийняти на інституційному рівні Україну до своїх лав (членство в ЄС та НАТО) – це зміцнить її східний фланг. Тому завдання на найближчі 5-7 років – перемогти у війні (бо це війна не лише України, а й Європи та США) та завершити процес української європейської та євроатлантичної цивілізації”, – резюмує Сергій Стуканов.
Читайте також на порталі “Коментарі” — Китай готується до війни: Сі Цзіньпін зробив заяву.
