Під час зустрічі з невизнаним президентом Білорусі Олександром Лукашенком, який здійснював триденний візит до Китайської Народної Республіки (КНР), китайський лідер Сі Цзіньпін висловив головну позицію країни щодо війни в Україні. Суть – Києву та Москві треба домовлятися якнайшвидше, а всьому світові – побудувати збалансовану, ефективну та стійку архітектуру безпеки. Офіс президента України дає зрозуміти, що не піде на затягування конфлікту (на що розраховує путін), не погодиться на “мирні плани” без виведення окупаційних військ з наших територій. Як ситуація довкола переговорного кейсу може розвиватися далі? Які бачаться ризики та перспективи? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Не потрібно мати ілюзій щодо того, що Китай може сприяти відновленню справедливого миру в Україні Голова Центру дослідження соціальних перспектив Донбасу, екс-член української делегації у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі Сергій Гармаш пояснює:
Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!
“Позиція Пекіна – декларативна та проросійська. Вона й не може бути іншою, оскільки Китай протистоїть США, а США є головним партнером Києва. Програш Путіна Україні буде поразкою всього Антизахідного та антиамериканського табору, лідером якого є Китай. Тому єдина можлива позитивна для нас позиція КНР – це нейтралітет. Власне, на це й спрямовані основні дипломатичні зусилля – як Києва, так і Західних столиць”.
Не потрібно мати ілюзій щодо того, що Китай може сприяти відновленню справедливого миру в Україні, закликає експерт. Навпаки, наголошує він, Китаю вигідна ця війна. І з погляду ослаблення ресурсів Заходу (насамперед – військових), і ослаблення регіонального пострадянського впливу Москви.
“Той же Казахстан, країни Середньої Азії вже фактично крутяться в орбіті КНР, а не РФ. І це не просто розширення зони впливу… Тому Китай зацікавлений у затягуванні цієї війни. Тому він так часто говорить про переговори Києва з Москвою та якесь “мирне врегулювання”, при цьому навіть не вживаючи слова “війна”. Але в цьому є плюс для українців. Оскільки Китай не допомагає нам – у нас немає залежності від цієї підтримки, відповідно він і не може впливати на нашу позицію щодо переговорів. На відміну від Заходу, – зазначає Сергій Гармаш. — Ось тут не все однозначно. Французький президент Макрон у Мюнхені відкритим текстом сказав, що вони (читай – Париж і Берлін) зацікавлені у контрнаступі України, щоб вона забезпечила собі найкращі переговорні позиції з Москвою. Переговорні позиції! А тепер питання – нам дають німецькі танки, а ми виготовляємо хоча б гусениці для них? Ні! Тобто те, що нам дають – це не тільки зброя для нашої перемоги, це й інструмент для Берліна та Парижа натиснути в потрібний момент на кнопку “стоп”. І ось з ними нам уже доведеться зважати, тому що ми залежні”.
У Берліні та Парижі, продовжує експерт, відкрито говорять про небажаність зміни путінського режиму. Водночас, зазначає він, керівництво провідних країн ЄС чудово розуміє, що звільнення Україною усієї своєї території, включаючи “сакральний” Крим, призведе до падіння путіна.
“Значить їхню мету, у будь-якому разі, – не просто світ в Україні, а компромісний світ, – пояснює Сергій Гармаш. – Тобто такий світ, який дозволить зберегти путіну особу. А це означає переговори та якісь поступки, на кшталт спільної юрисдикції, референдумів на нині окупованих територіях або інших мін сповільненої дії. В реальність іншого світу у Берліні та Парижі просто не вірять. Знову ж таки – хоча б тому, що на боці Росії, де-факто, Китай. І я впевнений, що під час майбутнього візиту Макрона до Пекіна, українсько-російське питання буде серед основних”.
Тому констатує експерт, якщо ми хочемо перемоги, а не компромісного “миру” з путіним, то нам потрібно автономізувати свою військову інфраструктуру, зменшувати логістичну залежність від Заходу. А оскільки цього досі не спостерігається, то варіант “компромісного світу”, на жаль, дуже можливий. Власне, на сьогодні цей варіант є найімовірнішим, вважає Сергій Гармаш.
Китаю поки що вигідна ця війна Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак зазначає, що Білорусь йде шляхом Казахстану, який в умовах ослаблення РФ стрімко дрейфнув в орбіту КНР.
“Лукашенку потрібні патронажні гарантії утримання при владі у разі, якщо сюзеренна влада путіна в сусідній Росії впаде. Китай підходить з економічних і політичних причин найкраще, враховуючи той факт, що за останнє десятиліття китайські інвестиції та кредити для Білорусі стали частими та об’ємними. Додатково це дозволило б стримати глибші інтеграційні наміри РФ, які вона виношує щодо Білорусі компенсацією за провал війни в Україні, – пояснює експерт. – Щодо України, то спроби Китаю вбудуватися в поки що відсутній переговорний діалог щодо припинення російсько-української війни говорять скоріше про бажання позначити свою геополітичну вагу, ніж про реальне бажання згорнути конфлікт. У другої економіки світу не може не бути свого особливого бачення війни, а перебувати у політичної тіні позиції РФ означало б розділити провал військової авантюри путіна”.
Однак, продовжує Олег Постеранк, Китаю поки що вигідна ця війна. Але до певного моменту – до повного фіаско путіна. Інакше, пояснює політтехнолог, це означатиме повну переможність євроатлантичного Заходу та оперативний перехід до тайванського питання.
“Підхід КНР до теми територіальної цілісності України насправді також поки що чисто формальний, – упевнений експерт. – Захід, звичайно, розуміє, що “другий полюс” світу може зараз перетягнути тренд мирної ініціативи на себе, показавши свою моральну перевагу завдяки риториці про пошук компромісу в надії розширення впливу на позицію глобального Півдня. У цій ситуації Китай вдало віддзеркалює свою мирну ініціативу на фоні “агресивного” Заходу, який бажає вести війну до відновлення справедливості. Але, крім особистих імперіалістичних цілей, дана мирна ініціатива нічого не має”.
На думку Олега Постернака, “напівфабрикатні” та кон’юнктурні мирні ініціативи дуже вдало перекриває рамкова резолюція ООН від 23 лютого, підтримана 141 країною, яка значною мірою імплементує формулу миру Зеленського, яка закликає до миру на принципах Статуту ООН. Резолюція, нагадує експерт, зосереджена на головній вимзі до РФ негайно вивести свої війська з України.
“Під час голосування Китай, Індія, Іран, Казахстан та деякі інші країни утрималися, – наголошує Олег Постернак. – Це говорить не так про спробу підіграти РФ, як про бажання продемонструвати західній коаліції свій особливий геополітичний статус. Основні дипломатичні зусилля України та Заходу мають бути кинуті саме на роботу з цими країнами. Багато в чому саміт міністрів закордонних справ G20 може стати спробою знайти спільну позицію”.
Всі ці “мирні” плани насправді існують лише для того, щоб Росія мала час зібратися з силами Політичний експерт, консультант з політичного та антикризового PR Тетяна Лупова розмірковує так:
“Всі чудово розуміють, що путіну потрібна хоч якась перемога. І йому дуже хочеться її зафіксувати. Отже, всі ці “мирні” плани та спроби встановити демаркаційні лінії по території України, насправді існують лише для того, щоб Росія мала час зібратися з силами, закупити озброєння і продовжити наступ. Друга чеченська війна тому яскравий приклад”.
Тому до виведення всіх російських військ з усієї території України, включаючи Донбас та Крим, жодних переговорів бути не може, впевнена експерт.
“Тільки так: припинення військових дій, білий прапор, виведення військ, визнання вини, визнання репарацій, суд у Гаазі. А потім поговоримо”, – резюмує Тетяна Лупова.
Читайте також на порталі “Коментарі” — поразка під Вугледаром розкрила величезні проблеми армії РФ, — аналітики ISW.
