Отже, українського громадянства чи то можуть позбавити, чи то вже позбавили, зокрема, бізнесмена Ігоря Коломойського, співголову партії ОПЗЖ Вадима Рабіновича, нинішнього очільника територіальної оборони Дніпропетровської області Геннадія Корбана та нардепа-“слугу” Ігоря Васильковського. Усі четверо, вказували джерела, мають ізраїльське громадянство. У правдивість цієї новини вірилося з трудом. Черговий доказ оприлюднив нардеп з “Батьківщини” Сергій Власенко у себе на сторінці у “Фейсбук” – указ начебто від 18 липня, а у переліку 10 осіб, серед яких четверо раніше названих діячів і шестеро ноунеймів.
Забрати громадянство: що каже закон, і що кажуть емоції
Щойно з’явилася новина про наміри позбавити громадянства Коломойського та інших, інформаційний простір заполонили десятки версій. Їх умовно можна розділити на три групи. Перша правова: чи має право президент позбавляти громадянства людей, які отримали це громадянство за правом народження. Та й ще таємним указом. А саме на таємності наголошували джерела. Друга група – оціночно-емоційна: чи заслуговують названі особи на позбавлення українського підданства. Тобто, фігурантам перемивали кісточки. Третя група – змовницька: хто виграє від такого кроку президента, а хто програє. Зупинимося на ключових положеннях усіх трьох груп версій.
Отже, має чи не має права глава держави відбирати громадянство. Прихильники правоти влади наголошують: згідно зі статтею 4 Конституції, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Мовляв, взяли чужий паспорт – до побачення. Візаві апелюють до іншої статті Конституції, 25-ї: “Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами”. Є ще й треті, які закликають читати закон про громадянство, бо на його підставі приймаються рішення. У 17-й статті закону перелічено підстави припинення громадянства: внаслідок виходу, внаслідок втрати і за підставами, передбаченими міжнародними договорами. А в ст. 19 цього ж закону вказано підставу втрати громадянства – добровільне набуття підданства іншої держави. З чого роблять висновок: президент має повне право і навіть повинен позбавити громадянства всіх біпатридів.
Емоційно-оціночні версії зводяться до повторення міфів зі знаком плюс чи мінус. Від “так баригам і треба” до “під час війни слід оцінювати по ділах, а не махати шашкою”. Одні згадують про патріотизм Коломойського у 2014-му, інші акцентують на Корбану, який керує теробороною Дніпра. Стосовно Рабіновича думки збігаються – позбавлення громадянства йому на руку, мав би за держзраду сидіти тут, а тепер Ізраїль його не видасть. Що ж до нардепа Васильковського, то в його випадку оціночні судження зводяться до одного: у список цього пана внесли, щоб владу не звинувачували у вибірковості. Бачите, і в “слуг” громадянство забирають.
Коломойського рятують, а Корбана карають?
Третя група версій найцікавіша. І стосується вона двох фігурантів – Коломойського і Корбана. Колишніх партнерів по бізнесу, які розійшлися, як у морі кораблі. Почнемо з першого. До цього часу Ігор Валерійович потрапляв під дію закону про олігархів. Як повідомив секретар Радбезу Олексій Данілов, таких осіб близько 86 в країні. Потенційні фігуранти реєстру олігархів намагаються позбавитися ознак непривабливого статусу. Рінат Ахметов відмовився від потужного медіа-бізнесу, його партнер Вадим Новінський склав депутатський мандат. Вадим Столар також поставив на паузу свій медійний проект. А Коломойський не поспішає відмовлятися від “Плюсів” та інших медіа. І від активів, через які його можуть визнати монополістом. Чи вийде він з-під дії антиолігархічного закону з втратою громадянства, і чи не виглядає така втрата не покаранням, а порятунком багатія?
Відповідно до закону олігархом вважається фізична особа, яка одночасно відповідає щонайменше трьом ознакам: бере участь у політичному житті; має значний вплив на засоби масової інформації; є кінцевим бенефіціарним власником суб’єкта господарювання, який є монополістом; підтверджена вартість активів особи (та суб’єктів господарювання, бенефіціаром яких вона є, перевищує 1 млн прожиткових мінімумів. Тобто у визначенні олігарха не вказується, що він повинен бути громадянином України. З іншого боку, малоймовірно, що на Банковій так просто вирішили забрати паспорт у людини, яка раніше була бізнес-партнером Володимира Зеленського. І яка хоч не прямо, але залишила за собою вплив на певні сфери, пов’язані з владою. Та і його медіа всі ці роки були і лишаються максимально лояльними до президента.
Зі статусом олігарха для “не громадянина” Коломойського може виникнути колізія. У законі не вказано, що під його дію потрапляють виключно громадяни України, але й не уточнюється, що в Україні можуть визнавати олігархами громадян інших держав. Себто, можуть визнавати, а можуть і не визнавати. А якщо визнають, особа може добиватися скасування рішення в судах. Це зайві клопоти, тому існує припущення, що іноземних громадян до реєстру не вноситимуть. Чи пошириться це на Коломойського? Скажімо так: над ним завис дамоклів меч. Який буде стримуючим фактором і для самого багатія, і для пов’язаних із ним депутатів, і для його телеканалів.
У влади прослідковується ще один резон. Коломойський знаходиться під американськими санкціями, але в Україні персональні санкції проти цього мільярдера так і не запровадили. Після втрати Коломойським українського громадянства, офіційний Київ зможе відповісти американцям: він вже не наш, всі питання до тієї країни, чий паспорт він носить у кишені. З точки зору партнерських відносин виглядатиме так собі, але формально проблеми з ігноруванням американських санкцій проти Коломойського можна спекатися. З іншого боку, якщо він лишиться в Україні, а не поїде в Ізраїль чи деінде, і Штати вимагатимуть його екстрадиції, наша влада опиниться перед серйозним викликом.
Коли ж Коломойського вичавлять з України до Ізраїлю, не факт, що той його не видасть. Зазвичай своїх не видають, проте у Вашингтоні можуть бути дуже переконливими, коли це стосується осіб, котрі завдали фінансових збитків Америці. Нагадаємо: громадяни держав з безвізовим порядком в’їзду (у нас для громадян Ізраїлю безвіз) можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів. Виходить, для Коломойського відлік тримісячного перебування на українській землі пішов із 18 липня. То ж за межами нашої країни він може опинитися раніше, ніж його визнають олігархом.
На тлі версій про Ігоря Валерійовича мережею шириться змовницька версія щодо Корбана. Журналіст Юрій Бутусов стверджує: “таємний указ” погрожує саме цьому підприємцю і політику. За його джерелами, на Банковій вважають Корбана відповідальним за заяви американської конгресвумен Вікторії Спартц з вимогою відставки очільника Офісу президента Андрія Єрмака. Бутусов припускає, що хвилю в медіа запустили навмисно, щоб Корбан, який перебуває за кордоном, не повертався в Україну.
Не беремося оцінювати, наскільки така версія схожа на правду. Скажемо лише, що хвиля чуток, утаємниченість і відсутність офіційних коментарів породили в українському суспільстві чергову зраду і конспірологію. А чи потрібні вони під час війни? Очевидно, що ні. Але Офіс президента вперто наступає на граблі.
