Після зустрічі спікера палати представників американського Конгресу Кевіна Маккарті і голови адміністрації Тайваню Цай Інвень, Китайська Народна Республіка (КНР), яка критикувала такі дії, почала військові навчання навколо Тайваню. У свою чергу, у США заявили, що готові відправити свої війська на Тайвань, якщо туди вторгнеться КНР. Про що свідчить це загострення, що розгорнулося на тлі візитів представників ЄС до КНР? Видання “Коментарі” із цим питанням звернулося до експертів.
Зараз немає вікна можливостей для нормалізації американо-китайських відносин Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Ігор Петренко впевнений, що все, що відбувається, свідчить про наростання протистояння між США та КНР.
“Але заяви, які прозвучали, цілком традиційні. Пекін мав відреагувати на візит керівництва Тайваню до Штатів, а ті – на китайські навчання та заяви. Особливо, що США входять до електорального циклу, готуючись до президентських виборів, намічених на листопад 2024-го. На тлі того, що республіканці критикують правлячу Демократичну партію за недостатню увагу до “китайської проблеми”, з боку республіканця Маккартні звучать відповідні попередження Пекіну. Меседжі у подібному стилі періодично озвучуються і з боку Білого дому. Особливі відносини, які є між США та Тайванем, це цілком мають на увазі”, – пояснює експерт.
У той же час він впевнений, що Вашингтон і Пекін зараз не проти якогось діалогу, що сприяє нормалізації відносин.
“Нагадаю, що у лютому готувався візит голови Держдепу США – Блінкена – до Китаю. Але його скасували після того, як над Штатами було виявлено, а потім і збито китайську повітряну кулю, яка, ймовірно, збирала розвіддані. І зараз, на жаль, немає вікна можливостей для нормалізації американо-китайських відносин. Натомість є багато розмов про візити представників ЄС до Китаю. Але тому ж Макрону не вдалося досягти чогось зрозумілого, в тому числі – жорсткішої реакції КНР на те, що творить РФ. Більше того, з’явилася інформація, що Сі схилив Макрона до більш прохолодних відносин ЄС до США. Зрештою, схоже, нікому нічого не вдалося. І зараз ми маємо досить напружені стосунки між Китаєм та Заходом. За готовності обох сторін, як це не парадоксально, виходити на якусь нормалізацію”, – зазначає експерт.
Він нагадує, що з боку України була заява президента Зеленського про готовність (і потребу) розмовляти з керівництвом Китаю. А зі сторони КНР – запевнення, що в найближчому майбутньому такі переговори відбудуться.
“Коли це станеться, нам важливо наголошувати на першому пункті китайського мирного плану – про важливість дотримання територіальної цілісності та суверенітету”, – упевнений Ігор Петренко.
Застережні заяви, що звучать зараз з боку США на адресу КНР щодо Тайваню, це скоріше правило, ніж виняток Політтехнолог, партнер SIC Group, голова Інституту демократії та розвитку PolitA та партії “Національна платформа” Катерина Одарченко поділилася такою думкою: “На минулому тижні до Китаю здійснили візит президент Франції Емманюель Макрон і голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн. Із Макроном прибула велика кількість представників французького бізнесу. У тому числі представники авіабудівної компанії Airbus, які зміцнюють зв’язки з КНР. Виходить, ЄС фактично визнав свою певну залежність від Китаю, воліючи поглиблювати з ним взаємовигідну економічну співпрацю. При цьому стримуючи Пекін від постачання озброєнь або продукції подвійного призначення до РФ”.
Тобто, пояснює експерт, Європа не йде на поляризацію відносин з Китаєм, тоді як у США є така поляризація. Це прописано навіть у відповідних стратегіях, де КНР сприймається Штатами як головний геополітичний супротивник у всіх сенсах, включаючи ідеологічну боротьбу між демократією (яку уособлюють США) та автократією (своєрідними символами якої є Китай та Росія).
“У цьому сенсі застережливі заяви, які зараз звучать з боку США на адресу КНР щодо Тайваню, це скоріше правило, ніж виняток. Як говорила демократична більшість у нижній палаті Конгресу, так зараз каже й республіканська. Незалежно від того, хто при владі в тій чи іншій палаті чи Білому домі, КНР в останні роки 10-15 є головним стратегічним противником США. І ті ж китайські навчання поблизу Тайваню нічого кардинально тут не змінять”, – констатує Катерина Одарченко.