Чому важливо їсти м’ясо з високим вмістом білка?

Рекомендована добова норма білка становить 0,8 г на кілограм ваги тіла. Це мінімальна кількість білка, яку дорослі повинні споживати щодня, щоб задовольнити свої основні потреби в харчуванні та підтримувати м’язову масу. Однак, якщо ви регулярно тренуєтеся, то може знадобитися до 1,8 г білка на кілограм ваги тіла, що може скласти щоденну мету в 100 г або більше. Доктор філософії, дієтолог і доцент Медичної школи Гроссмана Нью-Йоркського університету Коллін Попп розповів, що варто споживати від 20 до 40 г білка за кожен прийом їжі. Згідно з даними Клівлендської клініки, тваринні білки містять усі дев’ять незамінних амінокислот, які мають вирішальне значення для росту м’язів.

Яке м’ясо містить найбільше білка?

Куряча грудка
На сайті Міністерства сільського господарства США (USDA) йдеться, що 85 г вареної курячої грудки містить:
калорій – 133, білка – 27 г, жир – 2,7 г. Куряче філе – одне з найефективніших джерел білка. Одна порція забезпечує достатню кількість добової норми для більшості людей. Також куряча грудка є гарним джерелом вітаміну B6, який підтримує енергетичний обмін та імунну функцію, а також вітаміну B12, що необхідний для здорової нервової системи.

Грудка індички
За даними USDA, індича грудка містить:
калорій – 125, білка – 26 г, жир – 1,7 г. Біле м’ясо грудки особливо багате на білок і містить мало калорій порівняно з темним м’ясом. Індичка містить вітаміни групи B, цинк, селен і холін, що зміцнюють імунітет.

Яловича вирізка
85 г яловичої вирізки, за інформацією USDA, містить:
калорій – 160, білка – 25 г, жир – 6 г. Червоне м’ясо зазвичай калорійніше, ніж біле м’ясо птиці, оскільки воно має вищий вміст жиру.

Свиняча вирізка
Свиняча вирізка – це ще один корисний вид червоного м’яса, багатий на білок. Як свідчать дані USDA, порція смаженої свинячої вирізки вагою 85 г містить:
калорій – 122, білка – 22 г, жир – 3 г.

Ягнятина
Ягнятина – це м’ясо молодих овець, яке є чудовим джерелом високоякісного білка. На сайті USDA йдеться, що вирізка ягняти містить:
калорій – 177, білка – 23 г, жир – 9 г.

Оленина
Це ще одне м’ясо дичини, яке природним чином є нежирним і багатим на білок. 85 г вареної вирізки оленини містять приблизно:
калорій – 127, білка – 25 г, жир – 2 г.

Вас може зацікавити:

Як швидко і безпечно розморозити м’ясо? Простий спосіб, який допоможе дізнатися свіжість м’яса за секунду в магазині. Навіщо в упаковці з м’ясом абсорбуюча прокладка?

Увага: Цей матеріал має виключно загальноосвітній характер і не є медичною консультацією. Інформація призначена для ознайомлення з можливими симптомами, причинами та методами виявлення захворювань, але не повинна використовуватись для самодіагностики або самолікування. У разі проблем зі здоров’ям обов’язково зверніться до кваліфікованого лікаря.

Яка найчастіша помилка при скручуваннях?

Скручування (кранчі) – одна з найпопулярніших вправ для зміцнення м’язів корпусу та пресу. Однак близько 90% людей роблять поширену помилку під час їх виконання, яка може знизити ефективність і навіть призвести до травм. Найчастіша помилка у виконанні скручувань – це неправильна техніка руху. Багато людей схильні тягнути шию або використовувати силу рук, щоб підняти тулуб, замість того, щоб задіяти м’язи пресу. Це не тільки зменшує ефективність вправи, але й може спричинити напруження в шиї та попереку.

Які практичні поради для ідеальних скручувань?

Щоб виправити цю помилку, необхідно зосередитися на правильній активації м’язів корпусу ще до початку кожного повторення.

Початкове положення

Ляжте на спину, зігніть коліна, а стопи поставте на підлогу. Покладіть руки за голову або схрестіть їх на грудях.

Активація

Перед початком руху напружте м’язи живота, ніби готуєтеся до легкого удару в живіт. Це допоможе стабілізувати тулуб.

Контрольований рух

Піднімаючи тулуб, переконайтеся, що рух іде від м’язів пресу, а не від рук чи шиї. Тримайте голову на одній лінії з хребтом і уникайте напруги в шиї.

Дихання

Видихайте, коли піднімаєтеся, і вдихайте, коли опускаєтеся. Це допомагає не тільки підтримувати правильний ритм, але й забезпечує кращу активацію м’язів.

Хоча традиційні скручування є ефективними, включення їхніх варіацій допоможе опрацювати різні зони пресу та уникнути монотонності.

Увага: Цей матеріал має виключно загальноосвітній характер і не є медичною консультацією. Інформація призначена для ознайомлення з можливими симптомами, причинами та методами виявлення захворювань, але не повинна використовуватись для самодіагностики або самолікування. У разі проблем зі здоров’ям обов’язково зверніться до кваліфікованого лікаря.

Після очищення картопля швидко темніє на повітрі, що викликає сумніви у багатьох. Важливо знати, чи безпечно вживати такий овоч і як можна запобігти його потемнінню. Про це повідомляє Epicurious.

Чому картопля чорніє?

За даними National Library of Medicine, картопля містить фермент під назвою поліфенолоксидаза, а також поліфенольні сполуки, які захищають рослини від ультрафіолетового випромінювання, патогенів і паразитів. Коли овоч цілий та вкритий захисною шкіркою, ці елементи містяться в окремих частинах клітини. Але щойно ви починаєте чистити, ферменти та поліфенольні сполуки починають змішуватися, що призводить до окиснення.

Швидкість окиснення значно варіюється між сортами картоплі. У дослідженні 2009 року, опублікованому в журналі Postharvest Biology and Technology, перевіряли стабільність та потемніння п’яти різних сортів свіжозрізаної картоплі. Серед досліджуваних сортів сорт Марабелл був найменш схильний до ферментативного потемніння завдяки своєму низькому вмісту фенолів та активності поліполіфенола, а також «високій антиоксидантній активності.

Чи можна їсти таку картоплю?

За даними сайту The Times of India, темна або почорніла картопля зазвичай безпечна для вживання, якщо відсутні ознаки гниття чи плісняви. Картоплю не можна їсти, якщо:

• вона м’яка, слизька або має ознаки плісняви;
• є характерний запах чи гіркота;
• значна кількість зеленої шкірки або паростки (через токсичний алкалоїд соланін) – такі частини слід видалити або картоплю викинути.

Якщо потемніння викликане лише контактом з киснем або ударами, картоплю можна сміливо готувати і їсти.

Що зробити, щоб картопля не чорніла?

Існує кілька простих способів запобігти потемнінню картоплі:

• Вода: Найпоширеніший спосіб – одразу після очищення занурити картоплю у холодну воду. Це перешкоджає контакту з повітрям, тому картопля довше залишається світлою. Якщо потрібно зберегти на кілька годин – міняйте воду час від часу.
• Сіль або лимонний сік: Додайте у воду трохи солі (1/2 ч. л на літр) або кілька крапель лимонного соку/лимонної кислоти. Це уповільнить окислення та потемніння.
• Зберігання в холодильнику: Якщо картопля у воді, можна поставити її в холодильник. Але небажано тримати так більше 12-24 годин, інакше вона втратить частину крохмалю та смак.
• Термічна обробка: Якщо плануєте готувати одразу – краще варити чи смажити після очищення, тоді вона не почорніє.

Вас може зацікавити: 5 корисних способів використання картопляних шкірок у побуті, Секрет приготування, який допоможе зварити найсмачнішу молоду картоплю, Названо найкращий спосіб зберігання картоплі.

Потрійний негативний рак молочної залози (ПНРМЗ) становить приблизно 15-20% усіх випадків раку грудей і вважається одним із найагресивніших підтипів цього захворювання. Назва “потрійний негативний” походить від того, що клітини цього типу раку не мають рецепторів до естрогену, прогестерону та не надмірно експресують білок HER2/neu. Це робить ПНРМЗ особливо складним для лікування, оскільки традиційні гормональні та таргетні терапії виявляються неефективними.

ПНРМЗ має кілька відмінних характеристик, які відрізняють його від інших підтипів раку молочної залози.

• Вік: Це захворювання частіше зустрічається у молодших жінок, особливо до 40 років.
• Агресивність: Воно має вищу схильність до швидкого росту та раннього метастазування порівняно з гормон-позитивними типами раку.
• Генетична схильність: Дослідження показують, що ПНРМЗ непропорційно частіше діагностується у жінок африканського походження та носіїв мутацій генів BRCA1 і BRCA2.

Як зазначають фахівці Клініки Спіженка:

“потрійний негативний рак грудей вимагає особливо пильної уваги через свою агресивність та схильність до рецидивів у перші п’ять років після лікування”.

Ранні клінічні прояви та симптоми: на що звернути увагу?

Раннє виявлення є ключовим для успішного лікування ПНРМЗ, тому знання перших ознак може бути життєво важливим.

• Поява пухлини або ущільнення: Найпоширеніший перший симптом ПНРМЗ — поява пухлини або ущільнення в тканині молочної залози. На відміну від деяких інших типів раку грудей, ПНРМЗ часто проявляється як швидко зростаюча, щільна маса, яка може бути болючою. Пухлина зазвичай розташовується під соском або навколо нього, але може з’явитися в будь-якій частині молочної залози.
• Зміни шкіри молочної залози: Також є важливими ранніми ознаками. Це може включати почервоніння, набряк, втягування або зморщування шкіри, що надає їй вигляду “апельсинової кірки”. Такі зміни особливо характерні для запального типу ПНРМЗ, який є надзвичайно агресивним варіантом захворювання.
• Зміни соска: Це ще одна група важливих симптомів. Втягування соска, його асиметрія, поява виділень (особливо кривавих), зміна кольору або текстури шкіри навколо соска можуть свідчити про розвиток ПНРМЗ. Важливо зазначити, що ці симптоми можуть з’являтися поодинокими або в комбінації.

Діагностичні маркери та методи виявлення

Діагностика ПНРМЗ базується на поєднанні клінічного обстеження, візуалізаційних методів та гістопатологічного аналізу.

1. Клінічне обстеження: Перший крок у діагностиці.
2. Мамографія: Залишається стандартним методом скринінгу, але для ПНРМЗ вона може бути менш інформативною через щільність тканини молочної залози у молодих жінок.
3. УЗД молочних залоз: Показує високу чутливість у виявленні ПНРМЗ, особливо коли мамографічні результати неоднозначні.
4. Магнітно-резонансна томографія (МРТ): Вважається найбільш чутливим методом для діагностики ПНРМЗ, особливо у жінок із високим генетичним ризиком.
5. Біопсія: Остаточний діагноз встановлюється за результатами біопсії з подальшим імуногістохімічним дослідженням. Це дослідження визначає відсутність рецепторів естрогену (ER), прогестерону (PR) та надмірної експресії HER2, що є визначальними критеріями для ПНРМЗ.

Молекулярні біомаркери та сучасні методи діагностики

Останні дослідження виявили кілька важливих молекулярних біомаркерів, які можуть допомогти в ранній діагностиці ПНРМЗ.

• Рецептор епідермального фактора росту (EGFR): Підвищена експресія спостерігається у 40-80% випадків ПНРМЗ і корелює з агресивністю пухлини.
• Базальні цитокератини (CK5/6, CK14, CK17): Важливі маркери, які допомагають відрізнити ПНРМЗ від інших підтипів раку молочної залози.
• Ki67 (маркер проліферації): Високий рівень часто вказує на швидкий ріст пухлини та гірший прогноз.

Новітні дослідження також показують перспективність використання мікроРНК як біомаркерів для ранньої діагностики ПНРМЗ. Зокрема, мікроРНК-93-3p та мікроРНК-210 можуть служити індикаторами прогресування та метастазування ПНРМЗ.

Рання діагностика ПНРМЗ має критичне значення для покращення прогнозу пацієнтів. Дослідження показують, що виявлення ПНРМЗ на ранніх стадіях значно покращує показники виживаності та зменшує ризик рецидиву.

П’ятирічна виживаність для локалізованого ПНРМЗ становить понад 91%, тоді як для дисемінованого захворювання цей показник знижується до 12%. Це підкреслює важливість регулярного самообстеження молочних залоз та дотримання рекомендованих графіків скринінгу, особливо для жінок із підвищеним ризиком.

Сучасні протоколи лікування ПНРМЗ включають неоад’ювантну хіміотерапію, імунотерапію пембролізумабом ( комерційна назва – “Кітруда”) та таргетні препарати для носіїв мутацій BRCA1/2. Рання діагностика дозволяє застосувати повний спектр сучасних терапевтичних підходів та досягти кращих результатів лікування.

Запам’ятайте: Потрійний негативний рак грудей — це серйозний виклик, але завдяки сучасній медицині та вашій пильності, ви маєте змогу вплинути на результат. Не ігноруйте жодних змін у вашому тілі, особливо у грудях. Регулярні огляди, самообстеження та своєчасне звернення до лікаря — це ваші головні союзники у боротьбі за здоров’я. Будьте обізнані, будьте пильні, будьте здорові!

Грыжа спины — это одно из самых распространенных заболеваний опорно-двигательной системы, которое может оказывать серьёзное влияние на качество жизни пациента. С каждым годом растет число случаев, когда люди сталкиваются с этой проблемой, и важно понимать, что нас ждет, если мы попадаем в группу риска. В данной статье мы рассмотрим, что такое грыжа спины, каковы её причины, симптомы и способы диагностики, к какому врачу обращаться при возникновении симптомов, а также как правильно лечить это заболевание.

Что такое грыжа спины?

Грыжа спины (или межпозвоночная грыжа) — это нарушение, приведущее к смещению диска между позвонками. Межпозвоночные диски служат амортизаторами, которые помогают сохранить стабильность позвоночника. Грыжа может возникнуть в любом отделе позвоночника, но чаще всего встречается в поясничной и шейной зонах.

Когда происходит разрушение аннулюсного кольца, пулпозное ядро диска выдавливается за пределы, что вызывает давление на соседние нервы и спинной мозг. Это может привести к ряду неприятных и болевых симптомов, включая боль, потерю чувствительности и даже ограничение движений.

Причины возникновения грыжи

Развитие грыжи спины может быть обусловлено несколькими факторами:

• Возраст: С возрастом межпозвоночные диски теряют свою эластичность и перестают выполнять свои функции.
• Неправильные физические нагрузки: Неправильноеlifting и сильные нагрузки могут травмировать спину.
• Ожирение: Лишний вес создаёт дополнительное давление на позвоночник.
• Наследственность: Генетические факторы также могут сыграть роль в предрасположенности к грыжам.

Важно понимать, что сочетание нескольких факторов повышает риск заболевания. Например, у человека с избыточным весом, который занимается тяжёлым физическим трудом, шансы на развитие грыжи значительно выше.

Симптомы грыжи

У каждого пациента проявления грыжи могут варьироваться, однако есть несколько основных симптомов, которые часто наблюдаются:

• Боль в спине: Эта боль может быть как локализованной, так и иррадирующей (отдающей) в другие части тела.
• Ограниченность движений: Пациенты могут замечать затруднения в выполнении обычных движений, таких как наклоны или повороты.
• Онемение: Нередко возникает онемение или покалывание в конечностях, особенно если грыжа давит на нервные корешки.
• Слабость: Потеря мышечной силы в конечностях также может быть обусловлена компрессией нервов.

Если у вас возникли эти симптомы, рекомендуется незамедлительно обратиться к специалисту.

Как диагностируют грыжу спины?

Правильная диагностика — это ключевой шаг на пути к успешному лечению. Процесс диагностики включает в себя следующие этапы:

• Сбор анамнеза: Врач внимательно выслушивает пациента, задает вопросы о здоровье и образе жизни, выясняет, когда начали появляться симптомы.
• Физический осмотр: Проводится оценка чувствительности, силы и рефлексов. Врач может попросить пациента выполнить некоторые движения, чтобы оценить диапазон движений спины.
• Инструментальные исследования: Часто назначаются МРТ или КТ, которые позволяют в деталях увидеть состояние межпозвоночных дисков и степень их поражения.

Современные методы диагностики позволяют выявить грыжу на ранних стадиях, что значительно увеличивает шансы на успешное лечение и восстановление.

К какому врачу обращаться при грыже спины?

При при возникновении боли в спине при грыже стоит в первую очередь обратиться к врачу-неврологу. Этот специалист сможет оценить неврологические симптомы и назначить необходимое обследование. В некоторых случаях может потребоваться консультация других специалистов:

• Ортопед: Если грыжа связана с костными патологиями.
• Реабилитолог: Для назначения физической терапии и реабилитации.
• Хирург: В случаях, когда необходимо оперативное вмешательство.

Важно помнить, что не стоит заниматься самолечением или игнорировать симптомы, так как это может привести к серьёзным осложнениям.

Как лечится грыжа спины?

Лечение грыжи спины может быть консервативным или хирургическим, в зависимости от степени тяжести заболевания и индивидуальных особенностей пациента.

Консервативное лечение

Консервативные методы лечения являются первоочередными и могут включать в себя:

• Медикаментозное лечение: Препараты противовоспалительной группы (например, ибупрофен, диклофенак) могут помочь уменьшить боль и воспаление.
• Физиотерапия: Подбор индивидуальных программ физической реабилитации может помочь укрепить мышцы спины и улучшить гибкость.
• Массаж: Расслабляющий массаж может оказать поддерживающее действие и облегчить состояние пациента.
• Коррекция образа жизни: Алкоголь, курение и лишний вес негативно влияют на состояние спины, поэтому важно следить за образом жизни и питанием.

Хирургическое лечение

Если консервативное лечение не дало результатов в течение 6-12 недель, то может быть рекомендовано хирургическое вмешательство. Возможные методы:

• Лазерная дискэктомия: Минимально инвазивная процедура, которая позволяет удалить часть грыжи с помощью лазера.
• Микродискэктомия: Операция, при которой удаляются часть диска, которая давит на нервные корешки.
• Пластика диска: В некоторых случаях возможно восстановление диска путем его замены на искусственный.

Решение о хирургическом лечении принимает врач на основании проведенных обследований и состояния пациента.

Важно помнить

Преждевременное обращение к врачу и правильная диагностика грыжи спины могут существенно повлиять на успешность лечения и восстановление. Симптоматика может варьироваться, и лучший способ избежать серьезных осложнений — это регулярная физическая активность и забота о здоровье спины.

В заключение, грыжа спины — это серьезное заболевание, которое требует внимательного отношения. Мы рассмотрели основные аспекты, которые помогут читателям лучше понять, что такое грыжа спины, как ее диагностировать, лечить и к какому врачу следует обращаться. Бережное отношение к своему здоровью, внимание к сигналам организма и своевременная медицинская помощь помогут избежать многих проблем.