Багато українців досі вважають антибіотики “універсальними ліками”, хоча лікарі наголошують: вони не діють проти вірусів – зокрема грипу та ГРВІ. Проте люди й досі часто починають антибактеріальну терапію самостійно, сподіваючись “збити температуру” або “зупинити хворобу”.
Спеціально для нашого видання доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НМУ імені О.О. Богомольця Микола Хайтович пояснив, що антибіотики діють на структури, яких у вірусів просто немає, тому їх застосування при ГРВІ та грипі не лише марне, а й потенційно небезпечне.
Чому антибіотики не діють у разі грипу та ГРВІ?
Хайтович наголошує, що при ГРВІ чи грипі антибактеріальний засіб не зменшує розмноження вірусу і, відповідно, не сприяє одужанню. “Антибіотики мають унікальні мішені впливу. З погляду фармакології йдеться про ферменти-транспептидази (їх блокують бета-лактамні антибіотики, такі як амоксицилін чи цефтріаксон), або пептидоглікан бактеріальної стінки (ванкоміцин); бактеріальні рибосоми (азитроміцин, доксициклін, гентаміцин, хлорамфенікол тощо); синтез фолатів (ко-тримоксазол); ферменти ДНК-гіразу чи топоізомеразу (ципрофлоксацин тощо), яких у вірусів немає”, – розповів експерт. Тому не варто хапатися за антибіотики, якщо захворіли на вірусну інфекцію, – препарати цієї групи в таких випадках недієві. Обов’язково слід звернутися до лікаря, який за потреби призначить противірусний препарат. Антибіотики лікарі призначають лише тоді, коли вірусна інфекція ускладнюється ще й бактеріальною.
Що таке антибіотикорезистентність?
“Неправильне призначення антибіотика, зокрема при вірусній інфекції, неефективне, але при цьому призводить до шкоди через небажані реакції, такі як анафілаксія, антибіотик-асоційована діарея, гепатотоксичність тощо. Крім того, це зумовлює ризик формування антибіотикорезистентності”, – наголошує Хайтович. Він пояснив, що антибіотикорезистентність – це здатність мікроорганізмів виживати, незважаючи на дію антимікробних лікарських засобів, через вроджені чи набуті механізми захисту. “Наприклад, після застосування антибіотиків деякі бактерії в організмі людини навчаються виробляти ферменти, які руйнують молекулу антибіотика. Ці бактерії тепер не лише виживають, а й швидко поширюються, оскільки вони передають потомству та іншим мікроорганізмам ген резистентності. При цьому звичайні інфекції стають складнішими для лікування, зростає ризик ускладнень, госпіталізацій і смерті”, – розповів експерт.
Тому, за його словами, саме необґрунтоване надмірне застосування антибіотиків у медицині чи ветеринарії пришвидшує поширення стійких штамів патогенних мікроорганізмів.
Як лікарі визначають, коли антибіотик справді необхідний?
“Лікар оцінює перебіг захворювання (тяжкість стану, підвищення температури тіла), лабораторні дані (аналіз крові, рівень С-реактивного протеїну, прокальцитоніну) та/або результати швидких тестів (наприклад, на стрептокок) і встановлює діагноз”, – розповів Хайтович. За словами експерта, якщо це діагноз бактеріального захворювання (наприклад, гострий бактеріальний риносинусит), лікар призначає антибактеріальний препарат, який у цьому регіоні на основі даних попередніх досліджень вважається ефективним. “Це так звана емпірична терапія. За потреби лікар призначає бактеріологічні дослідження/посів з визначенням чутливості”, – зазначив фахівець.
Експерт наголосив: самолікування антибіотиками неприпустиме, адже без правильної діагностики, без урахування регіональної чутливості до антибіотиків терапія може бути неефективною і при цьому шкідливою, тобто спровокувати розвиток побічних ефектів та антибіотикорезистентності. Крім того, як зауважив Хайтович, втрачається час для початку відповідного, справді необхідного лікування.
Найпоширеніші побічні ефекти антибіотиків включають нудоту, блювання, діарею, алергічні висипи, ураження печінки, ототоксичність та нефротоксичність.
Експерт зазначив, що на тлі застосування антибіотиків можуть виникати такі симптоми: з боку травного тракту – нудота, блювання, діарея; алергічні висипи (частіше при застосуванні пеніцилінів); прояви фотосенсибілізації (при застосуванні доксицикліну чи фторхінолонових антибіотиків); ураження печінки (найчастіше його спричиняють амоксицилін/клавуланат, фторхінолони, тетрацикліни, макроліди); ототоксичність, тобто токсичний вплив ліків на внутрішнє вухо, що призводить до ушкодження слухового та/або вестибулярного апарату; нефротоксичність – ушкодження нирок на тлі застосування ліків, зокрема у разі прийому аміноглікозидів; іноді – пригнічення діяльності кісткового мозку (на тлі застосування хлорамфеніколу).
“Антибіотики руйнують частину фізіологічної мікробіоти, що може призвести до дисбіозу, діареї і підвищеного ризику клостридійної інфекції. Відновлення мікробіоти може тривати тижні і навіть місяці”, – розповів Микола Хайтович.
Увага: Цей матеріал має виключно загальноосвітній характер і не є медичною консультацією. Інформація призначена для ознайомлення з можливими симптомами, причинами та методами виявлення захворювань, але не повинна використовуватись для самодіагностики або самолікування. У разі проблем зі здоров’ям обов’язково зверніться до кваліфікованого лікаря.
