Держсекретар США Ентоні Блінкен вперше з липня минулого року поговорив по телефону із главою російського МЗС Сергієм Лавровим. Обговорювали затримання та арешт у РФ за підозрою у шпигунстві представника американського медіа The Wall Street Journal Евана Гершковича. Що могло залишитися за лаштунками офіційних релізів? Чи можна сказати, що Білий дім втратив надію домовитися про щось із нинішнім російським режимом – і тому той знову та знову підкидає приводи для таких переговорів? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
І в США, і в Європі все більше політиків приходить до такого ж висновку – з Путіним говорити неможливо Експерт-міжнародник, співзасновник аналітичного центру “Об’єднана Україна” Антон Кучухідзе розмірковує так:
Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!
“Звичайно, Вашингтон втратив надію про щось домовитися з лідером терористичної держави – рашисткою федерацією. Але коли йдеться про захист своїх громадян, зовнішньополітичне відомство має відпрацьовувати цю ситуацію, ведучи комунікацію з тими чи іншими державами. Думаю, жодної “кулуарщини” не було. Позиція США у російсько-українській війні зрозуміла та послідовна. Вона була раніше підтверджена на рівні “Великої сімки”, НАТО, “Великої дев’ятнадцятки” (бо РФ там теж не місце). Ключова теза – безстрокова політична військова, технічна, фінансова, гуманітарна, фінансова підтримка України. Аж до нашої перемоги”.
Експерт нагадує, що Штати підтримують мирний план президента України Володимира Зеленського, який передбачає деокупацію всіх наших територій, відновлення суверенітету України, покарання рашистських військових злочинців (від глави держави до звичайних вояк). Плюс – вже зроблено найважливіший крок у вигляді рішення Міжнародного кримінального суду (МКС) щодо ордера на арешт Путіна.
“Нагадаю також, що з боку Заходу не було особливої критики щодо указу Зеленського про неможливість переговорів із Путіним (після того, як той видав фейковий указ про “приєднання” до РФ чотирьох українських областей). І в США, і в Європі все більше політиків приходить до такого висновку – з Путіним говорити неможливо. Схоже, приходить до аналогічної думки і Китай. У його умовно “мирному плані”, представленому в лютому, йшлося, крім іншого, про важливість не допустити загострення ситуації навколо ядерної зброї, необхідність зниження ядерних загроз. Однак невдовзі після візиту Сі Цзіньпіня до Москви ядерний шантаж з боку останньої вийшов на новий рівень – про намір росіян розмістити тактичну ядерну зброю (ТЯЗ) в Білорусі. Тобто, рашисти просто плюнули (у спину чи обличчя – не важливо) одному зі своїх потенційних військово-політичних партнерів, нинішньому економічному партнеру. І все більш явно простежуються паралелі між північнокорейським диктатором (Кім Чен Ином) – і російським (Путіним). Останній абсолютно повторює шлях ядерного шантажу, яким десятиліттями рухається Північна Корея”, – вважає Антон Кучухідзе.
Він упевнений, що переговори з РФ та Україною формату “Рамштайн” можливі лише після тотальної поразки рашистів на полі бою.
“Цей програш має бути зафіксований у міжнародних договорах. Щоб нова – осудна – російська влада взяла на себе певні зобов’язання. Будь-яка війна закінчується мирними договорами. За рідкісним винятком (між тими ж Кореями його немає, як і між Росією та Японією). Але наш мирний договір точно не буде на кшталт “Мінських угод”. Це буде документ, який фіксує програш РФ. З усіма витікаючими. На що Захід та Україна зробили ставку. Трохи часу – і результат буде”, – прогнозує експерт.
Путінський режим намагається використати арешт Гершковича, щоб змусити США йти на діалог Політолог, співзасновник консалтингової компанії Good Politics Максим Джигун не сумнівається, що затримання американського журналіста в РФ пов’язане із загостренням відносин Вашингтона та Москви у зв’язку з агресивною війною, розв’язаною останньою проти України.
“Кремль намагається використати будь-який спосіб, аби вплинути на переговорну позицію Білого дому, або просто дестабілізувати ситуацію в Штатах. Арешт громадянина США – завжди болісний важіль впливу, і низка американських ЗМІ почала серйозний тиск на адміністрацію Байдена. Враховуючи, що у США наступного року – вибори, цей випадок точно розглядатиметься електоратом у контексті здатності/не здатності влади демократів вирішувати такі проблеми”, – пояснює політолог.
Він припускає, що окрім розмови щодо Евана Гершковича, мова також йшла про війну в Україні. Можливо, не прямо, але опосередковано.
“Розуміючи, що існує мало чинників вплинути на позицію американської влади, змусити ту спілкуватися з нерукостислим російським керівництвом, путінський режим намагається використати арешт Гершковича ще й у цьому ракурсі. Крім того, так поповнює свій “обмінний фонд”, сподіваючись виміняти на незаконного затриманого журналіста за явно сфабрикованими звинуваченнями когось із потрібних Путіну реальних російських злочинців, які відбувають термін в американській в’язниці. Як це зробили, обмінявши нещодавно затриману за надуманими звинуваченнями американську баскетболістку Бріттні Грайнер (засуджено в РФ за нібито контрабанду наркотиків) на “збройового барона” Віктора Бута. Росія традиційною для себе манерою шантажує, маніпулює, використовує такі моменти, щоб отримати короткострокову вигоду”, – констатує Максим Джигун.
Читайте також на порталі “Коментарі” — чому Кремль нервує та пропонує перемир’я – що очікувати на фронтах найближчим часом.
