Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов різко відповів французькому лідеру Еммануелю Макрону, який виступає за певні гарантії безпеки для Росії в рамках можливих переговорів. Він порадив тому поступитися РФ частиною Франції, якщо Макрон вважає, що Україна має поступитися своїми територіями заради імперського божевілля путінського режиму. Все той же Данілов підкреслює, що РФ готується до загострення в лютому, а “людина на прізвище Козак” (мова, швидше за все, про заступника глави адміністрації президента РФ та екс-куратора Кремля з питань України Дмитра Козака) активізувалася – і проводить зустрічі з діячами з Європи для того, щоб примусити Київ до підписання певних мирних, як вони вважають, угод а-ля “Мінськ-3”. У якому стані зараз перебуває “переговорний кейс”? Коли визріють реальні перспективи для переговорів Києва та Москви? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.
Час для переговорів поки що явно не настав і навряд чи він настане у 2023 році Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, експерт РНБО у 2001-2011 рр. з питань заморожених конфліктів у Євразії Віталій Кулик пояснює:
“З початку грудня Козак бомбардує іноземних керівників листами, в яких пропонує розпочати “предметний діалог щодо нормалізації ситуації”, “переговорного процесу”, “створення нових кейсів” тощо. Йдеться, зокрема, про гарантії безпеки для РФ з боку колективного Заходу. Головний фокус, природно – війна в Україні та вихід із неї”.
Це, наголошує експерт, не перший випадок, коли Росія починає сигналізувати про готовність до якихось переговорних процесів, пропонує ті чи інші варіанти. Особливо рухи у цьому напрямі активізувалися після провального для РФ листопадового саміту “Великої двадцятки” в Індонезії. Там вона не зуміла пред’явити геополітичну реальність, з якою світ міг би погодитися. Довелося шукати нових шляхів.
“Залучення Козака до пошуку таких шляхів не означає, що він повністю вийшов з опали, в якій перебував з лютого минулого року, коли його концепція переговорів з Україною програла, поступившись місцем військовій ставці. Однак він зберіг своє місце. І моя колега Марія Кучеренко має рацію, зазначаючи, що його не списали з рахунків. Зараз знову розпочинається спроба повернути Козака у відкриту гру. І тут є певна загроза для України, – застерігає Віталій Кулик. – Тому що він – небезпечна для нас людина з погляду входження до переговорного треку. Така собі буря та натиск під купою паперів. Гачкотворець, для якого важлива кожна кома, точність формулювань, система стримувань та противаг, гарантійні механізми”.
У Європі та США, за словами експерта, є певна група політиків, яка вважає, що з Росією ще можна домовитися. Що остаточна перемога над нею чи неможлива, чи – не в їхніх інтересах. І ці політики хапатимуться за ініціативи Козака і намагатимуться їх якось розгорнути на Заході.
“Однак позиція таких прихильників переговорів “за будь-яку ціну” не така міцна. Дедалі більше лідерів демократичних країн розуміють, що з РФ необхідно покінчити. Якщо цього не станеться, буде друга, третя фаза глобальної війни, до чого Захід явно не готовий. Саме тому пропозиції Козака не знаходять там того відгуку, який був, скажімо, у березні-квітні минулого року. Так, з боку Макрона, низка інших європейських політиків звучать заклики про переговори. І це означає, що Захід не закриває кватирки, що поки що залишилися, для переговорів з Росією. Але пропозиції, які розсилає Козак, є неприйнятними – з погляду нинішньої ситуації на фронтах та позиції Києва. Час для переговорів поки що явно не настав. І навряд чи воно настане 2023 року”, – вважає Віталій Кулик.
Але він не сумнівається, що Кремль продовжуватиме продавлювати своє бачення світу. У тому числі через Козака.
“Введення останнього у гру означає, що у ставці путлера є розуміння того, що не вдасться виключно воєнним способом досягти якихось проміжних, вигідних для Росії результатів у цій війні. Що рано чи пізно їм доведеться виходити на якісь компроміси – зі шкодою для себе. Але те, що вони пропонують зараз, – вже неприйнятно. Ні для Заходу, ні для нашої країни, – наголошує експерт. – Для України взагалі неприйнятні будь-які переговори з агресором, допоки ми не вигнали російські війська з усієї своєї території. А в ідеалі – ще й розгромити РФ у її лігві. На мою думку, наша остаточна перемога – це розвал Росії та внутрішні перетворення”.
Перспективи для переговорів Києва та Москви можуть з’явитися за трьох відносно різних ситуацій Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко нагадує, що тією чи іншою мірою “переговорний кейс” не зупинявся. Наприклад, переговорна лінія з обміну полоненими працює у постійному режимі, зазначає він. Судячи з непрямих ознак, у закритому режимі відбуваються переговори щодо безпеки навколо Запорізької АЕС. Принаймні так було торік.
“Були успішні переговори щодо “зернової угоди”. Знову ж таки, за непрямими ознаками, можна припускати, що є спроби переговорів щодо розширення “зернової угоди” за рахунок суміжних товарів, – наголошує експерт. – Є епізодичні контакти різних реальних та потенційних “мирних посередників” з російською та українською сторонами, але не більше. Є також епізодичні контакти окремих представників західного істеблішменту із окремими представниками Кремля. І є обережне обговорення теми самої можливості мирних переговорів (у майбутньому) та їхніх потенційних стартових умов між західними лідерами та українським керівництвом. Але це не переговори. У кращому випадку це можна визначити як попередній зондаж самої можливості мирних переговорів. Немає нічого подібного до переговорів, які були у березні минулого року. Наразі обидві сторони (Росія та Україна) не готові до реальних мирних переговорів і передбачають посилити свої позиції на полі бою”.
На думку Володимира Фесенка, принципово та кардинально ніхто зі світових лідерів не змінив останнім часом свою позицію щодо російсько-української війни.
“Деякі зміни (тактичні та/або ситуативні) відбуваються, але вони не впливають на загальну переговорну ситуацію, – пояснює він. – Наприклад, лідер КНР став публічно говорити про неприпустимість використання ядерної зброї під час воєнних дій. Періодично у Пекіні говорять про непорушність партнерських відносин із РФ. Але загальна нейтральна позиція Китаю щодо війни Росії проти України не змінилася. Позиція канцлера ФРН щодо переговорів із Кремлем стала скептичнішою, але від самої можливості таких переговорів він не відмовляється. Заяви Макрона про доцільність враховувати та інтереси безпеки Росії є схожими із заявами про необхідність забезпечення інтересів безпеки України. І, до речі, Макрон ніде не говорив про необхідність територіальних поступок із нашого боку. Навпаки, він тему Криму порівнював із проблемою Ельзасу та Лотарингії для Франції. А це можна розуміти по-різному. Франція двічі змушена була погоджуватися на відмову від цих територій (після важких військових поразок і фактично капітуляції перед Німеччиною), але потім їх повертала собі. Тож це порівняння можна трактувати як визнання Макроном правомірності вимог України щодо повернення Криму”.
Також Володимир Фесенко зазначає, що французи дають нам зброю, зокрема артилерію. А питання про “гарантії безпеки” можна, на його думку, розуміти і не в територіальному вимірі. Проте, Макрону треба дуже дипломатично (і без хамства) пояснювати, що щодо питання про статус українських територій, окупованих Росією, компроміси неможливі, вважає експерт.
Він акцентує, що перспективи для переговорів Києва та Москви можуть з’явитися за трьох відносно різних ситуацій:
1) якщо Україна звільнить усі окуповані території та вийде на межі 1991 р.;
2) якщо військові дії увійдуть до затяжної (багатомісячної) позиційної фази, лінія фронту стабілізується, виникне військова рівновага і стане зрозуміло, що жодна сторона не зможе змінити хід війни на свою користь;
3) якщо Україна звільнить усю чи більшу частину територій, захоплених Росією після 24 лютого 2022 р., вийде на адміністративний кордон Криму, після чого лінія фронту стабілізується, і виникне ризик застосування РФ тактичної ядерної зброї.
“У всіх цих трьох сценаріях йдеться про передумови для початку переговорів. Але самі ці переговори можуть і затягтися, – застерігає Володимир Фесенко. – Особливо підкреслю, що у всіх цих сценаріях йтиметься не стільки про якийсь мирний договір, скільки про угоду про припинення військових дій та врегулювання низки супутніх питань, зокрема, судноплавства в Азовському та Чорному морі. Питання про статус тимчасово окупованих українських територій – глухий, і навряд чи має договірне рішення в найближчій перспективі. Україна не погодиться на відмову навіть від частини окупованих територій, а будь-яке російське керівництво навряд чи піде на офіційну відмову від анексованих територій”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — РПЦ запропонувала встановити Різдвяне перемир’я в Україні.
